Історія справи

Постанова

іменем України

01 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 669/340/21

провадження № 51-2186км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240090000179, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Білогір`я Хмельницької області, раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладанням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Також суд прийняв рішення щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 засуджено за те, що він уночі 23 грудня 2019 року, діючи повторно, умисно, з метою викрадення чужого майна, проник до підсобного приміщення у домоволодінні на АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав належні ОСОБА_2 електроінструменти та будівельні труби загальною вартістю 5 510,7 грн, заподіявши потерпілому збитки у вказаному розмірі.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 23 червня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, всупереч вимогам ст. 65 КК України, не врахував повною мірою ступеня тяжкості кримінального правопорушення, а також даних про особу обвинуваченого, внаслідок чого необґрунтовано застосував ст. 75 КК України, що потягло за собою невиправдану м`якість заходу примусу. Апеляційний суд, на думку прокурора, не зважив на допущені порушення, необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор Гошовська Ю.М. просила задовольнити касаційну скаргу прокурора на викладених у ній підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо наведених у касаційній скарзі прокурора аргументів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, що потягло за собою невиправдану м`якість заходу примусу, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370 419 КПК України.

Згідно з положеннями статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

З системного аналізу вимог закону України про кримінальну відповідальність слідує, що, окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши і оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.

На ці законодавчі приписи апеляційний суд при перегляді вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 не зважив.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погодившись із вироком суду, подав на нього апеляційну скаргу, в якій, наводячи конкретні аргументи, просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення в частині призначеного покарання й ухвалити новий вирок, яким обрати ОСОБА_1 менший строк покарання у виді позбавлення волі, однак прийняти рішення про його реальне відбування.

Апеляційний суд, переглянувши вирок, дійшов висновку, що місцевий суд правильно застосував щодо ОСОБА_1 положення ст. 75 КК України, а призначене засудженому покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК України. Як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд, мотивуючи свою позицію, взяв до уваги загально соціальну характеристику ОСОБА_1 та встановлені у вироку пом`якшуючі обставини, зокрема визнання ним своєї вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування завданої потерпілому шкоди. З огляду на все це суд апеляційної інстанції визнав вимоги прокурора необґрунтованими і відмовив у задоволенні його апеляційної скарги.

Однак у своїй ухвалі апеляційний суд не навів достатніх переконливих аргументів на спростування всіх доводів, викладених у скарзі, щодо неправильного звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Так, наявність попередньої протиправної поведінки винного, незнятих і непогашених судимостей є важливою характеристикою його особи та має бути належним чином врахована при призначенні покарання, оскільки визначає його суспільну небезпечність.

Разом із тим, без належної правової оцінки апеляційного суду залишилися наявні у справі дані про те, що ОСОБА_1 раніше судимий 12 разів, здебільшого за вчинення аналогічних умисних кримінальних правопорушень проти власності. Після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а навпаки, через незначний час після відбуття покарання знову вчинив крадіжку з кваліфікуючими ознаками - повторно та з проникненням у приміщення.

Також із матеріалів кримінального провадження слідує, що раніше суди при засудженні ОСОБА_1 , окрім призначення йому покарання, що належить відбувати реально, вже застосовували положення ст. 75 КК України, однак умов випробування він не дотримувався та під час іспитового строку вчиняв нові кримінальні правопорушення.

Це свідчить про стійку криміналізацію особи ОСОБА_1 та відсутність позитивних змін у його поведінці, що підтверджено також і висновком органу пробації у досудовій доповіді, відповідно до якого ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінено як високий, а його виправлення неможливе без реального відбування покарання.

Таким чином, дані про особу ОСОБА_1 у сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та конкретними обставинами справи свідчать про його суспільну небезпечність, а тому призначення йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання, а тому є невиправдано м`яким заходом примусу.

Наведеного апеляційний суд повною мірою не врахував і не мотивував, чому він вважає можливим досягнення мети виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень без відбування засудженим покарання, тим самим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Отже, висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України зроблено без урахування особливостей правозастосування наведеної норми матеріального права і належним чином не вмотивовано, внаслідок чого засудженому призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про його особу та конкретним обставинам справи.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу прокурора слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК України, маючи на увазі, що за тих самих фактичних обставин справи, даних про особу засудженого та пом`якшуючих обставин, призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та суперечить вимогам ст. 50 КК України.

Керуючись статтями 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5