Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 336/505/17

провадження № 51-5436 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Бущенка А.П., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря

судового засідання Міщанінцева О.В.,

прокурора Ковальчука О.С.,

захисника МєшальниковоїГ.Г.,

засудженого ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника МєшальниковоїГ.Г. та засудженого на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року щодо

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та жителя АДРЕСА_1),

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185; п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочинів, передбачених:

- ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік,

- п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, - до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 змінено в частині стягнення судових витрат.

За вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 10 жовтня 2016 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у торгівельній залі магазину ТОВ «АТБ-маркет» на просп. Моторобудівників, 62-А в м. Запоріжжі, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, незаконно заволодів пляшкою алкогольного напою бренді «Шабо», вартістю 209 грн 75 коп., проте не зміг довести свій злочин до кінця з причини, що не залежала від його волі, оскільки при виході з магазину його затримав охоронець указаного магазину ОСОБА_4, який відвів останнього до службової кімнати, що розташовувалась у підвальному приміщенні.

ОСОБА_3, знаходячись у службовій кімнаті, з метою уникнення кримінальної відповідальності за спробу крадіжки, дістав зі свого рюкзака ніж, та, скориставшись незачиненими дверима, вибіг із приміщення.

У цей час охоронець указаного магазину ОСОБА_5, отримавши повідомлення по рації від ОСОБА_4 про спробу втечі ОСОБА_3 та виконуючи один із своїх функціональних обов'язків - вжиття заходів до затримання осіб, які намагаються винести несплачений товар, чи підозрюваних у вчиненні правопорушень, з метою перешкодити останньому вчинити втечу з магазину, побіг йому на зустріч для вжиття заходів, спрямованих на затримання ОСОБА_3

Однак, ОСОБА_3, намагаючись залишити місце вчинення злочину, маючи умисел на вбивство охоронця магазину ОСОБА_5, який намагався припинити спробу його втечі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наніс останньому наявним у нього ножем один удар у груди, спричинивши потерпілому одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітини, від якого він помер.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із судовими рішеннями в частині засудження ОСОБА_3 за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій через неповне з'ясування обставин провадження неправильно кваліфікували дії її підзахисного, оскільки умислу на вбивство потерпілого у ОСОБА_3 не було, та у своїх рішеннях не навели достатнього обґрунтування своїх висновків

У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями в частині його засудження за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, дослідивши вибірково матеріали кримінального провадження, безпідставно визнав його винуватим за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, так як умислу на вбивство охоронця він не мав, уважає, що його дії мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України або ст. 119 КК України.

На касаційну скаргу захисника Мєшальникової Г.Г. представником потерпілої подано письмове заперечення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185; п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даними нормами кримінального закону судом першої інстанції у складі суду присяжних зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна та умисне вбивство потерпілого ОСОБА_5, який виконував службовий обов'язок, підтверджується, зокрема, показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними, що містяться у висновках експертів, а також речовими та документальними доказами.

На думку колегії суддів касаційного суду, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185; п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність й допустимість, з урахуванням положень статей 94, 97 КПК України.

Також Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 саме за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, виходячи з такого .

За вказаною нормою кримінального закону підлягає кваліфікації умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку, коли позбавлення життя потерпілого здійснюється з метою перешкодити правомірній діяльності особи у зв'язку з виконанням нею свого службового або громадського обов'язку, а так само з мотиву помсти за таку діяльність.

Під виконанням, зокрема, службового обов'язку розуміється правомірна діяльність особи, що входить до кола її повноважень.

Суд першої інстанції дотримався вказаних положень кримінального закону, обґрунтовано врахувавши, що ОСОБА_5 10 жовтня 2016 року працював у магазині охоронцем, намагаючись затримати ОСОБА_3, правомірно виконував свої службові обов'язки.

Засуджений, маючи в руках заздалегідь заготовлений ніж, наніс ним ОСОБА_5, одягнутому в формений одяг із розпізнавальним написом «Охорона», один сильний удар у життєво важливий орган - грудну клітину з лівого боку (довжина раневого каналу 12-14 см), при цьому усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння та допускав можливість спричинення потерпілому будь-якої шкоди, в тому числі й смерті.

З урахуванням викладеного, доводи касаційних скарг захисника та засудженого про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_3 Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, передбаченому санкціями ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185; ч. 2 ст. 115 КК України, суд першої інстанції у складі суду присяжних, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, та наявність за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України обставини, що пом'якшує покарання - щирого каяття, а також дані про його особу, тобто дотримався вимог статей 65-67, 70 КК України.

Під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника Мєшальникової Г.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції ретельно перевірив зазначені в ній доводи, аналогічні доводам касаційних скарг сторони захисту, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав їх необґрунтованими, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційні скарги захисника Мєшальникової Г.Г. та засудженого залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук А.П. Бущенко В.К. Маринич