Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 692/497/15

провадження № 51-1210 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

особи, стосовно якої закрито

кримінальне провадження, ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 січня 2024 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки та мешканки

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Черкаський районний суд Черкаської області вироком від 15 вересня 2022 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із позбавленням права обіймати посади в установах, організація, підприємствах незалежно від форми власності, пов`язані з використанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій та обов`язків, пов`язаних зі зберіганням та обліком грошових коштів і матеріальних цінностей, на строк 3 роки та з конфіскацією майна.

Стягнув із ОСОБА_7 на користь:

- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» (далі - СТОВ «Агрофірма «Колос») на відшкодування матеріальної шкоди 475 497 грн 83 коп.;

- Товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) «Торговий Дім» Драбівагропостач (далі - ТДВ «ТД» Драбівагропостач») на відшкодування матеріальної шкоди 848 211 грн 69 коп.;

- держави процесуальні витрати по справі за проведення судової експертизи на загальну суму 5 904 грн 68 коп.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 11 січня 2024 року задовольнив апеляційну скаргу захисника, скасував вирок місцевого суду від 15 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_7 , закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпання можливості їх отримати, цивільні позови СТОВ «Агрофірма «Колос» та ТДВ «ТД» Драбівагропостач» залишив без розгляду, судові витрати за проведення судових експертиз поклав на державу.

Органом досудового розслідування за обставин, детально наведених у судових рішеннях, ОСОБА_7 обвинувачувалась у тому, що вона, працюючи на підставі наказу директора ТДВ «ТД «Драбівагропостач» № 114 від 01 листопада 2000 року на посаді завідуючого складу № 7 цього Товариства, будучи матеріально відповідальною особою, маючи повноваження щодо розпорядження та зберігання майна, умисно, протиправно, з корисливих мотивів вчинила розтрату майна, яке було ввірене їй, а саме паливо-мастильних матеріалів ТДВ «ТД «Драбівагропостач» на загальну суму 1 323 809 грн 52 коп., що є особливо великим розміром.

Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК - розтрата чужого майна, яке було ввірено особі, вчинене в особливо великих розмірах.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Прокурор, не погодившись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просив її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК:

- безпідставно вказав на недоведення стороною обвинувачення обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 191 КК, - способу, в який ОСОБА_7 здійснила розтрату паливо-мастильних матеріалів;

- не врахував доказів, зібраних органом досудового розслідування, які прямо підтверджують причетність ОСОБА_7 до інкримінованого злочину;

- необґрунтовано зазначив про відсутність у вироку конкретного часу вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину та збіг формулювання обвинувачення, наведеного у судовому рішенні, зі змістом мотивувальної частини додаткової судово-економічної експертизи;

- не навів переконливих аргументів на спростування доводів, які були належним чином перевірені та оцінені судом першої інстанції, не дав вичерпних відповідей щодо всіх тверджень сторони обвинувачення, що були аргументовані під час судового розгляду, ретельно їх не проаналізував та не зіставив з усіма матеріалами провадження;

- не надав оцінки тому, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 була матеріально відповідальною особою, мала повноваження щодо розпорядження та зберігання майна;

- постановив ухвалу з порушенням вимог КПК.

На касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_6 подали письмові заперечення, в яких, із наведенням відповідних аргументів, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_7 та її захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Сторона обвинувачення у поданій касаційній скарзі посилається, зокрема, на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції.

Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вимогами ст. 370 КПКвстановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 КПК, ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. У разі скасування або зміни судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали (ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК).

При цьому, у випадку встановлення судом апеляційної інстанції обставин, передбачених статтею 284 КПК, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 цього Кодексу, має бути належним чином вмотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника не дотримався з огляду на таке.

Черкаський районний суд Черкаської області вироком від 15 вересня 2022 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, та призначив відповідне покарання.

Не погоджуючись із вироком, сторона захисту звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене під час досудового слідства та судового розгляду, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 , просила скасувати оскаржуване судове рішення та закрити кримінальне провадження. Крім того, сторона захисту просила суд апеляційної інстанції дослідити докази у кримінальному провадженні в порядку ч. 3 ст. 404 КПК.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 11 січня 2024 року задовольнив частково апеляційну скаргу захисника, скасував вирок суду першої інстанції та закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпання можливості їх отримати.

Проте колегія суддів уважає це рішення суду апеляційної інстанції передчасним та таким, що не в повній мірі відповідає вказаним вимогам КПК.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі досліджених доказів, зокрема: показань потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , даних інвентаризаційного опису нафти і нафтопродуктів №1 від 05 жовтня 2012 року, висновків за результатами технічного обстеження №104/5-13, №104/2-12, №104/3-12, №104/3-12, №104/4-13 від 12 квітня 2013 року, звіту про рух пального за жовтень 2012 року, договору зберігання № 28 від 03 січня 2011 року, наказу ВАТ «ТД «Драбівагропостач» № 114 від 01 листопада 2000 року про переведення ОСОБА_7 на посаду завідуючого складу № 7 з 01 листопада 2000 року, посадової інструкції ОСОБА_7 , договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_7 у ВАТ «ТД «Драбівагропостач», висновку №01-12-Б судово-економічної експертизи від 18 грудня 2013 року, протоколу огляду документів від 30 липня 2013 року, звітів та накладних по складу №7 ВАТ «ТД «Драбівагропостач» за період з грудня 2010 року до 2013 рік, накладних, звітів та інших бухгалтерських документів про рух палива (відпуск, облік) у ВАТ «Торговий Дім «Драбівагропостач», даних обґрунтування собівартості паливо-мастильних матеріалів по підрозділу ОСОБА_7 за період з грудня 2010 рік до кінця жовтня 2012 року в СТОВ «Агрофірма Колос», договору зберігання № 4 від 03 січня 2009 року між ВАТ «ТД «Драбівагропостач» та СТОВ «Агрофірма Колос», протоколу огляду місця події від 05 жовтня 2012 року, накладних про рух палива, договору зберігання № 2/8 від 03 січня 2011 року, актів № 1, № 2, АДРЕСА_2 та перевірку на герметичність від 07 червня 2011 року, протоколів № 76, № 77, № 78 атестації дихального клапана від 06 липня 2012 року та атестата № 76, № 77, № 78 від 06 липня 2012 року, даних розрахунків природних витрат нафтопродуктів за період з 01 грудня 2010 року до 05 жовтня 2012 року, протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19 грудня 2014 року, даних помісячного руху пального по складу № 7 за період з 01 грудня 2010 року до 05 жовтня 2012 року, висновку експерта № 5/15-23 від 23 січня 2015 року додаткової судово-економічної експертизи.

Вищезазначені докази суд першої інстанції визнав належними та допустимими.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи протилежне за змістом рішення, взагалі не зазначив, які статті закону порушив суд першої інстанції та в чому саме полягають ці порушення; не проаналізував зібрані у справі докази та не дав їм своєї власної оцінки за правилами ст. 94 КПК.

Більш того, суд апеляційної інстанції в тексті ухвали допустив використання суперечливих, неоднозначних формулювань та припущень, що категорично не допускається.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 січня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3