Історія справи

Постанова КГС ВП від 04.02.2018 року у справі №904/10745/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року

м. Київ

справа № 904/10745/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі колегії суддів: Татарчук В.О., Фещенко Ю.В., Петренко І.В.

від 08.08.2017 та

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Березкіна О.В.

від 02.10.2017,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради

про стягнення 143 000,89 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 20 листопада 2016 року позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача 103 153,33 грн. інфляційних втрат, 6 301,33 грн. 3% річних, 33 546,23 грн. пені.

2. Позовна заява мотивована тим, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 829/14-БО-4 від 27.12.2013 (далі - Договір) протягом січня-грудня 2014 року поставив відповідачу природний газ у обсязі 1 845,799 тис. куб. м на загальну суму 9 024 978,70 грн. Відповідач отримав зазначену кількість природного газу, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач неналежно виконував умови Договору [п. 6.1 Договору], а саме, не вчасно розраховувався за отриманий природний газ. Тому, посилаючись на пункти 7.2, 9.3 Договору та приписи статей 22, 193, 231 Господарського кодексу України, статей 526, 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач звернувся з позовними вимогами до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 у задоволенні позову було відмовлено.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 апеляційна скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення суд першої інстанції - без змін.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідач є теплопостачальним та теплогенеруючим підприємством. Відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював оплату отриманого природного газу. Однак, заборгованості за отриманий від позивача за Договором природний газ у відповідача, станом на 31.12.2015, не існувало. Оскільки заборгованість відповідача була погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то, враховуючи приписи частини 3 статті 7 зазначеного Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню. Тому, суд першої інстанції вирішив, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. З таким висновком погодився й суд апеляційної інстанції.

5.1. Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили заперечення позивача щодо неможливості списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що включення чи не включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості не має значення для списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено тільки одну підставу для такого списання, а саме, погашення заборгованості за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 13 жовтня 2017 року позивач подав касаційну скаргу.

7. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 у даній справі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

- відповідач є теплопостачальним та теплогенеруючим підприємством, згідно ліцензій серій АЕ №198392 та АЕ 198394 від 23.09.2013, виданих Дніпропетровською обласною державною адміністрацією;

- 27 грудня 2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 829/14-БО-4 (далі - Договір). Зазначеним Договором визначено наступні умови:

- продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТЗЕД2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити [цей] природний газ на умовах [цього] договору (п. 1.1);

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актами приймання-передачі газу (п. 3.3);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1);

- у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 [цього] договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою [цих] обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання покупцем умов п. 6.1 [цього] договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за [цим] договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років (п. 9.3);

- на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу газ протягом січня - травня 2014 року та жовтня - грудня 2014 року на загальну суму 9 024 978,70 грн., згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 1 430 302,88 грн., від 28.02.2014 на суму 1 154 767,68 грн., від 31.03.2014 на суму 828 199,15 грн., від 30.04.2014 на суму 761 564,89 грн., від 31.05.2014 на суму 67 513,92 грн., від 31.10.2014 на суму 453 896,90 грн., від 30.11.2014 на суму 1 710 911,79 грн., від 31.12.2014 на суму 2 617 821,49 грн. Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них;

- за отриманий протягом січня - грудня 2014 року газ відповідач розрахувався повністю. Однак, оплату здійснював частинами і не своєчасно.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. В касаційній скарзі позивач вважає, що, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права.

9.1. Позивач зазначає, що з аналізу положень статей 1-3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" учасниками процедури списання заборгованості, яка включає у себе і списання заборгованості, є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Матеріали справи не містять належних доказів включення відповідача до такого реєстру. Тому списання заборгованості на підставі частини 3 статті 7 зазначеного Закону є неправомірним, а відмова у задоволенні позовних вимог є незаконною.

9.1.1. Позивач також зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, усупереч приписам статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) не надали належну оцінку фактичним обставинам справи та нормам законодавства, що регулюють спірні відносини.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, оскільки, виконання частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Закони України (кодекси, основи законодавства)

11.1. Конституція України

Стаття 58 частина 1

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

11.2. Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"

Преамбула

Цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Стаття 1 пункт 1 підпункти 3, 5, 6, 8

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість):

- кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 2

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Стаття 3 частина 1

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Стаття 4 частина 1 пункт 1

Взаєморозрахунки проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів;

Стаття 5 частина 1

Реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Стаття 7 частини 1, 3

На реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

11.3. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 42

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 43 частини 1, 2

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами

Стаття 43

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

11.4. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

12. Суд відхиляє аргумент позивача про те, що не включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості унеможливлює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, з огляду на таке.

12.1 З аналізу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" вбачається наступне.

12.2. У статті 2 Закону законодавець чітко визначив, що дія Закону поширюється саме на відносини із врегулювання заборгованості.

Тобто, його норми [Закону] можуть застосовуватись лише до підприємств, що є учасниками таких правовідносин.

12.3. Визначення терміну "процедура врегулювання заборгованості", наведеного у пункті 5 частини 1 статті 1 Закону, передбачає як заходи із зменшення та/або реструктуризації заборгованості, так і заходи щодо її списання.

12.4. Із частини 1 статті 3, пункту 1 частини 1 статті 4 Закону убачається, що Закон передбачає проведення взаєморозрахунків за спожитий природний газ без урахування розміру зобов'язань зі сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

З наведеного вбачається, що сплата неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних відбувається поза порядком проведення взаєморозрахунків, для яких Законом визначено особливу процедуру.

Водночас, порядок сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних не можна розглядати окремо від інших положень Закону.

12.5. У частині 1 статті 5 Закону визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість. Однак до такої заборгованості не враховуються суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

12.6. Оскільки всі попередні статті [1, 3, 4, 5] Закону визначали умови проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, у статті 7 Закону передбачено порядок списання суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

Так, у частині 1 статті 7 Закону мова йде саме про реструктуризовану заборгованість, для проведення якої необхідно, щоб підприємство було включено до Реєстру [реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості].

Натомість, у частині 3 статті 7 Закону мова не йде про реструктуризовану заборгованість, а про заборгованість за природний газ, яка існувала та була погашена теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями до набрання чинності [цим] Законом.

12.7. Отже, до заборгованості, що виникла та погашена до набрання чинності Законом не можуть бути застосовані передбачені Законом правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру [реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості], оскільки за загальним правилом [частина 1 стаття 58 Конституції України] закон не має зворотної дії в часі.

12.8. Таким чином, виконання частини 3 статті 7 Закону не потребує включення відповідача до Реєстру [реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості].

13. Суд також відхиляє аргумент позивача про те, що судами першої інстанції та апеляційною інстанцією порушено норми процесуального права, оскільки і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції надали належну оцінку фактичним обставинам даної справи та доводам як позивача, так і відповідача.

14. Суд вважає, що місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд, враховуючи обставини даної справи, правильно застосували приписи частини 3 статті 7 зазначеного Закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Суд вирішив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення у даній справі - без змін, оскільки Суд визнав, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

16. Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 у справі № 904/10745/16, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець