Постанова

іменем України

7 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 572/3209/17

провадження № 51-6448км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О.П.,

суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Глушкової О.О.,

прокурора Кузнецова С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180200000786, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів, а також долі речових доказів.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 :

- на користь ОСОБА_2 : 200 000 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди та 5000 грн - у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу;

- на користь ОСОБА_3 : 7745 грн - у відшкодування матеріальної шкоди; 300 000 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди та 5000 грн - у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Крім того, постановлено стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 59 278,34 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2963,92 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 - 75 294,20 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3764,71 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 20 червня 2016 року приблизно о 21:20, керуючи автомобілем «Peugeot Expert» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по автодорозі Будки - Кам`янські - Рокитне - Клесів між с. Страшеве та смт. Клесів Сарненського району зі швидкістю не менше 101,1 - 106,5 км/год., що перевищує допустиму швидкість руху поза населеним пунктом, яка становить 90 км/год., на заокругленні проїзної частини автодороги вправо по ходу руху проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, з моменту виявлення перешкоди для руху у вигляді невстановленого легкового автомобіля, який рухався попереду в попутному напрямку, перед зміною напрямку руху не переконався в тому, що це буде безпечно й не створить небезпеки для інших учасників руху, і під час виконання маневру обгону цього автомобіля виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем ВАЗ-21099 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_3 .

У результаті порушення ОСОБА_1 п. 10.1. Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_3 та пасажир його автомобіля ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоров`я.

Рівненський апеляційний суд ухвалою від 10 жовтня 2019 року змінив вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову, постановивши рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 70 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а в решті вирок залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову й стягнення з нього коштів на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи свою позицію, ОСОБА_1 зазначає про відсутність будь-яких доказів того, що потерпілі зазнали моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, посилається на те, що суд безпідставно стягнув із нього на користь ОСОБА_3 кошти в рахунок відшкодування матеріальних збитків за пошкоджені та втрачені речі, які перебували в автомобілі ВАЗ-21099, а також витрати на надану потерпілим правову допомогу, яких не підтверджено документально. Засуджений вважає, що суд, задовольняючи позовні вимоги потерпілих, мав зважити на його скрутне матеріальне становище. На думку ОСОБА_1 , апеляційний суд залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення і всупереч вимогам статей 404, 419 КПК України не перевірив наведених в апеляційній скарзі доводів та не навів належних обґрунтувань прийнятого рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор Кузнецов С.М. просив залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, про порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цивільного позову в частині стягнення з нього на користь потерпілих суми відшкодування моральної та матеріальної шкоди є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, котра вчинила суспільно небезпечне діяння.

Крім того, ч. 5 зазначеної норми кримінального процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими зазначеним Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Така шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як установлено ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за те, що він під час керування транспортним засобом порушив правила дорожнього руху, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення з автомобілем, в якому перебували водій ОСОБА_3 та пасажир ОСОБА_2 .

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було заподіяно тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоров`я. Так, згідно з висновками судово-медичних експертиз ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми - закритого уламкового перелому середньої третини лівого стегна зі зміщенням, закритого косого перелому середньої третини правої ключиці зі зміщенням, закритого перелому внутрішньої кісточки лівого гомілко-ступеневого суглобу зі зміщенням, множинних різано-рваних ран лівого плеча, передпліччя. Потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді закритого уламкового перелому нижньої третини правого плеча зі зміщенням, тупої травми грудної клітки, перелому 3-4-5, 7 ребер зліва зі зміщенням, забійної рани середньої третини лівого плеча, множинних синців на спині, післятравматичної нейропатії правого ліктьового нерву, закритого уламкового перелому нижньої третини правої плечової кістки зі зміщенням, закритої тупої травми грудної клітки - множинні білатеральні переломи ребер, ускладнені контузією легень і малим лівобічним гемотораксом.

Установивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновками якого в незміненій частині погодився й апеляційний суд, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 певної суми відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що винні дії ОСОБА_1 , який, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, викликали у потерпілих моральні страждання, яких вони зазнали у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відповідно до позовних вимог завдану моральну шкоду потерпілий ОСОБА_3 оцінив у розмірі 700 000 грн, а потерпілий ОСОБА_2 - в 300 000 грн. При цьому позивачі посилались на тривалі фізичні страждання, які вони перенесли та продовжують відчувати у результаті отриманих при дорожньо-транспортній пригоді травм, хворобливий стан та неможливість унаслідок заподіяних тілесних ушкоджень жити повноцінним життям та заробляти кошти на утримання своїх сімей.

Задовольнивши частково вимоги позивачів, місцевий суд визначив грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн на користь ОСОБА_2 та 300 000 грн на користь ОСОБА_3 .

Зменшуючи розмір цього грошового відшкодування ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд не врахував ряду обставин, які могли вплинути на його рішення. Водночас суд апеляційної інстанції проаналізував ступінь вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках, на які посилався позивач, відсутність доказів того, що внаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень ОСОБА_2 надалі потребуватиме додаткового обстеження та лікування. Крім цього, апеляційний суд зважив на висновок комісійної судово-медичної експертизи, згідно з яким до заподіяння наведених вище тілесних ушкоджень ОСОБА_2 страждав на ряд хронічних захворювань, проте їх загострення після дорожньо-транспортної пригоди не перебуває в прямому причинному зв`язку із заподіяними 20 червня 2016 року травмами, а отриманий при травмах емоційний стрес міг незначно вплинути на загальний стан організму ОСОБА_2 , до суттєвого впливу на патологічні процеси в організмі не призвів. З огляду на сукупність наведених обставин апеляційний суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 в 70 000 грн.

Залишаючи незмінним розмір грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції виходив зі стану його здоров`я, тривалості лікування та тяжкості вимушених змін у життєвих обставинах потерпілого, які унеможливлюють ведення повноцінного способу життя, а також ступеня впливу наслідків отриманих травм на працездатність потерпілого.

Таким чином, суд апеляційної інстанції врахував обставини справи в їх сукупності, надав доводам сторін належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності зменшення суми відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 та залишення її на рівні, визначеному судом першої інстанції, для потерпілого ОСОБА_4 .

При цьому всупереч доводам, викладеним у касаційній скарзі ОСОБА_1 , жодних сумнівів у тому, що його винними діями потерпілим було заподіяно моральної шкоди, що полягає в моральних переживаннях і стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, не виникає. Як убачається з матеріалів справи, через отримані травми потерпілі вимушені були перебувати на довготривалому стаціонарному лікуванні, витрачати час та докладати додаткових зусиль для відновлення й організації звичайного способу свого життя, який було порушено внаслідок дій засудженого. Зокрема, ОСОБА_3 під час лікування переніс хірургічне втручання, не працював та залишився без засобів до існування.

З огляду на викладене та на характер і обсяг моральних страждань потерпілих, на думку колегії суддів Верховного Суду, визначений апеляційним судом розмір суми відшкодування моральної шкоди кожному з потерпілих відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Усупереч твердженням ОСОБА_1 , апеляційний суд ретельно перевірив доводи, наведені в його апеляційній скарзі, надав на них вичерпну відповідь, належним чином вмотивував своє рішення. При цьому суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги засудженого. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Інші доводи в касаційній скарзі засудженого не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Так, щодо аргументів ОСОБА_1 про те, що розмір завданої потерпілим немайнової шкоди мав визначити експерт під час проведення психологічної експертизи, то вони не узгоджуються зі змістом наведених вище положень ч. 3 ст. 23 ЦК України, відповідно до яких саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди залежно від визначених законом критеріїв.

Зменшення розміру суми відшкодування шкоди, завданої злочином, на підставі скрутного матеріального становища винного, про що він просить у касаційній скарзі, не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 1193 ЦК України.

Що стосується доводів засудженого про неправильне вирішення судом цивільного позову в частині відшкодування ОСОБА_3 матеріальної шкоди за пошкоджені речі, які перебували в його автомобілі, то вони також є необґрунтованими. З вироку суду вбачається, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про стягнення із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_4 суми у рахунок відшкодування цих збитків, визначив їх розмір з урахуванням наявних у матеріалах справи даних. Переконливих доводів про недостовірність таких даних у касаційній скарзі не наведено.

Рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 коштів у рахунок відшкодування витрат потерпілих, понесених у зв`язку з наданням їм правової допомоги, відповідає вимогам ч. 1 ст. 124 КПК України. Розмір витрат підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними договорами, які уклали потерпілі з адвокатами, а також актами виконаних робіт за цими договорами.

З огляду на вищевикладене та на те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Ємець С.С. Слинько В.В. Щепоткіна