Історія справи

Постанова

іменем України

3 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 404/11/18

провадження № 51-6651км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового

засідання МатвєєвоїН. В.,

прокурора Руденко О. П.,

захисника МалютиР. В.,

засудженого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника МалютиР.В. на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120020012104, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 року за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 4213 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог закону.

Згідно з вироком суду 26 жовтня 2017 року приблизно о 22:00 ОСОБА_3, побачивши біля під'їзду будинку (АДРЕСА_1), раніше незнайому ОСОБА_5, наблизився до неї та, діючи повторно, вирвав з її рук гаманець, в якому були 900 грн та 100 євро, що становить 3154,84 грн. і з місця вчинення злочину ОСОБА_3 зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника Комишана С. В., а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив доводи захисника про можливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК, а також на те, що судове провадження здійснено за відсутності потерпілої, котрій не було належним чином повідомлено про розгляд.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

З урахуванням вищезазначених вимог закону Суд, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у цих судових рішеннях.

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 186 КК захисник у касаційній скарзі не оспорює.

Доводи захисника про невідповідність призначеного засудженому покарання через суворість є необґрунтованими з огляду на нижченаведене.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.

З вироку вбачається, що припризначенні ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, урахував тяжкість вчиненого злочину (тяжкий), дані про особу винного (осудний, раніше судимий, офіційно не працевлаштований, на обліках у лікарнях не перебуває, одружений), а також урахував досудову доповідь представника органу пробації, згідно з якою засуджений має високі ризики повторного вчинення кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства. Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Крім того, зваживши на те, що ОСОБА_3 вчетверте притягається до кримінальної відповідальності за умисні злочини, а також факт порушення раніше засудженим умов іспитового строку, під час якого було вчинено інший злочин, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування положень статей 69 75 КК при призначенні останньому покарання.

З урахуванням усіх обставин кримінального провадження суд призначив ОСОБА_3 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК, у виді позбавлення волі на строк 4 роки й навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких обставин буде досягнуто мети покарання.

Рішення про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі належним чином умотивовано, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів,а тому місцевий суд дотримався вимог статей 50, 65 КК,

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, належним чином перевірив доводи про невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання через суворість, визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення.

Зокрема, апеляційний суд у своєму рішенні зазначив про необґрунтованість доводів сторони захисту щодо безпідставного невизнання місцевим судом ряду обставин такими, що пом'якшують покарання, з огляду на те, що ОСОБА_3 фактично визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення частково, при цьому заперечував ряд доведених судом першої інстанції обставин, а також з урахуванням того, що засуджений учетверте притягається до кримінальної відповідальності.

Таким чином, доводи щодо суворості призначеного покарання, зазначені в касаційній скарзі, були предметом перевірки апеляційного суду, який дав на них умотивовані відповіді. Інших доводів щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через суворість у касаційній скарзі не міститься.

Що стосується тверджень захисника про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, на думку Суду, вони є необґрунтованими з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд у порядку ст. 401 КПК надіслав потерпілій та її представнику копії ухвал про відкриття апеляційного провадження і про призначення апеляційного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_3 на 10 квітня 2018 року, які вказані особи отримали.

Заяв про відкладення судового розгляду, письмових пояснень щодо обставин справи чи будь-яких інших скарг потерпіла та її представник до суду не подавали.

Надалі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача розгляд вказаного провадження було відкладено на 15 травня 2018 року, про що учасникам судового провадження було надіслано відповідні повідомлення, проте потерпіла ОСОБА_5 зазначеного повідомлення не отримала, й указану кореспонденцію було повернуто на адресу апеляційного суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

У судовому засіданні апеляційний суд з'ясовував питання щодо можливості розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілої, проти чого учасники, в тому числі сторона захисту, не заперечували. Явка потерпілого в судове засідання суду апеляційної інстанції є його правом, а не обов'язком, тому жодних порушень прав учасників судового провадження під час апеляційного розгляду не було встановлено. Крім того, цей суд вжив необхідних заходів для повідомлення потерпілій про дату розгляду кримінального провадження.

До того ж із матеріалів справи вбачається, що про дату та час відкладення апеляційного розгляду було належним чином повідомлено представнику потерпілої ОСОБА_4

Після розгляду кримінального провадження копію ухвали суду від 15 травня 2018 року щодо ОСОБА_3 було надіслано потерпілій та її представнику, проте вказаного рішення в касаційному порядку останні не оскаржували.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що відсутність потерпілої та її представника в судовому засіданні апеляційного суду в цьому конкретному випадку не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК, яке тягне за собою безумовне скасування судового рішення.

Отже, підстав вважати, що під час апеляційного розгляду були порушені права потерпілої, не вбачається.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону Судом не встановлено, а тому в задоволенні касаційної скарги захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 травня 2018 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва М. В. Мазур Т. В. Матієк