Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №910/29034/14

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/29034/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Бовсуновської С.О.

відповідача - 1 - не з'явився

відповідача - 2 - не з'явився

відповідача - 3 - не з'явився

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1 - не з'явився

2 - не з'явився

3 - не з'явився

4 -не з'явився

5 - Фішелєвої Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аттіс", ЛТД

на рішення Господарського суду міста Києва

(судді - Сівакова В.В., судді - Трофименко Т.Ю., Літвінова М.Є.)

від 20 березня 2017 року,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.)

від 26 вересня 2017 року,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аттіс", ЛТД

до 1. державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України,

2. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України,

3. публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Маркон",

2. ОСОБА_3,

3. ОСОБА_4,

4. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалко Роман Олегович,

5. товариство з обмеженою відповідальністю "Істрейт"

про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсними протоколу, акту та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аттіс", ЛТД звернулося до державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" з позовом про визнання недійсними та скасування результатів прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - нежитлових приміщень № 79 а, № 79, загальною площею 712,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Науки, 9, літ. А, які проведені 18.08.2014 ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 1680 проведення електронних торгів від 18.08.2014 та протоколом № 9 про придбання предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку", що укладений між ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та ПАТ "Універсал Банк". Просив визнати недійсним та скасувати протокол № 9 про придбання предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку"; визнати недійсним та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки від 06.10.2014, що підписаний Головним державним виконавцем ВПВР ДВС України - Артемчуком Т.В. та затверджений в.о. начальника - О.С. Кузьменком; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", що видане 14.10.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Романом Олеговичем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - нежитлових приміщень № 79 а, № 79, загальною площею 712,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Науки, 9, літ. А були проведені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, законів України "Про виконавче провадження", "Про іпотеку", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом МЮУ № 68/5 від 27.10.1999 та порушують права позивача як іпотекодавця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, в задоволенні позову відмовлено.

17.10.2017 позивач ТОВ "Аттіс", ЛТД подало касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а саме Закону України "Про виконавче провадження", оскільки звіт про оцінку майна не відповідав дійсності, адже зазначена в ньому ринкова вартість нерухомого майна є заниженою, зокрема станом на 27.02.2014 визначена у розмірі 7 233 000,00 грн без ПДВ, замість 10 798 130, 00 грн, складений в порушення п. п. 51- 55 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджених постановою КМУ № 1400 від 10.09.2003; рецензент всупереч постанові державного виконавця від 11.04.2014 здійснив рецензію на звіт про оцінку майна без проведення оцінки нерухомого майна та виготовлення письмового висновку та звіту про оцінку такого нерухомого майна (акт оцінки майна), що є порушенням прав позивача на неупереджену та незалежну оцінку нерухомого майна. Також зазначав, що просив орган державної виконавчої влади призначити рецензентом суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "УКРІНТЕКС" в особі директора Бовсуновського Віктора Степановича, який має 13-річний досвід в галузі оцінки нерухомого майна, однак проведення рецензії зазначеного звіту було доручено ОСОБА_4 Крім того, відповідно до рецензії на звіт вих. № 24-ЕР від 26.05.2015, виготовленої на замовлення позивача Експертною Радою УТО, звіт про оцінку майна містить значні недоліки. Вказував на те, що не було дотримано процедури здійснення реалізації майна через прилюдні торги, оскільки були відсутні рішення суду, виконавчий напис нотаріуса, що є порушенням ст. 41 Закону України "Про іпотеку"; станом на 27.08.2014 вказаний звіт втратив чинність; організатором цих торгів в порушення ст. 44 Закону України "Про іпотеку" п.п. 3.5., 3.12. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом МЮУ № 68/5 від 27.10.1999, не було розміщено оголошення про проведення торгів у двох друкованих засобах масової інформації, що створило штучні умови щодо недопущення до участі у торгах потенційних покупців. Позивач зазначав і про порушення його права на справедливий судовий розгляд, оскільки як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції розглянули його справу без участі представника - Бовсуновської С.О.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 відповідно до вимог ст. 310 ГПК України, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

У відзивах на касаційну скаргу відповідач-2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ТОВ "Істрейт", посилаючись на те, що оцінка майна та рецензування звіту про оцінку майна були проведені відповідно до вимог ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження"; звіт про оцінку майна на дату проведення торгів був чинним; організатором торгів було здійснено належне повідомлення про проведення вказаних торгів через засоби масової інформації, зокрема, журнал "Мир квартир" № 29 (602) та газету "Aviso" № 55; Закон України "Про виконавче провадження" допускає звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя, а отже, спірні торги були проведені відповідно до вимог чинного законодавства і підстав для задоволення позову немає. Просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухваленні судові рішення - без змін.

У поясненнях у справі ОСОБА_4, ТОВ "Консалтинговий центр "Маркон" посилаються на необґрунтованість вказаного позову, а тому просять відмовити у його задоволенні.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що звіт про оцінку майна не відповідав дійсності, оскільки ринкова вартість нерухомого майна в ньому є заниженою, то вони є безпідставними, виходячи з такого.

Правомірність вказаного звіту про оцінку майна була предметом розгляду у справі № 5011-42/10734-2012 Господарського суду міста Києва, де ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 було призначено судову оціночно-будівельну експертизу, якою № 13753/15-42/13754/15-43 від 11.11.2016 встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна - нежитлових приміщень № 79а, № 79 загальною площею 712,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Науки, 9, літ. А, станом на 27.02.2014 складала (без урахування ПДВ) 7 120 000,00 грн. При цьому, апеляційний суд у своїй постанові від 22.12.2016, з чим погодився і Вищий господарський суд у постанові від 20.06.2017, зазначив, що посилання ТОВ "Аттіс", ЛТД на те, що вартість нерухомого майна визначена у звіті, який використовувався державним виконавцем у виконавчому провадженні, є некоректною та такою, що не відповідає дійсності, а дійсна ринкова вартість нерухомого майна станом на 27.02.2014 становила 10 798 130,00 грн, є необґрунтованими та безпідставними.

Недоречними є посилання позивача в касаційній скарзі на те, що рецензент в порушення вимог постанови державного виконавця від 11.04.2014 здійснив рецензію на звіт про оцінку майна без проведення оцінки нерухомого майна та виготовлення письмового висновку та звіту про оцінку такого нерухомого майна (акт оцінки майна), з таких підстав.

Пунктом 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент подачі заперечення позивача на звіт про оцінку) визначено, що у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

При цьому, ні Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ні "Про виконавче провадження" не передбачено, що рецензування звіту має оформлятися висновком або звітом та, що за наслідками такого рецензування має бути складений новий звіт про оцінку майна (у випадку відсутності вимоги щодо надання висновку про вартість майна), а отже, суб'єкт оціночної діяльності - ОСОБА_4 правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, постанови державного виконавця від 11.04.2014 здійснив рецензування зазначено звіту, який оформив його рецензією.

Разом з тим, посилання позивача на те, що державним виконавцем були порушені вимоги закону та права позивача через непризначення рецензентом суб'єкта оціночної діяльності, якого просив призначити позивач у листі вих. № 8 від 28.03.2014, а саме Бовсуновського В.С., то вони є безпідставними, оскільки згідно із Законом України "Про виконавче провадження" призначення рецензентом особи здійснює державний виконавець з дотримання принципу неупередженого виконання рішення суду, тому призначення тієї чи іншої особи рецензентом не може ставитись в залежність від бажання чи небажання сторони, за вимогою якої призначається рецензування звіту. Отже, суб'єкт оціночної діяльності - ОСОБА_4 був призначений державним виконавцем правомірно, відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Наявність рецензії на звіт вих. № 24-ЕР від 26.05.2015, виготовленої на замовлення позивача Експертною Радою УТО, не є беззаперечним доказом невідповідності вказаного звіту про оцінку майна і підлягає оцінці судом в сукупності з іншими доказами у справі, а правомірність звіту про оцінку майна і дій державного виконавця щодо його використання були встановлені у справі № 5011-42/10734-2012.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що на момент підписання протоколу № 9, складання акту про реалізацію предмета іпотеки від 06.10.2014 та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 14.10.2014 звіт втратив свою чинність, необхідно зазначити, що згідно з п. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Оцінка майна здійснюється для визначення стартової ціни для подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на торгах, а отже звіт про оцінку майна повинен бути чинним на момент проведення торгів, а не на момент підписання протоколу чи складання акту про реалізацію предмет іпотеки.

Як вбачається із матеріалів справи, торги були проведені 18.08.2014, а звіт про оцінку майна підписаний суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 - 27.02.2014, а отже на момент проведення спірних торгів відповідно до вимог ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" вказаний звіт був чинним.

Щодо аргументів позивача про те, що організатором цих торгів в порушення ст. 44 Закону України "Про іпотеку", п.п. 3.5., 3.12. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом МЮУ № 68/5 від 27.10.1999, не було розміщено оголошення про проведення торгів у двох друкованих засобах масової інформації, що створило штучні умови щодо недопущення до участі у торгах потенційних покупців, то вони є безпідставними виходячи з такого.

На виконання вимог п. 4 розділу ІІІ Тимчасового порядку, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014, який є спеціальним нормативним актом, який регулює порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів (чинний на час проведення торгів), 17.07.2014 на веб-сайті системи електронних торгів розміщено інформаційне повідомлення про електронні торги з продажу нежитлових приміщень № 79а, № 79, загальною площею 712,8 кв. м, за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 9, літ. А, що відбудуться 18.08.2014 за стартовою ціною продажу 7 233 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ вказаного Тимчасового порядку підготовка, організація та проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про іпотеку".

Організатор зобов'язаний не пізніше ніж за 15 днів до початку проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опублікувати принаймні в двох місцевих (за місцем розташування предмета іпотеки) друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів. У повідомленні зазначаються інформація про дату і час проведення електронних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення електронних торгів, та інша необхідна інформація.

28.07.2014 у засобах масової інформації було розміщено повідомлення про електроні торги з продажу вказаних приміщень, а саме у журналі "Мир квартир" № 29 (602) та газеті "Aviso" № 55, що є належним повідомлення про проведення торгів 18.08.2014 (а.с. 141-143, 156 -158, т. 3).

Щодо аргументів касаційної скарги про порушення судами ст. 41 Закону України "Про іпотеку", оскільки були відсутні рішення суду, виконавчий напис нотаріуса, то вони є безпідставними, адже вимоги ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Щодо порушення прав позивача на судовий захист, оскільки справа, як у місцевому, так і апеляційному суді була розглянута без участі його представника Бовсуновської С.О., яка заявляла клопотання про відкладення розгляду справи, то слід зазначити таке.

Позивач в судове засідання 20.03.2017 не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити свого уповноваженого представника, який має приймати участь в Печерськом районному суді м. Києва, однак, як вбачається із матеріалів справи, розгляд цієї справи в місцевому суді неодноразово відкладався і позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні 20.03.2017 іншого свого представника. Доводи касаційної скарги проте, що Бовсуновська С.О. приймала участь у всіх судових засіданнях і жодного разу її неявка не була причиною відкладення розгляду справи не є підставою вважати, що судом при розгляді цієї справи було порушено право позивача на судовий захист, адже суд з дотриманням вимог розумної тривалості судового провадження і за наявними матеріалами справи, які є достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення, розглянув цю справу. Також безпідставними є посилання позивача на порушення апеляційним судом його прав на судовий перегляд рішення господарського суду, оскільки позивач був належним чином повідомлений про час і місце перегляду рішення господарського суду в апеляційні інстанції, проте в засідання не з'явився, доказів поважності причин такої неявки не надав.

Суд погоджується з аргументами, викладеними у відзивах на касаційну скаргу відповідача-2, ТОВ "Істрейт", які ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та відповідних нормах матеріального права.

Суд вважає, що ухвалені у справі рішення прийнятті відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому їх необхідно залишити в силі з таких підстав.

Відповідно до п. 6 розділу V, п. 1 розділу VІІ Тимчасового порядку 18.08.2014 системою сформовано протокол проведення електронних торгів № 1680, в якому вказано, що торги не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що відповідач -1 листом № 01-03/4042 від 19.08.2014 повідомив державного виконавця.

Згідно з п. 5 розділу Х Тимчасового порядку наслідки визнання електронних торгів такими, що не відбулися, визначені ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 49 Закону України "Про іпотеку".

Частиною 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент визнання торгів такими, що не відбулись) визначено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

18.08.2014 між ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (організатор торгів) та ПАТ "Універсал Банк" (іпотекодержатель, який з метою забезпечення виконання кредитного договору № 134/08 від 12.05.2008, уклав з ТОВ "Аттіс", ЛТД (іпотекодавець) договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення № 79а, № 79, загальною площею 712,8 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 9, літ. А.) підписано протокол № 9 про придбання предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку" (стартова ціна нерухомого майна 7 233 000,00 грн). Також на підставі ст. 47 Закону України "Про іпотеку", п. 11 розділу ІХ Тимчасового порядку державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки, згідно з яким покупцем нежитлових приміщень № 79а, № 79, загальною площею 712,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Науки, 9 літ. А, є іпотекодержатель - ПАТ "Універсал Банк".

Отже, іпотекодержатель скористався правом, передбаченим ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку".

Торги за своєю правовою природою є правочином та можуть бути визнані недійсними на підставі норм цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України).

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів про те, що при проведенні електронних торгів щодо продажу нежитлових приміщень № 79а, № 79, загальною площею 712,8 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Науки, 9, літ. А, які були оформлені протоколом № 1680 проведення електронних торгів від 18.08.2014 та протоколом № 9 про придбання предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку" не було порушено вимог чинного законодавства України та прав позивача, а протокол № 9 від 18.08.2014, акт про реалізацію предмета іпотеки від 06.10.2014 та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 14.10.2014 складені за їх результатами відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

За таких обставин рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції ухвалені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування ухвалених судових рішень немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги відповідно до правил ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аттіс", ЛТД залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2017 року у справі за № 910/29034/14 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач