Історія справи

Постанова ККС ВП від 07.03.2019 року у справі №162/446/17

Постанова

іменем України

7 березня 2019 року

м. Київ

справа № 162/446/17

провадження № 51-6280км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Бущенка А.П., Стефанів Н.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,

прокурора Ємця І.І.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну захисника - адвоката Степанюка С.Є. в інтересах ОСОБА_2 на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 7 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 лютого 2018 року

в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030140000007, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області

від 7 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено

за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов'язки, передбачені

ст. 76 КК: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу

з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 13 лютого 2018 року виключив з вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 посилання як на докази його винуватості на показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

а також скасував вирок у частині вирішення долі речових доказів. На підставі статей 96-1, 96-2 КК застосував спеціальну конфіскацію та конфіскував мисливський карабін марки «HowaModel 1500» НОМЕР_2,

8 патронів із написом -5.56 в дохід держави. На підставі ч. 9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) шомпол до рушниці, оптичний приціл НОМЕР_1 та чохол, які зберігали у ВЛМТЗ ГУНП у Волинській області, повернув ОСОБА_2 В іншій частині вирок залишив без змін.

За обставин, установлених судом та детально викладених у вироку,

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він у своєму житловому будинку на АДРЕСА_1,

з 30 квітня 2014 року по 26 січня 2017 року (до часу виявлення та вилучення), умисно, без передбаченого законом дозволу, зберігав карабін, який,

є нарізною вогнепальною зброєю - мисливським карабіном марки

«Howa Model 1500» НОМЕР_2, калібру .223 REM, а також

13 патронів, які належать до боєприпасів.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Степанюк С.Є., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження за відсутністю

в його діянні складу кримінального правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК

є недоведеним. Суд у своєму рішенні послався на суперечливі та недопустимі докази, зокрема: показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в суді не були допитані; дані про кількість вилучених у ОСОБА_2 та досліджуваних експертом набоїв; дублікат дозволу на придбання зброї, вилучений під час обшуку, проте який фактично є тимчасово вилученим майном, оскільки слідчому було надано дозвіл на вилучення зброї

і боєприпасів до неї. Вважає, що беззаперечних доказів, які б доводили поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, здобуто не було. Крім того, вказує на відсутність спеціального закону, який регулює правовідносини у сфері обігу зброї.

Також стверджує, що апеляційний суд з урахуванням доводів скарги прокурора, скасувавши вирок у частині вирішення долі речових доказів, постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки погіршує становище ОСОБА_2

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, вважав оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими.

Засуджений ОСОБА_2 підтримав доводи касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій. Як видно з матеріалів кримінального провадження, доводи у касаційній скарзі захисника про необґрунтованість засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК аналогічні доводам, на які він посилався у своїй апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши докази, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.

Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, підтверджується сукупністю досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів.

Сам ОСОБА_2 не заперечував, що за місцем проживання він зберігав мисливський карабін та набої до нього, але те, що зброя підлягає реєстрації, дізнався лише в грудні 2016 року.

Крім того, висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджений даними, що містяться у протоколі обшуку від 26 січня

2017 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 25 січня

2017 року, під час якого ОСОБА_2 добровільно видав карабін марки

«Howa Model 1500» НОМЕР_2, оптичний приціл НОМЕР_1, патрони К. 5.56, шомпол до рушниці з двома протирками, футляр на рушницю та дублікат дозволу на придбання мисливського карабіна НОМЕР_3, які згідно з постановою від 26 січня 2017 року визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження. Під час проведення вказаної слідчої дії зауважень та доповнень до її проведення зі сторони ОСОБА_2 та інших учасників не було. А також підтверджується показаннями свідка

ОСОБА_7 - працівника поліції, який пояснив, що з питанням про добровільну здачу карабіна ОСОБА_2 не звертався і про те, що він має його, йому не було відомо.

Посилання сторони захисту в касаційній скарзі на те, що суд обґрунтував свої висновки суперечливими доказами, зокрема, щодо кількості вилучених у ОСОБА_2 та досліджуваних експертом набоїв, ретельно перевірені судами першої й апеляційної інстанцій і з наведенням обґрунтованих мотивів спростовані.

Згідно з висновком експерта від 6 лютого 2017 року № 37 виявлені та вилучені у ОСОБА_2 карабін марки «Howa Model 1500» НОМЕР_2, калібру .223 REM, є нарізною вогнепальною зброєю - мисливським карабіном, справним і придатним для стрільби, а 13 патронів належні до боєприпасів і є мисливськими патронами калібру .223 Rem.

Допитаний з приводу цих обставин свідок - слідчий ОСОБА_10 пояснив,

що дійсно було вилучено 13, а не 11 патронів і можливо

в протоколі про обшук було допущено помилку.

Показання свідків не викликають жодних сумнівів у колегії суддів, оскільки повністю узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами винуватості ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 263 КК.

Крім того, апеляційний суд за результатами розгляду скарг прокурора та захисника ОСОБА_2 на підставі ст. 23 КПК виключив з вироку посилання як на доказ на показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки ці показання суд безпосередньо не досліджував.

Є безпідставними і доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, щодо недоведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення через відсутність у нього умислу на зберігання вогнепальної зброї, оскільки він не знав про необхідність реєстрації карабіна.

На дублікаті дозволу на придбання одного мисливського нарізного карабіна, який був вилучений у ОСОБА_2, міститься штамп із вказівкою, що придбана зброя реєструється в 10 - денний термін з дня придбання.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 придбав зброю у 2014 році і до часу вилучення - 26 січня 2017 року, мав можливість зареєструвати її, однак цього не зробив, до Головного управління Національної поліції Волинської області з питанням про надання дозволу на зберігання зброї не звертався.

Крім того, під час розгляду справи ОСОБА_2 не пояснив, де він придбав набої, та висував різні версії стосовно цього.

Таким чином, суд правильно встановив обставини кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_2 дії.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, взяті судом за основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи у апеляційній скарзі сторони захисту, визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність його правової кваліфікації. На усі доводи апеляції, які аналогічні доводам у касаційній скарзі захисника, надані обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Неспроможними є твердження захисника про те, що суд апеляційної інстанції, скасувавши вирок у частині вирішення долі речових доказів, постановив ухвалу, якою на порушення вимог кримінального процесуального закону погіршив становище ОСОБА_2

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглянув вирок щодо ОСОБА_2 за апеляційними скаргами прокурора та захисника.

Прокурор в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, крім іншого, зазначав, що суд першої інстанції неправильно вирішив питання про долю речових доказів, не застосував спеціальну конфіскацію і просив вирок суду першої інстанції в цій частині скасувати та на підставі статей 96-1, 96-2 КК конфіскувати в дохід держави мисливський карабін марки «HowaModel 1500» НОМЕР_2 та патрони. На підставі ч. 9 ст. 100 КПК прокурор просив повернути ОСОБА_2 шомпол до рушниці, оптичний приціл НОМЕР_1 та чохол.

Апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи скарги прокурора в цій частині, оскільки відповідно до ст. 96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, крім того, повернув засудженому шомпол до рушниці, оптичний приціл НОМЕР_1 та чохол, що є поліпшенням становища ОСОБА_2

В апеляційному порядку судові рішення щодо ОСОБА_2, крім захисника, оскаржував і прокурор, тому вважати цю обставину як погіршення апеляційним судом становища ОСОБА_2 підстав немає.

Крім того неспроможними є доводи захисника в касаційній скарзі про відсутність закону, який би передбачав необхідність отримання чи використання дозволу на носіння, зберігання, придбання зброї чи боєприпасів. Зазначене питання врегульовано постановою Верховного Суду від 4 грудня 2018 року (№ 51-967 км 18) з висновками якої в цій частині погоджується і колегія суддів.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які б впливали на обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_2, судами першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні допущено не було, тому законних підстав для скасування постановлених щодо

ОСОБА_2 судових рішень за доводами касаційної скарги захисника Верховний Суд не убачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК та параграфом 3 3акону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 7 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 лютого

2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін,

а касаційну скаргу захисника - адвоката Степанюка С.Є. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко А.П. Бущенко Н.С. Стефанів