Історія справи

Постанова

Іменем України

2 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 343/71/17

провадження № 51- 3120км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

Головуючого Голубицького С. С.,

суддів Бущенка А. П., Григор'євої І. В.,

за участю:

секретаря Зайчишина В. В.,

прокурора Гаврилюка С. М.,

захисника Юхименко Р. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу захисника ІльницькогоЯ. І. та засудженого ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2017 року у кримінальному провадженні №12016090160000801 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 1 березня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні грабежу, поєднаного із проникненням у сховище та засуджено за ч. 3 т. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 2 роки. Покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Вирішено питання про запобіжний захід та речові докази.

Як установив суд, 16 листопада 2016 року близько 17:50 ОСОБА_3 зайшов у приміщення магазину «Адамас» у м. Долина Івано-Франківської області, де умисно розбив рукою скляну вітрину із ювелірними виробами та відкрито викрав золоте кільце вагою 3,54 гр, вартістю 3144,00 грн., після чого з місця вчинення злочину втік.

Апеляційний суд Івано-Франківської області при перегляді справи 12 травня 2017 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 186 КК, із застосуванням ст. 69 КК, до покарання у виді обмеження волі настрок 3 роки.У решті вирок суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У поданій спільній касаційній скарзі захисник Ільницький Я. І. та засуджений ОСОБА_3 просять скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанціїчерез неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і даним про особу засудженого унаслідок суворості.

На думку сторони захисту, при ухваленні вироку апеляційний суд не у повній мірі взяв до уваги обставини, які пом'якшують покарання, а саме активне сприяння засудженого в розкритті злочину, щире каяття у вчиненому та повне відшкодування заподіяної шкоди, а такождані про особу ОСОБА_3, який до кримінальної відповідальності раніше не притягався, характеризується позитивно, здійснює догляд за інвалідом першої групи та сам страждає на ряд важких захворювань і потребує постійного лікування.

Позиція інших учасників судового провадження

Захисник Юхименко Р. І. в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Прокурор із доводами касаційної скарги не погодився і просив Суд у її задоволенні відмовити.

Інші учасники про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені і в судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволення з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та юридичнаоцінка його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скаргипро неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого унаслідок суворості колегія суддів вважає неприйнятними.

Так, відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності й даним про особу винного. При виборі покарання також мають значення й повинні братися до уваги обставини як ті, що його пом'якшують, так і ті, що його обтяжують.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення,при перегляді вироку місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недотримання районним судом вимог ст. 65 КК при призначенніпокарання ОСОБА_3, оскільки цей суд хоча і правильно встановив дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання, однак при цьому не у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування місцевим судом до засудженого положень ст. 75 КК є неправильним, оскільки його виправлення є можливим лише за умови відбування реальної міри покарання.

Разом із цим, скасовуючи вирок місцевого суду у частині призначеного ОСОБА_3 покарання та постановляючи новий вирок суд апеляційної інстанції взяв до уваги обставини, які його пом'якшують, та дані про особу засудженого, зокрема його молодий вік, незадовільний стан здоров'я, позитивну характеристику по місцю проживання, а також те, що він здійснює догляд за престарілою особою, є одруженим і має на утриманні неповнолітню дитину, яка хворіє.

Взявши до уваги перелічені обставини у їх сукупності апеляційний суддійшов висновку, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають підстави для застосування положень ст. 69 КК та призначення ОСОБА_3 іншого більш м'якого покарання, ніж передбачене санкцією статті за вчинений ним злочин.

Враховуючи наведене призначене цим судом ОСОБА_3 покарання не можна вважати явнонесправедливим, визначеним без урахування пом'якшуючихобставин та даних про особу засудженого.

Вирок апеляційного суду за своїм змістом є належно умотивованим та обґрунтованим і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 420 КПК.

У результаті касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження Судом не було встановлено порушеньвимог процесуального чи матеріального права, які би перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення і були підставами для його зміни або скасування.

Зважаючи на викладене підстав для задоволення касаційної скарги захисника Ільницького Я. І. та засудженого ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441та пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргузахисника Ільницького Я. І. та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2017 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Голубицький А. П. Бущенко І. В. Григор'єва