Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/575/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

заступник прокурора Одеської області

від прокуратури - Гришина Т.А.

позивачі - (1) Одеська обласна державна адміністрація, (2) Великодальницька сільська рада, (3) Новодолинська сільська рада

представник позивача - 1 - Негара Р.В.

представник позивача - 2 - не з'явився

представник позивача - 3 - не з'явився

відповідачі - (1) Департамент міського господарства Одеської міської ради, (2) товариство з обмеженою відповідальністю "Союз"

представник відповідача - 1 - не з'явився

представник відповідача - 2 - не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -1 - Одеська міська рада

представник третьої особи - Асташенкова О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Принцевської Н.М. - головуючого, Ярош А.І., Діброви Г.І. від 30 січня 2018 року та рішення Господарського суду Одеської області у складі Смелянця Г.Є. - головуючого, Волкова Р.В., Никифорчука М.І. від 07 листопада 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі - позивач-1), Великодальницької сільської ради (далі - позивач-2), Новодолинської сільської ради (далі - позивач-3) звернувся до суду з позовом до Департаменту міського господарства Одеської міської ради (далі - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Союз" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди майна з інвестиційними зобов'язаннями від 11.11.1999.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактично за спірним договором в оренду відповідачу-2 передано не майно - полігон твердих побутових відходів "Дальницькі кар'єри", а земельні ділянки площею 60,4 та 35,8 га., на яких вказаний полігон розміщено. Отже, вказаний договір є удаваним, оскільки укладений з метою приховування іншого правочину - договору оренди землі, який сторони насправді вчинили. Проте такий договір не містить істотних умов договору оренди землі, укладений неуповноваженою особою з порушенням встановленого законодавством порядку передачі земельних ділянок у користування.

3. Стосовно строку позовної давності прокурором зазначено, що про факт укладення спірного договору прокуратурі стало відомо зі звернення народних депутатів України ОСОБА_13 та ОСОБА_14, яке надійшло до прокуратури області 11.10.2016. Отже, встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності прокурором пропущено з поважних причин.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

5. Суди встановили, що спірний договір є удаваним, оскільки укладений з метою приховування іншого правочину - договору оренди земельних ділянок, які на момент укладення договору перебували в державній власності та були передані Одеській міській раді лише в користування. Отже, відповідач-1 не мав повноважень на укладення спірного договору, а такі повноваження належали Одеській обласній державній адміністрації, в інтересах якої заявлений даний позов прокурором.

6. При вирішенні порушеного за заявою відповідача-2 питання позовної давності суди виходили з того, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

7. Судами встановлено, що розпорядження спірними земельними ділянками належить до повноважень Одеської обласної державної адміністрації, в інтересах якої прокурор подав даний позов. При цьому держава в особі Одеської обласної державної адміністрації була обізнана з фактом укладення спірного договору щонайменше з 23.07.2009 - з дати листа останньої № 02-34-4210, у якому міститься посилання безпосередньо на спірний договір. Отже, звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах Одеської ОДА відбулося з істотним порушенням строку позовної давності.

8. При цьому, Одеська обласна державна адміністрація в своїх поясненнях також посилалась на те, що про порушення свого права дізналася у березні 2017 року з повідомлення прокуратури про звернення з даним позовом, а тому строк позовної давності не пропущено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. Посилання судів у підтвердження факту обізнаності Одеської ОДА про порушення її прав внаслідок укладення спірного договору на лист останньої від 23.07.2009 №02-34/4210 є безпідставним, оскільки у вказаному листі йдеться про спірний договір в контексті порушення відповідачем-2 природоохоронного, а не земельного законодавства, тобто у згаданому листі спірний договір не оцінювався позивачем-1 в контексті наведених прокурором в даному позові правових підстав для визнання його недійсним.

11. Таким чином, на думку прокурора, днем, коли позивач-1 довідався про факт порушення його права, є дата одержання ним листа прокуратури від 03.03.2017 №05/1205вих17 про звернення з даним позовом, а отже судами безпідставно застосовано до позовних вимог прокурора наслідки спливу строку позовної давності, оскільки такий строк ним не пропущено.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

12. Як встановлено судами, укладений між відповідачами договір від 11.11.1999 є удаваним правочином, оскільки укладений з метою приховати інший правочин - договір оренди земельних ділянок, які на момент укладення договору перебували у державній власності. Отже, спірний договір укладено від імені власника землі -держави неуповноваженою особою, з порушенням вимог Закону України "Про оренду землі", що є безумовними підставами для визнання такого договору недійсним.

13. У той же час ТОВ "Союз" до прийняття рішення у справі заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог прокурора.

14. Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

15. Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

15.1. За змістом положень статті 2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до положень частин 2, 4 статті 29 ГПК України (в згаданій редакції) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

16. Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), статтею 256 ЦК України визначено як позовну давність. За правилами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої відповідно до частини 1 статті 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

16.1. Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

17. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі позивача (Одеської обласної державної адміністрації), але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 25.03.2015 у справі №11/163/2011/5003, від 22.03.2017 у справі №5004/2115/11, від 07.06.2017 у справі №910/27025/14.

18. Верховний Суд також зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

19. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

20. Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

21. Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

22. Як вже зазначено вище, за змістом наведених положень закону статей позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

23. Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, суди правильно виходили з того моменту, коли про порушене право дізналась саме держава в особі уповноваженого органу - Одеської обласної державної адміністрації

24. Так, судами встановлено, що про порушення прав держави внаслідок укладення спірного договору Одеська ОДА знала щонайменше з дати її власного листа від 23.07.2009 № 02-34-4210, який безпосередньо містить посилання на спірний договір, а не з дати отримання у березні 2017 року повідомлення прокуратури, як стверджує позивач.

25. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що для держави в особі її уповноваженого органу строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору від 11.11.1999 почав обчислюватися з 23.07.2009, а тому є правові підстави для відмови у позові у зв'язку зі значним спливом строку позовної давності, за наявності заяви відповідача-2 про застосування наслідків такого спливу.

26. У зв'язку з чим доводи касаційної скарги в пунктах 10, 11 цієї Постанови Верховним Судом відхиляються, як безпідставні та такі, що ґрунтуються на власному тлумаченні прокурором змісту відповідного листа позивача, тобто фактично зводяться до вимог про переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. За таких обставин та з урахуванням меж перегляду справи судом касаційної інстанції Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року та рішення Господарського суду Одеської області від 07 листопада 2017 року у справі № 916/575/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.