Історія справи

Постанова

Іменем України

04 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 629/1090/17

Провадження № 51 - 1284 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Слободян О.М.,

прокурора Піх Ю.Г.,

розглянув в судовому засіданні кримінальні провадження № 1201722038000540 від 11 березня 2017 року, № 12016220380002701 від 06 жовтня 2016 року, об`єднані в одне провадження за номером справи 629/1090/17 щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Джанкой, АР Крим, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого,

за ст. 297 ч. 3, ст. 185 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, - Гребенюка В. Є . на ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ст. 297 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 351,84 гривень за проведення товарознавчої експертизи № 1372 від 22.03.2017 року.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 , судові рішення щодо якої в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, 29 вересня 2016 року близько 14 години за обставин, детально наведених у вироку суду, ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння з корисливого мотиву, шляхом вільного доступу, таємно викрав з території домоволодіння ОСОБА_5 , який мешкає в буд. АДРЕСА_2 , майно останнього на загальну суму 3622 грн. 99 коп., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 21 лютого 2017 року в денний час у ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_4 виник умисел на наругу над могилою, поєднану з таємним викраденням предметів, які знаходяться в місці захоронення. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, у вигляді грубого порушення суспільних відносин, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 прийшли на кладовище, розташоване по вул. Декабристів в смт. Панютине м. Лозова Харківської області, де, діючи з корисливого мотиву, з метою наживи, заволоділи металевою частиною огорожі з могили померлого, особу якого встановити не виявилося можливим, після чого з викраденим з місця пригоди зникли і розпорядилися ним, отримавши матеріальну винагороду.

Крім цього, ОСОБА_6 з аналогічного умислу та мотиву, у декількох епізодах самостійно, а в деяких разом із ОСОБА_4 , в період з лютого по березень 2017 року, 6 разів викрадав із занедбаних, безіменних могил, що розташовані на кладовищі, що по АДРЕСА_2 , частини металевих огорож, в подальшому отримуючи за них матеріальну винагороду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задоволено частково, вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни. Цей же вирок щодо ОСОБА_4 скасовано, а кримінальне провадження щодо неї за ст. 297 ч. 3 КК України закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 5 КПК України у зв`язку з її смертю.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі внаслідок м`якості, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції уваги не звернув і належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

В клопотанні засуджений ОСОБА_1 просить залишити ухвалу апеляційного суду щодо нього без зміни, оскільки його вже засуджено іншим вироком від 04 вересня 2018 року та він вже перебуває під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 185 ч. 1, ст. 297 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1 та звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на обставини справи, дані про його особу та врахував наявність обставин, що пом`якшують покарання.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, застосовуючи ст. 75 КК України, в повній мірі не врахував тяжкість вчинених злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, те, що ОСОБА_1 скоїв 8 епізодів злочинної діяльності, 7 з яких грубо порушують суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи та традиції щодо поховання померлих. Крім того, судом не враховано належним чином дані про особу засудженого ОСОБА_1 , який відповідно вимог ст. 89 КК України раніше не судимий, не одружений, дітей не має та не працює.

Суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого внаслідок м`якості.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора -задоволенню частково.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м`яким.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, - Гребенюка В.Є.,задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук С.В. Яковлєва