Історія справи

Постанова

іменем України

4 березня 2020 року

м. Київ

справа № 338/910/19

провадження № 51-6294км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,

за участю

секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,

прокурора Шевченко О.О.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Госедла О.Д.,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Госедла О.Д. на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року й ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 9 грудня 2019 року про виправлення описок у вироку в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090000000330, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Івано-Франківська, жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 2 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_2 та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 за викладених у вироку обставин.

9 травня 2019 року близько 20:35 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Об`їзній в с. Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області до перехрестя і маючи намір на ньому здійснити поворот ліворуч у напрямку м. Надвірної, порушуючи вимоги дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу», пунктів 1.5, 2.3, 10.1, 12.1, 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху (далі-ПДР), перед виїздом на перехрестя не зупинився, щоб дати дорогу автомобілю «Mercedes-Benz Sprinter-316», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по вул. Шевченка, що є головною дорогою, внаслідок чого допустив зіткнення із цим автомобілем. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter-316» потерпіла ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень померла, а пасажиру автомобіля «Ford Mondeo» ОСОБА_3 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Івано-Франківський апеляційний суд 3 грудня 2019 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та постановив свій вирок, яким призначив йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За ухвалою цього апеляційного суду від 9 грудня 2019 року виправлено описки, допущені у зазначеному вироку апеляційного суду, а саме у його мотивувальній частині на аркуші 7 в четвертому абзаці речення «Колегія суддів визнає, що недотримання вимог безпеки руху при перевезенні неповнолітнього пасажира водієм ОСОБА_4 » доповнено словами «не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_1 . ПДР, внаслідок чого сталася ДТП». У резолютивній частині вироку на аркуші 9 в третьому абзаці після слів «Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК» вставлено вираз «та призначити йому покарання», а далі по тексту «у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки».

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник Госедло О.Д., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі винного, просять вирок апеляційного суду змінити і призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК без позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказують, що апеляційний суд не врахував даних про особу винного, який утримує хвору дружину, яка має інвалідність 1 групи, його вік, поганий стан здоров`я, обставин, що пом`якшують покарання, та призначив несправедливо суворе покарання. Стверджують, що апеляційну скаргу подано прокурором, який не мав права її подавати, оскільки у матеріалах справи відсутня постанова про призначення його прокурором у цьому провадженні.

Також просять скасувати ухвалу апеляційного суду про виправлення описок, допущених у вироку, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх доводів, зазначають, що внесені судом виправлення у вирок суттєво змінюють його зміст, що впливає на обставини справи, тому не можуть вважатись описками в розумінні ст. 379 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Зазначає, що сторону захисту належним чином не було повідомлено про дату і час розгляду питання про виправлення описок.

У заяві потерпіла ОСОБА_3 вказує на те, що апеляційний суд призначив засудженому ОСОБА_1 суворе покарання, не врахувавши даних про особу винного, його похилого віку, поганого стану здоров`я, перебування у нього на утриманні дружини, яка має інвалідність 1 групи та потребує сторонньої допомоги. Просить з урахуванням наведених обставин змінити вирок апеляційного суду, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК та не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1 та його захисник Госедло О.Д. підтримали касаційні скарги і просили застосувати до призначеного покарання ст. 75 КК. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг та просила залишити вирок і ухвалу апеляційного суду без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційних скаргах не заперечуються.

Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Статтею 65 КК встановлено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У цій справі, як видно з її матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_1 призначено з порушенням визначених у законі загальних засад.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора і потерпілих щодо м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині звільнення від відбування покарання та ухвалив свій вирок, яким призначив реальне покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами. При цьому апеляційний суд разом із ступенем тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, що є тяжким, врахував характер винних дій засудженого, який допустив грубі порушення ПДР, і незворотні наслідки діяння (смерть малолітньої ОСОБА_2 )

З огляду на зазначені обставини, що не оспорюються в касаційних скаргах сторони захисту, апеляційний суд дійшов мотивованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та відсутність правових підстав для застосування до призначеного йому покарання ст. 75 КК.

Разом з цим апеляційний суд урахував дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків та думку потерпілих про обрання реального покарання, і дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

З таким висновком апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції. На переконання колегії суддів, призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного й попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи викладене, конкретні обставини справи, а також відсутність у касаційних скаргах переконливих доводів на обґрунтування несправедливості призначеного ОСОБА_1 покарання через суворість, колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Твердження сторони захисту про те, що у матеріалах справи відсутня постанова про призначення прокурора в цьому кримінальному провадженні, тому прокурор Майковський Р.Р. не мав права подавати апеляційну скаргу на вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_1 , є безпідставними.

За результатами перевірки матеріалів справи встановлено, що постановою про призначення групи прокурорів від 10 травня 2019 року в цьому кримінальному провадженні старшим прокурором призначено Майковського Р.Р., який затверджував обвинувальний акт і брав участь у цьому провадженні в суді першої інстанції. Таким чином, прокурор Майковський Р.Р. мав право подати апеляційну скаргу на вирок місцевого суду щодо засудженого. Крім того, стороною захисту не було заявлено клопотань про відвід прокурору в суді апеляційної інстанції.

Проте у вироку апеляційного суду зазначено, що розглянуто і задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області, хоча наведено доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурором Майковським Р.Р., які по суті і розглянув суд. З урахуванням того, що апеляційний суд задовольнив також апеляційну скаргу потерпілих щодо м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання, питання про те, що розглянуто і задоволено апеляційну скаргу саме прокурора Майковського Р.Р., суд може вирішити в порядку, передбаченому ст. 379 КПК.

Виправлення апеляційним судом допущених у вироку описок стосовно ОСОБА_1 не змінюють суті обставин справи та не ставлять під сумнів законності і обґрунтованості оскарженого вироку. Тому доводи сторони захисту про те, що внесені виправлення не можуть вважатися опискою в розумінні ст. 379 КПК, є непереконливими.

Згідно із ч. 2 ст. 379 КПК питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд належним чином повідомив засудженого ОСОБА_1 та його захисника Госедла О.Д. про дату і час розгляду питання про виправлення описок у вироку. Захисник подав клопотання про перенесення судового розгляду на іншу дату у зв`язку з тим, що ні він, ні засуджений не зможуть взяти участі у ньому з поважних причин. З аудіозапису судового засідання видно, що суд залишив зазначене клопотання захисника без задоволення та розглянув питання про виправлення описок без участі сторони захисту, оскільки їх неявка в судове засідання не перешкоджала його розгляду.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставою для зміни вироку і скасування ухвали апеляційного суду, перевіркою кримінального провадження не встановлено. Тому підстав для задоволення касаційних скарг засудженого і його захисника колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 9 грудня 2019 року про виправлення описок у вироку залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і його захисника Госедла О.Д. - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко В.М. Бородій С.В. Єремейчук