Історія справи

Постанова ККС ВП від 26.09.2019 року у справі №643/9039/19

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 643/9039/19

провадження № 51-3486км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Бородія В. М.,

суддів: Єремейчука С. В., Стороженка С. О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисоконь І. В.,

прокурора - Парусова А. М.,

представника ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" - адвоката Крючко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" - адвоката Крючко О. В. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12019220470002804.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області Гусєва В. О. про арешт майна - торгового павільйону D-009-21-0005 (стара назва Т76), розташованого за адресою: просп. Ювілейний, 24/88-А, м. Харків у секторі "D/55" модуль 009 15033831002/55 у комплексі 5-ти блоків із 80 павільйонів двоповерхових - у кримінальному провадженні № 12019220470002804 від 30 травня 2019 року за ст. 356 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Не погодившись із рішенням слідчого судді, представник ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" - адвокат Крючко О. В. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт зазначеного вище майна, шляхом заборони користування ним. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала слідчого судді є незаконною і такою, що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" - адвоката Крючко О. В. на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року повернуто особі, яка її подала в порядку, передбаченому п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК.

При цьому суд зазначив, що ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" є потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019220470002804, а тому відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК не є учасником розгляду клопотання слідчого або прокурора про накладення арешту на майно.

Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" - адвокат Крючко О. В. просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування доводів зазначає, що ухвалою місцевого суду було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно власником якого є ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко", а тому останнє є не лише потерпілим у кримінальному провадженні, а й третьою особою, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт (направивши при цьому додаткові письмові пояснення, що надійшли до Суду 25 вересня 2019 року, які, на думку представника, свідчать про належність майна, щодо якого вирішувалося питання про арешт саме ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко").

Зазначає, що ухвала апеляційного суду є необґрунтованою та суперечить положенням ч. 7 ст. 173 КПК, де вказано, що підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Позиції учасників судового провадження

Представник ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" - адвокат Крючко О. В. підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити з урахуванням додаткових письмових пояснень, що надійшли до Суду 25 вересня 2019 року.

Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Відповідно до ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. При статтями 369, 376, 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПКним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК . А вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, представнику ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" - адвокату Крючко О. В. повернуто апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді про відмову у накладенні арешту на майно.

При цьому апеляційний суд зазначив, що ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" є потерпілим у даному кримінальному провадженні, а тому, посилаючись на положення п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, вважав його апеляційну скаргу такою, що подана особою, яка не має права її подавати, та повернув останньому, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК потерпілий у кримінальному провадженні не є учасником розгляду клопотання слідчого або прокурора про накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому ч. 1 ст. 170 КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому ч. 1 ст. 170 КПК порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна або відмова у ньому підлягає апеляційному оскарженню. При цьому КПК не встановлено чіткого переліку осіб - суб'єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в п. 10 ст. 393 КПК вказано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених п. 10 ст. 393 КПК . Останнє положення узгоджується зі змістом ч. 7 ст. 173 КПК, згідно з якою підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Таким чином, за загальним правилом власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою, прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії "інші особи", які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

Разом з тим, з вищевикладених положень КПК щодо арешту майна, у тому числі його оскарження, вбачається, що законодавець розрізняє можливість оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.

З положень ст. 172 КПК випливає, що з клопотанням про накладення арешту на майно має право звернутися лише слідчий за погодженням з прокурором, прокурор та цивільний позивач.

У зв'язку з цим Суд дійшов висновку, що оскаржити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно може лише прокурор та цивільний позивач.

Вказане підтверджується і положеннями ч. 7 ст. 173 КПК, згідно яких підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Таким чином висновок апеляційного суду про те, що ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" не має права оскаржувати ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно по суті є правильним.

Виходячи з вищевикладеного доводи у касаційній скарзі про те, що ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" є не лише потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні, а й третьою особою - власником майна щодо якого вирішувалося питання про арешт не впливають на законність ухваленого апеляційним судом рішення.

У зв'язку з цим Верховний Суд не знаходить підстав вважати обґрунтованим твердження представника ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про те, що він має право оскаржити ухвалу про відмову у накладенні арешту на майно. З цих підстав Верховний Суд доходить висновку, що апеляційний суд правильно повернув апеляційну скаргу представнику ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко".

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними й перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого судового рішення, не вбачається.

Керуючись статтями 369, 376, 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу представника ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" - адвоката Крючко О.

В. без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

В. М. Бородій С. В. Єремейчук С. О. Стороженко