Історія справи

Постанова ККС ВП від 04.04.2019 року у справі №675/2138/17

Постанова

Іменем України

04 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 675/2138/17

провадження № 51-9118км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,

прокурора Гладкого О.Є.,

захисника

в режимі відеоконференції Іванова А.Б.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 13 серпня

2018 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240150000476, № 12017240150000497 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Одеси, зареєстрованого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - 04 жовтня 2017 року вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту строком на 3 місяці,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16 березня

2018 року ОСОБА_2 засуджено до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі за:

- ч. 2 ст. 185 КК України - строком на 1 рік;

- ч. 3 ст.185 КК України - строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання, призначене ОСОБА_2 вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 грудня 2016 року за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в сумі 1 360 грн, ухвалено виконувати самостійно.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 26 серпня

2017 року приблизно о 09:00, перебуваючи за місцем свого проживання у

АДРЕСА_2, виявив мобільний телефон марки Еrgо, моделі F 281 Link Dual Sim, чорногокольору, який належний

ОСОБА_3, після чого в нього виник умисел на його викрадення.

Так, ОСОБА_2, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, діючи повторно, умисно, на свою користь викрав зазначений мобільний телефон вартістю 400 грн, з наявною в ньому сім картою оператора зв'язку «Київстар» вартістю 10 грн. Викраденим мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, а саме продав його за 300 грн.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_2 заподіяв

ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 410 грн.

Також 19 вересня 2017 року приблизно о 02:00 ОСОБА_2, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, через хвіртку зайшов на територію домогосподарства АДРЕСА_3, де, керуючись корисливим мотивом, з метою вчинення крадіжки чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшов до житлового будинку за вказаною адресою. В подальшому ОСОБА_2 через незачинені вхідні двері, проник у житловий будинок ОСОБА_3 та перебуваючи у вказаному будинку ОСОБА_2 виявив музичний центр марки «PHILIPS FW М377 мр 3 mini НІ-FІ SYSTEM» з колонками до нього, вартістю 915 грн., які таємно викрав.

Після чого викрадене майно ОСОБА_2 виніс за межі господарства та в подальшому заніс до свого місця проживання.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 спричинив

ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 915 грн.

Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 13 серпня 2018 року рішення місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_2 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:

- ч. 2 ст. 185 КК України - строком на 2роки;

- ч. 3 ст.185 КК України - строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за цим вироком та за вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня

2017 року остаточно визначено ОСОБА_2 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на

3 роки 6 місяців, зарахувавши покарання відбуте за вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2017 року за правилами, передбаченими ст. 72 КК України.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю цього вироку та вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 грудня

2016 року остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців та штрафу у сумі 1 360 грн, які відповідно до

ст. 72 КК України ухвалено виконувати самостійно.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень і його особі через суворість і просить призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Засуджений стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив йому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про його особу, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави застосувати ст. 69 КК України при призначенні покарання. При цьому вказує, що суд апеляційної інстанції при призначенні йому покарання неправильно застосував положення статей 70, 71 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу засудженого, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в касаційній скарзі засудженого не оспорюються.

Доводи засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке йому призначено без застосування положень ст. 69 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Водночас згідно із ч. 2 зазначеної норми покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим

та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.

Так, під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та призначення покарання ОСОБА_2 без застосування ст. 69 КК України, правильно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких, дані про особу винного, зокрема, який раніше неодноразово судимий та маючи незняту та непогашену судимість, на шлях виправлення не став та повторно вчинив злочин проти власності, посередню характеристику за місцем проживання. Також врахував часткове визнання вини засудженим, що свідчить про відсутність у нього такої пом'якшуючої обставини як щире каяття і сприяння в розкритті злочинів та обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів. При цьому судом враховано конкретні обставини вчинення злочинів, характер та спосіб вчиненого, поведінку засудженого після скоєння злочинів.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд обґрунтовано призначив засудженому ОСОБА_2 покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 185 та

в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням вимогстатті 70 КК України.

Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_2 покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 50, 65 КК України.

Таким чином, підстав для пом'якшення засудженому ОСОБА_2 покарання та застосування вимог ст. 69 КК України при визначенні покарання за злочини, передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не міститься, розглядом кримінального провадження не встановлено.

Стосовно доводів касаційної скарги засудженого про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положеннь статей 70, 71 КК України при призначенні йому покарання, то вони є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Також, згідно з ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Так, ухвалюючи вирок суд апеляційної інстанції правильно застосовав вимоги

ч. 4 ст.70 КК України та за сукупністю злочинів за цим вироком і за вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2017 року остаточно визначив ОСОБА_2 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 3 роки

6 місяців, зарахувавши покарання відбуте за вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2017 року за правилами, передбаченими

ст. 72 КК України.

Крім цього, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю цього вироку та вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 грудня

2016 року остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців та штрафу у сумі 1 360 грн, які відповідно до

ст. 72 КК України ухвалено виконувати самостійно, з таким рішенням апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України є законним та обґрунтованим.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційну скаргу засудженого має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду -

без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

постановив:

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 13 серпня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний