Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/1307/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2024 (суддя Чернова О. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 (судді: Терещенко О. І. - головуюча, Тихий П. В. , Плахов О. В.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Добропільської міської ради

про визнання права власності на земельну ділянку, визнання фактів, визнання права здійснити певні дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Добропільської міської ради, м. Добропілля Донецької області (далі - Міськрада), за змістом якого просить:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,2199 га (далі - спірна земельна ділянка) для експлуатації та обслуговування будівель та споруд ветеринарного аптечно-консультаційного пункту, який складається: ветеринарний пункт 1А; прибудова 1а; накриття 1а, димохід, 1а; підвал, пд; ватове приміщення, 1Б; ганок 1б; накриття, 1В; сарай, 1Г; вбиральня, 1Д; паркан, 1; паркан, 2; хвіртка, 3; ворота, 4; паркан, 5; хвіртка, 6; паркан, 7; ворота, 8; замощення, I; замощення, II; замощення, III;

- визнати факт, що спірна земельна ділянка, надана позивачу рішенням Міськради від 21.04.1999 № 158/1 з цільовим призначенням 1.11.6 - для іншої комерційної діяльності, категорія земель "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення", після прийняття рішення Міськади від 24.03.1999 № 123/5-42 про повернення зазначеної земельної ділянки Добропільським заводом залізобетонних труб високого тиску до фонду земель міста;

- визнати факт, що відомості про спірну земельну ділянку не було автоматично перенесено до Державного земельного кадастру та в публічній кадастровій карті відсутні;

- визнати право позивача змінити самостійно цільове використання спірної земельної ділянки без зміни виду діяльності на підставі абзацу 4 частини 2 статті 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 1996 року користується спірною земельною ділянкою. На підставі договору від 21.05.1999 позивач набув право постійного користування спірною земельною ділянкою для розміщення ветеринарного аптечно-консультаційного пункту. На підставі свідоцтва про право власності від 30.04.2003 позивач є власником ветеринарного аптечно-консультаційного пункту, який розміщено на спірній земельній ділянці. Позивач звертався до відповідача з заявою про передачу земельної ділянки у власність позивача, однак відповідач не прийняв рішення. Посилаючись на принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на спірній земельній ділянці з такою ділянкою, а також на користування земельною ділянкою більше 15 років, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.01.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що за змістом статті 121 ЗК України право на безоплатну передачу громадянам земельних ділянок громадської забудови із земель державної або комунальної власності не передбачено. Крім того, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на застосування в оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 1 пункту 4 статті 328 КАС України щодо порушення правила юрисдикції (підвідомчість) розгляду спору, оскільки цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Скаржник також вважає, що суд проігнорував та не оцінив долучену відповідь Верховної Ради України від 30.07.2021 № 18/07-1223, де зазначено, що на сьогоднішній день Верховна Рада України не приймала рішення про зміну і встановлення меж міста Добропілля Покровського району Донецької області та не включала в його межі території Святогоровської селищної та Ганнівської сільської рад. Так, позивач дізнався, що відповідач передав у 1999 році позивачу на п`ять років не свою землю, а тому власник земельної ділянки позивачу не відомий.

Скаржник також наголошує на тому, що рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду прийнято не в нарадчій кімнаті 01.02.2024 та 04.06.2024 відповідно.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Міськрада своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 905/1307/23 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.08.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Рішенням Міськради від 24.03.1999 № 123/5-42 Добропільському заводу залізобетонних труб високого тиску припинено право користування спірною земельною ділянкою у зв`язку з добровільною відмовою та передано її до фонду земель міста.

10. Рішенням виконавчого комітету Міськради від 21.04.1999 № 158/1 надано ОСОБА_1 (позивач) у тимчасове користування терміном на 5 років спірну земельну ділянку площею для розміщення ветеринарного аптечно-консультаційного пункту. Згідно українського класифікатора використання землі - п.1.11.6. іншої комерційної діяльності (пункт 1 рішення).

11. На підставі зазначеного рішення відведено позивачу в натурі спірну земельну ділянку для розміщення ветеринарного аптечно-консультаційного пункту, кордони відведеної ділянки та червоні лінії закріплені на місцевості металевими кілочками, що підтверджується актом про відведення кордонів та червоних ліній ділянки в натурі.

12. 21.05.1999 між позивачем (землекористувач) та Добропільською міською радою (відповідач) укладено договір, за змістом якого:

- відповідач на підставі рішення від 21.04.1999 № 158/1 надає, а позивач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,2199 гектарів (пункт 1.1);

- земельна ділянка надається на умовах тимчасового користування стоком на 5 років для розміщення ветеринарного аптечно-консультативного пункту по АДРЕСА_1 (пункт 1.2);

Договір набуває чинності з моменту його реєстрації.

13. Договір зареєстровано в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею у 1999 році за №409 (дату реєстрації неможливо встановити у зв`язку з неякісною копією договору).

14. Відповідно до акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 25.01.2000, затвердженого рішенням виконавчого комітету Міськради від 02.02.2000 № 45, перша черга ветеринарного аптечно-консультаційного пункту (вбиральня, сарай, приміщення сторожа) готова до введення в експлуатацію.

15. На підставі рішення виконавчого комітету Міськради від 02.02.2000 № 45, відповідно до свідоцтва про право власності від 30.04.2003 серії НОМЕР_2, за позивачем зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно (частка 1/1), тип об`єкта: ветеринарний аптечно-консультаційний пункт (1 черга), адреса об`єкта: АДРЕСА_1 .

16. Згідно з довідкою про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (витяг) від 01.06.2006 № 236, виданою ОСОБА_1 , місце розташування земельної ділянки АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 1411500000:00:010:0001, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для експлуатації ветеринарного аптечно-консультативного пункту, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 49 952,50 грн. Довідка не містить інформацію в графі "документ, що посвідчує право власності, користування земельною ділянкою".

17. Позивач наголошує на тому, що відповідно до довідки від 01.06.2006 № 236 земельна ділянка, кадастровий номер 1411500000:00:010:0001, в публічній кадастровій карті не відображається.

18. За змістом листа Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.02.2017 № 1136/13, починаючи з 2006 року та станом на 01.01.2017, податкова заборгованість з плати за землю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2199 га, у ОСОБА_1 відсутня.

19. Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Донецькій області від 15.12.2021 № 33653/6/05-99-24-12-20 фізична особа-підприємець Кочерженко Павло Іванович, починаючи з 2006 року, сплачує плату за землю у вигляді земельного податку з фізичних осіб на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2199 га; земельний податок сплачується в повному обсязі та в терміни, встановлені Податковим кодексом України.

20. У відповідь на інформаційний запит від 11.11.2021 листом від 18.11.2021 № 03/5424-04/01/02 виконавчий комітет Міськради повідомив позивача про офіційну електронну адресу Міськради.

21. До матеріалів справи долучено заяву позивача від 21.11.2021 про надання спірної земельної ділянки на праві набувальної давності. У заяві зазначається про направлення на адресу голови міста комплекту документів, відправлених із заявою 17.03.2021.

22. Позивач посилається на те, що заява від 21.11.2021 зареєстрована відповідачем 22.11.2022 за № 03/5604-14/01. Рішення за такою заявою відповідач не прийняв.

23. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Позиція Верховного Суду

24. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

26. У касаційній скарзі скаржник наголошує на неврахуванні судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у справі № 924/575/18, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 1 пункту 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо порушення правила юрисдикції (підвідомчість) розгляду спору, оскільки цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірну земельну ділянку було надано позивачеві на умовах тимчасового користування строком на 5 років відповідно до рішення виконавчого комітету Міськради від 21.04.1999 № 158/1 та договору про тимчасове користування земельною ділянкою від 21.05.1999 для розміщення ветеринарного аптечно-консультаційного пункту.

28. На спірній земельній ділянці збудовано ветеринарний аптечно-консультаційний пункт, який належить позивачеві на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.04.2003 серії НОМЕР_2 .

29. Спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності та станом на 1999 рік відносилась до земель іншої комерційної діяльності (п. 1.11.6 Українського класифікатора форм власності на землю, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205). Відповідно до додатку 59 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 землі за кодом 1.11.6 належать до земельних ділянок громадської забудови (земельні ділянки, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування).

30. До того ж позивач саме як фізична особа - підприємець, починаючи з 2006 року, сплачував плату за землю у вигляді земельного податку з фізичних осіб на спірну земельну ділянку, що підтверджується, зокрема, довідкою Головного управління ДПС у Донецькій області від 15.12.2021 № 33653/6/05-99-24-12-20.

31. Зазначені обставини спростовують твердження скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що у цій справі позивач має статус фізичної особи.

32. У пункті 15 частини 1 статті 20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

33. Відповідно до частини першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі № 760/13915/18 (провадження № 14-234цс19), від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 (провадження № 12-167гс19).

34. З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки між сторонами існує спір щодо набуття права власності на майно, яке було передано відповідачу для здійснення підприємницької діяльності, тобто як суб`єкту господарювання.

35. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 227/1690/22, ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10.04.2023 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14.06.2023 залишено без змін, якими провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку закрито; роз`яснено позивачу його право звернутися до суду з відповідним позовом у порядку господарського судочинства. Зазначені обставини також підтверджено позивачем у позовній заяві у цій справі (№ 905/1307/23), з якою він після закриття провадження у справі № 227/1690/22 звернувся до Господарського суду Донецької області.

36. Суд касаційної інстанції у справі № 227/1690/22, залишаючи без змін судові рішення, виходив, зокрема з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Добропільською міською радою та позивачем як суб`єктом господарювання з іншої сторони існує спір, пов`язаний із здійсненням позивачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

37. Посилання скаржника у касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2020 у справі № 924/575/18, не впливає на правильність оскаржуваних судових рішень, оскільки у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі (ветеринарний аптечно-консультаційний пункт), які використовувалися фізичною особою - підприємцем Кочерженком Павлом Івановичем у господарській діяльності, тобто в наведеній скаржником справі (№ 924/575/18) суди встановили інші фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

38. Отже, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 924/575/18, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

39. Аргументи скаржника про те, що власник земельної ділянки позивачу не відомий, з огляду на відповідь Верховної Ради України від 30.07.2021 № 18/07-1223, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному ЗК України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів (відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста не свідчить про фактичну відсутність таких меж), водночас суди попередніх інстанцій встановили, що спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності та станом на 1999 рік відносилась до земель іншої комерційної діяльності (пункт 1.11.6 Українського класифікатора форм власності на землю, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205), а за змістом статті 121 ЗК України право на безоплатну передачу громадянам земельних ділянок громадської забудови із земель державної або комунальної власності не передбачено.

40. Доводи скаржника про те, що рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду прийнято не в нарадчій кімнаті колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що рішення і постанова ухвалені в нарадчій кімнаті, справа розглядалася без участі представників сторін, що, зокрема, підтверджується протоколами судових засідань від 31.01.2024 та від 29.05.2024 відповідно, де зазначено, що судове засідання у суді першої інстанції розпочато 31.01.2024 о 17:46 та закінчено 31.01.2024 о 17:55, судове засідання у суді апеляційної інстанції розпочато 29.05.2024 о 10:30 та закінчено 29.05.2024 о 10:45.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

43. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

44. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

45. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

46. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 905/1307/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай