Історія справи

Постанова

іменем України

02 червня 2020 року

м. Київ

справа № 744/799/17

провадження № 51-3239км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої Крет Г. Р.,

суддів Бущенка А. П., Макаровець А. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Плюсніна М. В.,

прокурора Єременка М. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2018 року, ухвали цього ж суду від 20 вересня 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2019 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцяс. Костобобрів Семенівського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

За вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2019 року, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково й стягнуто на користь останнього з ОСОБА_1 1445,33 грн - матеріальної шкоди, 8000 грн - моральної шкоди та 5200 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а всього - 14 645,33 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я, за обставин, викладених у вироку.

Як установив суд, 12 травня 2017 року близько 19:00 ОСОБА_1 , перебуваючи на території ПП «Зірка» на вул. Заложок у с. Костобобрів Семенівського району Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин умисно ударив правою ногою по правій нозі ОСОБА_2 , після чого завдав ще одного удару правим кулаком у ніс. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основної фаланги 3-го пальця правої ступні без зміщення відламків, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 67 від 10 червня 2017 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, та тілесні ушкодження у вигляді забійної рани носа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі засуджений просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати постановлені щодо нього судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, скаржник заперечуючи свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення наводить доводи, суть яких зводиться до неповноти судового розгляду, не погоджується з висновком судово-медичного експерта № 67 від 10 липня 2017 року. Вважає, що суд першої інстанції ухвалами від 20 вересня 2018 року безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, зокрема медичних документів потерпілого та призначення судово-медичної експертизи. Суд апеляційної інстанції вказаних порушень не усунув, свої висновки належним чином не мотивував.

Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Мотиви Суду

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Тому в силу ст. 433 КПК доводи в касаційній скарзі про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків у вироку фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури. За законодавчими приписами перевірка цих обставин належить до компетенції суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. За змістом ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.

З урахуванням наведених положень закону та ст. 419 КПК апеляційний суд зобов`язаний проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. При залишенні апеляційних вимог без задоволення суд має навести обґрунтування своєї позиції, яка не може бути суперечливою та такою, що ставить під сумнів прийняте остаточне рішення. Апеляційний суд не дотримався цих вимог закону.

За матеріалами справи засуджений ОСОБА_1 оскаржив ухвалений вирок в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі засуджений просив скасувати вирок місцевого суду та закрити кримінальне провадження. Аргументуючи заявлену вимогу, засуджений посилався на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та вказував на те, що обвинувальний вирок суду ґрунтується на припущеннях, недопустимих та суперечливих доказах, яких місцевий суд належним чином не оцінив, що потягло за собою необґрунтованість його засудження.

Окрім іншого, скаржник не погоджувався з висновком судово-медичного експерта № 67 від 10 липня 2017 року і вказував на безпідставність відмови в задоволенні його клопотання про надання доступу до речей і документів, а саме медичних документів потерпілого, на підставі яких такий висновок було складено та безпідставність відмови у призначенні судово-медичної експертизи. Просив суд апеляційної інстанції усунути вказане порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 КПК кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. У цій справі засуджений поставив під сумнів висновок експерта сторони обвинувачення, просив суд надати доступ до медичних документів потерпілого та призначити ще одну експертизу, однак у задоволення таких клопотань скаржника було відмовлено. За таких обставин Суд погоджується зі стороною захисту в тому, що відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд зобов`язаний створити необхідні умови для реалізації стороною захисту її процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а оскільки суд не виконав такий обов`язок, то це є порушенням кримінального процесуального закону.

Оскільки питання про доступ до медичних документів потерпілого та призначення експертизи ставилися стороною захисту також і в суді апеляційної інстанції, то цей суд не був позбавлений можливості їх вирішити.

Водночас, суд апеляційної інстанції, переглянувши справу, визнав неспроможними доводи засудженого і залишив без задоволення заявлені ним вимоги. Крім того, апеляційний суд не дав вичерпної відповіді на всі аргументи сторони захисту.

Як убачається з кримінального провадження, замість перевірки доводів шляхом зіставлення, аналізу зібраних у справі конкретних фактичних даних та їх оцінки в аспекті ст. 94 КПК апеляційний суд в ухвалі переважно обмежився цитуванням відображених у вироку окремих доказів, які оспорювалися.

Таким чином, упродовж апеляційної процедури суд належно не перевірив, чи відповідає оскаржений вирок вимогам ст. 374 КПК.

З урахуванням наведеного ухвалу апеляційного суду не можна залишити в силі, адже її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, про що слушно йдеться в касаційній скарзі. Тому вказане рішення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Отже, подану засудженим касаційну скаргу слід задовольнити частково.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно здійснити провадження з додержанням чинного законодавства, перевірити з використанням усіх процесуальних можливостей доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженого, та прийняти справедливе рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет А. П. Бущенко А. М. Макаровець