Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.09.2020 року у справі №925/1289/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 925/1289/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (далі - Товариство)

на рішення Господарського суду Черкаської області (суддя Спаських Н. М. ) від
28.02.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Кравчук Г. А., судді: Коробенко Г. П., Козир Т. П. ) від 14.07.2020 у справі

за позовом Товариства

до Фермерського господарства "Крутий Яр" (далі - ФГ)

про стягнення 1 052 291,32 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2019 року Товариство звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ФГ про стягнення 1 052 291,32 грн збитків, які складаються з: 209 766,12 грн сплаченої наперед річної орендної плати, 89 150

грн витрат на обробіток землі після збору врожаю ФГ, 753 375,20 грн упущеної вигоди.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що ФГ завдало Товариству збитки шляхом самовільного захоплення та обробітку земельних ділянок кадастровий номер 7121883500:02:000:0858 загальною площею 12,0060 га (далі - Земельна ділянка-1) та кадастровий номер 7121883500:02:000:0854, загальною площею 14,2994 га (далі - Земельна ділянка-2), які розташовані за межами населених пунктів на території Лузанівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, та перебувають в оренді Товариства за двома договорами оренди землі від 22.05.2019 (далі - Договори), укладеними між ним та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (далі - Держгеокадастр).

2. Короткий зміст рішень, прийнятих у справі

2.1. Рішенням Черкаської області від 28.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що Товариство довело неправомірне користування ФГ Земельними ділянками-1,2, однак не довело обґрунтованості розміру шкоди, яку воно просить стягнути; сплачена Товариством наперед річна орендна плата за Договорами є його договірним обов'язком перед Держгеокадастром, виконання якого є безумовним, не залежить від неправомірних дій ФГ, не знаходиться з ними у безпосередньому причинному зв'язку, а виконання основного договірного зобов'язання одночасно не може бути збитками особи, що завдаються їй з боку іншого суб'єкта, бо не містить такої ознаки у своїй правовій природі; умовами Договорів не передбачено, що сплата орендної плати Товариством залежить від будь-яких результатів його господарської діяльності чи факторів, які на таку діяльність впливають; Договорами не передбачено жодних підстав звільнення від сплати орендної плати, зокрема, у випадку неможливості оренди через зайняття земельної ділянки іншою особою; Товариство прийняло Земельні ділянки-1,2, які на час укладення Договорів були обтяжені посівами ФГ, та не вимагало від Держгеокадастру (орендодавця) усунути всі перешкоди у користуванні майном та відшкодувати збитки; Товариство не надало доказів, що воно реально планувало засіяти Земельні ділянки-1,2 по всій площі саме кукурудзою, придбало для цього посівний матеріал, добрива та мало для цього відповідну техніку; Товариство не надало доказів укладення договорів на реалізацію кукурудзи за вказаною ціною та обсягами продажу для визначення, який дохід воно реально могло одержати в результаті вирощування та збору врожаю кукурудзи, якби ФГ не порушило його права; 753 375,20 грн упущеної вигоди включені до акта щодо визначення та відшкодування розміру збитків землекористувачеві від 24.09.2019 (далі - Акт, т. 1, а. с. 32-36), складеного Комісією Кам'янської районної державної адміністрації (далі - Комісія, Адміністрація), та затвердженого розпорядженням Адміністрації від 29.10.2019 № 163, лише на підставі довідки Товариства без підтвердження її первинними документами щодо ціни та середньої врожайності кукурудзи у 2019 році, без зазначення класу та типу кукурудзи, що безпосередньо впливає на її ціну, а також без розрахунку витрат, які Товариство мало понести в результаті вирощування та збору урожаю кукурудзи, якби ФГ не зайняло спірні земельні ділянки, зокрема, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для обробітку відповідної площі під посів кукурудзи, витрати на обробіток цієї площі, витрати на виплату заробітної плати, закупівлю посівного матеріалу, сплату податків тощо; 89 150 грн витрат Товариства на обробіток землі після збору врожаю ФГ Комісія включила до Акта на підставі його довідки від 24.09.2019 № 378 (т. 1, а. с. 31), до якої не було додано жодного підтверджуючого первинного документу про їх фактичне понесення, зокрема, первинних документів про придбання міндобрив, виплату заробітної плати, придбання паливно-мастильних матеріалів, витрати на амортизацію техніки, проведення ремонтів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1.10.08.2020 Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. Суди неправильно застосували положення статей 152, 156, 157 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.1993 (далі - Порядок) без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц, від
20.01.2020 № 902/803/17, від 19.02.2020 у справі № 701/660/17, оскільки безпідставно відмовили у задоволення вимог про стягнення сплаченої Товариством орендної плати за Договорами, а також не дослідили надані ним докази, які підтверджують наявність усього складу цивільного-правопорушення ФГ, зокрема, Акта та первісних даних бухгалтерського обліку, доданих до матеріалів справи разом з додатковими поясненнями Товариства від 10.01.2020 (т. 1, а. с. 126-138).

При цьому суди проігнорували доводи Товариства стосовно кукурудзи, яку воно вирощує, та дійшли необґрунтованих висновків, що Товариство прийняло у користування Земельні ділянки-1,2, які на час укладення Договорів були обтяжені посівами ФГ.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1.10.11.2020 ФГ подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення і постанову - без змін.

5.2. Відзив обґрунтований доводами, які подібні до мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 26.10.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17.11.2020; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до
10.11.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1.22.05.2019 Держгеокадастр (орендодавець) та Товариство (орендар) за результатами електронних земельних торгів уклали Договори (т. 1, а. с. 11-19), за якими Товариств отримало у платне строкове користування Земельні ділянки-1,2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

7.2. Відповідно до пунктів 9 Договорів орендна плата за перші 12 місяців користування земельними ділянками сплачується орендарем не пізніше 3-х банківських днів з дня їх укладення.

7.3. В пункті 6 Договорів засвідчено, що земельні ділянки, які передаються в оренду, не мають недоліків, які б могли перешкоджати їх ефективному використанню за цільовим призначенням.

7.4. Матеріали справи містять докази повної оплати Товариством в 2019 році річної орендної плати за Договорами з урахуванням сплаченого гарантійного внеску (т. 1, а. с. 20-23).

7.5. За витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 168642314 та № 168644306 за Товариством зареєстровано право оренди Земельних ділянок-1,2 (т 1, а. с. 24,25).

7.6.05.06.2019 Товариство звернулось до ФГ з вимогою № 173 від 05.06.2019 (т 1, а. с. 26) про негайне звільнення земельних ділянок та усунення перешкод в користуванні ними, однак ФГ не надало відповіді на цю вимогу.

7.7. У червні 2019 року Держгеокадастр встановив самовільне використання ФГ Земельних ділянок-1,2, про що склав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки, протокол про адмінправопорушення та припис (т.1, а. с. 109-119).

7.8. Держгеокадастр нарахував ФГ 50 040,00 грн шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок за Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 (т.1, а. с. 120).

7.9.19.07.2019 Товариство звернулось до Адміністрації з заявою № 215 від
19.07.2019 про визначення розміру збитків відповідно до Порядку, у зв'язку з чим вона створила Комісію (т. 1, а. с. 182,183).

7.10.24.09.2019 Комісія склала Акт (т. 1, а. с. 32-36), в якому вказано, що за наслідками незаконного використання Земельних ділянок-1,2 під посів кукурудзи та озимої пшениці ФГ спричинило Товариству 1 052 291,32 грн збитків. До збитків Комісія віднесла витрати Товариства на сплату річної орендної плати за Договорами, вартість втраченої Товариством можливості посіяти кукурудзу та зібрати її врожай та витрати Товариства на обробіток землі після збору врожаю ФГ.

7.11.753 375,20 грн упущеної вигоди Комісія включила до Акта на підставі довідки Товариства від 24.09.2019 № 378 (т. 1, а. с. 30), а 89 150 грн витрат на обробіток землі на підставі довідки Товариства від 24.09.2019 № 378 (т. 1, а. с. 31).

7.12.29.10.2019 Адміністрація затвердила Акт своїм Розпорядженням № 163.

7.13. Договором оренди землі від 01.01.2006, укладеним 01.01.2006 між ФГ та Адміністрацією, передбачено, що він укладений на 1 рік до 01.11.2006 (пункт 8); цей договір мав набрати чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43), однак не був зареєстрований у встановленому порядку.

7.14. Господарський суд Черкаської області розглядав справу № 925/1106/18 за позовом Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Держгеокадастру до ФГ про зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки. Ухвалою цього суду від 20.11.2018 провадження у справі закрито за відсутності предмету спору, оскільки актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом-земельної ділянки від 27 вересня 2018 року за №445-ДК/950/АП/09/01/-18 встановлено, що ФГ було звільнено Земельну ділянку-2 та земельну ділянку з кадастровим номером 7121883500:02:000:0853 загальною площею 5,95 га, що знаходяться в адміністративних межах Лузанівської сільської ради Кам'янського району, за межами населеного пункту.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

8.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

8.3. Відповідно до частини 1 статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

8.4. Згідно з частиною 2 та 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

8.5. Отже, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.

8.6. Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

8.7. Суди встановили, що Товариство на підставі Договорів, укладених 22.05.2019 між ним та Держгеокадастром, користується на праві оренди Земельними ділянками-1,2; за умовами Договорів (пункт 9) орендна плата за перші 12 місяців користування земельною ділянкою сплачується орендарем не пізніше 3-х банківських днів з дня їх укладення; Товариство у 2019 році повністю виконало обов'язок сплати річної орендної плати за Договорами з урахуванням гарантійного внеску; у червні 2019 року Держгеокадастр встановив самовільне використання ФГ Земельних ділянок-1,2, про що склав відповідні акти та припис; 19.07.2019 Товариство звернулось до Адміністрації з заявою про визначення розміру збитків відповідно до Порядку; створена Адміністрацією Комісія склала Акт, в якому дійшла висновку, що за наслідками незаконного використання Земельних ділянок-1,2 під посів кукурудзи та озимої пшениці ФГ спричинило Товариству 1 052 291,32 грн збитків, які складаються з: 209 766,12 грн сплаченої орендної плати, 89 150 грн витрат на обробіток землі та 753 375,20 грн упущеної вигоди; 29.10.2019 Адміністрація затвердила Акт своїм Розпорядженням № 163.

8.8. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що Товариство довело неправомірне користування ФГ Земельними ділянками-1,2, однак не довело обґрунтованості розміру шкоди, яку воно просить стягнути, зокрема, вказали, що сплата 209 766,12 грн річної орендної плати, внесеної Товариством за Договорами за 2019 рік наперед, є його договірним обов'язком перед Держгеокадастром, виконання якого є безумовним, не залежить від неправомірних дій ФГ, не знаходиться з ними у безпосередньому причинному зв'язку, виконання основного договірного зобов'язання одночасно не може бути збитками особи, що завдаються їй іншим суб'єктом, оскільки не містить такої ознаки у своїй правовій природі. При цьому суди вказали, що виходячи з обставин справи Товариство фактично прийняло у користування Земельні ділянки-1,2, які на час укладення Договорів були обтяжені посівами ФГ, та не вимагало від Держгеокадастру (орендодавця) усунути всі перешкоди у користуванні майном та відшкодувати збитки.

8.9. Також суди зазначили, що умовами Договорів сплату орендної плати Товариством не поставлено в залежність від результатів його господарської діяльності чи факторів, які на таку діяльність впливають, а також не передбачено жодних підстав звільнення від сплати орендної плати, зокрема, у випадку неможливості оренди через зайняття земельної ділянки іншою особою.

8.10. Таким чином суди відмовили у стягненні орендної плати через те, що вона за своєю правовою природою є основним договірним зобов'язанням, яке одночасно не може бути збитками особи, завданими іншим суб'єктом, а також, що Товариство після отримання в оренду Земельних ділянок-1,2, які буди обтяжені посівами ФГ, мало безумовно сплатити орендну плату за Договорами на користь Держгеокадастру, а потім звертатись до нього з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування збитків. При цьому умовами Договорів не передбачено жодних підстав звільнення Товариства від сплати орендної плати.

8.11. Відмову у задоволенні вимог про стягнення з ФГ 753 375,20 грн упущеної вигоди та 89 150 грн витрат на обробіток землі після збору врожаю мотивовано їх недоведеністю, зокрема, суди вказали, що Комісія включила ці витрати до Акта лише на підставі довідок Товариства, а воно не надало доказів укладення відповідних договорів на реалізацію кукурудзи з вказаною ціною та обсягами продажу для визначення доходу, який воно реально могло одержати в результаті вирощування та збору врожаю кукурудзи, якби ФГ не порушило його права, а також первинні документи, які підтверджують ціну та середню врожайність кукурудзи у 2019 році, її клас та тип, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для обробітку відповідної площі під посів кукурудзи, витрати на виплату заробітної плати, закупівлю посівного матеріалу, сплату податків, придбання міндобрив, витрати на амортизацію техніки, проведення ремонтів, тощо.

8.12. Суд не погоджується з наведеними висновками виходячи з такого.

8.13. Оскільки суди попередніх інстанцій достовірно встановили обставини використання ФГ Земельних ділянок-1,2, які перебували в оренді Товариства на законних підставах, Суд доходить висновку, що орендна плата, сплачена Товариством на користь Держеокадастру за Договорами оренди цих ділянок, може входити до складу реальних збитків, які підлягають стягненню на користь Позивача. Cуд у цьому висновку враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 58 постанови від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.

8.14. За змістом статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку у володіння та користування за плату на встановлений договором строк.

8.15. Відповідно до статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати і зобов'язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

8.16. Згідно з частинами 1 та 2 статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право, зокрема, витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України.

8.17. Відповідно до частини 1 та 2 статті 28 Закону України "Про оренду землі" орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

8.18. Поряд з цим відповідно до статті 36 Закону України "Про оренду землі" у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором. Орендодавець несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення таких недоліків орендар має право вимагати, зокрема, зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків, а також відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення таких недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця. Орендодавець не несе відповідальності за наслідки, пов'язані з недоліками переданої в оренду земельної ділянки, якщо такі недоліки обумовлені договором оренди.

8.19. Здійснивши аналіз вищезазначених норм законодавства, Суд дійшов висновку, що в разі неналежного виконання орендодавцем обов'язку з передачі в користування земельної ділянки у стані, що відповідає умовам договору оренди (частина 2 статті 24 Закону України "Про оренду землі"), з урахуванням конкретних обставин справи, на нього може бути покладена відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають її використанню за договором, зокрема, шляхом зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків, відрахування з орендної плати певної суми витрат орендаря на усунення таких недоліків (частина 2 статті 36 Закону України "Про оренду землі"), а також відшкодування збитків, яких орендар зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі, до складу яких входять фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права та доходи, які він міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору (частина 1 та 2 статті 28 Закону України "Про оренду землі").

8.20. Поряд з цим положення статті 152 ЗК України та статті 27 Закону України "Про оренду землі" надають орендарю рівні з власником земельної ділянки можливості захисту його права на орендовану земельну ділянку, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

8.21. Таким чином, в разі отримання в користування земельної ділянки у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар володіє достатнім обсягом можливостей, необхідних для захисту свого права на цю ділянку, зокрема, він може звертатись до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, яка завдана йому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю іншої особи, а також застосувати інші способи захисту, передбачені законом.

8.22. Також Суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з частиною 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

8.23. Відповідно до частини 4 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

8.24. За частиною шостою цієї статті наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

8.25. Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

8.26. Для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від
27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

8.27. Суд звертає увагу на те, що Закон не містить переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі частини 6 статті 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об'єктом оренди і він не відповідає за це. Суд звертається до власної правової позиції, викладеної у пункті 8.11 постанови Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/10657/19. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від
22.08.2018 у справі № 910/4320/17, право наймача вимагати зменшення плати або звільнення від неї через обставини, за які він не відповідає, та які впливають на можливість користування майном, передбачено законом.

8.28. Водночас Суд вважає недоречними посилання судів попередніх інстанцій для обґрунтування своїх рішень на те, що Договорами не передбачено жодних підстав звільнення Товариства від сплати орендної плати, зокрема, у випадку зайняття земельної ділянки іншою особою, оскільки у цій справі розглядається вимога про відшкодування збитків у деліктному зобов'язанні, які зокрема полягають у витратах, які особа понесла внаслідок сплати орендної плати за земельні ділянки, якими вона не могла користуватись через протиправні дії іншої особи, яка не є стороною договору оренди.

8.29. За встановленими судами обставинами в пункті 6 Договорів сторони погодили, що Земельні ділянки-1,2 не мають недоліків, які б могли перешкоджати їх ефективному використанню за цільовим призначенням. При цьому суди в оскаржуваних рішеннях вказали, що ці ділянки на час укладення Договорів (22.05.2019) були обтяжені посівами ФГ і саме в такому стані Товариство прийняло їх в користування. Разом з цим, з посиланням на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки, протокол про адмінправопорушення та припис (т. 1, а. с. 109-119) суди зазначали, що Держгеокадастр встановив самовільне використання ФГ Земельних ділянок-1,2 у червні 2019 року, тобто вже після укладення Договорів та передачі цих ділянок Товариству. Також суди встановили обставини закриття провадження у справі № 925/1106/18 за позовом до ФГ про зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки у зв'язку з тим, що, зокрема, Земельна ділянка-2 була звільнена ФГ у 2018 році.

8.30. Обґрунтувавши цим суперечливим висновком необхідність відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з ФГ реальних збитків у вигляді сплаченої Товариством орендної плати, суди однак не застосували наведені вище положення законодавства; оцінки спірним правовідносинам у контексті зазначених норм не надали; достеменно не встановили істотні для справи обставини, зокрема, не з'ясували початкових та кінцевих дат періоду, в який ФГ користувалося Земельними ділянками-1,2, та з якого моменту Товариство отримало фактичний доступ до цих ділянок; не з'ясували, виходячи з умов Договорів та обставин передачі цих ділянок Товариству, чи були Земельні ділянки-1,2 передані Товариству в оренду у стані, що відповідав Договору, і без недоліків, які б могли перешкоджати їх ефективному використанню за цільовим призначенням, у зв'язку з чим належним чином не встановили суб'єктний склад спірних правовідносин та особу, яка вчинила цивільне правопорушення, якщо таке мало місце.

8.31. Разом з цим, Суд вважає обґрунтованими доводи Товариства, що ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки його твердженням про наявність усього складу цивільного-правопорушення, викладеним у додаткових письмових поясненнях від 10.01.2020 з посиланням на відповідні письмові докази (т. 1, а. с. 126-138).

8.32. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.33. Оскаржувані рішення та постанова у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

8.34. Відповідно до частин 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.35. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

8.36. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала підтвердження під час касаційного провадження, що у розумінні пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об'єктивного дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8.37. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки розгляд справи не завершено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 925/1289/19 скасувати. Справу передати до Господарського суду Черкаської області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак