Історія справи

Постанова КГС ВП від 29.11.2022 року у справі №910/2608/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2608/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуючий, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Калітінського М.Ю.

представників учасників справи:

позивача - Король Д.В.,

відповідача - Скаржинський М.В.,

третьої особи - Гетта Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан союз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Корсак В.А., Андрієнко В.В., Владимиренко С.В.

від 13.07.2022

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан союз"

до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Укроборнопром"

про визнання недійсним рішення наглядової ради.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова про визнання недійсними з моменту прийняття усіх рішень наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова, оформлених протоколом № 77 засідання наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова від 23.05.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на час прийняття спірних рішень склад наглядової ради не відповідав вимогам статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки до наглядової ради відповідача не було включено незалежних директорів; по питаннях, які були включені до порядку денного, голосували особи, які не були членами наглядової ради товариства, а отже, не мали права голосу; наглядова рада товариства не могла приймати спірні рішення без відповідних пропозицій комітетів з питань аудиту, з винагород і з питань призначень; оскаржуваними рішеннями наглядової ради, які прийнято з порушеннями вимог чинного законодавства, порушено право позивача брати участь в управлінні товариством.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" є акціонером Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 40,0753%, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 03.02.2021.

У статутному капіталі Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова державі належить 503 718 штук акцій, що складає 50,0001% та управління якими від імені держави здійснює Державний концерн "Укроборонпром".

Відповідно до статуту Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом № 11 від 23.03.2009, Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С. П. Корольова створене згідно з наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 17.07.1994 № 927, та є правонаступником Заводу "Радіопилад" ім. С.П. Корольова, перетвореного з державного підприємства у відкрите акціонерне товариство.

Згідно з пунктом 3.2 статуту Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова одним із основних видів діяльності товариства є виробництво радіовимірювальної, медичної, аудіо, дозиметричної та радіометричної техніки, приладів для вимірювання енергоносіїв, що споживаються, товарів народного вжитку, виробів механообробки та інструменту, системи зв`язку, обладнання для атомних електростанцій, спецвиробів для Міноборони, МВД, СБУ та НКАУ та інше.

23 травня 2019 року відбулось засідання наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, оформлене протоколом № 77.

Відповідно до вказаного протоколу № 77 на засіданні наглядової ради були присутні: в.о. голови наглядової ради товариства - ОСОБА_6, в.о. членів наглядової ради товариства - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" Черненко Ю.С., що діє на підставі статуту. Повноваження члена наглядової ради ОСОБА_4 припинено, у зв`язку із смертю.

Згідно з протоколом № 77 порядок денний засідання наглядової ради від 23.05.2019 складався з двох питань, а саме:

1) звіти правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова" про результати фінансово-господарської діяльності та виконання фінансового плану за І квартал 2019 року та преміювання голови правління товариства за підсумками роботи за І-й квартал 2019 року;

2) затвердження персонального складу членів правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова".

За результатами голосування по першому питанню було вирішено: прийняти до відома звіт правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова про результати фінансово-господарської діяльності товариства та виконання фінансового плану Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова за I квартал 2019 року та відповідно до пункту 3.2 контракту, укладеного з головою правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова ОСОБА_5 , преміювати його за підсумками роботи товариства у І кварталі 2019 року у сумі 170 782,00 грн. Голосували: "за" - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; "проти" - Черненко Ю.С. ; "утримались" - 0.

За результатами голосування по другому питанню було вирішено: затвердити персональний склад членів правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова: ОСОБА_8 - перший заступник голови правління, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Голосували: "за" - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; "проти" - Черненко Ю.С. ; "утримались" - 0.

Склад наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова було затверджено у 2010 році, з того часу члени наглядової ради не переобирались.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі № 910/2608/21 позов задоволено повністю. Визнано недійсними з моменту прийняття усі рішення наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, оформлені протоколом № 77 засідання наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова від 23.05.2019.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- акціонерні товариства, у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток) належать державі, до 06.01.2019 зобов`язані були привести склад наглядової ради у відповідність із вимогами саме Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів", яким, зокрема, внесено зміни до частини 4 статті 53 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства";

- станом на дату прийняття спірних рішень, склад наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова не був приведений у відповідність до норм чинного законодавства, зокрема, Закону України від 17.09.2008 № 514-VI та Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII, а відтак рішення наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, оформлені протоколом № 77 від 23.05.2019, прийняті неправомочним складом наглядової ради, що є підставою для визнання їх недійсними;

- підставою для визнання недійсними спірних рішень також є те, що такі рішення прийняті за участю, зокрема, виконуючого обов`язки голови наглядової ради та виконуючих обов`язки членів наглядової ради, позаяк, відповідно до частини 4 статті 51 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI член наглядової ради повинен виконувати свої обов`язки особисто і не може передавати власні повноваження іншій особі. Доказів обрання вказаних осіб у встановленому чинним законодавством України порядку до складу наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова до матеріалів справи не надано;

- крім того скликання засідання наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова виконуючим обов`язки голови наглядової ради не відповідало вимогам частини 2 статті 54 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI, згідно з якою лише голова наглядової ради скликає засідання наглядової ради та головує на них;

- із приписів статті 56 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI слідує, що в акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50% акцій (часток, паїв) належить державі, обов`язково створюються комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень. Відповідно в складі наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова також обов`язково мали бути утворені комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень;

- за умови відсутності доказів створення відповідних комітетів та, як наслідок, їх пропозицій, наглядова рада Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова на засіданні 23.05.2019 не мала повноважень приймати рішення про звіти правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, про результати фінансового - господарської діяльності, про результати фінансово-господарської діяльності товариства, про преміювання голови правління товариства.

Взявши до уваги те, що відповідачем належними засобами доказування не спростовано обставин прийняття неправомочним складом наглядової ради спірних рішень, суд першої інстанції погодився з твердженнями позивача про порушення його корпоративних прав, внаслідок прийняття зазначених рішень, зокрема, на управління товариством, оскільки особи, які не були призначені до вказаного колегіального органу за рішенням загальних зборів, в тому числі і позивача, не вправі вирішувати питання, що стосуються діяльності товариства, у тому числі в частині прийняття звіту про фінансово-господарську діяльність товариства і виконання фінансового плану та преміювання голови правління, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на установчі документи товариства, а саме положення статуту Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, яким закріплено пролонгацію повноважень членів наглядової ради до прийняття загальними зборами відповідних рішень, оскільки, як зазначено судом першої інстанції вказані положення суперечать приписам частини 1 статті 53 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI, згідно з якою у разі якщо у встановлений цим Законом строк загальними зборами не прийняті рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів.

Суд першої інстанції також відхилив посилання Державного концерну "Укроборонпром" на те, що волевиявлення представників позивача на засіданні наглядової ради 23.05.2019 відповідає прийнятим рішенням, оформленим протоколом наглядової ради № 77, як на підставу для відмови від позову через відсутність порушеного права, оскільки, як зазначив суд першої інстанції, особи, які не були призначені до вказаного колегіального органу за рішенням загальних зборів, в тому числі і позивача, не вправі вирішувати питання, що стосуються справ товариства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі № 910/2608/21 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- на момент ухвалення спірного рішення наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова питання корпоративного управління у цьому товаристві регулювалися трьома Законами України: "Про акціонерні товариства", "Про управління об`єктами державної власності", "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі";

- акціонерні товариства, у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток) належать державі, до 06.01.2019 зобов`язані були привести склад наглядової ради у відповідність із вимогами саме Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів", яким, зокрема, внесено зміни до частини 4 статті 53 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства". Тому Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С. П. Корольова мало привести свій статут у відповідність до вимог частини 4 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" у термін до 06.01.2019;

- суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що станом на дату прийняття спірного рішення склад наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова не був приведений у відповідність до норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про акціонерні товариства" та Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів";

- оскільки склад наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова було затверджено у 2010 році і з того часу члени наглядової ради не переобирались, тому відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" наглядова рада мала обмежену компетенцію, тобто не мала права ухвалювати рішення, не пов`язані з питаннями щодо організації її переобрання;

- статут та положення про наглядову раду Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, які регулюють питання складу та порядку формування наглядової ради товариства, не відповідають вимогам частини 4 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" і, відповідно, склад наглядової ради на момент ухвалення спірних рішень був сформований не у відповідності до вимог закону (не включав незалежних директорів);

- оскільки на засіданні наглядової ради були присутні 5 із 6 членів, кворум був наявний, що також відповідає Закону України "Про акціонерні товариства";

- у Відкритому акціонерному товаристві "Меридіан" ім. С. П. Корольова не були створені комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам товариства, комітет з питань призначень, однак, позивач пов`язує недійсність рішень наглядової ради не з порушенням процедури їх ухвалення, а з відсутністю права ухвалювати таке рішення взагалі, тобто обмеженістю компетенції та відсутністю незалежних директорів у складі наглядової ради. Відтак, якщо б такі комітети й були утворені та попередньо розглянули питання, що ухвалювались на засіданні наглядової ради, це не вплинуло б на дійсність таких рішень;

- в результаті дослідження наданих відповідачем доказів суд не вбачає за можливе достеменно встановити зловживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан союз" своїми правами під час приведення статуту Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова та Положення про наглядову раду товариства у відповідність до вимог чинного законодавства

- той факт, що член наглядової ради - представник позивача брав участь у роботі наглядової ради, голосував з усіх питань порядку денного та підписав протокол без зауважень щодо відсутності повноважень її членів, свідчить про доведену наявність суперечливої поведінки позивача, і такі обставини є підставою для застосування "концепції заборони суперечливої поведінки" що, у свою чергу, в даному випадку є однією з підстав для відмови в позові;

- суд першої інстанції, встановивши порушення чинного законодавства, не вказав, які саме по суті права або законні інтереси позивача були порушені. Суд першої інстанції не з`ясував, яким чином скасування одного із рішень наглядової ради відновить права та законні інтереси акціонера, зацікавленого у приведенні статуту товариства у відповідність до вимог закону, обранні наглядової ради за новою процедурою, включенні до її складу незалежних директорів, створення комітетів;

- не зовсім ґрунтованим є твердження про те, що акціонер може оскаржити будь-яке рішення будь-яких зборів чи наглядової ради тільки через наявність в нього статусу акціонера, без обґрунтування, чим саме вказане рішення порушує його права та законні інтереси;

- при розгляді позовних вимог про визнання недійсними рішень органів управління господарських товариств суд має враховувати належність товариства до підприємств оборонно-промислового комплексу і завдань, які покладені на підприємства цього комплексу в особливий період, включаючи період воєнного стану, запроваджений відповідно до Закону України "Про оборону України", неприпустимість блокування господарської діяльності таких товариств;

- у цій справі позивач (акціонер товариства) стверджує про порушення порядку формування наглядової ради, що, на думку акціонера, є підставою для визнання незаконними будь-яких рішень цього органу, незалежно від їх змісту. Такий підхід може суттєво дестабілізувати та заблокувати роботу товариства у випадку триваючого корпоративного конфлікту між двома акціонерами, він може призвести до непропорційного втручання суду у питання корпоративного управління та господарської діяльності товариства;

- судом апеляційної інстанції не встановлено факту порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваними рішеннями органу управління акціонерного товариства - наглядовою радою, що є підставою для відмови у позові про визнання таких рішень недійсними.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що встановлені факти невідповідності статуту вимогам зміненого законодавства, відсутність у складі наглядової ради незалежних директорів та не створення комітетів само по собі не є підставою для задоволення позову враховуючи, що Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С. П. Корольова належить до підприємств оборонного комплексу.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у даній справі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано у взаємозв`язку статті 2, 25, 52, 53 Закону України "Про акціонерні товариства", статтю 112 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статті 15 16 Цивільного кодексу України, які регулюють право акціонера на управління товариством, у тому числі через діяльність правомочного складу наглядової ради, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм;

- судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що право акціонера (у тому числі який володіє менше ніж 50% акцій товариства) на участь в управлінні товариством, в якому державі належить 50%+1 акцій, реалізується через діяльність наглядової ради, саме до складу якої включено більшість незалежних членів, що є складовою корпоративного права такого акціонера. Діяльність неправомочного складу наглядової ради, у тому числі прийняття таким неправомочним органом управління рішень, що стосуються справ товариства, порушує законні права акціонера, що виражені в правомірних очікуваннях на управління товариством у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", Закону України "Про управління об`єктами державної власності ". Спірним рішення наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова порушене право позивача, як акціонера на участь в управлінні, що реалізується через діяльність наглядової ради, саме до складу якої включено більшість незалежних членів, є складовою корпоративного права, на захист якого поширюються гарантії, передбачені частиною 4 статті 13, статтею 41 Конституції України. Судом апеляційної інстанції не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 916/888/19, від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 922/2012/21;

- враховуючи той факт, що наглядова рада Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова не переобиралась з 2010 року, єдиним належним та ефективним способом захисту прав позивача на управління товариством є оскарження спірного рішення наглядової ради товариства у судовому порядку;

- суд апеляційної інстанції неправильно застосувавши приписи статей 13 41 116 Конституції України, статей 2, 25, 52, 53 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 112 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статей 15 16 Цивільного кодексу України дійшов неправильного висновку про відсутність порушеного права позивача на участь в управлінні товариством, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм. Такі висновки апеляційного господарського суду по суті нівелюють необхідність дотримання положень статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 112 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо імперативних вимог про включення до складу наглядової ради товариства незалежних директорів та неможливість пролонгації повноважень наглядової ради товариства, чим по суті узаконює діяльність неправомочного органу управління товариства без права акціонера впливати на діяльність такого органу;

- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 53 Закону України "Про акціонерні товариства" у співвідношенні зі статтею 112 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", які регулюють вимоги включення до складу наглядової ради відповідача незалежних членів, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм. На думку скаржника до складу наглядової ради відповідача має бути включена більшість незалежних членів від її кількісного складу, оскільки Закон України "Про акціонерні товариства", як загальний закон, що регулює питання створення та діяльності акціонерних товариств, встановлює вимоги щодо мінімальної кількості незалежних членів у складі наглядової ради відповідача з відсилкою на встановлення особливостей у спеціальному законі, і Закон України "Про управління об`єктами державної власності" конкретизує чітку кількість незалежних членів, що мають бути включені до складу наглядової ради акціонерних товариств з державною часткою у статутному капіталі більше 50%;

- суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки встановленим судом першої інстанції обставинам щодо неправомочності наглядової ради товариства під час скликання, яке здійснювалось виконуючим обов`язки голови, а не головою, та прийняття спірних рішень, більшість членів яких лише виконували обов`язки членів, а не були обрані членами. Внаслідок викладеного судом апеляційної інстанції порушено приписи частин 2, 4 статті 54 Закону України "Про акціонерні товариства";

- судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що сама по собі суперечлива поведінка особи без встановлення мети та наслідків, до яких призвела така поведінка особи при здійсненні нею прав, не є підставою для відмови у позові. Взяття участі позивачем у засіданні наглядової ради не свідчить про суперечливу поведінку. Протокол, яким оформлено спірні рішення наглядової ради, не містить інформації про хід обговорення питання порядку денного засідання наглядової ради, тому участь позивача з метою вираження своєї позиції щодо неправомочності наглядової ради не може вважатись суперечливою поведінкою. Сама констатація судом апеляційної інстанції того факту, що представник позивача брав участь у роботі наглядової ради не свідчить про згоду позивача зі складом наглядової ради та відмову позивача від подальшого оскарження такого рішення, та ґрунтується на припущеннях;

- необхідно відступити від висновку щодо застосування Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6685/21, а саме існуючий висновок потребує тлумачення в контексті застосування вказаного закону до акціонерних товариств оборонно-промислового комплексу, що не є учасниками Державного підприємства "Укроборнопром" та не входять до його складу;

- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 7 13 42 46 161 267 269 270 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування даних норм у подібних правовідносинах.

Третя особа подала відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:

- Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 910/6685/21 за участю тих же сторін, що і у цій справі розглянув питання: норми якого закону підлягають застосуванню щодо питання формування та діяльності наглядової ради товариства, акції якого знаходяться в управлінні Державного підприємства "Укроборнопром"; чи може акціонер оскаржувати рішення наглядової ради через порушення порядку її формування, встановленого законом (тобто незалежно від того, чи порушені його права змістом цих рішень); чи впливає на порушення прав акціонера блокування цим же акціонером внесення змін до статуту для приведення його у відповідність до вимог закону чи блокування обрання наглядової ради з урахуванням вимог закону (зокрема, голосування на загальних зборах "проти" чи "утримання від голосування" з відповідних питань); як співвідносяться приватні та публічні інтереси при вирішенні корпоративних спорів під час особливого періоду, зокрема під час воєнного стану. У цій постанові Верховний Суд зробив висновки щодо застосування статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 112 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", приписів Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" тощо;

- підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі № 910/6685/21 немає, з огляду на те, що, зокрема, після їх формувань змін в правовому регулюванні корпоративних відносин не відбулось.

5. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як зазначалось вище, вважаючи, що станом на час прийняття рішень наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, оформлених протоколом № 77 від 23.05.2019, склад наглядової ради не відповідав вимогам статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", по питаннях, які були включені до порядку денного, голосували особи, які не були членами наглядової ради товариства, наглядова рада товариства не могла приймати такі рішення без відповідних пропозицій комітетів з питань аудиту, з винагород і з питань призначень, та такими рішеннями порушено право Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" брати участь в управлінні товариством, останній звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що на дату прийняття спірних рішень склад наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова не був приведений у відповідність до норм чинного законодавства, тому що рішення наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, оформлені протоколом № 77 від 23.05.2019, прийняті неправомочним складом наглядової ради, що є підставою для визнання їх недійсними.

Взявши до уваги, у тому числі те, що відповідачем належними засобами доказування не спростовано обставин прийняття неправомочним складом наглядової ради спірних рішень, суд першої інстанції погодився з твердженнями позивача про порушення його корпоративних прав, внаслідок прийняття зазначених рішень, зокрема, на управління товариством, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у позові, виходив із не встановленням факту порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваними рішеннями органу управління акціонерного товариства - наглядовою радою та наявності підстав для застосування "концепції заборони суперечливої поведінки".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції у даній справі, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Суд виходить з такого.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та/або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Як зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан союз" у позовній заяві як на підставу для визнання недійсними спірних рішень зазначало те, що такими рішеннями порушено корпоративні права позивача, зокрема, на управління товариством.

За змістом статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 32, частини 1 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом.

У частині 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить: розгляд звіту виконавчого органу та затвердження заходів за результатами його розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства" обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу є виключною компетенцією наглядової ради.

За приписом частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов`язків. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзаци перший та четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010).

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (частина 1 статті 167 Господарського кодексу України).

Європейський суд з прав людини в аспекті статті 1 Першого протоколу вказав, що акція компанії є комплексною річчю; це засвідчує, що власник володіє акцією компанії разом із відповідними правами; це включає право на частку в активах компанії в разі її ліквідації, але водночас й інші безумовні права, особливо право голосу та право впливати на управління компанією (§ 60 рішення у справі "Olczak v. Poland" від 7 листопада 2002 року, заява N 30417/96).

Акціонер не бере участь безпосередньо у прийнятті рішення Наглядовою радою про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства, але має оскаржувати такі рішення, якщо вони прийняті з порушенням порядку прийняття та меж компетенції, неправомочними членами Наглядової ради та за відсутності підстав, визначених статутом та Законом, оскільки право акціонера на участь в управлінні, що реалізується у такому разі через діяльність компетентного органу, є складовою корпоративного права, і на захист цього права поширюються гарантії, передбачені частиною четвертою статті 13, статтею 41 Конституції України (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010; абзац шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 липня 2020 року N 8-р(I)/2020).

Таке право не залежить від кількості акцій, що належить акціонеру, оскільки відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Як зазначалось вище та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, одним із питань, які були предметом розгляду спірних рішень наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова є затвердження персонального складу членів правління товариства, що є виключною компетенцією наглядової ради товариства, тому оскарження таких рішень наглядової ради є складовою корпоративного права.

Водночас, Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 924/641/20 дійшов висновку, що рішення наглядової ради про припинення повноважень та призначення виконуючого голови виконавчого органу порушує права та інтереси акціонера, з огляду на те, що повноважність наглядової ради та правомочність засідання визначається кількістю членів наглядової ради, повноваження яких дійсні (частина дванадцята статті 53, абзац перший частини другої статті 55 Закону України "Про акціонерні товариства"), а також беручи до уваги, що у такому разі право акціонера на участь в управлінні реалізується не безпосередньо, а через діяльність компетентного органу.

Отже, на даний час наявний висновок Верховного Суду (наявності порушеного права акціонера на участь в управлінні товариством, у статутному капіталі якого більше 50% акцій (часток) належить державі, у випадку прийняття з порушенням порядку прийняття та меж компетенції, неправомочними членами наглядової ради та за відсутності підстав, визначених статутом та законом, рішення наглядовою радою про обрання (призначення) членів виконавчого органу цього товариства) щодо застосування статей 13 41 Конституції України, статей 2, 25, 53 Закону України "Про акціонерні товариства", статей 15 16 Цивільного кодексу України. Тому відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зазначених скаржником, з питання порушеного права позивача.

Однак суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану постанову без урахування такого висновку, саме в аспекті питання порушення прав акціонера при прийнятті рішення наглядовою радою про обрання (призначення) членів виконавчого органу цього товариства з порушенням порядку прийняття та меж компетенції, неправомочними членами наглядової ради та за відсутності підстав, визначених статутом та законом.

Суд також зазначає про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), з огляду на таке.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Вирішуючи питання добросовісної поведінки особи, слід виходити з того, що межі здійснення цивільних прав визначені у статті 13 Цивільного кодексу України. Вказана стаття встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільний кодекс України встановлює принцип презумпції добросовісної поведінки особи. Так, відповідно до частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Окрім того, слід враховувати, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 Цивільного кодексу України (частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України).

Застосовуючи принцип добросовісної поведінки, Велика Пала Верховного Суду у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20 виходила з того, що особа, яка голосувала "за" відповідні питання порядку денного зборів (або, отримавши можливість проголосувати, не заперечувала щодо прийняття відповідного рішення), не може в подальшому заперечувати у суді дійсність цього рішення, прийнятого зборами, оскільки така особа діятиме всупереч власному волевиявленню на зборах і буде таким чином вводити в оману інших учасників, які покладалися на первісне волевиявлення цієї особи.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, зробив висновок про те, що суперечливою поведінкою позивача є те, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" Черненко Ю.С. голосував з усіх питань порядку денного засідання наглядової ради від 23.05.2019, оформленого протоколом № 77.

Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить встановленим судами обставинам справи про те, що на засіданні наглядової ради представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" Черненко Ю.С. голосував "проти" як по першому, так і по другому питаннях порядку денного засідання наглядової ради від 23.05.2019.

Суд апеляційної інстанції не оцінив і не зробив висновок, чи є поведінка представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" Черненка Ю.С., який голосував "проти" по питаннях порядку денного засідання наглядової ради від 23.05.2019, суперечливою, та відповідно, чи є така поведінка зловживанням своїми правами.

При цьому суд апеляційної інстанції, дослідивши надані відповідачем докази (протоколи загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, подані не в повному обсязі, оскільки відсутні всі сторінки кожного з протоколів), не встановив обставин зловживання позивачем своїми правами та перешкоджання приведення статуту Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова та Положення про наглядову раду товариства у відповідність до вимог чинного законодавства, що виключає застосування такого наслідку, як відмова у позові.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Підпунктами "б", "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема: доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Як зазначалось вище, позивач в обґрунтування позовних вимог, окрім іншого, посилався на те, що по питаннях, які були включені до порядку денного, голосували особи, які не були членами наглядової ради товариства, а отже, не мали права голосу та наглядова рада товариства не могла приймати спірні рішення без відповідних пропозицій комітетів з питань аудиту, з винагород і з питань призначень.

У порушення зазначених процесуальних норм, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів прийняття або відхилення вказаних вище аргументів позивача, та не містить доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції щодо доводів позивача про відсутність права голосу у деяких членів наглядової ради та відсутність можливості приймати певні рішення без відповідних пропозицій комітетів з питань аудиту, з винагород і з питань призначень.

Крім того, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді позовних вимог про визнання недійсними рішень органів управління господарських товариств суд має враховувати належність товариства до підприємств оборонно-промислового комплексу і завдань, які покладені на підприємства цього комплексу в особливий період, включаючи період воєнного стану, запроваджений відповідно до Закону України "Про оборону України", неприпустимість блокування господарської діяльності таких товариств.

Однак, у порушення приписів статей 236 238 282 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обґрунтував: яким чином введення воєнного стану в Україні у 2022 році впливає на дослідження питання відповідності законодавству спірних рішень наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова, прийнятих у 2019 році; чи відбудеться внаслідок задоволення позову блокування господарської діяльності такого товариства (припинення повноважень членів правління у разі їх не переобрання, відсутність пролонгації повноважень членів правління у разі їх не переобрання тощо).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

В порушення наведених вище приписів законодавства, суд апеляційної інстанції припустився порушень норм матеріального та процесуального права, дійшовши передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків в частині відсутності підстав для визнання недійсними спірних рішень наглядової ради.

Водночас, Суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною позицією у судовій практиці, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи та/або наглядової ради, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16). Наведене також прямо випливає із змісту норми абзацу другого частини першої статті 50 Закону України "Про акціонері товариства", яка визначає, що суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, спірні рішення наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова щодо прийняття до відома звіту правління товариства про результати фінансово-господарської діяльності товариства та виконання фінансового плану заквартал 2019 року, не є рішеннями ухваленими по суті, які б мали остаточний характер та відповідні наслідки для самого товариства і його акціонерів, оскільки такі рішення стосується "прийняття до відома" інформації, яка міститься у звіті товариства (тобто документів, що містять відомості про результати його діяльності) та його органів, які в подальшому підлягають затвердженню загальними зборами акціонерів, або прийняття відповідної інформації про діяльність органів товариства до відома тощо. Тому в цій частині суд апеляційної інстанції вірно встановив обставини відсутності негативних наслідків для прав та законних інтересів позивача.

У той же час, як зазначалось вище, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив питання порушення корпоративних прав позивача щодо інших питань, які приймались спірними рішеннями наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова.

Суд відхиляє аргументи скаржника про необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6685/21 щодо застосування Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", оскільки зазначений закон набрав чинності лише 06.10.2021, натомість, правовідносини у даній справі виникли 23.05.2019. Тому до спірних правовідносин норми Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" не підлягають застосуванню.

Твердження скаржника про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 53 Закону України "Про акціонерні товариства" у співвідношенні зі статтею 112 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", які регулюють вимоги включення до складу наглядової ради відповідача незалежних членів, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм, є неспроможними, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" цей Закон визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів. Управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.

Правові основи управління об`єктами державної власності, зокрема, корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (корпоративні права держави), визначає Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Статтею 2 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що законодавство про управління об`єктами державної власності складається з цього Закону Господарського кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об`єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об`єктами державної власності.

У частині 2 статті 3 Закону "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі визначаються Законом України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" метою цього Закону є визначення особливостей управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, шляхів підвищення ефективності функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу та забезпечення здійснення контролю за їх діяльністю.

Тобто спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок функціонування підприємств в оборонно-промисловому комплексі (які також є господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків), є Закон України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

У той же час Закон України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" не регулює всі аспекти створення, діяльності і припинення господарських товариств, а встановлює лише окремі особливості їх діяльності. Тому до корпоративних правовідносин, що не врегульовані нормами Закону України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі", підлягають застосуванню положення Закону України "Про акціонерні товариства".

На момент прийняття спірного рішення наглядовою радою Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С. П. Корольова питання корпоративного управління у цьому товаристві регулювалися трьома законами: Законом України "Про акціонерні товариства", Законом України "Про управління об`єктами державної власності" та Законом України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Частиною 4 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що наглядова рада публічного акціонерного товариства та акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерного товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, має складатися не менш ніж на одну третину з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше двох осіб.

У той же час, відповідно до частини 3 статті 1 Закону "Про акціонерні товариства" управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.

Одним із таких законів є Закон України "Про управління об`єктами державної власності". Вказаний закон (стаття 112) врегульовує особливості створення та функціонування наглядових рад у господарських товариствах, у яких частка більше 50% у статутному капіталі належить державі.

Стаття 112 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" на момент виникнення спірних відносин містила такі положення:

1. У державних унітарних підприємствах та господарських товариствах, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, наглядова рада утворюється, ліквідується та її діяльність організовується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що переглядається не рідше одного разу на п`ять років, з урахуванням положень законів України.

2. До складу наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, включаються незалежні члени наглядової ради, кількість яких повинна становити більшість членів наглядової ради.

Кандидати на посаду члена наглядової ради державного унітарного підприємства відбираються та призначаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кандидатури осіб, які пропонуються суб`єктом управління об`єктами державної власності, що здійснює управління корпоративними правами держави в господарському товаристві, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до обрання членами наглядової ради господарського товариства, відбираються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а самі члени наглядової ради обираються згідно із Законом України "Про акціонерні товариства", іншими законами, що регулюють діяльність таких господарських товариств.

3. Керівником або членом наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, не може бути особа, яка є засновником, акціонером (учасником), керівником та/або членом наглядової ради підприємства, іншої господарської організації, які здійснюють діяльність на тому самому або суміжних ринках з такими державними унітарними підприємствами та/або господарськими товариствами.

4. Керівникам державних унітарних підприємств та членам колегіального виконавчого органу (особі, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, заборонено поєднувати виконання посадових обов`язків керівника або члена колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) державного підприємства або такого господарського товариства з будь-якою підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю, крім отримання авторської винагороди, наукової та викладацької діяльності та/або випадків схвалення такої діяльності наглядовою радою, а в разі відсутності наглядової ради - відповідним суб`єктом управління об`єктами державної власності (для державного унітарного підприємства) чи загальними зборами товариства (для господарського товариства).

5. Керівники та члени органів управління державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, несуть відповідальність за свої рішення щодо таких суб`єктів господарювання згідно із законом та умовами укладених з ними контрактів.

6. Особливості утворення, організації діяльності та ліквідації наглядових рад державних унітарних підприємств оборонно-промислового комплексу та господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, визначаються Законом України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Таким чином, оскільки частина 4 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлює вимоги щодо кількості незалежних членів наглядової ради для акціонерних товариств з державною часткою у статутному капіталі більше 50%, частина 2 статті 112 Закону України "Про управління об`єктами державною власністю" - для господарських товариств з державною часткою у статутному капіталі більше 50%, а Закон України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" не регулює це питання, то застосуванню підлягають положення частини 4 статті 53 Закону "Про акціонерні товариства" як спеціальна норма (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №910/10932/18, від 04.03.2021 у справі № 910/14855/19, відступати від якого Суд не вбачає підстав). Отже, на даний час наявний висновок Верховного Суду (щодо кількості незалежних членів наглядової ради для акціонерних товариств з державною часткою у статутному капіталі більше 50%) щодо застосування статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" у співвідношенні зі статтею 112 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", і висновки викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним висновкам Верховного Суду.

Суд також відхиляє доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 7 13 42 46 161 267 269 270 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування даних норм у подібних правовідносинах, оскільки в обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції зазначених норм скаржник посилається на обставини щодо розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат, поданої до суду першої інстанції після прийняття рішення суду першої інстанції по суті. Тобто, фактично скаржник ставить питання щодо прийняття судом першої інстанції додаткового рішення за його заявою про розподіл судових витрат. Такі обґрунтування не стосуються судових рішень у даній справі прийнятих по суті позовних вимог, тому Суд вважає їх неспроможними.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із пунктом 1 частини 3, частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у прийнятті оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан союз" задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у справі скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене у даній постанові, дослідити зібрані у справі докази, надати їм належну правову оцінку, повно та всебічно перевірити обставини справи, зокрема перевірити правильність нарахування позивачем заборгованості та розрахунки, і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

7. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан союз" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі № 910/2608/21 скасувати.

3. Справу № 910/2608/21 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.О. Вронська

Судді Н.М. Губенко

І.Д. Кондратова