Історія справи

Постанова

іменем України

4 червня 2019 року

м. Київ

справа № 135/112/17

провадження № 51-6765км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Короля В.В.,

суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,

прокурора Гаврилюка С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та представника цивільного позивача ПАТ «Укртелеком» - директора Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» Кузнєцова В.В. на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 8 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020070000007, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого 14 грудня 2016 року вироком Ладижинського міського суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до трьох років шести місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Нижнєвартовська Тюменської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_2 ), раніше судимого, останній раз 25 жовтня 2016 року вироком Ладижинського міського суду Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК до одного року позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, вирок цього ж суду від 6 жовтня 2016 року, яким призначено покарання у виді штрафу в сумі 1020 грн, ухвалено виконувати самостійно,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 8 грудня 2017 року:

ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, а на підставі ст. 71 КК до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року та остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років;

ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, а на підставі ст. 71 КК до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2016 року та остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців, а призначене за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 6 жовтня 2016 року покарання у виді штрафу в сумі 1020 грн відповідно до ч. 3 ст. 72 КК ухвалено виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено рахувати з часу їх затримання - з 27 січня 2017 року.

Крім того, зараховано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у строк покарання строк їх попереднього ув`язнення з 27 січня 2017 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Цивільний позов ПАТ «Укртелеком» задоволено частково, ухвалено стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14258 грн 75 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 8 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закрито.

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представника ПАТ «Укртелеком» в особі Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» Ковальової Н.С. залишено без задоволення, а зазначений вирок місцевого суду - без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 4 січня 2017 року приблизно о 3-ій год, діючи за попередньою змовою та заздалегідь підготувавшись, взявши з собою кусачки, які належали ОСОБА_1 , з метою таємного викрадення чужого майна через відчинені металеві двері проникли у підвальне приміщення багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , де зі стіни коридору із застосуванням металевих кусачок вчинили крадіжку кабелю зв`язку марки ТПП 30х2х0,4 загальною довжиною 10 м вартістю 14 грн 10 коп. за погонний метр та кабелем зв`язку ТПП 20х2х0,4 загальною довжиною 75 м вартістю 8 грн 25 коп. за погонний метр.

У подальшому в лісосмузі неподалік садівничого товариства «Протон» у м. Ладижині Вінницької області ці кабелі зв`язку ОСОБА_1 очистив від захисного покриття та передав ОСОБА_2 , який їх продав, унаслідок чого вони заподіяли ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на суму 759 грн 75 коп.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою, у період з 6 січня 2017 року по 17 січня 2017 року з підвальних приміщень багатоквартирних будинків у м . Ладижині Вінницької області за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, аналогічним способом із застосуванням металевих кусачок вчинили ще вісім епізодів крадіжок кабелю зв`язку ПАТ «Укртелеком».

Своїми діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 14258 грн 75 коп.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що всупереч вимогам ст. ст. 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційним судом належно не перевірено доводи апеляційної скарги представника цивільного позивача про неправильне вирішення цивільного позову та не наведено мотивів на спростування цих доводів.

У касаційній скарзі представник цивільного позивача ПАТ «Укртелеком» - директор Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» Кузнєцов В.В. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати в частині вирішення цивільного позову і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції. На думку представника цивільного позивача, суд мав би стягнути із засуджених на користь потерпілої сторони - цивільного позивача (ПАТ «Укртелеком») збитки в повному обсязі, що підтверджувалися даними кошторисів та розрахунків, наданих суду, на загальну суму 34123 грн 85 коп. Посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 128, 349, 358, 368 КПК, а також неврахування положень ст. ст. 22, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), якими передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна та вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вказує на те, що апеляційний суд належно не перевірив доводи апеляційної скарги представника цивільного позивача та не зазначив в ухвалі підстав, з яких її визнав необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Гаврилюк С.М. вважав касаційну скаргу прокурораобґрунтованою, просив її задовольнити, а касаційну скаргу представника цивільного позивача просив задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гаврилюка С.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково, а касаційну скаргу представника цивільного позивача задовольнити на таких підставах.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ст. 433КПК).

У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та кваліфікація їх дій у касаційних скаргах не оспорюються і не заперечуються.

Доводи касаційних скарг прокурора та представника цивільного позивача про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цивільного позову є слушними, а тому в цій частині судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Так, статтями 127, 128 КПК передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом її стягнення за судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Як передбачено у ч. 1 ст. 1166 ЦК, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК, до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому, згідно зі ст. 1192 ЦК, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілою особою - цивільним позивачем ПАТ «Укртелеком» пред`являвся до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення з обвинувачених у повному обсязі збитків, які складалися з вартості матеріалів, виробів та конструкцій; заробітної плати найманим працівникам, зайнятим на позаурочних роботах по відновленню пошкодженої лінії зв`язку та загальновиробничих витрат.

На підтвердження своїх позовних вимог, які безпосередньо випливали з висунутого обвинувачення, цивільний позивач надав суду по кожному з дев`яти епізодів крадіжокОСОБА_1 та ОСОБА_2 кабелю зв`язку ПАТ «Укртелеком» локальні та зведені кошториси, в яких наводив відповідні розрахунки (т. 1, а. п. 16, 56-75).

У ході судового розгляду, як слідує з матеріалів кримінального провадження, в учасників судового провадження не виникало сумніву в достовірності даних, указаних в кошторисах ПАТ «Укртелеком» з розрахунком завданої матеріальної шкоди по кожному з епізодів крадіжок, та в порядку ч. 3 ст. 358 КПК клопотань про виключення цих документів із числа доказів або призначення відповідної експертизи ними не заявлялось.

Однак, вирішуючи цивільний позов, суд задовольнив його частково в розмірі заподіяної обвинуваченими матеріальної шкоди на суму 14258 грн 75 коп., тобто у межах залишкової балансової вартості викраденого майна, у зв`язку з чим усупереч вимогам ст. 128 КПК та ст. 22 ЦК безпідставно не врахував понесених ПАТ «Укртелеком» витрат на відновлювальні роботи, не дав оцінки доказам на підтвердження таких витрат і не навів у вироку мотивів, через які не взяв їх до уваги.

Водночас, зазначивши в мотивувальній частині вироку, що в решті позовних вимогПАТ «Укртелеком», а саме - в частині стягнення з обвинувачених вартості витратних матеріалів та витрат, пов`язаних із усуненням наслідків крадіжок кабелів, цивільний позов не підлягає розгляду в цьому кримінальному провадженні і потерпіла особа вправі пред`явити такий позов в порядку цивільного судочинства, суд допустив суперечність, оскільки передбачені ч. 3 ст. 129 і ч. 1 ст. 326 КПК спеціальні підстави для залишення без розгляду цивільного позову в цьому кримінальному провадженні були відсутні.

Також, указавши, що сума збитків підлягає стягненню в розмірі завданої злочином шкоди, встановленому в обвинуваченні, судом залишено поза увагою положення ст. ст. 127, 128 КПК, ст. 22 ЦК, за змістом яких сума відшкодування за цивільним позовом у кримінальному провадженні не обов`язково має збігатися з розміром завданої злочином шкоди, вказаним в обвинуваченні, яке суд визнав доведеним. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов`язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками.

Зокрема, розмір відшкодування збитків є предметом позовних вимог у межах заявленого цивільного позову, доводиться цивільним позивачем (потерпілим) самостійно за правилами цивільного судочинства з дотриманням приписів ч. 5 ст. 128 КПК і не охоплюється межами обвинувачення, яке висувається прокурором в обвинувальному акті або постанові про зміну обвинувачення в суді і обов`язок доказування якого покладається на державного обвинувача.

Здійснюючи апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і помилку суду першої інстанції не виправив. При цьому всупереч вимогам

ст. ст. 370, 419 КПКапеляційний суд не здійснив належної перевірки доводів апеляційної скарги представника цивільного позивача, аналогічних наведеним у касаційній скарзі, не надав вичерпних та переконливих відповідей, не зазначив при постановленні ухвали жодних мотивів, з яких визнав апеляційну скаргу представника цивільного позивача необґрунтованою, і положень закону, якими він керувався.

Вказані порушення є істотними, а тому судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову не можуть вважатися законними й обґрунтованими і на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягають скасуванню з призначенням у цій частині нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441-442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково, а касаційну скаргу представника цивільного позивача ПАТ «Укртелеком» - директора Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» Кузнєцова В.В. задовольнити.

Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 8 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову ПАТ «Укртелеком» скасувати і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

В.В. Король М.М. Лагнюк В.П. Огурецький