Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/51/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 (судді: Галушко Н.А., Данко Л.С., Орищин Г.В.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2018 (суддя Грица Ю.І.)

за касаційною скаргою Заступника військового прокурора Західного регіону України у справі

за позовом Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області

до Військової частини А1807

про зобов'язання відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими відходами, у сумі 309 102,19 грн, шляхом очищення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У січні 2018 року Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону звернувся з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області (далі - Державна екологічна інспекція) про стягнення з Військової частини А1807 збитків у сумі 309 102,19 грн, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими відходами.

Позов обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки дотримання службовими особами Військової частини А1807 вимог природоохоронного законодавства було виявлено факт засмічення відходами земельної ділянки, розташованої в смт Делятині, загальною площею 287,73 м2, внаслідок чого завдано збитків навколишньому природному середовищу на суму, заявлену до стягнення.

У заяві про уточнення прохальної частини позовної заяви від 12.02.2018 прокурор просив суд зобов'язати Військову частину А1807 відшкодувати збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими відходами, шляхом очищення земельної ділянки та стягнути з відповідача на користь Військової прокуратури Західного регіону України судовий збір у сумі 4 636,53 грн.

1.2. У відзиві на позов Військова частина А1807 проти задоволення позовних вимог заперечила, наголошуючи на відсутності складу правопорушення у цьому випадку та акцентуючи, що відповідач жодної діяльності, у тому числі і складування побутових відходів, не здійснював, спірна земельна ділянка на законних підставах використовується іншим суб'єктом господарювання - Будинкоуправлінням № 2 Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - Івано-Франківська КЕЧ району).

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2018 у позові відмовлено.

Рішення суду аргументовано недоведеністю прокурором і позивачем наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме: протиправності поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини. Суд зазначив, що землекористувачем спірної земельної ділянки є Івано-Франківська КЕЧ району; акт перевірки від 11.10.2017 оформлено з порушенням вимог законодавства і цей акт та припис від 13.10.2017 № 226 не доводять факту вчинення спірного правопорушення саме відповідачем.

2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2018 залишено без змін із тих же підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, Заступник військового прокурора Західного регіону України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2018 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2018, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі Заступник військового прокурора Західного регіону України вважає порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 35, 56 Закону України "Про охорону земель", статей 55, 68 Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища", статей 1, 43 Закону "Про відходи", статей 73, 76, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що на відповідача як постійного землекористувача покладено обов'язок забезпечувати захист земель від засмічення, чого ним дотримано не було, та посилається на те, що Івано-Франківська КЕЧ району лише здійснює облік площ земельних ділянок, які обліковуються за Міністерством оборони України по Івано-Франківській області. На думку прокурора, судами неповно з'ясовано обставини справи, зокрема належним чином не встановлено факту наявності чи відсутності порушення відповідачем природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності, не досліджено місця розміщення побутових і будівельних відходів.

3.2. Від Військової частини А1807 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити без змін судові рішення у справі як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення. Зокрема, відповідач наголошує, що судами попередніх інстанцій не установлено повного складу цивільного правопорушення у діях відповідача, та стверджує, що суди повно і всебічно з'ясували усі обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.10.2017 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області здійснено перевірку дотримання службовими особами Військової частини А1807 вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист та використання земель. За результатами проведеної перевірки складено акт про засмічення земель на території Військової частини А1807 твердими побутовими та будівельними відходами. У цьому акті зазначено, що на балансі Військової частини А1807 згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ІФ №м 000378 від 1995 року перебуває земельна ділянка, розташована в селищі Делятині Надвірнянського району по вул. Авіаційній. 13.10.2017 Державною екологічною інспекцією винесено припис № 226, згідно з яким необхідно забезпечити ліквідацію засмічених земельних ділянок на території військової частини до 15.11.2017.

За змістом наказу начальника Делятинського гарнізону від 05.12.2016 № 19Г "Про закріплення земельних ділянок казарменно-житлового фонду і комунальних споруд та призначення відповідальних за їх експлуатацію" земельні ділянки площею 1497,84 га закріплено за суб'єктами господарювання Делятинського гарнізону згідно з додатком № 1. Цим додатком передбачено, що за Військовою частиною А1807 закріплено дороги (шляхи) - 2,3 га, поверхні води - 11,8 га, інші нелісові землі - 14,94 га (в тому числі дороги з асфальтним покриттям - 43550 м2, огорожа металева - 1480 м/п, живопліт - 860 м/п); за Івано-Франківською КЕЧ району - нелісові землі - 7 га, за Будинкоуправлінням № 2 - нелісові землі 20 га.

Під час розгляду спору суди установили та підтверджено матеріалами справи, що з метою належного виконання вимог нормативних актів щодо поводження з твердими побутовими відходами Івано-Франківською КЕЧ району, організацією, яка здійснює комунально-експлуатаційне забезпечення життєдіяльності військових частин, у тому числі відповідача, 22.02.2017 із Дочірнім підприємством Фірма "Альтфатер Тернопіль" (далі - ДП Фірма "Альтфатер Тернопіль") укладено договір про надання послуг з вивезення і захоронення твердих побутових відходів. Споживачем за цим договором є Івано-Франківська КЕЧ району. На виконання зазначеного договору було обладнано майданчик, розміщено контейнер, який використовується виключно для твердих побутових відходів. Окрім того, за умовами іншого договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 26.05.2016 № 116 БК, укладеного між Будинкоуправлінням № 2 Івано-Франківської КЕЧ району (споживачем) і ДП Фірма "Альтфатер Тернопіль" (виконавцем), обов'язок утримувати контейнерні майданчики у належному санітарному стані покладено на споживача - Будинкоуправління № 2. Суди також зазначили, що при здійснені інспектором перевірки було також проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про поводження з твердими побутовими відходами навколо контейнерних майданчиків, які експлуатує самостійний суб'єкт господарської діяльності - Будинкоуправління № 2, який відповідно до вимог чинного законодавства несе відповідальність за належне поводження з твердими побутовими відходами.

4.3. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами, предметом спору у цій справі є вимога Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, заявлена в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції про зобов'язання Військової частини А1807 відшкодувати збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими відходами у сумі 309 102,19 грн, шляхом очищення земельної ділянки.

4.4. Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність і необґрунтованість вимог заявленого позову.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Колегія суддів вважає, що оскаржені рішення і постанову ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін із таких підстав.

5.2. Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у порушенні природоохоронних вимог, зокрема, при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів.

Юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі (стаття 56 Закону України "Про охорону земель").

Згідно зі статтею 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Ця стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Отже, у розумінні наведених положень законодавства позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди, розмір цієї шкоди, наявність протиправної поведінки відповідача і причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. При цьому відсутність вини доводиться відповідачем.

Господарські суди попередніх інстанцій, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, визнали недоведеним факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства та дійшли висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача відшкодувати збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими відходами у сумі 309 102,19 грн шляхом очищення цієї земельної ділянки. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи зазначений спір, установили відсутність усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою, вини, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у виді відшкодування шкоди. Як з'ясовано господарськими судами, відповідач не є особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, що унеможливлює задоволення заявленого до нього позову.

6. Висновки Верховного Суду

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи те, що господарськими судами попередніх інстанцій не установлено обставин, з якими законодавство пов'язує відшкодування шкоди, колегія суддів погоджується з відмовою судів у задоволенні позову.

Посилання скаржника щодо необхідності встановлення судами, зокрема, факту наявності чи відсутності порушення відповідачем природоохоронного законодавства, недослідження судами місця розміщення відходів, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки вони спростовуються обставинами, установленими судами. Попередні судові інстанції при вирішенні спору не установили порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства про відходи та визнали недоведеним склад цивільного правопорушення у діях відповідача, у зв'язку з чим дійшли висновку про необґрунтованість позову та відсутність правових підстав для його задоволення.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що наведені скаржником у поданій касаційній скарзі доводи стосуються оцінки доказів у справі, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про встановлення тих чи інших обставин справи, за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові; фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Західного регіону України залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2018 у справі № 909/51/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак