Історія справи

Постанова

іменем України

7 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 366/2264/18

провадження № 51-568 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Ємця О. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,

прокурора Кулаківського К. О.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Іванківського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110180000221, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у с. Фрузинівка Іванківського району Київської області, проживає на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Іванківського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 80 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він 25 травня 2018 року у вечірній час, перебуваючи на подвір`ї домогосподарства на АДРЕСА_1 , у ході конфлікту з ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень наніс останньому один удар дерев`яною палицею по голові, а після того як потерпілий упав, продовжив наносити йому удари ногами по голові. У результаті дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційні скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження. Вказує на відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК. Стверджує, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 заподіяв у стані необхідної оборони, захищаючись від протиправного посягання з боку останнього, а тому не підлягає кримінальній відповідальності. Також посилається на необґрунтованість рішення суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 моральної шкоди. Зазначені обставини залишились без уваги суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 КПК відповідних доводів апеляційної скарги захисника належним чином не перевірив, не зазначив в ухвалі підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

Потерпілий направив заяву, в якій просив здійснювати касаційний розгляд без його участі та відмовити у задоволенні касаційної скарги.

В судовому засіданні засуджений підтримав касаційну скаргу, прокурор заперечив проти її задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі захисник Працюк В. Л. заперечував правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження. Стверджував, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 спричинив у стані необхідної оборони, захищаючись від нападу ОСОБА_2 , котрий у стані алкогольного сп`яніння, пізно ввечері приїхав до ОСОБА_1 додому, погрожуючи металевим ломом.

Відмовивши у задоволенні апеляційної скарги захисника, апеляційний суд зазначених доводів не перевірив, належних і достатніх мотивів визнання їх необґрунтованими в ухвалі не навів, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Так, згідно зі ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Заподіяння шкоди здоров`ю того, хто посягає, при захисті правоохоронюваних інтересів, вчинене в стані необхідної оборони, не тягне за собою кримінальної відповідальності, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони, тобто умисного заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Отже, для вирішення питання про кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 діяння, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, необхідним є дослідження обставин кримінального провадження, оцінка наявності чи відсутності акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, здійснення їх порівняльного аналізу, співвідношення, відповідності чи невідповідності захисту небезпечності посягання.

Проте суд апеляційної інстанції в межах вимог апеляційної скарги вказаних обставин не перевірив. Відмовивши у задоволенні апеляційної скарги захисника, апеляційний суд не зазначив якими конкретно доказами спростовуються доводи сторони захисту щодо перебування ОСОБА_1 у стані необхідної оборони в момент заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. Зокрема, без уваги апеляційного суду залишилось те, що події відбувалися на території домоволодіння ОСОБА_1 , у пізній час (близько 23 години), при цьому ініціатором конфлікту виступив ОСОБА_2 , який приїхав до ОСОБА_1 з`ясовувати відносини з металевим ломом, чого сам потерпілий не заперечував.

Всупереч вимогам ст. 17 КПК, згідно яких ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення й усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак необхідної оборони апеляційний суд мотивував ненаданням стороною захисту доказів на підтвердження відповідних доводів, а також відсутністю свідків, які могли б підтвердити що для ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 існувала загроза і що ОСОБА_1 у даній обстановці оборонявся.

Посилання апеляційного суду на характер і кількість заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень та відсутність тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки в даному випадку вказані обставини не виключають можливості перебування ОСОБА_1 у стані необхідної оборони.

Таким чином, належним чином не перевіривши доводів апеляційної скарги сторони захисту, не навівши достатніх мотивів визнання їх необґрунтованими, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про залишення вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК без зміни.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи викладене, касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду- скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги, за необхідності й наявності відповідних підстав повторно дослідити обставини кримінального провадження та ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Л. Ю. Кишакевич О. П. Ємець