Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.02.2019 року у справі №910/3692/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3692/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги: 1. Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Пономаренка Є.Ю. - головуючого, Дідиченко М.А., Руденко М.А. від 17 січня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Спичака О.М. від 06 серпня 2018 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про стягнення 429 330, 82 грн

ХРОНОЛОГІЯ СПОРУ

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

1. Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (замовник) 19 грудня 2013 року було укладено договори про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування № 7/2993-Р-116М/13, № 7/3017-Р-100М/13, № 7/3020-Р-111М/13, № 7/3010-Р-157М/13, № 7/2971-Р-103М/13 та № 7/2979-Р-94М/13, відповідно до умов яких виконавець зобов`язується виконати для замовника, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити роботи з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування з метою видобування корисних копалин на родовищі, згідно умов кожного з договорів.

2. На виконання умов вказаних договорів, позивач виконав роботи, вартість яких у строки, обумовлені сторонами у договорах, відповідачем не була оплачена.

3. Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними заявами про стягнення з відповідача наявної заборгованості та нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 березня 2015 року по справі № 910/2704/15-г позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" задоволено повністю.

4.1. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" заборгованість у розмірі 121 621, 62 грн, 3% річних у розмірі 679, 75 грн, інфляційні у розмірі 3 648, 65 грн, пеню у розмірі 6 344, 32 грн та судовий збір у розмірі 2 645, 89 грн.

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 лютого 2015 року по справі № 910/2018/15-г позов задоволено.

5.1. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" основну заборгованість у розмірі 157 763, 50 грн, пеню у розмірі 7 382, 46 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1 624, 96 грн, три проценти річних у розмірі 790, 97 грн, судовий збір у розмірі 3 351, 23 грн.

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2015 року по справі № 910/16499/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" задоволено повністю.

6.1. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" основну заборгованість у розмірі 83 070, 09 грн, пеню у розмірі 17 729, 21 грн, 3% річних у розмірі 1 420, 16 грн, інфляційні втрати у розмірі 36 842, 41 грн та судовий збір у розмірі 2 781, 24 грн.

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 лютого 2015 року по справі № 910/2016/15-г позов задоволено частково.

7.1. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" суму основного боргу в розмірі 143 306, 58 грн, пеню в розмірі 6 705, 96 грн, 3% річних в розмірі 718, 50 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 476, 05 грн та судовий збір в розмірі 3 044, 14 грн; в іншій частині позову відмовлено.

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 березня 2015 року по справі № 910/2014/15-г позов задоволено.

8.1. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" 137 282, 71 грн основного боргу, 1 414, 01 грн інфляційних втрат, 688, 29 грн - 3% річних, 6 448, 16 грн пені, 2 916, 66 грн судового збору.

9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 березня 2015 року по справі № 910/2703/15-г позов задоволено повністю.

9.1. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" 125 235, 63 грн основного боргу, 658, 77 грн - 3 % річних, 3 757, 07 грн інфляційних втрат, 6 148, 55 грн пені та 2 716, 00 грн витрат по сплаті судового збору.

10. На виконання вказаних рішень суду було видано відповідні накази.

11. Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 07 квітня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47125826 з примусового виконання наказу № 910/2704/15-г, виданого Господарським судом міста Києва 24 березня 2015 року.

11.1. Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 10 квітня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47210601 з примусового виконання наказу № 910/2018/15-г, виданого Господарським судом міста Києва 16 березня 2015 року.

11.2. Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 20 червня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54058644 з примусового виконання наказу № 910/16499/15, виданого Господарським судом міста Києва 28 вересня 2015 року.

11.3. Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 10 квітня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47210519 з примусового виконання наказу № 910/2016/15-г, виданого Господарським судом міста Києва 13 березня 2015 року.

11.4. Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 10 квітня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47210880 з примусового виконання наказу № 910/2014/15-г, виданого Господарським судом міста Києва 03 квітня 2015 року.

11.5. Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 10 квітня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47210983 з примусового виконання наказу № 910/2703/15-г, виданого Господарським судом міста Києва 23 березня 2015 року.

12. Заборгованість встановлена рішеннями суду була погашена внаслідок примусового списання грошових коштів державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві в межах виконавчих проваджень.

12.1. При цьому, на думку Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" днем погашення відповідної заборгованості слід вважати 29 серпня 2017 року, адже саме цього дня стягнуті за рішеннями суду кошти було перераховано Державною казначейською службою України на його рахунок.

13. Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов вказаних вище договорів та невчасне виконання ухвалених судових рішень, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом у даній справі (№ 910/3692/18) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 3% річних від простроченої суми у розмірі 62 422, 52 грн та інфляційних збитків за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 366 908, 30 грн, нарахованих за період прострочення з 01 квітня 2015 року по 29 серпня 2017 року.

Короткий зміст прийнятих судових рішень у цій справі

14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

14.1. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 54 382, 73 грн - 3% річних, 325 137, 15 грн - інфляційних втрат та 5 692, 83 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

15. В частині задоволення позову суди виходили з того, що у разі коли судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

15.1. При цьому, саме часткове задоволення позову мотивовано тим, що позивачем при здійсненні розрахунків неправильно застосовано положення статті 625 Цивільного кодексу України та помилково нараховано інфляційні втрати та 3% річних на суму пені, інфляційні втрати, 3% річних та суми судового збору, які було вирішено стягнути рішеннями Господарського суду міста Києва.

15.2. Також, судами було встановлено помилку у визначенні позивачем періоду прострочення.

15.3. Моментом же фактичного виконання судового рішення суди вважали саме 29 серпня 2017 року, тобто день в який списані з боржника кошти надішли на рахунок стягувача.

15.3.1. При цьому, апеляційним судом вказаний висновок було додатково мотивовано посиланням на положення статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Короткий зміст вимог касаційних скарг

16. Не погоджуючись з прийнятими у даній справі рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.

16.1. У своїй касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06 серпня 2018 року скасувати, а справу № 910/3692/18 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

16.2. В свою чергу Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06 серпня 2018 року скасувати частково, а саме в частині відмови у задоволенні позову і прийняти в цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (узагальнено)

17. При розгляді даної справи судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи статті 599 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України", статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про те, що перерахування коштів, здійснених 29 серпня 2017 року від Державної виконавчої служби на рахунок позивача в рамках виконавчого провадження є моментом фактичного виконання судового рішення, оскільки таким моментом слід вважати момент списання (надходження) коштів з рахунку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рахунок виконавчої служби.

Доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України", наведені ним у відзиві на касаційну скаргу відповідача (узагальнено)

18. Правовий аналіз статей 599 Цивільного кодексу України та 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дає підстави для висновку про те, що моментом виконання грошового зобов`язання, в тому числі і за судовим рішенням, є дата зарахування коштів на рахунок кредитора, а такою датою, як правильно встановлено судами, є саме 29 серпня 2017 року.

18.1. Дійсно, існує практика згідно з якою моментом фактичного виконання рішення є списання (надходження) коштів з рахунків боржників на рахунок виконавчої служби, однак у даному випадку такий підхід не може бути застосовано, адже відповідачем не доведено списання грошових коштів по судовим справам, які є підставою даного позову саме 11 листопада 2016 року, як він (відповідач) на тому наполягає.

Доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (узагальнено)

19. При розгляді даної справи судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 11, 509, 625 Цивільного кодексу України, оскільки з рішень Господарського суду міста Києва у справах № 910/2704/15, № 910/2018/15, № 910/16499/15, № 910/2016/15, № 910/2014/15, № 910/2703/15-г у відповідача виник обов`язок сплатити суму боргу, а оскільки він її вчасно не сплатив, то у позивача виникло право на стягнення компенсаційних нарахувань передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

19.1. При цьому, такі нарахування можуть бути застосовані не тільки до основної суми боргу за договором, а і до пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що на таку суму нараховані.

Відзиву на касаційну скаргу позивача до Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

20. При вирішенні правового питання, яке піднято у касаційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" Верховний Суд виходить з такого.

21. Згідно з преамбулою Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

21.1. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

21.2. Пунктом 1.43 статті 1 вказаного Закону встановлено, що учасник/член платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

21.3. Згідно з пунктом 11.4 статті 11 цього Закону для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України.

22. Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення), яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин.

22.1. Відповідно до пункту 1 Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

23. Згідно з пунктом 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 червня 2012 року № 758 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2012 року за № 1206/21518, розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку).

24. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

24.1. Відповідно до частин 1, 3 та 5 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

25. Статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" (діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку. Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

25.1. Також відповідно і до частини 1 статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

26. Відповідно до підпунктів 12.1-12.2 пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція № 512/5) в редакції, що діяла, органи Державної виконавчої служби мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках. Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

26.1. Положеннями підпункту 12.12 пункту 12 зазначеної Інструкції закріплено, що у разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

26.2. Крім того, згідно підпункту 12.13 пункту 12 Інструкції № 512/5 після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

26.3. Відповідно до підпунктів 12.15, 12.18, 12.21 пункту 12 цієї Інструкції підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця. При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень. Платіжне доручення підписується керівником органу ДВС та особою, яка уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС.

27. Поряд із цим, відповідно до приписів статті 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

27.1. Відповідно до пункту 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

28. Згідно з пунктами 5.1-5.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ 21 листопада 2004 року № 22, відповідно до статті 1071 ЦК України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом. Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

29. Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що зазначені дії засвідчують платіжний, розрахунковий характер відносин, що виникають між органами Державної виконавчої служби, Казначейства, боржником та стягувачем.

30. Разом з цим, слід врахувати, що в даному випадку виконавець, хоча й від імені держави, однак діє "саме в інтересах стягувача" задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає "отримувачем" таких коштів.

31. Відповідно до пункту 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

32. Враховуючи наведене, Суд вважає, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.

33. За таких обставин, Суд погоджується з доводами касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", що описані у пункті 17 цієї постанови, а судові рішення у цій частині вважає такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що в силу положень статті 311 Господарського процесуального кодексу України є підставою для їх скасування.

34. Інші доводи касаційної скарги відповідача (щодо дати проведення зарахування, доказів, які підтверджують таке зарахування) не можуть оцінюватися Верховним Судом в силу меж перегляду справи у суді касаційної інстанції, адже потребують додаткового дослідження доказів та їх переоцінки.

40. У вирішенні питання, яке поставлено перед Судом Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України", Суд виходить з такого.

41. Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

42. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

43. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

44. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

45. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

46. Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

47. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

48. Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

49. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

50. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

50.1. У вказаному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц.

51. Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

52. Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

52.1. У вказаному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

53. Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

54. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

55. Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

56. З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

56.1. У вказаному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

57. Таким чином, розглядаючи дану справу суди дійшли правильного висновку про те, що у разі коли судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

57.1. Проте, поряд із цим, судам слід було врахувати, що обов`язок зі сплати відповідачем суми боргу виник у нього не на підставі судових рішень, а з договорів, що були укладені між сторонами і умови яких відповідачем виконувалися неналежно.

58. Судовими рішеннями фактично тільки фіксується належна до стягнення сума боргу, однак, як вже зазначалося, наявність таких рішень не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

58.1. При цьому, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, то і подальше застосування до таких сум наслідків передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є правомірним.

59. За таких обставин, висновки судів у цій частині зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права і є помилковими, а доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" обґрунтованими.

60. Щодо можливості нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суми пені, Суд зазначає таке.

61. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

61.1. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

61.1.1. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

61.1.2. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

62. Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

63. Передбачена у договорі неустойка, звичайно ж не є зобов`язанням, а є самостійної мірою цивільно-правової відповідальності, однак у разі ухвалення рішення суду виникає нове зобов`язання - недоговірне.

64. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

65. Частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

66. Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення неустойки у боржника виникає нове зобов`язання на підставі судового рішення та вказаних вище статей 11 та 509 Цивільного кодексу України, а саме зобов`язання зі сплати такої неустойки на користь кредитора.

67. Таке зобов`язання у розумінні Цивільного кодексу України є грошовим, а тому у разі прострочення його виконання на нього також поширюється дія статті 625 Цивільного кодексу України.

68. За таких обставин, тлумачення судами приписів статті 625 Цивільного кодексу України і у цій частині є неправильним, що є підставою для скасування прийнятих у даній справі судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Під час касаційного перегляд Верховним Судом встановлено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що в силу положень статті 311 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятих у даній справі судових рішень.

69.1. Однак, Верховний Суд, обмежений у своїх повноваженнях приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України, а тому позбавлений можливості прийняти нове рішення, адже неправильне застосування правових норм судами призвело до неправильного висновку як про неможливість стягнення заявлених сум, так і до неправильного визначення початку і закінчення строку їх нарахування, а встановлення таких обставин потребує дослідження відповідних доказів та надання ним оцінки.

70. За таких обставин, суд вважає доцільним прийняті у даній справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції .

71. Під час нового розгляду господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

72. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 311, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06 серпня 2018 року у справі № 910/3692/18 скасувати.

4. Справу № 910/3692/18 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.