Історія справи

Постанова

іменем України

5 червня 2019 року

м. Київ

справа № 125/2039/17

провадження № 51-9741км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І.А.,

прокурора Ковальчука О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року в кримінальному провадженні № 12017020080000083за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бар Барського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Барського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 700 (сімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11 900 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25 000 грн завданої злочином моральної шкоди та 1206,12 грн матеріальної шкоди, а в частині стягнення матеріальної шкоди на лікування потерпілого у розмірі 783,15 грн та у стягненні понесених ним процесуальних витрат на правову допомогу у розмірі 6 500 грн відмовлено.

За вказаним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 лютого 2017 року приблизно в 10:30 год, перебуваючи на АДРЕСА_2, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинив умисне хуліганство, яке виразилось у тому, що ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці, підійшов до ОСОБА_2 та розпочав словесний конфлікт з останнім, у ході якого, усвідомлюючи, що вчиняє протиправно та бажаючи діяти саме таким чином, зненацька, безпричинно наніс ОСОБА_2 два удари кулаком в область голови, а саме в ліву частину обличчя, від яких останній впав на землю. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 , нахилився над ОСОБА_2 та наніс один удар головою в область носа ОСОБА_2 і одразу ж наніс ще один удар ногою в область передньої частини грудної клітки останнього. В результаті дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта № 60 від 12 травня 2017 року належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 15 серпня 2018 року залишив указаний вирок без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника Когутницького В.М. та потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, а саме вимог ч. 1 ст. 412, п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, з огляду на те, що в ухвалі не наведено мотивів на спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі потерпілого, в частині посилань на незаконність вироку місцевого суду, яким лише частково було задоволено позовну заяву потерпілого щодо стягнення матеріальної шкоди та взагалі відмовлено у стягненні з обвинуваченого суми грошей у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, не проаналізовано і не співставлено з наявними у справі матеріалами всіх доводів, викладених в апеляційній скарзі, і на кожний із доводів не надано вичерпної відповіді, що призвело до невмотивованого залишення без змін вироку місцевого суду в цій частині.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на порушення місцевим судом вимог ст. 374 КПК. Вважає, що його дії неправильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК, оскільки завдання ним тілесних ушкоджень потерпілому відбулося з особистих неприязних мотивів, а не з мотивів явної неповаги до суспільства, тому його дії слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК. Зазначає про те, що між ним та потерпілим були неприязні відносини, вони раніше конфліктували, а тому наведені обставини засуджений вважає мотивом для обмови його потерпілим. Ці обставини він зазначив в апеляційній скарзі та висловив у судах першої та апеляційної інстанцій, однак суд апеляційної інстанції залишив їх поза увагою та не надав відповідей на вказані доводи, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.

У запереченнях потерпілий ОСОБА_2 підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважав, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а щодо задоволення касаційної скарги засудженого заперечував.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

В результаті вивчення матеріалів кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначав про наявність неприязних стосунків із потерпілим як про мотив його обмови ОСОБА_2 . Крім того, після прослуховування аудіозаписів судових засідань судів першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 висловлював аналогічну позицію і в судових засіданнях. Однак апеляційний суд не перевірив указаних доводів, відповіді на них не надав, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову, місцевий суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що позов потерпілого в частині стягнення на його користь матеріальної шкоди у розмірі 783,15 грн та понесених ним процесуальних витрат на правову допомогу у розмірі 6 500 грн не підлягає задоволенню, оскільки наданий ОСОБА_2 фіскальний чек на суму 783,15 грн не доводить факту придбання ліків саме ним, а його вимога про стягнення з обвинуваченого 6 500 грн у рахунок відшкодування понесених потерпілим процесуальних витрат на правову допомог не підлягає задоволенню відповідно до вимог ст. 120 КПК.

Надалі потерпілий оскаржив вирок місцевого суду до апеляційного суду, просив змінити вказане судове рішення та стягнути на його користь із ОСОБА_1 783,15 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 6 500 грн у рахунок відшкодування понесених ним процесуальних витрат на правову допомогу.

Однак апеляційний суд не надав умотивованих висновків на ці доводи апеляційної скарги потерпілого, обмежившись загальним висновком про те, що цивільний позов ОСОБА_2 вирішено місцевим судом відповідно до статей 127, 129 КПК та статей 23, 1166, 1167 ЦК.

Отже, ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК і підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

В ході нового апеляційного розгляду слід ретельно перевірити доводи апеляційних скарг, надати вичерпні відповіді, урахувати висновок, викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 187/291/17, положення статей 22, 1166 ЦК, статей 118 120 124 КПКта ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, касаційну скаргу прокурора, який брав участь в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур В.В. Наставний