Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 922/4198/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство "Харківводоканал"

представник позивача - Здоровець С.В.

відповідач - Акціонерне товариство "Харківобленерго"

представник відповідача - Квіцінська А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Россолов В.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Ільїн О.В. від 01 серпня 2018 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Шатернікова М.І. від 16 травня 2018 року

Історія справи

Обставини, встановлені судами

1. Між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (правонаступник - Акціонерне товариство "Харківобленерго") та Комунальним підприємством "Харківводоканал" (правонаступник Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод") укладені два договори про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008 та № 4 від 07.05.2004.

2. Спір між сторонами виник з приводу визначення для позивача класу напруги споживача електричної енергії (перший або другий) за договором від 07.05.2004 № 4 (далі - договір №4), від якого залежить тариф на оплату спожитої електроенергії.

3. Відповідно до п. 3 додатків № 2 "Порядку розрахунків" до договору № 4 розрахунки за електричну енергію, ПДВ на електричну енергію, потужність та інші платежі здійснюються виключно коштами за тарифами, діючими на початок розрахункового періоду, відповідно до тарифних груп кожної точки обліку та класу напруги.

3.1. У підпункті 3.1.2 договору № 4 передбачено, що в разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів.

3.2. При цьому в додатку № 3.1 до договору №4 сторони, з урахуванням ступеню напруги в точках приєднання, визначили для позивача другий клас напруги, за яким відповідач і нараховував вартість електроенергії.

4. Правовідносини щодо визначення класу споживачів електричної енергії врегульовані постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 13.08.1998 № 1052 "Про порядок визначення класів споживачів" (далі - Порядок). Так, у пункті 3.2 вказаного Порядку відображено загальне правило, за яким до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

4.1. Так, постановою НКРЕ від 30.06.2011 № 1110 (набрала чинності з 01.07.2011) до підпункту 3.1 вказаного Порядку було внесено зміни та розширено перелік критеріїв для віднесення споживачів до 1 класу напруги, до якого віднесено споживачів, які є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн. кВт.год. на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

Короткий зміст позовних вимог

5. У грудні 2017 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - позивач) звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії за жовтень 2014 року - жовтень 2017 року відповідно до договору від 07.05.2004 №4 шляхом застосування тарифів для 1 класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунку.

6. Позивач посилається на те, що він є промисловим підприємством, після 2008 року набув нових виробничих потужностей, збільшив обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком, а місячне споживання електроенергії складає понад 20 млн кВт.год на технологічні потреби виробництва, що є підставою для розрахунку вартості спожитої позивачем електричної енергії за тарифами для споживачів 1 класу відповідно до підпункту 4 пункту 3.1 Порядку. Проте відповідач у виставлених рахунках протягом спірного періоду неправомірно, ігноруючи чітко встановлені державним регулятором критерії, застосовував до позивача тариф за 2 класом, що призвело до безпідставного збільшення вартості спожитої електроенергії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16 травня 2018 року позов задоволений частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої позивачем електричної енергії за жовтень 2014 року - жовтень 2017 року відповідно до договору від 07.05.2004 №4 шляхом застосування тарифів для 1 класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунках за листопад, грудень 2014 року, січень-грудень 2015 та 2016 років, січень-жовтень 2017 року (пункт 2 рішення). В частині позовних вимог про перерахунок за жовтень 2014 року відмовлено з підстав пропуску позивачем загального строку позовної давності.

8. Суд першої інстанції встановив відповідність позивача визначеним пунктом 3.1 Порядку критеріям споживачів 1 класу, врахувавши та оцінивши наряду з іншими первинними документами у тому числі і висновок проведеної у справі судової комісійної електротехнічної експертизи від 26.02.2018 №2021 та, відповідно, констатував безпідставність застосування відповідачем за договором №4 у спірний період тарифів для 2 класу напруги.

9. При цьому суд проаналізував та оцінив критично зміст додатку 3.1 до договору №4, у якому сторонами визначено 2 клас напруги відповідно до показників напруги окремо в кожній точці приєднання (менше 27,5 Квт), тобто без урахування критерію, передбаченого підпунктом 4 пункту 3.1 Порядку. У той же час на виконання у тому числі умов 3.1.2 договору №4 при визначенні класу напруги позивача та встановленні у відповідних рахунках тарифу відповідач був зобов'язаний застосовувати положення Порядку, якими було змінено умови договору в частині віднесення позивача до споживачів 1 класу не залежно від ступеня напруги у кожній точці продажу електроенергії за умови відповідності визначеним Порядком критеріям.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2018 року рішення Господарського суду Харківської області від 16 травня 2018 року змінено в частині періоду споживання позивачем електричної енергії, вартість якої підлягає перерахунку, шляхом виключення з нього жовтня 2014 року та, відповідно, викладення пункту 2 резолютивної частини судового рішення у редакції постанови (без урахування жовтня 2014 року). В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 16 травня 2018 року залишено без змін.

11. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відповідності позивача критеріям споживачів 1 класу та неправомірності застосування відповідачем тарифів за 2 класом напруги у період з жовтня 2014 по жовтень 2017 року - без урахування критеріїв, встановлених підпунктом 4 пункту 3.1 Порядку, що мало наслідком необґрунтоване збільшення вартості спожитої позивачем електричної енергії за договором №4.

12. У той же час апеляційний суд визнав правильним висновок місцевого суду про відмову в позові в частині перерахунку за жовтень 2014 року з підстав пропуску позивачем загального строку позовної давності та одночасно виправив допущену судом першої інстанції неточність - помилкове зазначення в пункті 2 резолютивної частини про обов'язок відповідача здійснити перерахунок за жовтень 2014 року та одночасну відмову в позові в цій частині в пункті 3 резолютивної частини рішення.

13. Окремо судом апеляційної інстанції надано правову оцінку висновку проведеної у справі судової експертизи від 26.02.2018 №2021 та констатовано дотримання експертами порядку проведення експертизи, зокрема передбаченого частинами 1, 2 статті 102 ГПК України порядку збирання матеріалів для експертизи. Так, судом у спростування відповідних доводів відповідача зазначено, що подання позивачем на адресу експертної установи розшифрування балансу, яке не було самостійним предметом експертного дослідження, а використано лише як додатковий матеріал при дослідженні самих балансів, які вже містили відповідні дані, не свідчить про необ'єктивність висновку в цілому та не дає підстав для визнання такого висновку експерта неналежним та недопустимим доказом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

15. Питання віднесення КП "Харківводоканал" до споживачів 2 класу напруги в договорі №4 вирішено між сторонами в додатку № 3.1 від 01.02.2012 до цього договору, який підписано вже після внесення змін до Порядку на підставі постанови НКРЕ №1110 від 30.06.2011 та розширення переліку випадків віднесення суб'єкта до споживачів 1 класу. У зв'язку з чим, з урахуванням встановленого статтею 629 ЦК України принципом обов'язковості договору, нарахування позивачу тарифів за 1 класом споживання можливе лише після внесення відповідних змін до договору №4.

16. При цьому вимоги позивача про внесення змін до договору №4 щодо віднесення його до 1 класу напруги були предметом судового розгляду у справі № 922/516/18 і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, яка набрала законної сили, у позові відмовлено саме з підстав недоведеності позивачем наявності умов для віднесення його до 1 класу напруги.

17. Судами неправомірно враховано висновок проведеної у справі експертизи, оскільки судовим експертом в порушення частини 2 статті 102 ГПК України отримано матеріали для проведення експертного дослідження безпосередньо від учасника справи, а не від суду. Вказане, на думку скаржника, в силу приписів частини 2 статті 77 ГПК України унеможливлює прийняття судом висновку експерта як доказу, отриманого з порушенням закону.

18. Не підтверджують і відповідності позивача критеріям споживача 1 класу напруги і досліджені судами первинні документи.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

19. Позивач відповідає визначеним пунктом 3.1 Порядку критеріям споживачів 1 класу, а тому незалежно від того, який клас визначено сторонами в договорі № 4 за кожною окремою точкою продажу електроенергії, застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме приписи Порядку, що відображено і в умовах підпункту 3.1.2 договору №4.

20. Заперечення відповідача проти належності та допустимості висновку судової експертизи були оцінені та мотивовано відхилені судом апеляційної інстанції, а додаткова перевірка цього доказу виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Клопотання учасників справи з процесуальних питань

21. Верховний Суд не приймає та не розглядає подане відповідачем 28.11.2018 клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - висновку експертизи від 27.11.2018 №44/214/2018 з огляду на визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

22. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи (та) апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

23. Щодо доводу відповідача у пункті 15 Постанови Верховний Суд зазначає наступне.

24. Правовідносини між сторонами за договором №4 стосуються сфери електроенергетики, діяльність у якій підпадає під державне регулювання, яке провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії. Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. (частини 1, 2 статті 11 Закону України "Про електроенергетику" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

25. Так, постановою НКРЕ від 13.08.1998 № 1052 затверджено Порядок визначення класів споживачів, який обов'язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом (пункт 1 Порядку).

26. У пункті 3.2 Порядку відображено загальне правило, за яким до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

27. Одночасно у підпункті 4 підпункту 3.1 Порядку (у редакції Постанови НКРЕ від 30.06.2011 № 1110) встановлено чіткі критерії віднесення споживачів до 1 класу, а саме: промислові підприємства, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт·год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу

28. При цьому в пункті 3.2.1. договору №4 сторони передбачили, що в разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів.

29. Отже, враховуючи наявність державного регулювання правовідносин з постачання електроенергії, а також умови пункту 3.2.1. договору №4, при визначенні класу споживача електричної енергії застосуванню підлягають критерії, прямо визначені державним регулятором у відповідному Порядку, незалежно від того, який клас напруги погоджено сторонами у відповідному договорі та дати такого погодження.

30. У даному випадку судами попередніх інстанцій встановлено відповідність позивача у спірний період визначеним підпунктом 3.1. Порядку критеріям споживача 1 класу, а саме: позивач є промисловим підприємством, з 31.12.2011 ввів нові виробничі потужності, які використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме - для надання послуг з централізованого водопостачання централізованого водовідведення; упродовж 2014-2017 років щорічно споживав обсяги електричної енергії більш ніж у тричі у порівнянні з 2008 роком у щомісячному обсязі понад 20 млн. кВт.год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення.

31. За таких обставин застосування відповідачем у рахунках за спірний період тарифів для 2 класу напруги з посиланням на умови додатку 3.1 до договору №4 є неправомірним та суперечить вимогам обов'язкового для відповідача, як ліцензіата з передачі електричної енергії, нормативно-правового акту - Порядку, про що вірно зазначено судами попередніх інстанцій.

32. Безпідставним у цьому контексті є і посилання відповідача в пункті 16 Постанови на обставину відмови позивачу за судовим рішенням у внесенні змін до додатку 3.1. до договору №4 щодо класу напруги, оскільки, як вже зазначено вище, застосування класу напруги залежить від відповідності споживача визначеним державним регулятором критеріям для такого класу, не залежно від того, чи внесено сторонами відповідні зміни в договір №4 в цій частині.

33. Доводи відповідача в пункті 17 Постанови щодо недоліків судової експертизи були розглянуті судом апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень, з наведеними в пункті 13 Постанови висновками якого Верховний Суд погоджується. Питання ж додаткової перевірки висновку експертизи, як доказу у справі, виходить за межі процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, про що правомірно наголошено позивачем у відзиві на касаційну скаргу (пункт 20 Постанови).

34. З огляду на встановлені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції Верховний Суд не приймає до уваги і твердження відповідача в пункті 18 Постанови як такі, що зводяться до вимог про дослідження доказів та встановлення інших обставин справи.

35. При цьому Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Устименко проти України", яким наголошено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

37. Відповідно до частини 3 статті 332 ГПК України Верховний Суд поновлює виконання оскаржуваного судового рішення, яке зупинено ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2018 року у справі № 922/4198/17 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2018 року у справі № 922/4198/17.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.