Історія справи

Постанова

Іменем України

03 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 310/1201/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/778/1411/17

Провадження № 51 - 429 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Парусова А.М.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080130005709 від 17 грудня 2016 року, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноармійська Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого, у тому числі, вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 січня 2010 року за ст. 185 ч. 3, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого 02 грудня 2011 року по відбуттю строку покарання, вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2012 року за ст. 307 ч. 3, ст. 28 ч. 3, ст. 306 ч. 2, ст.ст. 69, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 26 серпня 2016 року по відбуттю строку покарання,

за ст. 185 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ЛебєдєваО.В. на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання вказано рахувати з 27 лютого 2017 року.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано попереднє ув'язнення з 27 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 грудня 2016 року приблизно о 21 годині, діючи з корисливих мотивів, через вікно проник до приміщення квартири АДРЕСА_1, звідки повторно таємно викрав майно, належне ОСОБА_3, на загальну суму 5 470 гривень, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій на вказану суму.

Крім того, 09 січня 2017 року приблизно о 21 годині ОСОБА_1 переліз через паркан домоволодіння АДРЕСА_3 та на території зазначеного домоволодіння, діючи з корисливих мотивів, шляхом пошкодження металевою трубою врізного замка проник до приміщення гаражу, звідки повторно таємно викрав майно, належне ОСОБА_4, на загальну суму 9 600 гривень, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому на вказану суму.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано і постановлено новий вирок, яким за ст. 185 ч. 3 КК України йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі захисник Лебєдєв О.В., діючи в інтересах засудженого ОСОБА_1, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Вважає покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, призначене ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції, несправедливим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Крім того, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 370, 409, 414 КПК України, оскільки у вироку апеляційного суду не наведено обставин, через які призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання визнано несправедливим.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника Лебєдєва О.В. прокурор у кримінальному провадженні МатвіїшинТ.М. указує на безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів та просить залишити її без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 185 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 3 КК України суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.

Як убачається зі змісту вироку, суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено, до тяжких злочинів, дані про особу ОСОБА_1, який будучи неодноразово судимим, у тому числі, за аналогічні злочини проти власності, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні злочині через кілька місяців після звільнення з місць позбавлення волі, не працевлаштований, заподіяну шкоду не відшкодував. Обставинами, які пом'якшують покарання, суд апеляційної інстанції визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 185 ч. 3 КК України, не відповідає вимогам ст. 65 КК України, є м'яким та не буде сприяти досягненню мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України, і обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Лебєдєва О.В. не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Лебєдєва О.В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний