Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.04.2019 року у справі №908/1383/17
Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №908/1383/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1383/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - державне підприємство "Придніпровська залізниця",

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник відповідача - Кравченко О.К. (за довіреністю від 08.12.2017 № 29),

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - Підприємство)

на рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2017

(головуючий суддя Колодій Н.А.)

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017

(головуючий - суддя Сгара Е.В., судді: Будко Н.В. і Стойка О.В.)

у справі № 908/1383/17

за позовом Підприємства

до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК)

про визнання недійсним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до територіального відділення АМК про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 21.06.2017 № 13-рш у справі № 02/13-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення).

Позов мотивовано тим, що при прийнятті Рішення не було досліджено обставини справи та порушено вимоги чинного законодавства при виявленні ознак монопольного становища Підприємства.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.09.2017, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017, у позові відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано відсутністю з боку територіального відділення АМК порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права у прийняття Рішення.

Підприємство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, згідно з доводами, викладеними в касаційній скарзі, судами: не з'ясовано обставин справи, які підлягали з'ясуванню; не взято до уваги належні до застосування норми Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 20.06.2014 № 469 (далі - Правила); не встановлено вчинення свідомих неправомірних дій з боку Підприємства, у діях якого взагалі відсутній склад правопорушення, визначеного статтею 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон); не враховано, що відповідачем у прийнятті Рішення порушено Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затверджену розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (далі - Методика).

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК просить в її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення та постанову залишити без змін з огляду на відсутність визначених законом підстав для скасування (визнання недійсним) Рішення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарським судами у справі, зокрема, встановлено таке.

Підприємство є ліцензіатом з передачі електричної енергії (далі - електроенергія) місцевими (локальними) електричними мережами.

Підприємством та товариством з обмеженою відповідальністю "Дузенко і Ко ЛТД" як споживачем (далі - Товариство) укладено договір постачання електроенергії (далі - Договір).

16.11.2015 працівниками залізниці було припинено електропостачання на об'єкті Товариства на підставі підпункту 7 пункту 7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910, далі - Правила КЕЕ), а саме: закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена Правилами КЕЕ.

У подальшому Підприємство пояснило, що підстава відключення (підпункт 7.5 пункту 7 Правил КЕЕ) була зазначена помилково, а єдиною підставою припинення 16.11.2015 електропостачання Товариству була технічна несправність обладнання, яка підтверджується актом технічного огляду пошкодженого об'єкта (трансформатора) від 16.11.2015.

Згідно з оспорюваним Рішенням:

- Підприємство у період січень-грудень 2015 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електроенергії за регульованим тарифом у територіальних (географічних) межах Запорізької області (в межах території розташування мереж Підприємства) як таке, що не має жодного конкурента на ринку;

- визнано, що дії Підприємства, які полягають у припиненні електропостачання на об'єкт Товариства (у зв'язку з виявленням несправності обладнання силового трансформатору) на термін, що перевищує законодавчо встановлений термін, необхідний для ремонту або заміни пошкодженого елемента системи електропостачання, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання;

- за вчинення вказаного порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (відповідно до частини другої статті 52 Закону).

Перерва в електропостачанні електроустановок Підприємства складала 14 днів, тоді як відповідно до пункту 1.2.20 Правил для електроприймачів III категорії електропостачання може здійснюватися від одного джерела живлення за умови, що час перерви електропостачання, необхідний для ремонту або заміни пошкодженого елемента системи електропостачання, не перевищує однієї доби.

Товариство без електропостачання не має змоги здійснювати свою основну діяльність (виробництво кріпильних і гвинтонарізних виробів).

Визначення товарних меж ринку було проведено територіальним відділенням АМК у відповідності до Методики.

У Товариства як споживача Підприємства відсутні альтернативні джерела придбання послуг з постачання електроенергії за регульованим тарифом.

Накладений згідно з Рішенням штраф не перевищує встановлену чинним законодавством межу.

Повірка засобу обліку електроенергії не була перешкодою для відновлення електропостачання Товариству після ремонту пошкодженого елемента.

Причиною спору зі справи стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання Рішення недійсним.

Відповідно до статті 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні інстанції виходили з відсутності таких підстав визнання Рішення недійсним. Однак відповідний висновок судів є передчасним з урахуванням такого.

Як вбачається із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення, територіальне відділення АМК згідно з ним кваліфікувало як зловживання монопольним (домінуючим) становищем дії Підприємства, які полягали у припиненні електропостачання Товариства на термін, що перевищує законодавчо встановлений термін, необхідний для ремонту або заміни пошкодженого елемента системи електропостачання.

Отже, судам у розгляді даної справи слід було достеменно визначитись з тим, яким же в даному разі є цей "законодавчо встановлений термін". У вирішенні згаданого питання суди виходили з наведеного в цій постанові положення пункту 1.2.20 Правил, не з'ясувавши при цьому, чи був відповідний наказ, яким їх затверджено, зареєстрований у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України та чи мав він обов'язковий характер для сторін Договору, і зокрема, Підприємства, яке не належить до числа суб'єктів господарювання, підпорядкованих Міністерству, що видало цей документ.

Не перевірено судами й доводів Підприємства стосовно можливості резервного підключення споживача (Товариства) до джерела живлення відповідно до умов Договору, який у даному випадку також є доказом зі справи, оцінки якого судами не здійснено.

Поза судовою перевіркою залишилися й доводи Підприємства стосовно самостійного зняття Товариством приладів обліку та трансформаторів струму, в зв'язку з чим мало місце роз'єднання ланцюга електричного струму на межі відповідальності споживача (Товариства) і, як наслідок, неможливість проходження електричного струму до електроустановок Товариства, на підтвердження чого Підприємство посилалося, між іншим, як на доказ на відповідний акт від 16.11.2015 № 06-04-2015/00192.

У зв'язку з цим судові інстанції не перевірили належними доказами й посилання Підприємства на відсутність електропостачання й внаслідок дій самого споживача, оскільки останнім не було забезпечено доступ працівників Підприємства на свою охоронювану територію для здійснення заходів щодо відновлення електропостачання.

Не з'ясувавши відповідних обставин, які являли собою істотну складову предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу (в тій же редакції) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що унеможливлює висновок суду касаційної інстанції про правильність застосування попередніми судовими інстанціями й норм матеріального права, в тому числі Закону.

Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі недослідження доказів у справі (Правил, Договору, згаданого акта тощо) відповідно до статті 310 названого Кодексу є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові; надати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону. За результати нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017 зі справи № 908/1383/17 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов