Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1176/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

прокуратури - Керничайного Н. І.,

Одеської міської ради - Танасійчук Г. М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Отель" - Ковальчука Р. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Отель"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023

(судді Діброва Г. І., Принцевська Н. М., Ярош А. І.)

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Отель"

про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. У червні 2022 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Отель" (далі - ТОВ "Гранд Отель"), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Юридичний департамент реєстрації" Кротової Світлани Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.07.2019, індексний номер 47871218, на підставі якого за ТОВ "Гранд Отель" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 3350,4 кв. м за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1876519851101);

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.03.2021, індексний номер 57352483, на підставі якого за ТОВ "Гранд Отель" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "А" загальною площею 3487,6 кв. м за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2324160551101);

- припинити право власності ТОВ "Гранд Отель" на нежитлову будівлю літ. "А" загальною площею 3487,6 кв. м, яка розташована за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, 7, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2324160551101);

- зобов`язати ТОВ "Гранд Отель" привести земельну ділянку на бульварі Приморському, 7 у м. Одесі до попереднього стану шляхом перебудови самочинно реконструйованого домоволодіння у відповідність до технічного паспорта щодо вказаного домоволодіння.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначав, що ТОВ "Гранд Отель" всупереч нормам чинного законодавства фактично змінило конфігурацію та геометричні розміри фундаментів спірної будівлі та її першого поверху за рахунок земельної ділянки територіальної громади, що не була відведена для цієї мети, та за відсутності відповідної дозвільної документації.

1.3. Обґрунтовуючи підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської міської ради, прокурор зазначив, що про порушення інтересів територіальної громади міста Одеси самочинною реконструкцією спірної будівлі та незаконною реєстрацією права, обласна прокуратура повідомляла Одеську міську раду листами від 01.02.2022 № 15/3/2-109вих-22 та від 24.05.2022 № 15/3/2-439вих-22. Крім того, про факт виконання незаконних робіт з реконструкції спірної будівлі Управлінню ДАБК Одеської міської ради та Управлінню з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради, які є виконавчими органами Одеської міської ради, відомо ще з 27.06.2019 за наслідками проведення відповідних обстежень спірного об`єкта містобудування.

1.4. Проте станом на дату звернення обласної прокуратури до суду з позовною заявою Одеська міська рада не ініціювала судового розгляду справи про звільнення земельної ділянки, знесення самочинно збудованого об`єкта будівництва, приведення земельної ділянки у попередній стан, що свідчить про неналежний захист інтересів держави органами влади, до компетенції яких віднесено повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах. Тому прокурор реалізував свої повноваження на звернення до суду з позовом.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Одеської області ухвалою від 09.01.2023 залишив без розгляду позов та скасував вжиті ухвалою від 15.06.2022 заходи забезпечення позову.

2.2. Ухвала мотивована тим, що прокурор, подаючи позов, належним чином не довів, що Одеська міська рада не вживала жодних заходів щодо усунення порушення протягом розумного строку (зокрема через закінчення перебігу позовної давності) та те, що інтереси держави потребували невідкладного захисту, як і можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу або наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню.

2.3. Суд першої інстанції зазначив, що розумний строк для надання Одеській міській раді можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави слід відліковувати саме з 01.02.2022, тобто з дати отримання листа прокуратури № 15/3/2-109вих-22 про повідомлення щодо заходів, вжитих Одеською міською радою на захист інтересів територіальної громади міста Одеси.

2.4. Водночас щодо невідкладності захисту інтересів держави у даному випадку місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що з огляду на норми пунктів 12, 19 розділу "Перехідні та прикінцеві положення" Цивільного кодексу України перебіг позовної давності у даному разі не закінчується, тому, розумний строк для вжиття компетентним органом - Одеською міською радою відповідних заходів (подання позову) не сплив, через це, враховуючи встановлені обставини, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської міської ради, та, як наслідок, залишив позов прокурора без розгляду.

2.5. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 10.04.2023 скасував ухвалу суду першої інстанції та направив справу для продовження розгляду.

2.6. Суд апеляційної інстанції врахував, що Одеська міська рада після того, як їй стало відомо про можливе порушення інтересів держави, заходів для їх захисту в судовому порядку шляхом звільнення спірної земельної ділянки у володіння держави не вжила, що у такому випадку розцінюється як вияв бездіяльності.

2.7. В порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив Одеську міську раду про те, що він підготував позовну заяву в інтересах Одеської міської ради до ТОВ "Гранд Отель", зокрема, про звільнення земельної ділянки, знесення самочинно збудованого об`єкта будівництва, приведення земельної ділянки у попередній стан, натомість Одеська міська рада наявність підстав для такого представництва не оскаржила, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловила, а отже, вважала позовні вимоги обґрунтованими

2.8. Одеська міська рада не була позбавлена можливості відреагувати належним чином на лист-повідомлення прокурора шляхом подання позову до місцевого господарського суду або надати відповідні пояснення щодо здійснення необхідних заходів. Оскільки перше належне повідомлення прокурор направив прокурором міськраді ще 01.02.2022 остання мала, вочевидь, достатньо часу (майже чотири календарних місяці) для реагування на стверджувані прокурором порушення, що, в свою чергу, може вважатися достатнім та розумним строком з урахуванням обставин справи.

2.9. Відтак прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Одеської міської ради і їх представництва в суді.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

3.1. 28.04.2023 ТОВ "Гранд Отель" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 (повний текст складений 11.04.2023), в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

3.2. Зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови неправильно застосував положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без урахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та інших.

3.3. Вказує на те, що заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Одеської міської ради з повідомленням в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" 03.06.2022, а вже 08.06.2022 подав позов до господарського суду, тобто не дотримав розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з позовом.

3.4. Крім того, скаржник зазначає, що ймовірні незаконні дії відповідача при проведенні реставраційних робіт не є безумовною підставою для обґрунтування причин звернення до господарського суду в інтересах Одеської міської ради; прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і змінювати належного суб`єкта, який покликаний захищати інтереси держави самостійно; захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні органи владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, змінює в судовому проваджені відповідного уповноваженого суб`єкта, який всупереч закону не здійснює захист або робить це не належно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

3.5. Водночас приводом для звернення прокурора з позовом до суду, як вбачається з тексту позовної заяви, є та обставина, що, на думку прокурора, відповідач незаконно здійснив реєстрацію права власності на нерухоме майно. При цьому прокурор у позовній заяві не повідомив причини, які перешкоджають Одеської міської ради самостійно захистити інтереси, які збігаються з інтересами держави.

4. Позиція інших учасників справи

4.1. У відзиві на касаційну скаргу прокуратура просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану.

4.2. Зазначає, що необхідність представництва інтересів держави в суді в особі Одеської міської ради виникла тому, що остання як уповноважений орган належних заходів, спрямованих на захист майнових інтересів держави, у виниклих правовідносинах не здійснила, хоча прокурор направляв Раді відповідні листи від 01.02.2022 року та від 24.05.2022. Більш того, як зазначив прокурор, Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю та Управлінню з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради, які є виконавчими органами міської ради, про факт виконання незаконних робіт відповідачем з реконструкції спірної будівлі стало відомо ще у 2019 році при проведенні відповідних обстежень.

4.3. На думку прокурора, те, що Одеська міська рад не вживала дієві заходи, спрямовані на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, не подала позов про звільнення земельної ділянки, знесення самочинно збудованого об`єкта будівництва, приведення земельної ділянки у попередній стан, свідчить про неналежний захист нею інтересів держави, що зумовило реалізацію прокурором своїх повноважень на звернення до суду з позовною заявою.

4.4. З моменту інформування прокуратурою Одеської міської ради про виявлені правопорушення 01.02.2022 до пред`явлення позовної заяви Одеською обласною прокуратурою від 08.06.2022, яка надійшла до суду 13.06.2022, минуло понад чотири місяці, що є розумним строком для вжиття належних заходів реагування.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.2. Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.3. Відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша);

прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина третя цієї статті);

наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (частина четверта цієї ж статті).

5.4. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

5.5. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються;

- у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно;

- "нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною";

- "неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

5.6. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

5.7. За приписами статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя);

прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта цієї ж статті).

5.8. Таким чином, прокурор, звертаючись із позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного уповноваженого суб`єкта про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що такий суб`єкт не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

5.9. За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, вказано:

прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

5.10. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, висновки якої врахував і суд апеляційної інстанції, висновувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

5.11. Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

5.12. Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор вказував на те, що Одеська міська рада не вживає заходів, спрямованих на захист інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах задовго до інформування про виявлені обставини обласною прокуратурою, проте позовної заяви про скасування спірних рішень державних реєстраторів, звільнення земельної ділянки, знесення самочинно збудованого об`єкта будівництва, приведення земельної ділянки у попередній стан заявлено не було, що свідчить про неналежний захист інтересів держави органами, до компетенції яких віднесено повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, що зумовило реалізацію прокурором своїх конституційних повноважень на звернення до суду з даною позовною заявою.

5.13. Суд апеляційної інстанції у цій справі врахував, що на підтвердження бездіяльності уповноваженого органу прокурор до суду надав такі докази:

- лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 02.07.2019, адресований прокурору Одеської області, в якому Управління просило прокуратуру вжити вичерпні заходи реагування до ТОВ "Гранд Отель" з метою недопущення самочинного будівництва та руйнування (пошкодження) об`єкта пам`ятки архітектури за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 7;

- листи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, адресовані заступнику керівника Одеської обласної прокуратури від 06.07.2021 та від 01.03.2022, якими прокуратуру, зокрема, повідомлено про те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року позов ТОВ "Гранд Отель" у справі № 420/4096/19 про визнання протиправним та скасування наказу від 02.07.2019 № 01-13/286ДАБК "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 № ОД082162001519" задоволено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 13.05.2020 року апеляційну скаргу Управління залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року залишено без змін, доповнено мотивувальну частину обставинами, встановленими апеляційним судом. За касаційною скаргою Управління 29.12.2020 року відкрито касаційне провадження. Разом з тим з листа Управління від 01.03.2022 вбачається, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надає відповідь прокурору за дорученням першого заступника Одеського міського голови від 08.02.2022 (від 09.02.2022 року вх. № 01-3/63-Г) на лист від 01.02.2022 стосовно вжиття заходів реагування щодо об`єктів будівництва за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, 7;

- лист Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 09.08.2021, наданий заступнику керівника Одеської обласної прокуратури на запит від 03.06.2021, за яким Управління повідомило прокурора про те, що під час обстеження зафіксовано, що на будівлі пам`ятки проводилися ремонтно-будівельні роботи з пристосування будівлі під нову функцію з добудовою додаткових приміщень на рівні горища (мансарда). В процесі робіт здійснено втручання у несучі конструкції будівлі, планувальну схему та композиційне вирішення дворових фасадів. До дворового фасаду було побудовано додатковий об`єм шахти ліфта та змінено конфігурацію покрівлі;

- лист Одеської обласної прокуратури від 01.02.2022, адресований Одеській міській раді, в якому прокуратура просила Міськраду повідомити її про заходи, вжиті Одеською міською радою на захист інтересів територіальної громади міста Одеси, в тому числі з питань можливого самовільного зайняття земельної ділянки, за рахунок якої була здійснена прибудова у спірному приміщенні;

- лист Одеської обласної прокуратури від 24.05.2022, адресований Одеській міській раді, в якому прокурор просив Міськраду у строк до 02.06.2022 повідомити обласну прокуратуру, чи відомо Одеській міській раді про факти порушень інтересів держави, а також те, які заходи вжито та чи вживаються Одеською міською радою з метою захисту інтересів держави у виниклих правовідносинах, зокрема, щодо забезпечення ефективного використання комунального майна земельної ділянки шляхом оскарження спірної державної реєстрації та зобов`язання її звільнити;

- повідомлення Одеської обласної прокуратури в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 03.06.2022 № 15/3/2-48вих-22, в якому прокурор повідомив Одеську міську раду про те, що він підготував позовну заяву в інтересах Одеської міської ради до ТОВ "Гранд Отель" про скасування рішень державних реєстраторів, звільнення земельної ділянки, знесення самочинно збудованого об`єкта будівництва, приведення земельної ділянки у попередній стан. Вказане повідомлення Міськрадою було отримане 03.06.2022, про що свідчить штамп загального відділу, зафіксований на вказаному вище повідомленні.

5.14. Дослідивши вищенаведене, надавши оцінку поданому суду листуванню, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що Одеська міська рада як орган, уповноважений на захист порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, принаймні з 01.02.2022 була належним чином обізнана щодо правової позиції прокуратури з приводу незаконної реконструкції будівлі, внаслідок якої відбулося самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, однак у відповідь на листи прокурора не висловилася, повідомлень про те, що самостійно звернеться до суду з належним позовом прокурору, не заявила.

5.15. У постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено висновок про те, що обчислення розумного строку для реагування відповідного органу на повідомлення прокурора повинно враховувати не лише останнє повідомлення прокурора про подання позову до суду, а й попередні листи, направлені прокурором органу, якщо в них міститься інформація про стверджувані порушення (а не просто направлено запит на надання інформації).

5.16. Наведене спростовує доводи касаційної скарги про недотримання прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене порушення, адже перше належне повідомлення було направлено Міськраді ще 01.02.2022, а тому остання мала достатньо часу (понад чотири календарних місяці) для реагування на стверджувані прокурором порушення, що, в свою чергу може вважатися достатнім та розумним строком з урахуванням обставин справи. Водночас колегія суддів зазначає, що звернення прокурора в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" носить не формальні ознаки, а змістовне повідомлення компетентний орган про факти виявлених порушень.

5.17. Ураховуючи вищенаведене, а також виходячи з висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

5.18. Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з вказаним позовом, суд апеляційної інстанції цілком правильно виснував, що у цій справі прокурор належним чином обґрунтував підстави щодо представництва.

5.19. Щодо інших доводів касаційної скарги, то колегія суддів виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

5.20. Отже, доводи касаційної скарги стосовно неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду стосовно застосування статей 53 226 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не знайшли підтвердження.

5.21. З огляду на що, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у відповідних постановах, зазначених у пункті 3.2 цієї постанови, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову у цій справі - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Отель" залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі № 916/1176/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

С. Могил