Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.04.2018 року у справі №911/639/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/639/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Генеральна прокуратура України в особі

Кабінету Міністрів України

та

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України

представник позивача - Кравчук О.А., прокурор відділу ГПУ (посвідчення № 043796 від 01.08.2016),

представник позивача - Сидорченко В.В., адвокат (довіреність від 28.09.2017),

відповідач 1 - Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз",

представник відповідача - Карандашов Я.О., адвокат (Ордер на надання правової від 30.05.2018),

відповідач 2 - Приватне акціонерне товариство "Пласт",

представник відповідача - Мельнікова І.Г., адвокат (Угода про надання правової допомоги від 07.08.2017),

третя особа - Компанія "Остексперт Лімітед",

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пласт"

на рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017

суддя: Карпечкін Т.П.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018

у складі колегії суддів: Дикунська С.Я. (головуючий), Жук Г.А., Мальченко А.О.

у справі за позовом

Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до

Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

Приватного акціонерного товариства "Пласт"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства "Пласт" (далі - ПрАТ "Пласт", відповідач 2) про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, укладеного між відповідачами.

2. Позовна заява обґрунтована тим, що спірний Договір укладений без наміру досягнення визначеної ним мети, а для отримання права користування та розпорядження надрами Стрілкового та Архангельського газових родовищ, задля безконтрольного розпорядження видобутим природним газом, всупереч інтересам Товариства та держави, а також із метою незаконного управління основними фондами ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - майновими комплексами родовищ, які безпосередньо використовуються для видобутку природного газу, свердловинами, мережею підземних газопроводів тощо, права на які були передані Товариством як внесок у спільну діяльність.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено повністю;

визнано недійсним Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, укладений між ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ПрАТ "Пласт"; стягнуто з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь Генеральної прокуратури України 800,00грн. витрат по сплаті судового збору;

стягнуто з ПрАТ "Пласт" на користь Генеральної прокуратури України 800,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що спірний Договір укладений особою без достатніх повноважень, оскільки Договір передбачав передачу у спільне використання державного майна - газових родовищ, вартість яких перевищувало 10 млн. грн., що потребувало погодження з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", яке не було отримане й в подальшому, а ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не вчиняло жодних дій, які б свідчили про схвалення правочину; ПрАТ "Пласт" при укладенні та в період дії Договору не вчиняло дій, спрямованих на досягнення спільної мети, визначеної Договором щодо об'єднання матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів сторін, направлених на використання передових технологічних засобів; Договір від 10.05.2014 № 71/2 укладено з порушенням приписів ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки оператор діяв як представник обох учасників спільної діяльності (ПрАТ "Пласт", зокрема) й уклав договір із ПрАТ "Пласт" в своїх же комерційних інтересах; ПрАТ "Пласт" отримує зі спільної діяльності прибуток, як сторона Договору, частка якої становить 60%, а також як виконавець (підрядник) за Договором на виконання технічної експлуатації виробничих об'єктів Стрілкового газового родовища. При цьому, здійснення внеску ПрАТ "Пласт" документально не підтверджено; ПрАТ "Пласт" не виконало пунктів 4, 7, 10, 12, 13 Програми робіт спільної діяльності; спірний Договір укладено з порушенням ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", підп. 14 п. 9.5.5 Статуту ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", ст. 228, 1130, 1139 ЦК України.

5. Під час розгляду справи, місцевим господарським судом було встановлено:

5.1. 05.03.2014 між ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ПрАТ "Пласт" (оператор за договором) укладено Договір про спільну діяльність № 272-14 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого сторони зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об'єднання своїх вкладів та зусиль в сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення наступних спільних господарських цілей:

- кооперації і координації спільних зусиль в здійсненні заходів щодо геологічного вивчення нафтогазових надр, дослідно-промислової та промислової розробки родовищ нафти і газу, видобутку та переробки нафти, газу і газового конденсату, реалізації газу, газового конденсату, а також з метою об'єднання матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів сторін, направлених на використання передових технологічних засобів, для інтенсифікації видобутку і експлуатації Родовищ, забезпечення виконання вимог безпеки праці, охорони надр і навколишнього середовища;

- одержання прибутку.

За умовами п. 2.1 Договору, сторони зобов'язались: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес сторін. Кожна сторона має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ за Договором. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням сторін, є нікчемною; виконувати спільні замовлення та замовлення один одного з предмету спільної діяльності на пріоритетній та пільговій.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що спільна діяльність буде здійснюватися, відповідно до Програм спільної діяльності та Бюджету спільної діяльності, в яких сторони визначатимуть детальний зміст, порядок, строки та інші умови спільної діяльності.

Положеннями п. 4.1 Договору сторони погодили, що для досягнення цілей, що є предметом цього Договору, учасники роблять внески в Спільну діяльність в формі грошей, майна, права користування майном, професійних і інших знань, навичок і умінь, а також ділової репутації та ділових зв'язків. Оцінка внесків, крім грошових коштів, здійснюється згідно з незалежною експертною оцінкою.

Відповідно до п. 4.2 Договору, ПрАТ "Пласт" вносить у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії Договору складає 71 640 000,00 грн.

Згідно п. 4.3 Договору, ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" вносить у спільну діяльність право користування об'єктами Архангельського газового родовища, виробничий комплекс "Блок-конструктор-1", виробничий комплекс "Центральна технологічна платформа - 7", а також право користування об'єктами Стрілкового газового родовища (перелік основних засобів, які увійшли до складу виробничих комплексів згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості права користування виконаної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Підприємство "Северін-Консалтінг" станом на 03.03.2014. Вартість внеску в період дії Договору на цілі спільної діяльності становить 47 760 000,00 грн.

За умовами Договору ПрАТ "Пласт" є оператором спільної діяльності, який здійснює ведення спільних справ учасників, діє без окремої довіреності, в межах повноважень, наданих йому Договором, та економічною доцільністю.

Користування та розпорядження спільним майном здійснюється оператором у визначеному Програмою спільної діяльності та Договором (п. 5.3) порядку.

Цей Договір згідно п. 9.1 вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами й діє 10 років.

5.2. У виконання п. 4.3 Договору, на підставі Акту № 1 про внески в спільну діяльність від 17.03.2014, ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" внесено у спільну діяльність право користування об'єктами Архангельського газового родовища, виробничий комплекс "Блок-конструктор-1", виробничий комплекс "Центральна технологічна платформа - 7", а також право користування об'єктами Стрілкового газового родовища (перелік основних засобів, які увійшли до складу виробничих комплексів згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості права користування виконаної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Підприємство "Северін-Консалтінг" станом на 03.03.2014), вартістю 47 760 000,00 грн.

5.3. Програма робіт спільної діяльності з експлуатації об'єктів ЦТП-7 та БК-1 Архангельського ГР та МСП-112, МСП-115, ПЗВ-З Стрілкового ГР (далі - Програма) була затверджена протоколом зборів сторін спільної діяльності № 1 від 11.03.2014, нею встановлено види та строки виконання робіт:

п. 1 Програми - проведення реконструкції системи обліку вуглеводнів; строк виконання до 31.12.2014; сума витрат 6,0 млн. грн.;

п. 4 Програми - проведення робіт з буріння двох свердловин на Стрілковому ГР; строк виконання - до кінця 2014; за результатами буріння першої свердловини - до кінця 2015; сума витрат 35,4 млн. грн.;

п. 7 Програми - проведення реконструкції установки підготовки газу на Стрілковому ГР; строк виконання - до кінця 2015; сума витрат 4,0 млн. грн.;

п.10 Програми - будівництво причалу для обслуговування МСП Стрілкового ГР; строк виконання - до кінця 2015; сума витрат 3,0 млн. грн.;

п.12 Програми - впровадження метеостанцій на морських об'єктах; строк виконання - до кінця 2015; сума витрат 2,0 млн. грн.;

п. 13 Програми - погоджено розроблення заходів щодо закінчення робіт з облаштування БК-1 Архангельського ГР та передбачення коштів на фінансування робіт; строк виконання - до кінця 2014; сума витрат 10,0 млн. грн.

5.4. Протоколом зборів сторін спільної діяльності від 17.03.2014 № 2 передбачено поетапне здійснення ПрАТ "Пласт" внесків, відповідно до затвердженої Програми робіт спільної діяльності з експлуатації об'єктів ЦТП-7 та БК-1 Архангельського ГР та МСП-112, МСП-115, ПЗВ-З Стрілкового ГР.

5.5. Предметом договору на виконання робіт із технічної експлуатації Стрілкового ГР від 10.05.2014 № 71/2 (з додатками) є виконання підрядником (ПрАТ "Пласт") робіт із технічної експлуатації виробничих об'єктів МСП-112, МСП-115, ПЗВ-З Стрілкового ГР, в тому числі свердловин, право користування якими передається у спільну діяльність. Договір укладено з порушенням приписів ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки оператор (ПрАТ "Пласт") діяв як представник обох учасників спільної діяльності та уклав договір із ПрАТ "Пласт" в своїх же комерційних інтересах.

Укладення такого Договору не передбачено Програмою робіт спільної діяльності, Бюджетом спільної діяльності, не погоджено ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".

5.6. Листом від 29.08.2014 ПрАТ "Пласт" надало ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" копії платіжних доручень, згідно яких ним здійснено внесок у спільну діяльність в сумі 1,0 млн. грн. Інших документів, що підтверджують здійснення ПрАТ "Пласт" внеску у спільну діяльність не надано.

5.7. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" внесено до переліку об'єктів державної власності, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері паливно-енергетичного комплексу, та забезпечує природним газом, видобутим зі Стрілкового газового родовища, мешканців Генічеського району Херсонської області.

5.8. ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" володіє отриманим в Державній службі геології і надр України на Стрілкове газове родовище від 24.12.1999 № 2093 спеціальним дозволом на користування надрами, термін дії якого становить 19 років, спеціальним дозволом на користування надрами Архангельського газового родовища від 18.12.2007 № 4594, термін дії якого складає 20 років, та спеціальним дозволом на Глібовське підземне сховище газу від 24.03.2000 № 2187, термін дії якого - 20 років.

5.9. За приписами п. 4.1 Статуту ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", затвердженого рішенням Загальних зборів Товариства від 23.09.2016 № 8/2016 у новій редакції, його одноосібним акціонером є ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

100 відсотків акцій (часток) Товариства перебувають у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого, на підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", становить 100 відсотків.

Абзацом 2 п. 3.10 Статуту ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" закріплено, що правочини або інші юридичні дії, які відповідно до даного Статуту потребують схвалення, затвердження чи погодження Загальними зборами, Наглядовою радою, матимуть юридичні наслідки для ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" лише з моменту отримання відповідного схвалення, затвердження чи погодження.

5.10. Комісією ПАТ "НАК "Нафтогаз України", згідно Акту від 16.07.2014, проведено службове розслідування обставин невиконання ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" встановленого порядку укладення Договору з ПрАТ "Пласт".

В ході службового розслідування встановлено, що Договір укладено з порушенням підп. 14 п. 9.5.5 Статуту ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", так як його укладено на суму понад 10,0 млн. грн. без погодження із Компанією.

Також, при виїзді до УКПГ "Стрілкове", комісією встановлено, що протягом часу дії Договору (понад 3 місяці) значно знизились об'єми видобутого газу внаслідок порушень технологічного регламенту обслуговування свердловин та обладнання, фактично йдеться про руйнування промислу та виведення із ладу свердловин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 апеляційну скаргу Компанії Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED) залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17- без змін.

7. Погоджуючись із висновками місцевого господарського суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, апеляційний суд вказав на правомірне застосування до спірних правовідносин положень матеріального права, а саме: ст. ст. 203, 215, 228, 1130, 1139 ЦК України.

Апеляційним господарським судом не прийняті доводи скаржника Компанії Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED) та копії документів у підтвердження здійснення внеску ПрАТ "Пласт" у спільну діяльність за оскарженим Договором у сумі 6 036 825, 25 грн., з огляду на повноваження суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи в апеляційному судів, визнані приписами ст.ст. 101, 103 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018, ПрАТ "Пласт" звернулось з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою передати справу на новий розгляд до господарського суду Київської області.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Ухвалою від 16.04.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 30.03.2018), прийняв справу №911/639/17 господарського суду Київської області до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Пласт" на рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 911/639/17; призначив розгляд справи на 31.05.2018.

10. У заяві від 02.04.2018 Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" повідомило Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, що, відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Товариства від 12.03.2018 №13/2018, змінено повну назву Товариства з "Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариства "Чорноморнафтогаз" на "Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариства "Чорноморнафтогаз", а також назву виконавчого органу Товариства з "Правління" на "Дирекцію", у підтвердження надані відповідні документи.

11. 10.05.2018 до Верховного Суду від Генеральної прокуратури України надійшов відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Пласт", з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, оскільки останні не ґрунтуються на фактичних обставинах справи й не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, з проханням оскаржені судові акти залишити без змін.

12. 22.05.2018 до Касаційного господарського суду надійшов Відзив АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", в якому Товариство заперечує проти вимог та доводів ПрАТ "Пласт", з підстав їх необґрунтованості; просить Суд рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 911/639/17 залишити без змін.

13. 23.05.2018 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Пласт", в якому, на підставі викладених доводів та приписів ст.ст. 295,308 ГПК України, просило Суд рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 911/639/17 залишити без змін.

14. Представник ПрАТ "Пласт", в засіданні суду касаційної інстанції, повністю підтримала вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просила Касаційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 911/639/17; передати справу на новий розгляд до господарського суду Київської області.

15. Представник Генеральної прокуратури України, в судовому засіданні, проти вимог та доводів скаржника заперечив, з підстав наведених у відзиві, просив оскаржені судові акти залишити без змін.

16. Представник АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", в засіданні касаційного суду, заперечував проти вимог ПрАТ "Пласт", з підстав наведених у Відзиві на касаційну скаргу, просив рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі №911/639/17 залишити без змін.

Крім того, представник АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", в засіданні суду касаційної інстанції, наголошував на тому, що ПрАТ "Пласт" не оскаржувало в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 14.06.2017, що, на думку відповідача 1, вказує на погодження відповідача 2 з висновками місцевого господарського суду, а відтак, не мало права касаційного оскарження постанови апеляційного суду.

17. Представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України", в судовому засіданні, проти касаційної скарги заперечував, з підстав наведених у Відзиві.

18. В судове засідання 31.05.2018 Компанія Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED) повноважених представників не направила. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників вказаного учасника судового процесу.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ПрАТ "Пласт")

19. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на невірне застосування судами попередніх інстанцій ст.ст. 203, 215, ч.2 ст. 228, ч.3 ст. 228 ЦК України, ч.1 ст. 43 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), ст. 236 ГПК України (в чинній редакції), недотримання вимог п.п. 1,2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6

20. Скаржник доводив, що господарські суди попередніх інстанцій, як на підставу недійсності договору, одночасно вказують на дві різні норми матеріального права (ч.2 ст. 228 ЦК України та ч. 3 ст. 228 ЦК України), що, на переконання скаржника, створює правову невизначеність щодо застосування наслідків визнання спірного правочину недійсним.

21. Посилаючись на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", скаржник зауважує на тому, що при застосування до спірного правочину приписів ст. 228 ЦК України має бути встановлено вину, доказом якої може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Доводи інших учасників справи

22. Генеральна прокуратура України у Відзиві (вих. №26/4-35363-17 від 04.05.2018) та представник прокуратури у судовому засіданні, доводили, що до спірних правовідносин у цій справі підлягає застосуванню ч.3 ст. 228 ЦК України як спеціальна норма права.

23. АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" у Відзиві (вих. №599/18 від 18.05.2018) на касаційну скаргу та представник Товариства в засіданні суду, доводили , що оскільки Договір про спільну діяльність є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦК України, положення ч.3 ст. 228 ЦК України, на які посилається Генеральна прокуратура України, не підлягають застосуванню, оскільки стосуються наслідків визнання недійсним оспорюваного правочину, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

24. ПАТ "НАК "Нафтогаз" у Відзиві (вих. №14/3-1686 від 22.05.2018) та представник в засіданні суду доводили , що копії документів (у підтвердження сплати внеску у спільну діяльність), подані Компанією Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED) суду апеляційної інстанції не були предметом розгляду у суді першої інстанції, про наявність таких документів та фактів здійснення внеску у сумі 6 036 825, 25 грн. ПрАТ "Пласт" у запереченнях та поясненнях не вказувалось. При цьому, позивач повністю підтримав позицію АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" наведену у Відзиві (вих. №599/18 від 18.05.2018).

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

25. Конституція України

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

26. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 6

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

27. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Оцінка доказів це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності.

Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з погляду на їх належність, допустимість, достатність та взаємозв'язок є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що слідують із отримуваної доказової інформації.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

28. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017

Приписами пп. 9 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

29. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини

За приписами 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ст. 526 вказаного Кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором про спільну діяльність (ст. 1130 ЦК України) сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1139 ЦК України, прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

30. Господарський кодекс України (далі - ГК України)

За ст.207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

31. Закон України "Про трубопровідний транспорт"

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх з балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів та акцій Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняється, крім випадків, коли результатом таких дій є: передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно бюджетній установі, державному підприємству або акціонерному товариству, 100 відсотків акцій якого перебуває в державній власності України; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 відсотків акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

32. Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене вище, судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неповноти з'ясування обставин справи, оскільки це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом розгляду, в даному випадку, є Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, укладений між ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ПрАТ "Пласт" (оператор за договором).

За умовами п. 1.1 Договору сторони зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи, шляхом об'єднання своїх вкладів та зусиль в сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення наступних спільних господарських цілей:

- кооперації і координації спільних зусиль в здійсненні заходів щодо геологічного вивчення нафтогазових надр, дослідно-промислової та промислової розробки родовищ нафти і газу, видобутку та переробки нафти, газу і газового конденсату, реалізації газу, газового конденсату, а також з метою об'єднання матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів сторін, направлених на використання передових технологічних засобів, для інтенсифікації видобутку і експлуатації Родовищ, забезпечення виконання вимог безпеки праці, охорони надр і навколишнього середовища;

- одержання прибутку.

Згідно п. 4.3 Договору, ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" вносить у спільну діяльність право користування об'єктами Архангельського газового родовища, виробничий комплекс "Блок-конструктор-1", виробничий комплекс "Центральна технологічна платформа - 7", а також право користування об'єктами Стрілкового газового родовища (перелік основних засобів, які увійшли до складу виробничих комплексів згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості права користування виконаної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Підприємство "Северін-Консалтінг" станом на 03.03.2014). Вартість внеску в період дії Договору на цілі спільної діяльності становить 47 760 000,00 грн.

При цьому, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно п. 4.1 Статуту ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", затвердженого рішенням Загальних зборів Товариства від 23.09.2016 № 8/2016 у новій редакції, його одноосібним акціонером є ПАТ "НАК "Нафтогаз України". 100 відсотків акцій (часток) Товариства перебувають у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого, на підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", становить 100 відсотків.

Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" внесено до переліку об'єктів державної власності, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері паливно-енергетичного комплексу, та забезпечує природним газом, видобутим зі Стрілкового газового родовища, мешканців Генічеського району Херсонської області.

ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" володіє спеціальним отриманим в Державній службі геології і надр України на Стрілкове газове родовище від 24.12.1999 № 2093 дозволом на користування надрами, термін дії якого становить 19 років, спеціальним дозволом на користування надрами Архангельського газового родовища від 18.12.2007 № 4594, термін дії якого складає 20 років, та спеціальним дозволом на Глібовське підземне сховище газу від 24.03.2000 № 2187, термін дії якого - 20 років.

Тобто, спірний Договір передбачав спільне використання державного майна - газових родовищ, з метою, зокрема, отримання прибутку, у тому числі державою, в особі ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".

З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, вбачається, що ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", зобов'язання з передачі свого внеску (газових родовищ) у спільну діяльність за спірним Договором виконало.

Проте, ПрАТ "Пласт", отримуючи прибуток з використання державного майна (газових родовищ) не виконало зобов'язання за Договором про спільну діяльність, зокрема п. 4.2; не виконало пункти 4, 7, 10, 12, 13 Програми робіт спільної діяльності (наведені у п. 5.3 цієї Постанови), затвердженої протоколом зборів сторін спільної діяльності № 1 від 11.03.2014.

Крім того, судами встановлено, що Договір на виконання технічної експлуатації виробничих об'єктів Стрілкового газового родовища від 10.05.2014 № 71/2 укладено ПрАТ "Пласт", в порушення приписів ч. 3 ст. 238 ЦК України, у власних комерційних інтересах; ПрАТ "Пласт" отримує зі спільної діяльності прибуток, як сторона Договору, частка якої становить 60%, а також як виконавець (підрядник) за Договором № 71/2.

При цьому, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, внаслідок відрахування ПрАТ "Пласт" частини грошових коштів, які є прибутком від спільної діяльності, самому собі як виконавцю за Договором від 10.05.2014 № 71/2, укладеним без відома ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", зменшується сума прибутку Товариства від спільної діяльності.

Поміж іншим, судами було встановлено, що в порушення підп. 3.10.9 п. 3.10 Договору про спільну діяльність, яким встановлено обов'язок ПрАТ "Пласт", як оператора спільної діяльності, сплачувати в повному обсязі та у встановленому чинним законодавством строки податки (обов'язкові збори, платежі), останнім допущено несплату рентної плати за користування надрами, внаслідок чого податковий борг з рентної плати платника податків - оператора спільної діяльності станом на 29.12.2016 дорівнює 48 731 406,42 грн., що підтверджується листом ДФС України від 28.12.2016 № 28349/6/99-12-03-04-15.

Згідно судових рішень у справах № 810/857/16, № 810/1677/16, № 810/1880/16, № 810/1803/16 загальна сума, яка підлягає сплаті платником податків за Договором - уповноваженою особою ПрАТ "Пласт", становить 72 582 771,2 грн., з яких сума нарахованих штрафних санкцій - 23 557 035,73 грн.

Відповідно до п. 87.12 ст. 87 ПК України у разі, якщо податковий борг виник за операціями, які виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору.

За приписами п. 258.2.2 ст. 258 ПК України відповідні порушення можуть призвести до зупинення дії відповідного спеціального дозволу.

Таким чином, за сукупністю встановлених судами попередніх інстанцій, у цій справі, обставин, слід дійти висновку, що дії ПрАТ "Пласт" не були направлені на досягнення мети Договору про спільну діяльність, а вказують на укладення договору щодо використання державного майна у власних майнових інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи остаточність постанови Верховного Суду (ст. 317 ГПК України), з метою дотримання єдності практики під час застосування приписів ст. 228 ЦК України, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" надані роз'яснення правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

Таким чином, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Отже, під час вирішення такого спору судам, зокрема, необхідно встановлювати такі обставини:

наявність або відсутність підстав для визнання недійсною спірної угоди, передбачених нормами, на які посилається позивач, мотивуючи позовні вимоги;

правові норми, які підлягають застосуванню до цих спірних правовідносин;

відповідність або невідповідність змісту цієї угоди ЦК України та ГК України, іншим актам законодавства, інтересам суспільства, його моральним засадам.

Згідно правової позиція наведеної у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 N 6-1528цс15, від 06.07.2015 N 6-166цс15, а також у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", доказом вини, зокрема, може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Проте, Верховним Судом України саме в якості прикладу, зразку було зазначено про можливість, а не обов'язковість, бути таким доказом, в тому числі, але не виключно, вироку суду у кримінальній справі.

Поряд з цим, ст. 228 ЦК України, так само як і ст. 207 ГК України, не містять припису щодо обов'язкового встановлення умислу (наміру) сторін (сторони) правочину (господарського договору) "на незаконний результат" виключно під час досудового провадження справи і розгляду її в суді або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення, так само як не містять і положення про те, що доказом вини обов'язково має бути вирок суду у кримінальній справі, і що в іншій спосіб та іншими доказами наявність такого умислу (вини у формі умислу) чи наміру судом встановлюватися не може, у тому числі в розгляді господарської справи.

Питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може також доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16 та колегія суддів Касаційного господарського суду під час розгляду даної справи не вбачає підстав для відступлення від такої правової позиції.

Таким чином, доводи скаржника про те, що при застосування до спірного правочину приписів ст. 228 ЦК України має бути встановлено вину, доказом якої може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, є необґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19.02.2009 № 921, зазначається, що хоча ст. 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).

Поряд з цим, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що вирішуючи спір по суті, суд має виходити з належності та допустимості доказів поданих сторонами.

Водночас, судами правомірно прийнято уваги та було надано відповідну оцінку, наявності кримінального провадження № 42016010000000236 від 19.10.2016 за фактом розтрати та заволодіння службовими особами ПрАТ "Пласт" та ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" грошовими коштами в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. В межах якого, зокрема, з метою з'ясування розміру збитків, завданих здійсненням спільної діяльності з порушенням вимог чинного законодавства, в тому числі суми отриманого ПрАТ "Пласт" доходу, призначено комплексну судову товарознавчо-економічну експертизу, проведення якої триває.

Порядок та підстави застосування правових наслідків у разі вчинення правочину з недодержанням його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам визначено ч. 3 ст. 228 ЦК України та ст. 208 ГК України.

При цьому, вирішуючи питання застосування правових наслідків за приписами ч.3 ст. 228 ЦК України, необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, протиправні наслідки цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Враховуючи наведене вище, аналізуючи зміст оскаржених судових актів судів попередніх інстанцій (щодо висновків судів), з врахуванням обставин, встановлених під час розгляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що по суті до спірних правовідносин судами застосовані приписи п.3 ст. 228 ЦК України.

Таким чином, доводи ПрАТ "Пласт" стосовно правової невизначеності судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування наслідків визнання спірного правочину недійсним (п.2 чи п.3 ст.228 ЦК України) є необґрунтованими, такими що спростовуються самим змістом оскаржених судових рішень та встановлених під час розгляду справи обставинами.

Окрім наведеного вище, колегія суддів вважає доведеними та обґрунтованими висновки судів про те, що, поміж іншим, спірний Договір про спільну участь укладено з порушенням ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", підп. 14 п. 9.5.5 Статуту ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", оскільки, як встановлено судами та не спростовано під час касаційного провадження, укладений особою без достатніх повноважень (Договір передбачав передачу у спільне використання державного майна - газових родовищ, вартість яких перевищувало 10 млн. грн., що потребувало погодження з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", яке не було отримане й в подальшому, а ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не вчиняло жодних дій, які б свідчили про схвалення правочину).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надано належну юридичну оцінку.

Доводи АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", наведені у п. 16 даної Постанови, стосовно того, що ПрАТ "Пласт" не оскаржувало в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 14.06.2017, відтак, не мало права касаційного оскарження постанови апеляційного суду, колегією суддів відхилені з огляду на приписи ч.4 ст. 287 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 287 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Тобто, у згаданій статті, законодавець ставить можливість касаційного оскарження судового акту апеляційної інстанції в залежність від розгляду останньою апеляційної скарги саме особи, яка не брала участі у справі.

Поряд з цим, ПрАТ "Пласт" є учасником справи (відповідач 2) з моменту порушення провадження, відтак, користується правами визначеними для сторін та учасників справи ст. 17 ГПК України.

Поміж іншим, колегія суддів касаційного господарського суду вважає необхідним зауважити наступне.

Ухвалою від 14.12.2017, керуючись ст.ст. 53, 65, 86, 93, 94, 98, 99 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991), Київський апеляційний господарський суд прийняв до провадження апеляційну скаргу Компанії Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED), яка не була учасником справи, проте, посилаючись на те, що є власником 5 601 493 простих іменних акцій емітентом яких є ПрАТ "Пласт" (що становить 70% Статутного капіталу відповідача 2), а також на те, що корпоративні права надають його права на участь в управлінні ПрАТ "Пласт", вважає, що судове рішення від 14.06.2017, в частині визнання спірного договору недійсним, безпосередньо стосується її прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 91 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991), сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17 травня 2011 року №7).

Водночас, Київський апеляційний господарський суд приймаючи, до провадження та розглядаючи апеляційну скаргу Компанії Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED), в порушення процесуального закону, не навів (в оскарженій постанові) доводів у підтвердження наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, не вказав яким чином оскаржене в апеляційному порядку судове рішення впливає на його права та інтереси, не визначив правового статусу Компанії Остексперт Лімітед (OSTEXPERT LIMITED) у цій справі.

Проте, враховуючи наведене вище, повноту встановлених обставин справи, об'єктивність дослідження поданих доказів в їх сукупності судами попередніх інстанцій, та встановлену Верховним Судом правомірність застосування норм матеріального права, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що встановлені під час касаційного провадження порушення апеляційним судом норм процесуального закону не можуть бути підставою для скасування по суті вірного рішення та є формальними, в розумінні приписів ст. 309 ГПК України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 911/639/17 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Пласт" та залишенням без змін оскаржених судових актів господарських судів попередніх інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пласт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 911/639/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков