Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.11.2018 року у справі №925/108/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/108/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

представник - адвокат Безпалюк О.Л. (довіреність №14-162 від 30.08.2018)

відповідач - Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

представник - адвокат Бунякін М.М. (ордер серії ЧК №006477 від 26.06.2018)

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 18.07.2018

у складі колегії суддів: Тарасенко К.В. (головуючий), Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

та рішення Господарського суду Черкаської області

від 27.03.2018

у складі судді Скиби Г.М.

у справі № 925/108/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

про стягнення 3 798 439, 95 грн. пені, 3% річних та інфляційних втрат

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 22.10.2018 через Північний апеляційний господарський суд Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 та рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі №925/108/18 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/108/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2018 поновлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі №925/108/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 та рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 29.01.2019.

4. Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради подало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та провадження в суді першої інстанції

5. 07.02.2018 поштовим відправленням Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі - КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", відповідач) про стягнення 3 798 439, 95 грн. пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості відповідача з оплати вартості спожитого природного газу, поставленого позивачем; як підставу позову визначено положення статей 509, 526, 610, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

6. 27.03.2018 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/108/18 у задоволенні позову відмовлено.

6.1. Судом встановлено укладення 30.12.2014 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, договору №3323/15-КП-36 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ) на умовах цього договору; строк дії договору визначено з 01.01.2015 до 31.12.2015 в частині реалізації газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункти 1.1., 11 Договору).

6.2. Суд встановив, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. Договору).

6.3. Судом визначено, що на виконання умов Договору позивачем в період з січня по грудень 2015 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 26 091 592, 90 грн., що підтверджується складеними сторонами спору актами приймання-передачі природного газу (т. 1, а.с. 39-50).

6.4. Суд встановив, що предметом спору є стягнення з відповідача-покупця 2 344 407, 89 грн. пені, 1 322 601, 24 грн. інфляційних втрат та 131 430, 82 грн. - 3% річних, нарахованих позивачем-продавцем на суму основної заборгованості за спожитий природний газ у січні-грудні 2015 року, у зв'язку з порушенням покупцем погоджених в договірному порядку строків оплати за поставку газу; при цьому, 30.03.2016 відповідач повністю розрахувався за спожитий природний газ, а, відтак, на момент звернення позивача 07.02.2018 з позовом у відповідача не існувало основної заборгованості перед позивачем з оплати вартості природного газу.

7. Приймаючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування позивачем відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу за спожитий природний газ, який відповідачем було погашено 30.03.2016, є неправомірним в силу імперативних приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою встановлено заборону на нарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних на суми заборгованості за природний газ, використаний споживачами для виробництва теплової енергії, які погашено до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

8. 19.04.2018 поштовим відправленням через місцевий суд позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник доводив, що застосування до спірних правовідносин частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а тому нарахування відповідачу інфляційних втрат, 3% річних та пені на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ є обґрунтованим.

9. 18.07.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі №925/108/18 - без змін.

9.1. Переглядаючи справу, апеляційний суд погодився із здійсненою судом першої інстанції оцінкою доказів у справі та правильністю застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відхилив доводи позивача про можливість застосування до відповідача-споживача норм статті 7 цього Закону лише за умови включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у врегулюванні заборгованості за спожитий природний газ, зазначивши, що до такого реєстру включаються підприємства, які мають заборгованість за природний газ за період до 01.07.2016, тоді як відповідач повністю розрахувався з позивачем за спожитий для виробництва теплової енергії природний газ 30.03.2016.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (позивача у справі)

10. Скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (частину 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") та прийнято оскаржувані рішення від 27.03.2018 та постанову від 18.07.2018 з порушенням вимог статті 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

11. Скаржник доводив, що для участі споживача (відповідача) у процедурі врегулювання заборгованості за природний газ та ненарахування йому постачальником (позивачем) неустойки (пені), інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу, споживач має набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості шляхом його включення до реєстру підприємств, що беруть участь у врегулюванні заборгованості за спожитий природний газ. При цьому, за твердженням скаржника, сплата заборгованості за спожитий газ до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки обов'язковою передумовою такого списання є включення боржника (споживача) за встановленою Законом процедурою до зазначеного реєстру.

Доводи інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач зазначив, що відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" право споживача природного газу на ненарахування йому продавцем неустойки, інфляційних втрат та 3% річних не ставиться в залежність від будь-яких умов окрім погашення боржником заборгованості за поставлений споживачу природний газ до набрання чинності 30.09.2016 зазначеним Законом. Відповідач зауважив, що станом на 01.04.2016 заборгованість з оплати поставленого позивачем природного газу за спірним договором купівлі-продажу природного газу повністю погашена споживачем, з огляду на що доводив правильність висновків судів попередніх інстанцій про неправомірність нарахування позивачем відповідачу спірних сум пені, інфляційних втрат та 3% річних після 30.09.2016 за період прострочення споживача щодо розрахунків за поставлений природний газ з 17.03.2015 по 30.03.2016.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

13. Конституція України

Частина 1 статті 58 - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

14. Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"

Преамбула - цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Частина 1 статті 1 - у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 2 - дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частина 1 статті 3 - для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частина 1 статті 5 - реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

Частина 1 статті 7 - на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Частина 3 статті 7 - на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

15. Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017

Пункт 1 - цей Порядок визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (далі-реєстр), а також користування його даними.

Пункт 14 - у реєстрі зазначаються, зокрема, такі дані про підприємство: повне найменування юридичної особи, номер і дата внесення до реєстру даних про підприємство; обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів позивача про порушення судами попередніх інстанцій положень частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 236 ГПК України при прийнятті оскаржуваних рішень про відмову в позові про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій

17. Законодавцем у частині 1 статті 58 Конституції України передбачено принцип прямої дії нормативно-правових актів, що полягає в тому, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто врегульовують суспільні відносини, що виникли після набрання ними чинності, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовуються відповідальність особи.

18. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

19. Статтею 1 цього Закону передбачено, що врегулюванню підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, через вжиття заходів, спрямованих на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

20. Аналіз приписів частини 1 статті 5 та частини 1 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дозволяє дійти висновку проте, що кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, не погашена станом на 31.12.2016, підлягає реструктуризації; суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, які нараховано на заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016, при реструктуризації не враховуються, оскільки підлягають списанню за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

При цьому, частиною 3 статті 7 зазначеного Закону визначено порядок розрахунків постачальників та споживачів енергоносіїв у разі прострочення споживачів в оплаті вартості природного газу, використаного для виробництва теплової та електричної енергії, за умов погашення заборгованості до набрання чинності 30.09.2016 цим Законом. На таку заборгованість з оплати природного газу не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

21. На виконання вимог статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (далі - Реєстр).

Пунктом 14 Порядку передбачено перелік даних, що зазначаються в Реєстрі щодо підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а, зокрема, дані про обсяг нарахувань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Отже, вимога щодо включення до Реєстру, як передумова для застосування процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, встановлена для теплогенеруючих та теплопостачальних організацій, які не погасили до 31.12.2016 заборгованість перед постачальником за спожитий до 01.07.2016 природний газ. Відтак, до заборгованості, що виникла та була погашена споживачем до набрання чинності 30.09.2016 Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не можуть бути застосовані правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

22. Верховний Суд зазначає, що частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 у справі №904/1615/18.

23. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

24. Отже, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників (споживачів) від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування їм неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та 3% річних на суму основної заборгованості за договорами купівлі-продажу (поставки) природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом, та списання цих нарахувань (припинення зобов'язань).

Відтак, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі №925/108/18 про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача, як споживача природного газу для виробництва теплової енергії, спірних сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який погашено споживачем 30.03.2016 на момент набрання чинності 30.11.2016 Законом, є обґрунтованими, узгоджуються з принципом "належного урядування" державою у законодавчій сфері та гарантують відповідачу право на мирне володіння його майном.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

25. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 10-11 описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 17-24 мотивувальної частини цієї постанови та такими, що не відповідають усталеній чисельній практиці Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень місцевим та апеляційним судами, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

27. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 та рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі №925/108/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк