Історія справи

Постанова КГС ВП від 24.07.2025 року у справі №916/4912/24
Постанова КГС ВП від 28.05.2025 року у справі №916/4912/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/4912/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Кондратова І. Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Таран С.В., Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

від 08.04.2025

у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спільне підприємство «ВІТМАРК-УКРАЇНА» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 38 775 051,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

У листопаді 2024 року Селянське (фермерське) господарство "ВІКТОРІЯ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" про стягнення збитків в сумі 38 775 051,78 грн, заподіяних позивачу внаслідок відмови у прийнятті томатів за договором поставки № 18/03/24-01 від 07 листопада 2023 року.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язання за договором поставки № 18/03/24-01 від 07 листопада 2023 безпідставно та протиправно відмовився від прийняття вирощеного (виробленого) позивачем для відповідача товару - томатів свіжих для промислового перероблення, ДСТУ 7612:2014, в обсязі 6 462 508,63 кг, протягом узгодженого сторонами строку поставки, внаслідок чого товар був зіпсований, що позбавило позивача можливості його реалізувати та заподіяло позивачу збитки.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 07 листопада 2024 року у справі № 916/4912/24 прийняв позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» до розгляду, відкрив провадження у справі № 916/4912/24, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

11 листопада 2024 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО» в межах ціни позову в розмірі 38 775 051,78 грн.

В обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивач послався на існування в обставинах справи в контексті «prima facie» (на перший погляд) ознак суперечливої поведінки відповідача, спрямованої на свідоме ухилення від виконання договірних зобов`язань перед позивачем, а також на існування у відповідача беззаперечної вільної можливості в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, що знаходяться на його рахунках, та власним майно, що на думку заявника у сукупності з суперечливою поведінкою відповідача, утруднить в майбутньому виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За твердженням заявника заявлений ним захід забезпечення позову є найбільш адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, спрямований лише на тимчасове обмеження відповідача у праві розпорядження власними грошовими коштами із чітко встановленим обсягом такого обмеження, не перешкоджатиме здійсненню відповідачем своєї господарської діяльності та в аспекті цієї справи є правомірним втручанням держави в право на володіння майном.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 11 листопада 2024 року у справі № 916/4912/24, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2024 року та постановою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року, задовольнив заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову: вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО» у межах ціни позову у розмірі 38 775 051,78 грн.

Господарський суд Одеської області рішенням від 05 лютого 2025 року у справі № 916/4912/24 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" на користь Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" компенсацію заподіяних збитків у сумі 38 775 051,78 грн та 581 625,78 грн судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" звернулося з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 05 лютого 2025 року у справі №916/4912/24, у якій просило його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17 березня 2025 року у справі №916/4912/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" відкрито апеляційне провадження.

Крім того Селянське (фермерського) господарство "ВІКТОРІЯ" також звернулося з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 05 лютого 2025 року у справі №916/4912/24, у якій просило його змінити шляхом доповнення мотивувальної частини рішення висновками, наведеними у прохальній частині його апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17 березня 2025 року у справі №916/4912/24 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2025 року призначено справу № 916/4912/24 для спільного розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" та Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" на 14 травня 2025 року об 11:30 год.

07 квітня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" б/н від 07.04.2025 (вх.№1461/25 від 07.04.2025), в якому останнє просило замінити заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 11 листопада 2024 року у справі №916/4912/24, та до моменту набрання судовим рішення законної сили накласти арешт на рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" на праві приватної власності в межах ціни позову 38 775 051,78 грн, а саме:

- самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLI&SRL 4X4 150, реєстраційний номер: НОМЕР_13, заводський номер: НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , рік випуску - 2024, вартістю 10 502 518,40 грн;

- самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLI&SRL 4X4 150, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , заводський номер: НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 , рік випуску - 2024, вартістю 11 337 946,00 грн;

- самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLI&SRL 4X4 150, реєстраційний номер: НОМЕР_6 , заводський номер: НОМЕР_7 , номер двигуна: НОМЕР_8 , рік випуску - 2024, вартістю 10 741 212,00 грн;

- самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLI&SRL 4X4 150, реєстраційний номер: НОМЕР_9 , заводський номер: НОМЕР_10 , номер двигуна: НОМЕР_11 , рік випуску - 2024, вартістю 10 621 865,20 грн.

Клопотання відповідача обґрунтовано тим, що станом на теперішній час вжиті в межах цієї справи заходи забезпечення позову створюють істотні перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" підприємницької діяльності, оскільки обмеження у вигляді накладення арешту на рахунки все більше призводять до настання для останнього незворотних наслідків у вигляді зупинення господарської діяльності та завдають фактичних збитків підприємству, що зумовлює об`єктивну необхідність у заміні заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачеві на праві власності індивідуально визначене рухоме майно - 4 томатозбиральних комбайни, оціночна вартість яких навіть перевищує ціну позову.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 08 квітня 2025 року у справі № 916/4912/24 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" б/н від 07.04.2025 (вх.№1461/25 від 07.04.2025) про заміну заходу забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у матеріалах справи відсутні і відповідачем до клопотання не додано належних у розумінні процесуального закону доказів, які б свідчили про зміну обставин спірних правовідносин та які б вказували на необхідність заміни вжитих заходів забезпечення позову з дотриманням балансу інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2025 року у справі № 916/4912/24, у якій просило її скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання відповідача про заміну заходу забезпечення та замінити заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 11 листопада 2024 року, шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «ВІТМАРК АГРО» в межах ціни позову (38 775 051,78 грн), зокрема:

- самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLI&С.SRL B/RP 4X4 150, реєстраційний номер: НОМЕР_13, заводський номер: НОМЕР_1, номер двигуна: НОМЕР_2, рік випуску - 2024, вартістю 10 502 518,40 грн;

- самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLI&С.SRL B/RP 4X4 150, реєстраційний номер: НОМЕР_3, заводський номер: НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_12 , рік випуску - 2024, вартістю 11 337 946,00 грн;

- самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLI&С.SRL B/RP 4X4 150, реєстраційний номер: НОМЕР_6 , заводський номер: НОМЕР_7 , номер двигуна: НОМЕР_8 , рік випуску - 2024, вартістю 10 741 212,00 грн;

- самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLI& С.SRL B/RP 4X4 150, реєстраційний номер: НОМЕР_9 , заводський номер: НОМЕР_10 , номер двигуна: НОМЕР_11 , рік випуску - 2024, вартістю 10 621 865,20 грн, до моменту набрання судовим рішення законної сили.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник вказав на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 86 137 143 236 ГПК України в частині визначення обставин, що входять в предмет доказування (не врахував постанову Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 910/9610/18), як наслідок не дослідив всі докази в повній мірі та не надав їм належної оцінки.

Вказав про те, що він разом з клопотанням надав суду апеляційної інстанції докази, які достовірно підтверджують, що обрані заходи забезпечення позову створюють суттєві перешкоди у здійснені відповідачем підприємницької діяльності, що порушує збалансованість інтересів сторін, у тому числі і, що такі обмеження вжиті судом першої інстанції вже призвели до негативних для відповідача наслідків. Наведене з високою вірогідністю дає підстави стверджувати, що такі обмеження можуть призвести до настання для відповідача незворотних наслідків, крім іншого, у вигляді кредиторських вимог в межах справи про банкрутство.

Відповідач вважає, що накладений захід забезпечення позову є непропорційним заходом, який призводить до надмірного обмеження його прав і можливостей здійснювати підприємницьку діяльність, порушує баланс інтересів сторін та порушує права третіх осіб, зокрема, Держави, що є підставою для зміни заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача.

У разі задоволення цієї заяви стан позивача, відповідно до норм статті 137 ГПК України не погіршиться, адже забезпечення його вимог не втрачається. Важливим є те, що забезпечення для позивача залишається, і за його допомогою у подальшому гарантується виконання судових актів. У той час як арешт рахунків відповідача не забезпечує виконання, адже на них відсутні кошти у необхідному розмірі суми позову, забезпечення шляхом арешту рахунків в даному випадку є лише блокуванням діяльності відповідача, що є недопустимим з урахуванням дотримання балансу інтересів, пропорційності та співмірності.

З огляду на відсутність коштів на рахунках відповідача та неможливість ведення останнім нормальної господарської діяльності та враховуючи грошову ринкову вартість зазначеного майна (4 самохідних томатозбиральних комбайнів марки: P.BARIGELLI&SRL 4X4 150), відповідач вважає, що накладення арешту на це конкретно визначене рухоме майно буде доцільним та пропорційним до мети вжитого судом забезпечення позову, оскільки грошова вартість цього майна є достатньою для виконання рішення суду у майбутньому у випадку задоволення позовних вимог у цій справі.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін. Зазначив, що рішення апеляційного господарського суду було прийняте із додержанням норм матеріального і процесуального права, в той час як доводи касаційної скарги наведеного не спростовують і протилежного не доводять.

Також зазначив, що має намір понести судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи судом касаційної інстанції, докази на підтвердження їх розміру будуть подані в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у сумі 38 775 051,78 грн.

Відповідно до положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частина шоста статті 140 Господарського процесуального кодексу України).

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (подібні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Результатом вжиття заходів забезпечення позову є прийняття судом відповідного судового рішення - ухвали, яка в силу положень частини першої статі 144 Господарського процесуального кодексу України є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Примусове виконання ухвали про забезпечення позову полягає у виконанні органами державної виконавчої служби на території України дій щодо спонукання виконати певні дії чи утриматися від вчинення дій тощо.

У цій справі, Господарський суд Одеської області ухвалою від 11 листопада 2024 року у справі № 916/4912/24, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2024 року та постановою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року, задовольнив заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову: вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО» у межах ціни позову у розмірі 38 775 051,78 грн.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В.В. постановою від 11.11.2024 відкрив виконавче провадження № 76529929 з виконання ухвали Господарського суду Одеською області від 11 листопада 2024 року у справі № 916/4912/24. Постановою про арешт коштів боржника від 11.11.2024 у ВП №76529929 наклав арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітмарк Агро», адреса Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степанівка, вул. Миру, 144, код ЄДРПОУ 44891086 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 38 775 051,78 грн. Постановою про арешт майна боржника від 11.11.2024 у ВП №76529929 наклав арешт на майно, що належить боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітмарк Агро», адреса Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степанівка, вул. Миру, 144, код ЄДРПОУ 44891086 у межах ціни позову в розмірі 38 775 051,78 грн.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Поряд з цим, згідно з частиною 1 статті 143 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом в судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи (частина 2 статті 143 Господарського процесуального кодексу України).

За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала. Копії ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим направляються учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі заміни одного заходу забезпечення позову іншим суд може відповідно змінити заходи зустрічного забезпечення (частина 3).

У разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми чи позову майнового характеру про порушення прав інтелектуальної власності відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму (частина 4).

За усталеними висновками Верховного Суду у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.

Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову судами обґрунтована тим, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, що є вимогою майнового характеру, можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову є адекватним, розумним та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, не виходить за межі предмету спору та не впливає на права осіб, які не є учасниками спору у цій справі, має обмежений характер та термін його застосування судом.

Можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах ціни позову у спорі про стягнення грошових коштів (у майновому спорі) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.

У поданій заяві відповідач просить замінити вжиті судом заходи забезпечення позову, мотивуючи її тим, що накладення арешту на грошові кошти відповідача негативно значиться на діяльності підприємства, яке визнано критично важливим для функціонування економіки держави. Відповідне блокування ТОВ «ВІТМАРК АГРО» (в сезон сільськогосподарських робіт) вже призвело до неможливості виконання планових робіт, своїх зобов`язань як перед контрагентами так і перед державою, наслідком чого може бути приведення підприємства до банкрутства, що є вже незворотними наслідками.

Однак, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що заявивши позовні вимоги про стягнення грошових коштів, позивач у цій справі правильно обрав захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову, який передбачений пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, і цей захід є адекватним, розумним та співмірним із заявленою позовною вимогою, не виходить за межі предмету спору (заявлений саме в межах ціни позову).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. У той час як проведення дій зі зняття арешту з грошових коштів призведе до витрачання відповідачем коштів не для розрахунків з позивачем, що здатне істотно ускладнити виконання рішення суду, та поставити під сумнів ефективний захист прав та інтересів позивача.

У той же час можливість накладення арешту на майно відповідача в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог, у разі недостатності коштів на рахунках відповідача.

Відповідно підстави для заміни заходу до забезпечення позову із арешту грошових коштів та майна в межах ціни позову виключно на арешт певного, індивідуально визначеного майна, яке не пов`язане із предметом позову, відсутні.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 15/155-б).

Апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні заяви відповідача, дійшов висновку, що у ТОВ "ВІТМАРК АГРО" не виникло будь-яких нових обставин, що є підставою для заміни раніше вжитих заходів до забезпечення позову.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції оцінив надані відповідачем докази на підтвердження істотної зміни обставин, які на його думку зумовили необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору. Внаслідок цього суд дійшов висновку про те, що придбання всіх чотирьох комбайнів, на які на думку відповідача має бути накладено арешт для забезпечення позову у цій справі, мало місце ще до моменту виникнення спору і при оскарженні ухвали про забезпечення позову відповідач не скористався можливістю зазначити відповідні доводи та подати відповідні докази на підтвердження неспівмірності вжитих заходів до забезпечення позову. Встановив, що усі договори суборенди та кредитні договори укладені до початку вирішення спору, а тому зобов`язання за ними не впливають на законність та наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову. Відхиляючи надані відповідачем звіти про визначення ринкової вартості самохідних томатозбиральних комбайнів, апеляційний господарський суд виходив з того, що вони складені на замовлення відповідача суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Консалтингове бюро "Тріада" та містять застереження про те, що при проведенні розрахунку оцінювач використовував виключно ту інформацію, яка була надана замовником, а внутрішня комплектність та цілісність обладнання оцінювачем не проводилась. У той же час, на переконання суду, саме робочий стан та комерційна привабливість самохідних томатозбиральних комбайнів повинні бути оцінені системно та всебічно, у тому числі і через призму комплектності та цілісності встановленого обладнання. Зазначене спростовує доводи касаційної скарги відповідача про те, що неприйняття судом апеляційної інстанції наданих ним звітів про оцінку вартості майна, відбулося виключно у зв`язку з тим, що надані докази не є висновком експерта та у зв`язку з відсутністю у звітах інформації про обізнаність оцінювача про кримінальну відповідальність за викладення у них неправдивої інформації.

Правильними є і висновки суду апеляційної інстанції, що посилання відповідача на той факт, що ТОВ «ВІТМАРК АГРО» визнано критично важливим для функціонування економіки держави не може бути підставою для неможливості вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на його грошові кошти, оскільки такий арешт накладається в межах суми ціни позову і гарантує, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування статті 143 Господарського процесуального кодексу України є правильним та не суперечить положенням статті 15 цього Кодексу.

Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи про те, що застосований у цій справі захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача є непропорційним заходом, який призводить до надмірного обмеження його прав і можливостей здійснювати підприємницьку діяльність, порушує баланс інтересів сторін та права третіх осіб, тому підлягає заміні, фактично спрямовані на переоцінку судового рішення (ухвали суду першої інстанції, яка набрала законної сили, про забезпечення позову) та є намаганням добитися інших висновків з тих самих питань, які б задовольняли відповідача, що є недопустимим.

З урахуванням викладеного, виходячи з предмета та підстав позову, обґрунтування заяви про зміну заходів забезпечення позову, вимоги відповідача правильно визнані судом апеляційної інстанції такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що по своїй суті заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в заміні раніше прийнятого заходу на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше накладених заходів.

Відповідно до вимог частини 4 статті 143 Господарського процесуального кодексу України у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми чи позову майнового характеру про порушення прав інтелектуальної власності відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.

Аналіз частини 4 статті 143 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що саме відповідач може звертатися до суду з клопотанням про зміну заходу забезпечення позову про стягнення грошової суми шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму (постанова Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 916/548/22).

У цій справі № 916/4912/24 заявлено позов про стягнення грошової суми, однак відповідач не скористався наданим йому правом ініціювати у такій категорії спорів зміну заходів забезпечення позову, у порядку, передбаченому частиною 4 статті 143 Господарського процесуального кодексу України, які б гарантовано забезпечили поданий у цій справі позов та були б беззаперечною підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову відповідно до частини 5 цієї статті.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розгляне заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після подання заявником відповідних доказів, які мають бути подані протягом п`яти днів після ухвалення даного судового рішення.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку ця заява буде залишена без розгляду.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 916/4912/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

О. Кролевець

І. Кондратова