Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.04.2019 року у справі №916/1537/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1537/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

позивача - Клименко Б.В.

відповідача - директор Швець В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Господарський суд Одеської області касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 05.03.2019

у складі колегії суддів: Філінюка І.Г. (головуючого), Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

та на рішення Господарського суду Одеської області

від 27.11.2018

у складі судді: Роги Н.В.

у справі № 916/1537/18

за позовом Акціонерного товариства "Одесаобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради

про визнання недійсними технічних умов,-

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство «Одесаобленерго», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМ» про визнання недійсними з моменту видачі технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок № 17/2018 від 06.02.2018, виданих ТОВ «ЗЕМ» на об`єкт, розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, б. 21.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 позовну заяву Акціонерного товариства «Одесаобленерго» - задоволено повністю. Визнано недійсними з моменту видачі технічні умови приєднання до електричних мереж електроустановок № 17/2018 від 06.02.2018, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМ» на об`єкт, розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, б. 21.

3. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕМ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5. 27.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 27.03.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 у справі № 916/1537/18, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 916/1537/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді -Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.04.2019.

7. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 916/1537/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" від 27.03.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018.

8. Разом з тим, позовні вимоги Акціонерним товариством "Одесаобленерго" заявлено щодо визнання недійсними технічних умов, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" без погодження з позивачем.

9. Водночас, на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 916/998/18 за позовом Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" про визнання неправомірними дій, зокрема щодо узгодження технічних умов.

10. Враховуючи підстави позову у цій справі та вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання щодо наявності підстав для узгодження технічних умов, ухвалою від 19.06.2019 провадження у справі № 916/1537/18 зупинено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/998/18 та виготовлення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

11. Станом на 25.06.2019 із бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" вбачалося про виготовлення повного тексту постанови за результатами розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/998/18.

12. Разом з тим, відповідно до наказу КГС ВС від 21.05.2019 № 32/0/101к - суддя Жуков С.В. перебував у відпустці з 24.06.2019 по 12.07.2019.

13. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.06.2019, у зв'язку з перебуванням судді Жукова С.В. у відпустці, відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/1537/18.

14. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.06.2019 справу № 916/1537/18 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Васьковського О.В.

15. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2019 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" від 27.03.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 у справі № 916/1537/18, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г. до свого провадження. Поновлено провадження у справі № 916/1537/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" від 27.03.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018. Призначено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" від 27.03.2019 на 30.07.2019 о 10:00 год.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими доводами осіб, які подали касаційну скаргу.

16. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМ» подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

17. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

17.1 Пунктом 3.1.14 Договору не передбачено умов про те, що узгодження споживачем з постачальником електроенергії технічних умов приєднання має відбуватись до їх видачі замовнику.

17.2 Суди попередніх інстанцій фактично не застосували вірно статтю 626 Цивільного кодексу України, пункти 1.2, 1.7.2, 3.1.2-3.1.7 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики від 17.01.2013 № 32, статтю 16 Закону України ''Про метрологію та метрологічну діяльність'', пункт Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 та зробили невірний висновок щодо недійсності технічних умов № 17/2018.

18. Представник скаржника в судовому засіданні 30.07.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

19. Акціонерним товариством «Одесаобленерго» подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

19.1 Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2019 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

20. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

21. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

22. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

23. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що спірні технічні умови приєднання до електричних мереж електроустановок видані відповідачем з порушенням Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17.01.2013 № 32 та, у порушення умов договору на послуги з передачі електричної енергії від 09.09.2009 № 3/П, спірні технічні умови не були погоджені відповідачем з позивачем. В порушення зазначених вимог пункт 1.3 технічних умов №17/2018 від 06.02.2018 не містить ані рекомендованого типу засобів обліку електричної енергії, ані конкретного місця його встановлення.

24. Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

25. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

26. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

27. Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

28. Статтею 20 Господарського кодексу України також передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

29. За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

30. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

31. Отже, у розумінні наведених положень правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

32. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

33. Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

34. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

35. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти Украни" вд 05.04.2005).

36. Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

37. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

38. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

39. Згідно зі статтею 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

40. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

41. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, яку позивач визначив як підставу для позову про визнання недійсними технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок № 17/2018 від 06.02.2018, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу.

42. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

43. Разом із цим згідно з пунктом 1.2 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 17.01.2013 № 32 (у редакції, чинній на час видачі відповідачем спірних технічних умов) технічні умови на приєднання до мереж (об'єктів) електроенергетики - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта замовника електричною енергією, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо електропостачання, та є невід'ємним додатком до договору про приєднання.

44. Отже, технічні умови приєднання до електричних мереж електроустановок (яке не є стандартним) №17/2018 від 06.02.2018, про визнання недійсними яких на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України заявило АТ "Одесаобленерго", не є правочином у розумінні положень чинного законодавства, а тому не підлягають визнанню недійсними з огляду на положення статті 16 Цивільного кодексу України, які кореспондують змісту статті 20 Господарського кодексу України, що унеможливлює задоволення позовних вимог у цій справі.

45. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/1539/18 та від 09.07.2019 у справі № 916/1594/18.

46. Водночас позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого порушеного права, обравши правильний спосіб захисту права із доведенням обставин на підтвердження наявності порушеного права згідно з відповідною нормою матеріального права.

47. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, з огляду на помилковість висновків судів про наявність правових підстав для визнання недійсними технічних умов приєднання до електричних мереж, на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, які, у свою чергу, беручи до уваги положення чинного законодавства не є правочином, колегія суддів вважає, що судові рішення слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

48. За змістом статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, у зв'язку з чим судовий збір, сплачений ТОВ "ЗЕМ" за подання апеляційної та касаційної скарги, підлягає стягненню з АТ "Одесаобленерго".

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" від 27.03.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 у справі № 916/1537/18 задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2018 у справі № 916/1537/18 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" про визнання недійсними з моменту видачі технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок № 17/2018 від 06.02.2018.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (вул. Миколи Боровського, б. 28-Б, м. Одеса, 65031; код ЄДРПОУ - 00131713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" (вул. Піонерська, б. 4, смт. Затока, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67772; код ЄДРПОУ - 24764280) судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги - 2 643,00 грн і судовий збір за подання касаційної скарги - 3 524,00 грн.

5. Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

Н. Г. Ткаченко