Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2019 року у справі №912/687/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/687/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Фермерського господарства "РИС-К" - Боруша А.О.,

Головного управління

Держгеокадастру у Кіровоградській області - Шуби Я.С.,

Олександрійської районної державної адміністрації

Кіровоградської області - не з`явився,

ОСОБА_1 - не з`явився,

ОСОБА_2 - не з`явився,

ОСОБА_3 - не з`явився,

ОСОБА_4 - не з`явився,

ОСОБА_5 - не з`явився,

ОСОБА_6 - не з`явився,

ОСОБА_7 - не з`явився,

ОСОБА_8 - не з`явився,

ОСОБА_9 - не з`явився,

ОСОБА_10 - не з`явився,

ОСОБА_11 - ОСОБА_12,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грін-Терра" - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_11

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 (у складі колегії суддів: Антонік С.Г. (головуючий), Іванов О.Г., Дармін М.О.)

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2018 (суддя Тимошевська В.В.)

у справі № 912/687/17

за позовом Фермерського господарства "РИС-К"

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грін-Терра",

про визнання договору оренди землі поновленим, визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Фермерське господарство "РИС-К" (далі - ФГ "РИС-К") звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру), у якому просило визнати поновленим договір оренди землі від 05.12.2006, укладений між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (далі - Олександрійська РДА) та ФГ "РИС-К", зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 за № 47, у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, зареєстрованої в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за № 352030004000965; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006 щодо земельної ділянки площею 17,7164 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Недогарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, у редакції, наведеній у позовній заяві.

Позов обґрунтовано тим, що позивач як орендар земельної ділянки, який належним чином виконує обов`язки за договором оренди, має право на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах з підстав, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2017 до участі у справі як третю особу залучено Олександрійську РДА.

Суди розглядали справу неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2018 позов задоволено в повному обсязі.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач належним чином виконував умови договору оренди землі та вчинив належні дії для його поновлення. Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено автоматичну пролонгацію договору за наявності встановлених цією нормою юридичних фактів, а саме, вчиненням сторонами юридично значущих дій - користування орендарем землею протягом місяця після закінчення строку дії договору та відсутністю заперечень орендодавця, що було встановлено у цій справі, отже, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача на поновлення договору і на укладення відповідної додаткової угоди. Крім того, відповідач не дотримався положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" і під час перебування справи на вирішенні господарського суду та при можливому задоволенні позовних вимог і, як наслідок, укладення додаткової угоди про поновлення договору, вчинив дії, направлені на поділ земельної ділянки, та її передачу у власність іншим особам. Такі дії державного органу не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій справі, ураховуючи наявність правомірних очікувань позивача як орендаря, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, щодо подальшого продовження строку його дії відповідно до закону.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ Держгеокадастру подало на це рішення апеляційну скаргу.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 та Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грін-Терра".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2018 залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2019 року ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_11 подали касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційні скарги обґрунтовано, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не в повному обсязі досліджено і оцінено обставини, що мають значення для справи; судами не враховано, що у цьому випадку відсутні правові підстави для поновлення дії договору оренди землі в порядку, визначеному статтею 33 Закону України "Про оренду землі"; на цей час реєстрацію спірної земельної ділянки площею 17,72 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , право на оренду якої просить поновити позивач, скасовано державним кадастровим реєстратором шляхом поділу на нові земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери, та на які зареєстровано право власності за фізичними особами, залученими до участі у справі як третіх осіб; треті особи у справі є добросовісними користувачами та власниками спірної земельної ділянки, права яких порушено прийнятими судовими рішеннями у справі.

У відзиві на касаційні скарги ФГ "РИС-К" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Треті особи у справі, окрім ОСОБА_11 , в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 05.12.2006 між Олександрійською РДА (орендодавець) і ФГ "РИС-К" (орендар) укладено договір оренди, за умовами якого позивачеві передано в оренду земельну ділянку загальною площею 17,72 га, у тому числі ріллі 17,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться на території Недогарської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За даними Державного земельного кадастру точна площа земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 становить 17,7164 га.

Відповідно до пункту 7 договору, його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 37 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано в Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 № 47.

За актом приймання-передачі від 19.12.2006 зазначену земельну ділянку передано ФГ "РИС-К".

08.09.2011 між сторонами підписано зміни до договору оренди землі від 19.12.2006 № 47, за змістом яких договір укладено на 5 років з моменту реєстрації змін до договору. Відповідно до внесених змін, визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням її індексації станом на 01.01.2011 та збільшено розмір орендної плати до 4 % від нормативної грошової оцінки. Змінами до пункту 7 договору від 19.12.2006 № 47 передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Зміни до договору зареєстровано в управлінні Держкомзему в Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за № 352030004000965.

Отже, строк дії договору встановлено до 31.10.2016.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру , сформованим 30.01.2017, право оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстровано за позивачем, строк дії речового права (права оренди) 5 років з 31.10.2011. Зазначена земельна ділянка розташована на території Недогарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, є земельною ділянкою державної власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Наразі розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Кіровоградської області здійснює ГУ Держгеокадастру.

Також судами установлено, що ФГ "РИС-К" більш ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору, а саме 16.09.2016, через Центр надання адміністративних послуг Олександрійської РДА звернулося до ГУ Держгеокадастру з листом-повідомленням, у якому просило продовжити договір оренди від 19.12.2006 № 47 (у редакції змін) щодо земельної ділянки площею 17,7164 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на 7 років. До зазначеного листа-повідомлення додано відповідний проект додаткової угоди, у якій позивачем запропоновано змінити строк дії договору з 5 на 7 років і встановити орендну плату в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки землі.

У листі-повідомленні від 04.11.2016 № Ф-17434/0-9940/0/6-16 ГУ Держгеокадастру повідомило ФГ "РИС-К" про прийняте рішення стосовно заперечення щодо поновлення договору оренди землі у зв`язку з пропуском орендарем строку, встановленого пунктом 7 договору оренди від 19.12.2006 № 47 (у редакції змін), для подання заяви щодо поновлення договору оренди, що є порушенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

01.02.2017 ФГ "РИС-К" направило ГУ Держгеокадастру лист з проектом додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та просило підписати зазначену додаткову угоду.

ГУ Держгеокадастру у листі від 14.02.2017 № Ф-1235/0-1501/0/6-17, пославшись на лист від 04.11.2016 № Ф-17434/0-9940/0/6-16 і припинення договору оренди, запропонувало позивачу підписати акт приймання-передачі земельної ділянки.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 цього Закону регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 зазначеної статті).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1-5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, виходив із обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди, порушення орендодавцем права позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди за відсутності протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування, що є підставою для поновлення договору оренди відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Водночас суди дійшли висновку, що вчинення відповідачем дій, спрямованих на поділ земельної ділянки, не є підставою для відмови у поновленні договору оренди спірної земельної ділянки.

Проте, Касаційний господарський суд не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди дійшли цих висновків без належного з`ясування і оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 9 статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК) земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина 10 статті 79-1 ЗК).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 79-1 ЗК).

Крім того, відповідно до частини 12 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Як убачається з матеріалів справи, у процесі її розгляду відповідач наголошував на обставинах, за яких на час розгляду справи у суді першої інстанції земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 є поділеною, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери, та які надано у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства. Аналогічні доводи наведено і у касаційній скарзі.

У порушення вимог статей 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) зазначені обставини і надані відповідачем на їх підтвердження докази судами попередніх інстанцій не досліджувалися і цим доказам та обставинам не було надано відповідної правової оцінки, підстав їх неприйняття до уваги судами також не наведено.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували та в рішеннях не зазначили, чи існує станом на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка була предметом договору оренди, про поновлення якого подано позов у цій справі, та чи є зазначена земельна ділянка об`єктом цивільних прав відповідно до положень статті 79-1 ЗК.

Водночас слід зауважити, що у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 20.02.2019 у справі № 904/792/18, від 27.03.2019 у справі № 911/512/18 наведено правовий висновок про те, що за обставин чинності заходів щодо поділу спірної земельної ділянки, відсутності відомостей щодо оскарження та скасування цих заходів, відновлення прав позивача шляхом поновлення договору оренди потребуватиме об`єднання земельних ділянок, утворених за наслідками поділу, та створення земельних ділянок зі складу існуючих ділянок, які вже сформовані як об`єкти цивільних прав, що не може бути вирішено в межах цього позову. Таким чином, у зв`язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, об`єктивно відбулася зміна меж земельної ділянки, припинилось існування цієї земельної ділянки в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом поновлення договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення такого договору.

Крім того, подібні правові позиції, викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-4цс15, від 15.04.2015 у справі № 6-55цс15, за змістом яких у разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК. Обраний позивачем спосіб захисту права щодо поновлення договору оренди на той же строк і на тих же умовах за обставин надання спірної земельної ділянки в оренду іншій особі за договором оренди не забезпечує ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача.

За змістом частини 1 статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Наслідком вирішення господарського спору повинно бути відновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права чи охоронюваного законом інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Отже, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. При цьому ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

Суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, з огляду на наведені вище доводи відповідача, не дослідили і не надали відповідної правової оцінки тому, чи забезпечить обраний позивачем спосіб захисту права щодо поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах ефективний захист та відновлення порушеного права позивача за обставин поділу спірної земельної ділянки, формування у межах цієї ділянки внаслідок поділу нових земельних ділянок і передачі їх у власність фізичним особам.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86 236-238, 282 ГПК, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, тому висновки цих судів щодо наявності підстав для задоволення позову є передчасними.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи сторін та подані ними докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та касаційну скаргу ОСОБА_11 задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2018 у справі № 912/687/17 скасувати.

3. Справу № 912/687/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий