Історія справи

Постанова КГС ВП від 28.11.2019 року у справі №916/1868/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1868/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Кушніра І. В., Могила С. К.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.07.2019 у справі

за позовом Міністерства оборони України до Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси; 2. Військова частина А0800; 3. Військова частина А3571, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Міське капітальне будівництво", за участі Військової прокуратури Південного регіону України, про визнання незаконним і скасування рішення та реєстраційної дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2019 року Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси; 2. Військова частина А0800; 3.

Військова частина А3571, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Міське капітальне будівництво", за участі Військової прокуратури Південного регіону України, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 26.07.2017 № 2328-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 30,0 га (кадастровий номер 5110136900:51:001:0082), за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі біля будинку номер 13/2 (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії біля будинку номер 13/2), та надання її у постійне користування Комунальному підприємству "Міське комунальне будівництво";

- скасувати реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права комунальної власності на вищевказану земельну ділянку за територіальною громадою м. Одеса в особі Одеської міської ради, та право постійного користування за Комунальним підприємством "Міське комунальне будівництво" на земельну ділянку, площею 30,0 га (кадастровий номер 5110136900:51:001:0082), за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 13-Г.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначена земельна ділянка є землею військового містечка № 10 - військового аеродрому "Шкільний" і відноситься до земель державної власності, а за призначенням - до земель оборони, однак відповідачем затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель аеродрому "Шкільний" та надано вищевказану ділянку у постійне користування Комунальному підприємству "Міське комунальне будівництво". При цьому відповідачем не враховано, що власником земель оборони рішення про відмову від права власності не приймалось, а тому наведена земельна ділянка не могла бути зарахована до земель комунальної власності.

1.3.30.07.2019 Міністерством оборони України подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив заборонити Одеській міській раді та Комунальному підприємству "Міське капітальне будівництво" здійснювати дії та приймати рішення стосовно земельної ділянки військового аеродрому "Шкільний" площею 30,0 га, кадастровий номер 5110136900:51:001:0082, за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі,13-Г, до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням законної сили.

Заяву мотивовано тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача існує реальна загроза порушення прав позивача і ускладнення або неможливість в подальшому виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог Міністерства оборони України. Крім того, позивач зазначив, що згідно інформації отриманої з мережі Інтернет йому стало відомо, що відповідач планує забудову спірної земельної ділянки площею 30,0 га, на території військового містечка № 10, що призведе до неможливості використання військового аеродрому "Шкільний" за цільовим призначенням військовою авіацією Збройних Сил України.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2019 (суддя Шаратов Ю. А.), залишеною без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 (колегія суддів: Колоколов С. І., Разюк Г. П., Таран С. В. ), заяву задоволено частково; заборонено Одеській міській раді та Комунальному підприємству "Міське капітальне будівництво" здійснювати дії із забудови та приймати рішення стосовно земельної ділянки військового аеродрому "Шкільний" площею 30,0 га, кадастровий номер (5110136900:51:001:0082) за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі,13-Г.

Судові рішення мотивовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, у разі задоволення позову, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без інших звернень до суду.

Суди зазначили, що забезпечення позову у вигляді заборони приймати рішення щодо спірної земельної ділянки є адекватними, тобто, співмірними позовним вимогам, на забезпечення яких вони вживаються. Разом з тим, вимога про заборону Одеській міській раді та Комунальному підприємству "Міське капітальне будівництво" здійснювати дії щодо земельної ділянки без обмеження конкретним переліком цих дій, не відповідає критеріям адекватності та співмірності такого заходу позовним вимогам. Оскільки у заяві про забезпечення позову позивач зазначає про достатнє обґрунтоване припущення існування реальної загрози забудови спірної земельної ділянки, суди дійшли висновків про заборону вказаним особам здійснювати дії саме із забудови земельної ділянки.

3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Одеська міська рада, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство оборони України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову без змін з підстав правильного застосування судами попередніх інстанцій вимог статей 136, 137 ГПК України. При цьому позивач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постановах від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц і від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15.

4.2. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

5.1. У відповідності до вимог статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 136 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

5.2. Згідно з пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

5.3. За змістом зазначених процесуальних норм забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

5.4. Відповідно до усталеної практики господарських судів при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

5.5. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі запроваджено виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

5.6. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

5.7. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

5.8. Судами встановлено, що предметом спору у даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради щодо земельної ділянки, яка за твердженням позивача відноситься до земель державної власності, а за призначенням - до земель оборони, а також про скасування реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права комунальної власності на вищевказану земельну ділянку за територіальною громадою м. Одеса в особі Одеської міської ради, та права постійного користування за Комунальним підприємством "Міське комунальне будівництво".

5.9. Таким чином, оскільки позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, то для вирішення питання про забезпечення позову підлягає дослідженню чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

5.10. При цьому для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

5.11. Подібну правову позицію наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 916/1867/19 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від неї.

5.12. З огляду на викладене, враховуючи предмет та підставу позову, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що забезпечення позову шляхом заборони приймати рішення щодо спірної земельної ділянки, а також щодо здійснення дій саме із забудови цієї земельної ділянки, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам статей 136, 137 ГПК України, а тому посилання скаржника на порушення судами зазначених процесуальних норм, відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

6.2. Твердження Одеської міської ради, наведені у касаційній скарзі, про те, що забезпечивши позов, суд фактично вирішив спір по суті, не відповідають дійсності, з огляду на наступне.

Забезпечивши позов шляхом заборони здійснювати дії із забудови спірної земельної ділянки та приймати рішення щодо неї, суд лише вчинив дії тимчасового характеру за для можливості виконання рішення в майбутньому, у разі задоволення позову, тоді як вирішенням спору по суті буде розгляд судом вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 26.07.2017 № 2328-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 30,0 га (кадастровий номер 5110136900:51:001:0082), за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі біля будинку номер 13/2 (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії біля будинку номер 13/2), та надання її у постійне користування Комунальному підприємству "Міське комунальне будівництво"; та про скасування реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права комунальної власності на вищевказану земельну ділянку за територіальною громадою м. Одеса в особі Одеської міської ради, та права постійного користування за Комунальним підприємством "Міське комунальне будівництво" на земельну ділянку, площею 30,0 га (кадастровий номер undefined), за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 13-Г.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від
18.09.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.07.2019 у справі 916/1868/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя І. Кушнір

Суддя С. Могил