Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.10.2018 року у справі №917/2094/17
Ухвала КГС ВП від 24.04.2019 року у справі №917/2094/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 917/2094/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Баранця О.М., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Комунального підприємства "Теплоенерго" - не з'явився,

Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" - Бакланова Д.В., Остроушка О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із доповленнями) Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 (у складі колегії суддів: Ільїн О.В. (головуючий), Терещенко О.І., Хачатрян В.С.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 (суддя Тимощенко О.М.)

у справі за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго"

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою від 10.11.2017 № 2 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2006 № 1738,

ВСТАНОВИВ:

08.12.2017 Комунальне підприємство "Теплоенерго" (далі - КП "Теплоенерго") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго") про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №2 від 10.11.2017 про внесення змін до укладеного між сторонами договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, а саме викласти абзац 4 пункту 2.2 договору у редакції, запропонованій позивачем; абзац 5 пункту 2.2 договору залишити без змін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зміна тарифу на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго" на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1093 від 10.10.2017 є підставою для внесення змін до укладеного між сторонами договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 в частині встановлення вартості послуг КП "Теплоенерго" з транспортування теплової енергії відповідача за новим тарифом. Крім того, позивач не погоджується із запропонованою відповідачем у протоколі розбіжностей редакцією абзацу 5 пункту 2.2 договору, відповідно до якої новий тариф буде застосовуватись до договірних відносин не з моменту його затвердження регулятором, а з моменту внесення відповідних змін про це до договору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 позовні вимоги задоволено. Врегульовано розбіжності за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", та викладено:

- абзац 4 пункту 2.2 договору у наступній редакції: "З 01.11.2017 вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ";

- абзац 5 пункту 2.2 договору залишено без змін.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що введені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1093 від 10.10.2017 тарифи на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго" є підставою для внесення змін до абз.4 п. 2.2 договору, в редакції, запропонованій позивачем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 01.10.2018 ПАТ "Полтаваобленерго" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 та рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що: суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення частини 13 статті 20 Закону України "Про теплопостачання"; рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 скасовано рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.08.2018 у справі № 524/7891/17.

ПАТ "Полтаваобленерго" в межах строку на касаційне оскарження подало доповнення до касаційної скарги, у якому зазначає про те, що судами не враховано, що рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1093 від 10.10.2017, яким обґрунтовано судові рішення по суті спору, було скасовано рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 153 від 12.02.2018.

Учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією через свого представника. Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.08.2016 між КП "Теплоенерго" (компанія) та ПАТ "Полтаваобленерго" (постачальник) укладено договір на транспортування теплової енергії № 1738 з протоколом розбіжностей (далі - договір).

Відповідно до пункту 2.2 договору вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається на основі визначених в акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії (додаток №1 до цього договору) обсягів транспортування теплової енергії та ціни, погодженої сторонами.

Вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 визначається за ціною 26,54 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

З 01.07.2016 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 28, 71 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

У разі затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) нових тарифів на транспортування теплової енергії, до договору вносяться зміни щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди.

25.01.2017 між сторонами укладена додаткова угода №1 про внесення змін (доповнень) до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738, відповідно до якої сторони доповнили пункт 2.2 договору абзацом 4, за змістом якого з 01.01.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються Комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука" №1093 від 10.10.2017 затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 99,23 грн (з ПДВ) за 1 Гкал, що вводиться в дію з 01.11.2017.

У зв'язку з наведеним 18.10.2017 позивач для погодження направив на адресу відповідача додаткову угоду №2 про внесення змін до договору, якою було запропоновано внести зміни до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, а саме абзац 4 пункту 2.2 викласти в редакції, відповідно до якої з 01.11.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ.

Вказана додаткова угода була підписана відповідачем з протоколом розбіжностей, направлена на адресу позивача та була ним отримана 21.11.2017.

Розглянувши підписаний з боку відповідача протокол розбіжностей до додаткової угоди №2 до довогору, позивач підтвердив досягнення згоди щодо окремих його умов в редакції відповідача, однак не погодився з протоколом розбіжностей відповідача в частині внесення змін в абзац 4 та абзац 5 пункту 2.2 договору.

Відповідач запропонував викласти абзац 4 пункту 2.2 договору в іншій редакції, відповідно до якої до затвердження постачальнику нових тарифів на транспортування теплової енергії вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Абзац 5 пункту 2.2 договору відповідач запропонував викласти в редакції, згідно з якою новий тариф буде застосовуватись до договірних відносин сторін не з моменту його затвердження регулятором, а з моменту внесення відповідних змін про це до договору.

У зв'язку з недосягненням згоди у вказаній частині договору, позивач звернувся до суду з вимогами про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго" та викласти:

- абзац 4 п. 2.2 договору у наступній редакції: "З 01.11.2017 року вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1Гкал з ПДВ";

- абз. 5 п. 2.2 договору залишити без змін.

За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам законодавства, враховуючи наступне.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1093 від 10.10.2017 є підставою для внесення змін до укладеного між сторонами договору в частині тарифів на транспортування теплової енергії розподільчими мережами позивача, посилаючись, зокрема, на частину 13 статті 20 Закону України "Про теплопостачання".

Відповідно до частини 13 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Однак, апеляційний суд не звернув увагу на те, що наведені у частині 13 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" положення стосуються саме споживачів, в той час як відповідач не є споживачем КП "Теплоенерго".

Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно зі статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються НКРЕКП), транспортні та інші послуги.

З урахуванням наведеного, судом також не було надано оцінки змісту п. 2.2 договору, який передбачає можливість внесення до нього змін щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди саме у разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії.

Під час вирішення даного спору також не було досліджено, чи є вказане рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1093 від 10.10.2017, яким обґрунтовано позов, чинним на момент вирішення спору.

Так, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ПАТ "Полтаваобленерго" зазначало про те, що рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги у даній справі визнано протиправним та скасовано рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.08.2018 у справі № 524/7891/17.

Однак судом апеляційної інстанції вказаним доводами відповідача оцінки надано не було.

Крім того, відповідач також стверджує, що на момент розгляду даної справи вказане рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 втратило чинність і на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 153 від 12.02.2018.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки на відповідні обставини відповідач посилався саме під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, яким оцінки надано не було, Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова у даній справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 917/2094/17 скасувати.

3. Справу № 917/2094/17 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді О.М. Баранець

Л.Й. Катеринчук