Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.04.2018 року у справі №910/23003/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23003/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 (судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Мальченко А.О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 (Сташків Р.Б.) у справі № 910/23003/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна"

про зобов'язання поставити товар та стягнення 613 237,20 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна"

до Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"

про визнання недійсним пункту договору та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" (далі - ПрАТ "АПК-Інвест") звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна" (далі - ТОВ "Дахміра-Україна") про зобов'язання відповідача здійснити поставку товару за договором поставки від 21.09.2015 № 49/09-15 і стягнення штрафних санкцій у сумі 613 237,20 грн, у зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару за цим договором.

У лютому 2017 року ТОВ "Дахміра-Україна" подало до Господарського суду м. Києва зустрічну позовну заяву, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (які було прийнято судом), в якій просило визнати недійсним пункт 5.3 договору поставки від 21.09.2015 року № 49/09-15, укладеного між сторонами, оскільки він суперечить положенням частин 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статті 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" і статті 61 Конституції України, а також стягнути з ПрАТ "АПК-Інвест" заборгованість у сумі 107 403,29 грн, пеню у сумі 24 794,76 грн, 3 % річних у сумі 3 127,68 грн і 12 559,02 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017, первісний позов задоволено частково, у частині спонукання ТОВ "Дахміра-Україна" до виконання зобов'язань з поставки товару за договором поставки від 21.09.2015 № 49/09-15 провадження у справі припинено у зв'язку зі здійсненням поставки на час розгляду справи. Стягнуто з ТОВ "Дахміра-Україна" на користь ПрАТ "АПК-Інвест" неустойку в сумі 15 325,35 грн і 6 503,52 грн судового збору. У решті первісного позову ПрАТ "АПК-Інвест" відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ "Дахміра-Україна" задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "АПК-Інвест" на користь ТОВ "Дахміра-Україна" заборгованість у сумі 107 403,29 грн, пеню у сумі 24 794,76 грн, 3 % річних у сумі 3 127,68 грн, 12 559,02 грн інфляційних втрат, 6 000 грн витрат на послуги адвоката та 2 218,27 грн судового збору. У частині визнання недійсним пункту 5.3 договору поставки відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017 рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 скасовано у частині первісного позову про стягнення неустойки і розподілу судових витрат та у частині зустрічного позову про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних сум і розподілу судових витрат. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду, 06.11.2017 ТОВ "Дахміра-Україна" подано заяву про зменшення позовних вимог за зустрічним позовом у частині інфляційних нарахувань у сумі 6 359,64 (т .3, а.с. 17) та 29.11.2017 - заяву про збільшення позовних вимог, у якій просило стягнути 3 % річних у сумі 5 593,71 грн, донарахованих на несплачену суму заборгованості за період із 06.02.2017 по 28.11.2017, інфляційних втрат у сумі 10 992,12 грн за січень-жовтень 2017 (т. 3, а.с. 24).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018, первісний позов задоволено частково, стягнуто із ТОВ "Дахміра-Україна" на користь ПрАТ "АПК-Інвест" 358 119,71 грн штрафних санкцій, 6 176,71 грн судового збору за подання позовної заяви, 9 390,98 грн судового збору за подання апеляційної скарги і 10 244,70 грн судового збору за подання касаційної скарги. У задоволенні іншої частини позову ПрАТ "АПК-Інвест" відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "АПК-Інвест" на користь ТОВ "Дахміра-Україна" 24 794,76 грн пені, 5 550,52 грн - 3 % річних, 10 614,68 грн інфляційних втрат, а також 614,40 грн судового збору. У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду стосовно неналежного виконання постачальником - ТОВ "Дахміра-Україна" зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, встановленням сторонами договірної санкції за прострочення негрошового зобов'язання, а також застосуванням скороченої позовної давності до вимог ПрАТ "АПК-Інвест" про стягнення неустойки. У частині задоволення позловних вимог за зустрічним позовом суди дійшли висновку про доведеність вимог у задоволеній судом частині у зв'язку із встановленням факту здійснення оплати несвоєчасно та не у повному обсязі.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Дахміра-Україна" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у частині задоволення первісних позовних вимог ПрАТ "АПК-Інвест" про стягнення з ТОВ "Дахміра-Україна" 358 119,71 грн штрафних санкцій та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, наголошуючи на тому, що суди безпідставно не застосували положення частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, натомість застосували норми статті 595 Цивільного кодексу України, які застосуванню не підлягали. Скаржник вважає, що суди безпідставно не взяли до уваги його доводів стосовно того, що ТОВ "Дахміра-Україна" не вважає себе таким, що прострочило поставку товару за специфікаціями № 2, № 3, № 4, оскільки товар за специфікаціями № 1, № 2, № 3, № 4 у повному обсязі оплачено не було. Так, згідно з частиною 5 статті 692 Цивільного кодексу України якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару. Сторонами договору поставки не обмежено право ТОВ "Дахміра-Україна" застосовувати частину 5 статті 692 цього Кодексу. Отже, як зазначив скаржник, ним прострочено лише поставку товару за специфікацією № 1. ТОВ "Дахміра-Україна" акцентує, що передбачене частиною 5 статті 692 Цивільного кодексу України право продавця зупинити передання товару покупцеві, який не оплатив переданий раніше товар, є окремим спеціальним видом забезпечення зобов'язань покупця перед продавцем щодо оплати товарів, а закон не вимагає обов'язкового повідомлення покупця про таке зупинення. Однак зазначене не взято судами до уваги.

Крім того, ТОВ "Дахміра-Україна" вважає, що судами попередніх інстанцій було встановлено обставини справи, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки суди установили дати поставок за наявними у справі видатковими накладними, у зв'язку з тим, що інших документів не надано, та виходили із того, що прострочення поставки тривало до моменту підписання ПрАТ "АПК-Інвест" саме видаткової накладної, що, на думку скаржника, є неправильним і таким, що не відповідає положенням пунктів 2.2 і 2.6 договору поставки.

У касаційній скарзі ТОВ "Дахміра-Україна" також просило зупинити виконання судових рішень у справі, яке залишено без задоволення оскільки сумніви скаржника щодо правильного застосування судами норм матеріального права покладено в основу касаційної скарги та є підставою для перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, але наведені товариством доводи не обґрунтовують необхідності зупинення виконання оскарженого рішення, а касаційна скарга не містить жодних посилань на наявність підстав для зупинення виконання оскаржених судових рішень.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "АПК-Інвест" просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, наголошуючи, що зміст касаційної скарги дублює доводи, викладені ТОВ "Дахміра-Україна" в апеляційній скарзі; доводи, наведені у касаційній скарзі, щодо незастосування судами положень частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України та неправильного застосування норм статті 595 цього Кодексу не відповідають як самим нормам матеріального права, так і фактичним обставинам справи; посилання на прийняття судових рішень на підставі неналежних, на думку скаржника, доказів є необґрунтованими і такими, що спростовуються, зокрема, умовами укладеного між сторонами договору.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, 21.09.2015 між ТОВ "Дахміра-Україна" (постачальник) і ПрАТ "АПК-Інвест" (покупець) укладено договір поставки № 49/09-15, за умовами якого постачальник зобов'язується у порядку, на умовах і у строки, передбачені цим договором, поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець - прийняти і оплатити ветеринарний інвентар і інструменти ветеринарного призначення (далі - товар), в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у додатках до договору - специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.2 договору поставка здійснюється на умовах DAT на склад ТОВ "Нова Пошта", розташований за адресою: м. Червоноармійськ, вул. Артема, 169. Витрати на доставку товару здійснюються за рахунок постачальника. У випадку, якщо у специфікації сторони передбачили інші умови поставки, застосовуються умови поставки, зазначені у специфікації.

За змістом пункту 2.6 договору право власності на товар переходить до покупця у момент поставки товару на умовах, вказаних у пункті 2.2 договору.

Моментом передачі товару є момент підписання покупцем накладної з вказівкою дати фактичного отримання товару (пункт 2.7).

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору, вартість товару визначається у відповідних специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною, і включає ПДВ. Загальна сума цього договору складається із загальної сумарної вартості всіх поставок, зазначених у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а оплата за поставлений товар за цим договором здійснюється покупцем на основі рахунка, у строки, визначені у відповідній специфікації. Оплата за поставлений товар за цим договором здійснюється покупцем на підставі рахунку, в узгоджені у відповідній специфікації строки.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі 5 % від суми непоставленого товару за відповідною специфікацією за кожен день прострочення поставки.

У випадку невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором покупець має право застосувати оперативно-господарську санкцію у вигляді відмови від свого зобов'язання з оплати поставленого товару на весь строк затримки виконання своїх зобов'язань постачальником, без застосування до нього будь-яких санкцій (пункт 5.9 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними особами, з проставленням печаток сторін і діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 8.1 договору, у редакції додаткової угоди від 28.12.2015 № 1.

Так суди попередніх інстанцій установили, що у специфікаціях до договору сторонами визначено вартість товару, строк та умови його поставки, а саме: у специфікації від 26.10.2015 № 1 визначено вартість товару - 83 556,94 грн, строк поставки - до 06.11.2015; у специфікації від 18.11.2015 № 2 вартість товару - 174 240,00 грн, строк поставки - 25.12.2015; у специфікації від 14.12.2015 № 3 вартість товару - 8 363,84 грн, строк поставки до - 18.12.2015; у специфікації від 09.02.2016 № 4 вартість товару - 40 456,30 грн, строк поставки до 29.02.2016. Згідно з пунктами 3 специфікацій №№ 1, 3, 4 оплати поставленого товару здійснюється протягом 7 днів із моменту надходження товару, а відповідно до специфікації № 2 - передоплата у сумі 80 000,00 грн здійснюється протягом 3-х днів із моменту підписання специфікації та 94 240,00 грн - протягом 28 календарних днів із моменту поставки (т. 1, а.с. 12-15).

На виконання умов договору ТОВ "Дахміра-Україна" поставлено, а ПрАТ "АПК-Інвест" прийнято:

- за специфікацією № 1 товар на загальну суму 83 446,94 грн, а саме: на суму 76 239,74 грн за видатковою накладною від 12.11.2015 № 145 (отримано 17.11.2015); на суму 1 372,80 грн за видатковою накладною від 28.12.2015 № 168 (отримано 15.01.2016); на суму 5 834,40 грн за видатковою накладною від 03.03.2016 № 30 (отримано 25.03.2016) (т. 1, а.с. 16-19);

- за специфікацією № 2 товар на загальну суму 174 240,00 грн, а саме: на суму 37 800,00 грн за видатковою накладною від 04.01.2016 № 1 (отримано 12.01.2016); на суму 68 220,00 грн за видатковою накладною від 06.01.2016 № 3 (отримано 15.01.2016); на суму 68 220,00 грн за видатковою накладною від 01.02.2016 № 8 (отримано 03.02.2016) (т. 1, а.с. 20-22);

- за специфікацією № 3 товар на суму 8 363,84 грн за видатковою накладною від 24.01.2016 № 166 (отримано 30.12.2015) (т. 1, а.с. 23);

- за специфікацією № 4 товар на суму 37 736,02 грн за видатковою накладною від 03.03.2016 № 34 (отримано 25.12.2015 (т. 1, а.с. 24), на суму 2 720,28 грн за видатковою накладною від 06.02.2017 № 1 (отримано 17.02.2017, що не заперечується сторонами).

Згідно з платіжними дорученнями від 26.11.2015 № 18058, від 19.01.2016 № 20001, від 10.02.2016 № 20936, від 11.02.2016 № 20986, від 12.02.2016 № 21043 ПрАТ "АПК-Інвест" оплачено товар на на загальну суму 203 776,38 грн (т. 1, а.с. 25-29). При цьому, у листі від 09.02.2016 № 86 ПрАТ "АПК-Інвест" просило призначення платежу у платіжному дорученні № 18059 вважати попередню оплату за специфікацією № 2.

09.02.2016 ПрАТ "АПК-Інвест" звернулося до ТОВ "Дахміра-Україна" із претензією № 87 про зобов'язання поставки товару та стягнення суми штрафних санкцій, в якій зазначило про невиконання постачальником зобов'язань з поставки за специфікацією № 1 товару на суму 7 207,20 грн, а також товару за специфікаціями № 2 і № 3, у зв'язку з чим акцентувало на застосуванні на підставі статті 594 Цивільного кодексу України притримання суми 4 603,58 грн, а також вимагало поставити непоставлений товар і сплатити протягом 3-х календарних днів із дня отримання претензії неустойку у сумі 485 684,42 грн.

У зв'язку із невиконанням ТОВ "Дахміра-Україна" у добровільному порядку претензії, ПрАТ "АПК-Інвест" звернулося до суду із відповідним позовом про зобов'язання відповідача здійснити поставку товару за договором поставки від 21.09.2015 № 49/09-15 і стягнення штрафних санкцій у сумі 613 237,20 грн.

Разом із цим, як установлено судами, під час розгляду справи місцевим господарським судом ТОВ "Дахміра-Україна" здійснило поставку товару, направивши ПрАТ "АПК-Інвест" товар і видаткову накладну від 06.02.2017 № 1 на склад перевізника "Нова пошта" за експрес-накладною від 06.02.2017 № 59998042322179, яку за інформацією покупця отримано 17.02.2017, у зв'язку з чим провадження у справі в частині вимог щодо зобов'язання здійснити поставку товару припинено і ця вимога не була предметом нового розгляду справи після направлення Вищим господарським судом України на новий розгляд справи у частині первісних позовних вимог ПрАТ "АПК-Інвест" про стягнення з ТОВ "Дахміра-Україна" неустойки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень статті 610 зазначеного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 статті 199 Господарського кодексу України).

За змістом положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами пункту 5.3 договору поставки, укладеного між сторонами, у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі 5% від суми непоставленого товару за відповідною специфікацією за кожен день прострочення поставки.

Суди попередніх інстанцій установили, що розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що, за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України, відповідає поняттю "пеня"

Натомість, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку, що сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита у тексті договору, практичного значення не має і в такому випадку слід виходити із мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у виді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, оскільки у пункті 5.3 договору визначено, що відповідальність у виді неустойки від суми непоставленого товару розраховується за кожний день прострочення поставки, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що порушення постачальником зобов'язання з поставки є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором у вигляді нарахування та стягнення неустойки відповідно до пункту 5.3 договору за весь час прострочення поставки товару.

При цьому суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що з урахуванням визначеного позивачем за первісним позовом періоду прострочення (з 06.11.2015 р. по 16.02.2017), дату подання позову до суду (12.12.2016) беручи до уваги положення частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України і правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 18.05.2016 у справі № 6-474цс16, оскільки неустойку в сумі 54 904,82 за період із 06.11.2015 по 11.12.2015 нараховано поза межами позовної давності, яка у цьому разі обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається із дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою, стягненню з ТОВ "Дахміра-Україна" на користь ПрАТ "АПК-Інвест" підлягає неустойка у сумі 358 119,71 грн.

Щодо доводів ТОВ "Дахміра-Україна" про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 595 Цивільного кодексу України, незастосування до спірних правовідносин норм частини 5 статті 692 цього Кодексу, а також залишення судами поза увагою доводів товариства про те, що ним прострочено лише поставку за специфікацією № 1, а в іншій частині використано передбачене частиною 5 статті 692 Цивільного кодексу України право припинення передання товару до повної оплати раніше визначеного товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як убачається із матеріалів справи порядок, умови і строки поставки передбачено пунктами 2.1 і 2.2 договору, згідно з якими ці умови зазначаються у додатках до договору - специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, поставка здійснюється на умовах DAT на склад ТОВ "Нова Пошта", розташований за адресою: м. Червоноармійськ, вул. Артема, 169. Витрати на доставку товару здійснюється за рахунок постачальника. У випадку, якщо у специфікації сторони передбачили інші умови поставки, застосовуються умови поставки, зазначені у специфікації. Моментом передачі товару є момент підписання покупцем накладної із вказівкою дати фактичного отримання товару (пункт 2.7). Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на підставі рахунка у строки, обумовлені у відповідній специфікації (пункт 3.3 договору).

Суди попередніх інстанцій установили, що надані ТОВ "Дахміра-Україна" на підтвердження його доводів експрес-накладні та видаткові накладні не є належними доказами здійснення поставок за договором, укладеним між сторонами, оскільки містять інформацію про поставку товару, який не є предметом саме цього договору від 21.09.2015 № 49/09-15. Водночас відповідних експрес-накладних з описом вмісту відправлення, що підтверджував би здійснення відправлення визначеного у відповідних накладних товару з конкретними датами отримання цього товару покупцем - ПрАТ "АПК-Інвест", ТОВ "Дахміра-Україна" не надано, у зв'язку з чим суди дійшли висновку, ураховуючи положення пункту 2.7 договору без надання відповідних доказів на підтвердження дат передачі товару на розташований за адресою: м. Червоноармійськ, вул. Артема, 169 склад ТОВ "Нова Пошта", підстав вважати датами поставки інші дати поставки, ніж визначені у наданих до матеріалів справи видаткових накладних, немає.

За змістом частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.

Відповідно до частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов'язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов'язань.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено види забезпечення виконання зобов'язання та передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ураховуючи викладене, посилання судів на неповідомлення постачальником покупцеві про зупинення передання товару, чого у цьому випадку не зроблено не було, не суперечить положенням чинного законодавства, яким урегульовано загальні питання забезпечення виконання зобов'язань.

Інші аргументи, викладені ТОВ "Дахміра-Україна" у касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та положеннями чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

Крім того, посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень Господарського процесуального кодексу України під час розгляду клопотання ТОВ "Дахміра-Україна" про зупинення провадження у справі є необґрунтованими в силу приписів частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскілбки скаржником не доведено порушення судом норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, що діяла на час здійснення апеляційного і касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 і рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 910/23003/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак