Історія справи

Постанова

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 145/135/17

провадження № 51-2983 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Піх Ю.Г.,

засудженого ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Котенка Д.В. на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 грудня 2017 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016021320000329, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1), раніше судимого: 12 жовтня 2016 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 30 січня 2017 року Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.309, ч.3 ст.70, ч.3 ст.72 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1020 грн. Зазначені вироки виконуються самостійно.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року ОСОБА_1засуджено за ч.3 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2016 року та ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років 10 місяців. Застосовано положення ч.5 ст.72 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 грудня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду встановлено, що ОСОБА_1, 09 листопада 2016 року близько 20:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в громадському місці, АДРЕСА_2, в присутності сторонніх осіб, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи елементарні норми поведінки, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, наніс декілька ударів кулаком по обличчюОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3 ,та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, від чого вони впали на землю, після чого ОСОБА_1, сівши зверху на лежачого ОСОБА_3 наніс останньому ще декілька ударів кулаком по обличчю.

В ході нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_3, до них підбіг ОСОБА_4, з метою припинення хуліганських дій та зіштовхнув ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на землю. Однак, ОСОБА_1 чинячи опір особі, яка припиняла хуліганські дії , наніс ОСОБА_5 удар рукою в обличчя, від чого останній впав на землю. Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_1, потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання особі засудженого через суворість, порушує питання про зміну судових рішень та просить пом'якшити ОСОБА_1 покарання.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судами в достатній мірі не враховано дані про особу засудженого, зокрема те, що він вину визнав, щиро каявся, просив вибачення у потерпілих, за місцем проживання характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває, має 6 грамот за досягнення у спорті, допомагає матері в утриманні та вихованні меншого брата. Стверджує, що судами не враховано той факт, що кримінальним правопорушенням матеріальних збитків не завдано.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 доводи скарги захисника підтримав та просив задовольнити.

Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника Котенка Д. В. є необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 3 ст.296 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Положеннями статті 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання,яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, урахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, однак наслідком якого стало отримання двома особами, які за віком значно старші, легких тілесних ушкоджень, дані про особу винного, характеристику із місця проживання, а також те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, дане кримінальне правопорушення вчинив в період іспитового строку, згідно досудової доповіді ризики вчинення засудженим повторного кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства оцінено як високі.

Поряд з цим, суд обґрунтовано визнав обставинами, які обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку. Урахував обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття.

Взявши до уваги усі зазначені обставини, в тому числі і ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши ОСОБА_1 покарання наближене до мінімальної межі санкції статті інкримінованого злочину. Правильно, із урахуванням вимог ст.71 КК, за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2016 року, призначено остаточне покарання.

На підставі викладеного, суд вважає, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Доводи захисту про те, що судами не враховано наявність у ОСОБА_1 грамот за досягнення у спорті, не є слушними. Адже ці нагороди отримані останнім ще у початкових класах школи, що жодним чином не характеризує його особу на даний час, тому брати їх до уваги не доцільно. Наявність декількох судимостей та високі ризики повторного вчинення злочинів , те, що він не працює спростовують твердження захисту про допомогу матері в утриманні та вихованні меншого брата.

З урахуванням зазначеного, підстав для задоволення скарги захисника про пом'якшення покарання, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Усі наведені захисником в апеляції доводи, які за своїм змістом, аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції сторони захисту ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника КотенкаД.В. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П.Ємець