Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/489/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017

на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.04.2017

у справі № 917/489/17

за позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України

до Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4,

про відшкодування переплати пенсії у розмірі 112 577, 98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4) про відшкодування переплати пенсії у розмірі 112 577, 98 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.04.2017 (суддя Пушко І.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 (колегія суддів у складі: Гетьман Р.А. - головуючий, Россолов В.В., Тихий П.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що суди обох інстанцій не врахували, що підприємство "ВАТ "Полтаваекскавація" ліквідовано, а усі документи передані до архівного відділу Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, у зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку про відсутність доказів стосовно того, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. При цьому саме відповідачем було допущено неналежне виконання покладених на нього обов'язків, зокрема, щодо надання відомостей про заробітну плату застрахованої особи, що призвело до переплати пенсії у розмірі 112 577, 98 грн.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 18.04.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 26.03.2018 строк.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі виданого управлінням Пенсійного фонду України в м. Комсомольську направлення від 04.11.2013 № 260 позивачем проведено перевірку архівного відділу виконавчого комітету Комсомольської міської ради з питань обґрунтованості видачі архівної довідки про заробіток № 126 від 07.04.2004 ОСОБА_4, яка працювала у ВАТ "Полтаваекскавація" за 1995 -2000 роки.

При перевірці було встановлено, що дані архівної довідки № 126 від 07.04.2004 співпадають з даними розрахункових відомостей гр. ОСОБА_4, але в суми середньої заробітної плати було помилково зараховано види оплати праці та інші виплати, на які не нараховувалися страхові внески та які не повинні враховуватися при визначенні середньої заробітної плати.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки достовірності архівної довідки про заробітну плату № 445 від 04.11.2013, який підписаний представником позивача та відповідача без зауважень.

За твердженням позивача, внаслідок надання архівним відділом відповідача недостовірної довідки № 126 від 07.04.2004 була здійснена переплата пенсії гр. ОСОБА_4 в сумі 112 577, 98 грн., нарахованої за період з 02.04.2004 по 30.11.2013, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що переплата пенсії, яку позивач вважає збитками, мала місце не внаслідок протиправних дій відповідача, до якого подано позов, а внаслідок бездіяльності посадових осіб позивача. При цьому позивач не довів, що посадові особи відповідача (в особі його архівного підрозділу) вчинили будь-які протиправні дії, зокрема, що видана ним архівна виписка № 126 від 07.04.2004 містила недостовірну інформацію, тобто таку, яка не відповідала змісту архівних документів, переданих на зберігання.

В свою чергу апеляційний господарський суд зазначив, що на орган, який призначив пенсію, було покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при призначенні пенсії та щодо перевірки документів, наданих заявником, на відповідність відомостей, викладених у цих документах, законам і підзаконним актам, на підставі яких оформляється пенсія. Посадові особи позивача при призначенні пенсії не були позбавлені можливості витребувати додаткові відомості, необхідні для обчислення пенсії, але відповідні дії вчинені ними не були. Відтак недотримання позивачем положень Порядку подання та оформлення документів на призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, свідчить про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди. Також позивачем не доведено причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, оскільки за належної перевірки документів для призначення пенсії шкода могла б бути не заподіяна.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відмову в позові, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до п. 17 Порядку подання та оформлення документів на призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядку) (в редакції, чинній на момент видання відповідної довідки про заробітну плату), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не можуть служити документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Судами обох інстанцій встановлено, що дані архівної довідки № 126 від 07.04.2004 співпадають з даними розрахункових відомостей гр. ОСОБА_4, але в суми середньої заробітної плати було помилково зараховано види оплати праці та інші виплати, на які не нараховувалися страхові внески та які не повинні враховуватися при визначення середньої заробітної плати.

Тобто, переплата виплаченої третій особі пенсії виникла внаслідок того, що позивачем було здійснено нарахування пенсії виходячи з загального розміру заробітної плати, в тому числі тих її частин, на які не нараховувалися страхові внески.

В той же час, видана відповідачем архівна довідка № 126 від 02.04.2004 взагалі не містила відомостей про складові частини заробітної плати та не відображала ті з них, на які нараховувалися страхові внески.

Згідно з п. 38 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що на орган, який призначив пенсію, було покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при призначенні пенсії та щодо перевірки документів, наданих заявником, на відповідність відомостей, викладених у цих документах, законам і підзаконним актам, на підставі яких оформляється пенсія, а посадові особи позивача при призначенні пенсії гр. ОСОБА_4 не були позбавлені можливості витребувати додаткові відомості, необхідні для обчислення пенсії, проте зазначеного не зробили.

Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що позивачем не доведено, що посадові особи відповідача (в особі його архівного підрозділу) вчинили будь-які протиправні дії, зокрема, що видана ним архівна виписка № 126 від 07.04.2004 містила недостовірну інформацію, тобто таку, яка не відповідала змісту архівних документів, переданих на зберігання. Також не доведено позивачем і причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, оскільки за належної перевірки документів для призначення пенсії така шкода могла б бути не заподіяна.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані ст. 1166 ЦК України, положеннями ч.ч. 1, 2 якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, який міг би слугувати підставою для стягнення з відповідача 112 577 ,98 грн. у формі переплати пенсії, та, як результат, - про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи позивача у касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення Господарського суду Полтавської області від 20.04.2017 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 - без змін.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.04.2017 у справі № 917/489/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий , суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді- Білоус В.В.

Жуков С.В.