Історія справи

Постанова КГС ВП від 27.06.2023 року у справі №915/1786/18
Постанова КГС ВП від 27.06.2023 року у справі №915/1786/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Пахомової О. А. (адвоката, в режимі відеоконференції),

Дудченко В. В. (адвоката),

відповідача - Іноземцева Є. С. (адвоката, в режимі відеоконференції),

Дороніної О. М. (адвоката),

третьої особи на стороні позивача - не з`явилися,

третьої особи-1 на стороні відповідача - не з`явилися,

третьої особи-2 на стороні відповідача - не з`явилися,

третьої особи-3 на стороні відповідача - не з`явилися,

третьої особи-4 на стороні відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 (колегія суддів: Аленін О. Ю. - головуючий, Таран С. В., Філінюк І. Г.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Обласного комунального підприємства "МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО", 2) Комунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло", 3) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, 4) Товариства з обмеженою відповідальністю експлуатаційної компанії "ЖЕК-5",

про стягнення заборгованості у розмірі 487 067 664,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - AT "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "МИКОЛАЇВГАЗ", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" (далі - АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ"), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 487 067 664,70 грн, у тому числі: 374 727 914,00 грн - основного боргу за послуги балансування обсягів природного газу, 67 734 406,65 грн - пені, 11 573 344,77 грн - 3% річних та 33 067 999,28 грн - інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір транспортування природного газу, за яким відповідачу надавалися послуги транспортування природного газу. За умовами цього договору відповідач мав подавати газ в точках входу або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених договором, протягом погоджених термінів та оплачувати отримані послуги. Позивач зазначав, що внаслідок безпідставного відбору з газотранспортної системи природного газу відповідачем для покриття його власних виробничо-технічних витрат та внаслідок несанкціонованих відборів з газорозподільної системи природного газу споживачам виникли негативні небаланси природного газу. Проте у встановлений договором строк відповідач не оплатив заборгованість за послуги балансування, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 у справі № 915/1786/18 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" до АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" про стягнення 487 067 664,70 грн.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що позивач всупереч вимогам пункту 9.4 договору транспортування природного газу коригуючі акти за лютий, квітень - червень 2016 року направляв відповідачу в червні 2017 року; коригуючі акти за липень - вересень та листопад 2016 року направляв відповідачу в липні 2017 року; коригуючі акти за грудень 2016 року направляв відповідачу в серпні 2017 року; коригуючі акти за січень - лютий 2017 року направляв відповідачу в серпні 2017 року; коригуючі акти за березень - квітень 2017 року направляв відповідачу в липні 2017 року. За висновком місцевого господарського суду, такі дії позивача вчинено з порушенням будь-яких розумних строків для оформлення наданих послуг балансування, визначених договором транспортування природного газу та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 N 2493 (далі - Кодекс ГТС). За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повторне здійснення балансування газу в червні - серпні 2017 року за минулі місяці 2016 - 2017 років на підставі додаткових або коригуючих актів не передбачено положеннями договору транспортування природного газу та Кодексом ГТС, а тому, за висновком суду, в цьому випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за коригуючими актами. Таким чином, суд констатував, що позивач без наявних правових підстав здійснив перерахунок послуг балансування за попередні місяці, за якими позивачем вже складалися акти надання послуг балансування за відповідні періоди.

2.3. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що позивач під час розрахунку послуг балансування, посилаючись на пункт 9.1 договору транспортування природного газу, застосував коефіцієнт, який дорівнює 1,2, оскільки, на думку позивача, розмір небалансу у відповідні періоди становив більше 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи. Водночас місцевий господарський суд, дослідивши наявні у матеріалах справи алокації, акти надання послуг балансування газу та методику їх розрахунку, встановив, що розмір небалансу відповідача з урахуванням всіх обсягів газу в розрізі кожного замовника послуг транспортування, складає менше 5% від обсягу природного газу за спірні місяці (крім серпня 2017 року - лютого 2018 року, де такий обсяг був більшим ніж 5%), який було відібрано з газотранспортної системи, у зв`язку з чим відповідно до умов 9.2 договору, за висновком суду, слід застосовувати коефіцієнт компенсації, який дорівнює 1. З урахуванням таких обставин місцевий господарський суд констатував, що позивач у відповідних актах неправильно розрахував вартість послуг балансування із застосуванням коефіцієнту компенсації, який дорівнює 1,2, і це призвело до збільшення вартості послуг.

2.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 у справі № 915/1786/18 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" на користь АТ "Укртрансгаз" 322 770 699,61 грн - основного боргу, 67 734 406,65 грн - пені, 11 573 344,77 грн - 3% річних та 33 067 999,28 грн - інфляційних втрат.

Закрито провадження у справі № 915/1786/18 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі - 51 957 214,39 грн.

2.5. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив із того, що відповідач як замовник послуг транспортування газу у спірні місяці через точку входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, однак здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких були надані послуги балансування. Апеляційний господарський суд зазначив, що обсяг природного газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи у спірні місяці склав 100 % розміру його небалансу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування позивачем застосовано саме коефіцієнт 1,2, оскільки розмір небалансу у цьому випадку перевищує 5 % від обсягу природного газу. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач під час розрахунку вартості послуг балансування правильно застосував коефіцієнт компенсації, який дорівнює 1,2.

2.6. Апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок господарського суду першої інстанції про відсутність у позивача права на здійснення коригування відповідних актів та зазначив, що в чинному законодавстві відсутні норми, які прямо забороняють позивачу здійснювати коригування небалансу. Апеляційний господарський суд виходив із того, що встановлений договором транспортування природного газу для позивача строк є виключно строком для вчинення дій щодо пред`явлення кредитором вимог до боржника здійснити оплату наданих послуг балансування, до вчинення яких відповідач не може виконати свого обов`язку, оскільки встановлений для відповідача строк здійснити оплату визначається з моменту отримання пакету документів, тобто моментом пред`явлення вимоги, яку кредитор вправі висувати в будь-який час. Наслідки пропуску позивачем таких строків передбачені частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у таких випадках позивачем як кредитором допускається лише прострочення господарського зобов`язання щодо здійснення розрахунку небалансу та надсилання актів у певні строки, встановлені договором. При цьому визначені строки не є преклюзивними, а тому позивач, за висновком суду, не може бути позбавлений права вимоги виконання відповідачем зобов`язання за межами таких строків, у зв`язку з чим зобов`язання відповідача лише відстрочується на час прострочення кредитора.

2.7. Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що після відкриття провадження у цій справі відповідач здійснив часткову оплату основного боргу в загальному розмірі - 51 957 214,39 грн. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 51 957 214,39 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 915/1786/18, до Верховного Суду звернулося АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду, а справу № 915/1786/18 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

3.3. АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки щодо застосування статей 526 530 613 629 Цивільного кодексу України та статей Кодексу ГТС у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 26.01.2023 у справі № 906/481/20, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 30.06.2022 у справі № 904/5916/19, від 25.08.2022 у справі № 914/2/19, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

3.5. АТ "Укртрансгаз" у відзиві на касаційну скаргу АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. АТ "Укртрансгаз" зазначає, що позивачем як оператором газотранспортної системи було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу як замовника послуг транспортування, а саме: у 2017 році - 29 110,351 тис. м3 загальною вартістю - 302 792 191,57 грн; у січні-червні 2018 року - 16 958,582 тис. м3 загальною вартістю - 216 862 056,51 грн. Такі обсяги негативних небалансів природного газу, за доводами АТ "Укртрансгаз", виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи, а також внаслідок несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, в яких у спірні періоди не було жодного постачальника природного газу. Крім того, АТ "Укртрансгаз" зазначає, що відповідач не надав до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження обсягів природного газу, які були ним подані до газотранспортної системи, натомість позивач надав складені відповідачем та подані позивачу Звіти на виконання обов`язків замовника послуг транспортування та водночас оператора газорозподільних мереж, якими підтверджується обсяг подачі газу на рівні 0 (нуль), що і складає 100 % відбору природного газу відповідачем.

3.6. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") у відзиві на касаційну скаргу АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що апеляційний господарський суд, встановивши, що у спірний період АТ "НАК "Нафтогаз України" не надавало номінації підприємствам, які є третіми особами на стороні відповідача в цій справі, дійшов обґрунтованого висновку про те, що АТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ їм не постачало, не надаючи при цьому оцінки наявності або відсутності правових підстав для видачі таких номінацій, оскільки встановлення цих обставин виходить за межі позовних вимог.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (замовник) укладено договір № 1512000711 транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену вартість таких послуг.

4.2. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункт 2.2 договору транспортування природного газу).

4.3. Пунктом 2.3 договору транспортування природного газу сторони визначили послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором, а саме: 1) послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); 2) послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); 3) послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

4.4. Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 договору транспортування природного газу).

4.5. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.5 договору транспортування природного газу).

4.6. Відповідно до пункту 2.8 договору транспортування природного газу додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору.

4.7. У розділі ІІІ договору транспортування природного газу передбачені права та обов`язки оператора, зокрема, оператор зобов`язаний своєчасно надавати послуги належної якості, приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом ГТС, тощо.

4.8. Замовник, відповідно до розділу ІV договору транспортування природного газу зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому в Кодексі ГТС та цьому договорі, дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом ГТС, вчасно врегульовувати небаланси.

4.9. Замовник має право: замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям, тощо.

4.10. Порядок комерційного обліку природного газу (в тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС з урахуванням цього договору (пункт 5.1 договору транспортування природного газу).

4.11. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті (пункт 6.3 договору транспортування природного газу).

4.12. Вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС (пункт 7.1 договору транспортування природного газу).

4.13. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті (пункт 7.2 договору транспортування природного газу).

4.14. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору (пункт 7.3 договору транспортування природного газу).

4.15. Пунктом 9.1 договору транспортування природного газу передбачено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу ГТС.

4.16. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою, зазначеною в пункті 9.2 договору транспортування природного газу.

4.17. Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу ГТС. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3 договору транспортування природного газу).

4.18. Згідно з пунктом 9.4 договору транспортування природного газу оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів.

4.19. Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього договору, визначається за даними оператора (пункт 9.5 договору транспортування природного газу).

4.20. Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1 договору транспортування природного газу).

4.21. Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу ГТС та розділу IX цього договору (пункт 11.4 договору транспортування природного газу).

4.22. Оператор і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (пункт 11.5 договору транспортування природного газу).

4.23. Протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 12.1 договору транспортування природного газу).

4.24. Фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених Кодексом ГТС, в сумі місячних зобов`язань на користь оператора (пункт 12.2 договору транспортування природного газу).

4.25. Фінансове забезпечення щодо послуг балансування надається у формах, визначених Кодексом ГТС, на користь оператора згідно з чинним законодавством України (пункт 12.3 договору транспортування природного газу).

4.26. У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (п.13.1 Договору).

4.27. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5 договору транспортування природного газу).

4.28. Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 договору транспортування природного газу).

4.29. Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур`єром особисто уповноваженій особі сторони або в погоджених сторонами випадках направлено електронною поштою (пункт 19.2 договору транспортування природного газу).

4.30. Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач зазначав, що він здійснив алокацію обсягів природного газу, відібраних відповідачем з точки виходу з газотранспортної системи до точки входу до суміжної системи газорозподільної системи, оператором якої є відповідач, за результатами чого у відповідача були виявлені обсяги негативних місячних небалансів у лютому, квітні, травні - вересні, жовтні, листопаді, грудні 2016 року, січні - грудні 2017 року та січні - червні 2018 року, що підтверджується звітами про надані послуги з транспортування за наведені періоди.

4.31. Викладені обсяги небалансів, за доводами позивача, підтверджуються відповідними довідками "Інформація про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених Оператором газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2016, 2017 та 2018 роки" за відповідні місяці, в яких вказані обсяги природного газу, що були подані відповідачем через точки входу до газотранспортної системи та відібрані відповідачем з точок виходу з газотранспортної системи у відповідні періоди, різниця між такими поданими та відібраними обсягами природного газу, а також відсоткове вираження небалансу від загального обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, що використовується для визначення коефіцієнта компенсації для вирахування вартості послуг балансування згідно з пунктом 9.2 договору транспортування природного газу.

4.32. Позивач зазначав, що у зв`язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативного місячного небалансу за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач як оператор газотранспортної системи надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 533 808 574,70 грн.

4.33. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивачем на адресу відповідача супровідними листами з описами вкладення були направлені односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу за договором транспортування природного газу за період січень 2017 року - червень 2018 року з доданими до цих актів розрахунками вартості послуг балансування і рахунками, а також коригуючі акти до актів попередніх періодів (за лютий, квітень - вересень, листопад - грудень 2016 року, січень - квітень 2017 року) на загальну суму 533 808 574,70 грн.

4.34. Позивач зазначав, що підставами для складання зазначених актів є виникнення негативного місячного небалансу у січні 2017 року - червні 2018 року та необхідність коригування розміру наданих послуг з балансування за 2016 - 2017 роки.

4.35. Позивач також зазначав, що коригування розміру відповідних послуг балансування було здійснено на підставі рішення суду у справі № 910/10225/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості за надані в січні - червні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу в розмірі 924 831 801,05 грн, яким у задоволені позову Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" було відмовлено.

4.36. Розрахунок послуг балансування, як зазначав позивач, проведено на підставі довідок "Інформація про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених Оператором газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2016 - 2018 роки", звітів про надані послуги з транспортування за відповідний період, місячних звітів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках та звітів про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів).

4.37. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснювалися розрахунки за послуги балансування, і це підтверджується відповідними банківськими виписками. Зокрема, відповідачем було сплачено протягом 2017 року та січня - червня 2018 року 143 060 060,77 грн на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, а також 16 020 599,93 грн на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 19.05.2017 № 2747/у та від 19.12.2017 № 4493/у.

4.38. Позивач стверджував, що відповідачем не здійснено розрахунки за послуги балансування з урахуванням коригування за відповідні періоди на суму 374 727 914,00 грн. Позивачем також здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми, розраховані на суму прострочених відповідачем зобов`язань.

4.39. Крім того, господарський суд першої інстанції ухвалою від 12.09.2019 призначив у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручив Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та отримав відповідний висновок судово-економічної експертизи. Однак, дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судово-економічної експертизи, місцевий господарський суд зазначив, що такий висновок викликає у суду сумніви у його правильності, та не відповідає вимогам законодавства стосовно критеріїв повноти, ясності та обґрунтованості, оскільки експертом не надано однозначних відповідей на поставлені судом питання, а тому суд першої інстанції не взяв його до уваги як належний та допустимий доказ.

4.40. За таких обставин позивач, вважаючи, що у відповідача наявний обов`язок оплатити відповідні послуги з балансування за односторонніми актами позивача, у тому числі коригуючими, та наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством і умовами договору транспортування природного газу за порушення відповідних зобов`язань, звернувся до суду із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" повинна бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги АТ "Укртрансгаз" до АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 487 067 664,70 грн, у тому числі: 374 727 914,00 грн - основного боргу за послуги балансування обсягів природного газу, 67 734 406,65 грн - пені, 11 573 344,77 грн - 3% річних та 33 067 999,28 грн - інфляційних втрат.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку АТ "Укртрансгаз", є те, що АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" всупереч умовам договору транспортування природного газу не оплатило заборгованість за послуги балансування.

5.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що позивач всупереч вимогам пункту 9.4 договору транспортування природного газу коригуючі акти за лютий, квітень - червень 2016 року направляв відповідачу в червні 2017 року; коригуючі акти за липень - вересень та листопад 2016 року направляв відповідачу в липні 2017 року; коригуючі акти за грудень 2016 року направляв відповідачу в серпні 2017 року; коригуючі акти за січень - лютий 2017 року направляв відповідачу в серпні 2017 року; коригуючі акти за березень - квітень 2017 року направляв відповідачу в липні 2017 року. За висновком місцевого господарського суду, такі дії позивача вчинено з порушенням будь-яких розумних строків для оформлення наданих послуг балансування, визначених договором транспортування природного газу та Кодексом ГТС. За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повторне здійснення балансування газу в червні - серпні 2017 року за минулі місяці 2016 - 2017 років на підставі додаткових або коригуючих актів не передбачено положеннями договору транспортування природного газу та Кодексом ГТС, а тому, за висновком суду, в цьому випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за коригуючими актами. Таким чином, суд констатував, що позивач без наявних правових підстав здійснив перерахунок послуг балансування попередніх місяців, за якими позивачем вже складалися акти надання послуг балансування за відповідні періоди.

5.6. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що позивач під час розрахунку послуг балансування, посилаючись на пункт 9.1 договору транспортування природного газу, застосовав коефіцієнт, який дорівнює 1,2, оскільки, на думку позивача, розмір небалансу у відповідні періоди становив більше 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи. Водночас місцевий господарський суд, дослідивши наявні у матеріалах справи алокації, акти надання послуг балансування газу та методику їх розрахунку, встановив, що розмір небалансу відповідача з урахуванням всіх обсягів газу в розрізі кожного замовника послуг транспортування, складає менше 5% від обсягу природного газу за спірні місяці (крім серпня 2017 року - лютого 2018 року, де такий обсяг був більшим ніж 5%), який було відібрано з газотранспортної системи, у зв`язку з чим відповідно до умов 9.2 договору, за висновком суду, слід застосовувати коефіцієнт компенсації, який дорівнює 1. З урахуванням таких обставин місцевий господарський суд констатував, що позивач у відповідних актах неправильно розрахував вартість послуг балансування із застосуванням коефіцієнту компенсації, який дорівнює 1,2, і це призвело до збільшення вартості послуг.

5.7. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив із того, що відповідач як замовник послуг транспортування газу у спірні місяці через точку входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, однак здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких були надані послуги балансування. Апеляційний господарський суд зазначив, що обсяг природного газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи у спірні місяці склав 100 % розміру його небалансу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування позивачем застосовано саме коефіцієнт 1,2, оскільки розмір небалансу у цьому випадку перевищує 5 % від обсягу природного газу. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач під час розрахунку вартості послуг балансування правильно застосував коефіцієнт компенсації, який дорівнює 1,2.

5.8. Апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок господарського суду першої інстанції про відсутність у позивача права здійснення коригування відповідних актів та зазначив, що в чинному законодавстві відсутні норми, які прямо забороняють позивачу здійснювати коригування небалансу. Апеляційний господарський суд виходив із того, що встановлений договором транспортування природного газу для позивача строк є виключно строком для вчинення дій щодо пред`явлення кредитором вимог до боржника здійснити оплату наданих послуг балансування, до вчинення яких відповідач не може виконати свого обов`язку, оскільки встановлений для відповідача строк здійснити оплату визначається з моменту отримання пакету документів, тобто моментом пред`явлення вимоги, яку кредитор вправі висувати в будь-який час. Наслідки пропуску позивачем таких строків передбачені частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у таких випадках позивачем як кредитором допускається лише прострочення господарського зобов`язання щодо здійснення розрахунку небалансу та надсилання актів у певні строки, встановлені договором. При цьому визначені строки не є преклюзивними, а тому позивач, за висновком суду, не може бути позбавлений права вимоги виконання відповідачем зобов`язання за межами таких строків, у зв`язку з чим зобов`язання відповідача лише відстрочується на час прострочення кредитора.

5.9. АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулося з касаційною скаргою на оскаржувану постанову. АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.10. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.11. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.12. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки щодо застосування статей 526 530 613 629 Цивільного кодексу України та статей Кодексу ГТС у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 26.01.2023 у справі № 906/481/20, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 30.06.2022 у справі № 904/5916/19, від 25.08.2022 у справі № 914/2/19, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

5.13. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом АТ "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 1 642 600 139,75 грн, пені в сумі 210 965 392,50 грн, 3% річних у сумі 35 566 980,96 грн та інфляційних втрат у сумі 126 442 584,57 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"7.59. Предметом розгляду у справі №904/5621/17 є заявлені комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" до ПАТ "Дніпропетровськгаз" вимоги про зобов`язання відновити газопостачання, яке припинено на підставі актів про припинення від 31.03.2017. Верховний Суд у вказаній справі зазначив таке: "За приписами статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 рік, № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації. Отже на підставі вказаного розпорядження, яке є обов`язковим до виконання, на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону. Аналогічний висновок про обов`язок Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" видати номінації відповідно до вказаного Розпорядження також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 04.04.2018 у справі №904/5094/17, від 15.03.2018 у справі №922/345/17".

7.60. Подібні за змістом правові висновки знайшли своє відображення і у правових позиціях Верховного Суду, викладених у постановах від 18.06.2019 у справі № 912/1558/18, від 09.04.2019 у справі № 909/173/18, від 12.03.2019 № 917/325/18, від 05.03.2019 № 923/351/18, від 03.10.2018 у справі № 904/8963/17, від 06.09.2018 у справі № 904/9265/17, від 04.09.2018 у справі № 904/9570/17, від 04.09.2018 у справі № 922/4187/17, від 29.08.2018 у справі № 904/8966/17.

7.61. Отже, з огляду на те, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються також на встановленні обставин щодо помилкового віднесення позивачем до обсягів небалансу природного газу, обсяги газу, які було поставлено АТ "НАК "Нафтогаз України" підприємствам теплокомуненерго, колегія суддів у даній справі, що переглядається, констатує, що прийняті у справі судові рішення про відмову у позові про стягнення різниці вартості послуг балансування, наданих відповідачеві у 2016-2017 роках, повністю відповідають вищевказаним правовим позиціям, викладеним Верховним Судом при розгляді даної категорії спорів, що виникають зі подібних правовідносин. Аргументи, викладені позивачем у касаційній скарзі, зазначеного не спростовують та зводяться лише до вільного тлумачення скаржником висновків Верховного Суду викладених у постанові від 22.06.2018 зі справи № 904/5621/17.

…7.78. У цій справі Суд не вбачає підстав відступати від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/2090/16, у контексті доводів касаційної скарги, зважаючи на таке.

7.79. Зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що у позивача відсутні підстави для здійснення коригування розміру небалансу відповідача після 28.04.2017 та за яким вже було здійснено балансування оператором газотранспортної системи та відповідно права вимагати оплати послуг балансування за результатами проведеного коригування; позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження негативного місячного небалансу відповідача за спірний період, визначеного позивачем з дотриманням встановленого законодавством та умовами договору строку надання односторонніх актів про надання послуг балансування; при розрахунку небалансу позивачем не дотримано вимог пунктів 1, 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, а саме: здійснення алокації на суб`єкта ринку природного газу - АТ "НАК "Нафтогаз України" (третя особа 1), що відповідно і призвело до неправильного визначення коефіцієнту компенсації 1, 2 та, відповідно, збільшення вартості таких послуг.

7.80. Колегія суддів враховує, що на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було передано справи №922/3987/19 та №918/450/20 з мотивів необхідності відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/2090/16.

7.81. За результатами розгляду справи №922/3987/19 та №918/450/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/2090/16.

7.82. У цій справі Суд також не вбачає підстав відступати від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/2090/16, оскільки висновок у цій справі ґрунтується на встановлених судами обставинах щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження негативного місячного небалансу відповідача за спірний період, визначеного позивачем з дотриманням встановленого законодавством та умовами договору строку надання односторонніх актів про надання послуг балансування, а також на тому, що позивачем не дотримано при розрахунку небалансу вимог абзаців п`ятого, шостого глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС. При цьому у касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" не наведено належного вагомого обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у зазначеній постанові.

7.83. Доводи касаційної скарги в частині необхідності відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2019 у справі №924/447/18, від 12.06.2019 у справі №920/344/18, від 18.06.2019 у справі №922/1580/18, від 25.02.2020 у справі №905/2248/18, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що висновки судів попередніх інстанцій в частині права позивача на коригування обсягів наданих послуг балансування та застосування коефіцієнту 1,2 у повній мірі узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.07.2019 у справі №903/394/18. З огляду на що колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правових позицій щодо правильного застосування норм права, викладених у вказаних раніше постановах Верховного Суду".

5.14. Постанова Верховного Суду від 26.01.2023 у справі № 906/481/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом АТ "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 131 565 870,68 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 - постачальник із спеціальними обов`язками - це суб`єкти господарювання, на якого відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу.

Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187, на АТ "НАК "Нафтогаз України" у спірному періоді покладено обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 720-р від 04.10.2017 року "Про деякі питання опалювального сезону 2017/18 року" на АТ «НАК «Нафтогаз України» покладено обов`язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Водночас, Кабінет Міністрів України зобов`язав АТ «НАК «Нафтогаз України» видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, і це є обов`язком АТ «НАК «Нафтогаз України» , а не правом останнього.

Тобто, АТ «НАК «Нафтогаз України», як постачальник, повинно було подати номінації на відповідні розрахункові місяці про підтвердження обсягів постачання природного газу виробникам теплової енергії, при цьому, ненадання таких номінацій на наступний місяць щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє його від обов`язків постачати природний газ споживачам - виробникам теплової енергії.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17 зазначено наступне:

"16. За приписами статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

Отже на підставі вказаного розпорядження, яке є обов`язковим до виконання, на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону. Аналогічний висновок про обов`язок Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" видати номінації відповідно до вказаного Розпорядження також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17."

Подібні правові висновки Верховного Суду є сталою практикою та знайшли своє відображення і у правових позиціях Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 18.06.2019 у справі № 912/1558/18, від 09.04.2019 у справі № 909/173/18, від 12.03.2019 № 917/325/18, від 05.03.2019 №923/351/18, від 03.10.2018 у справі № 904/8963/17, від 06.09.2018 у справі № 904/9265/17, від 04.09.2018 у справі № 904/9570/17, від 04.09.2018 у справі № 922/4187/17, від 29.08.2018 у справі № 904/8966/17, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18.

5.15. Постанова Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом АТ "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз про стягнення з відповідача на користь позивача 129 648 134,16 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"…Аналіз положень законодавства у сфері газопостачання дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнту компенсації за визначеною в пункті 9.2 договору формулою, підлягаючою застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №916/1807/16, від 04.12.2018 у справі №927/276/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 27.03.2019 у справі №906/110/18 та від 09.04.2019 у справі №903/394/18).

24. Правова позиція, що при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів), викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16 та у справі № 914/1652/16, від 04.12.2018 у справі №927/276/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 12.03.2019 у справі № 917/325/18 та у справі № 920/344/18, від 27.03.2019 у справі № 906/110/18, від 23.04.2019 у справі № 910/20912/17".

5.16. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18 (за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 6 453 530 155, 96 грн).

5.17. Постанова Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 904/5916/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом АТ "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 246 108 340,67 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"32. Водночас в абзаці 2 пункту 4.13 постанови від 14.11.2019 у справі № 904/2732/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду фактично погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог за період січень-червень 2018 року, який (висновок) базувався на визнанні необґрунтованим застосування у відповідних актах за вказаний період коефіцієнта 1,2, та правильності застосування коефіцієнта 1, попередньо врахувавши викладений неодноразово (в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 27.03.2019 у справі № 906/110/18 та від 09.04.2019 у справі № 903/394/18) правовий висновок про те, що аналіз положень законодавства у сфері газопостачання дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнта компенсації за визначеною в пункті 9.2 договору формулою, яка підлягає застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника".

5.18. Постанова Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 914/2/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом АТ "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 826 214 771,87 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"При цьому Верховний Суд вважає за необхідне вказати на те, що Суд неодноразово викладав правову позицію щодо неправомірності здійснення повторного балансування чи коригування місячного небалансу. Відповідна позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/1382/18, № 922/1580/18, № 910/2663/19, № 910/5354/19, № 924/447/18, № 920/344/18, № 911/1159/18 та не залежить безпосередньо від встановлених обставин застосування розміру коефіцієнту компенсації (рівного 1 чи 1.2), тому у Верховного Суду відсутні підстави для надання окремого правового висновку з цього питання, як і відсутні підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 920/344/18".

5.19. Постанова Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 277" про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі 253 441,76 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"24. При цьому апеляційним судом обґрунтовано відхилено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.03.2019 № 615/0/45-19 через те, що цей витяг датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

25. Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15".

5.20. З урахуванням доводів скаржника, проаналізувавши висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що розгляд питань щодо видобутку, купівлі-продажу, зберігання, транспортування, врегулювання небалансу та споживання природного газу з використанням газотранспортної системи кінцевим споживачем повинен здійснюватися судом з урахуванням наявності або відсутності договірних відносин між усіма зазначеними суб`єктами (постачальником газу, оператором ГТС, оператором ГРМ та кінцевим споживачем), а також з урахуванням доказів, які підтверджують фактичне виконання наявних між зазначеними суб`єктами договорів щодо купівлі-продажу, транспортування, балансування газу тощо.

5.21. Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом ГТС, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу" Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

5.22. Відповідно до пунктів 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

5.23. Частинами 1, 2 статті 32 зазначеного Закону передбачено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

5.24. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Додатком до зазначеної постанови НКРЕКП є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

5.25. Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс ГТС, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

5.26. Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

5.27. Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);

балансування - це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;

фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу;

комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації;

алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу;

небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації;

5.28. Замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій (пункт 2 розділу XIII Кодексу ГТС).

5.29. Пунктом 3 глави ХIV Кодексу ГТС визначено, що перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

5.30. Відповідно до положень глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

5.31. Відповідно до пункту 4 і підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць. Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

5.32. Колегія суддів з урахуванням зазначених положень Кодексу ГТС та умов пунктів 9.1, 9.4, 11.4 договору транспортування природного газу зазначає, що для наявності підстав для оплати виставленого оператором рахунку вартості послуг балансування законодавчо передбачено сукупність обставин у такій послідовності: 1) виникнення негативного місячного небалансу; 2) неврегулювання замовником послуг транспортування самостійно небалансу в строк до 12-го числа місяця, наступного за газовим місяцем; 3) оформлення оператором одностороннього акта на обсяг неврегульованого замовником обсягу небалансу; 4) надання оператором замовнику до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 18.06.2020 у справі № 910/2663/19, від 14.11.2019 у справі № 904/2732/18.

5.33. Господарський суд першої інстанції, розглядаючи цю справу по суті заявлених позовних вимог, зазначив, що позивач всупереч вимогам пункту 9.4 договору транспортування природного газу коригуючі акти за лютий, квітень - червень 2016 року направляв відповідачу в червні 2017 року; коригуючі акти за липень - вересень та листопад 2016 року направляв відповідачу в липні 2017 року; коригуючі акти за грудень 2016 року направляв відповідачу в серпні 2017 року; коригуючі акти за січень - лютий 2017 року направляв відповідачу в серпні 2017 року; коригуючі акти за березень -квітень 2017 року направляв відповідачу в липні 2017 року.

5.34. За висновком місцевого господарського суду, такі дії позивача вчинено з порушенням будь-яких розумних строків для оформлення наданих послуг балансування, визначених договором транспортування природного газу та Кодексом ГТС. Таким чином, суд констатував, що позивач без наявних правових підстав здійснив перерахунок послуг балансування за попередні місяці, за якими позивачем вже складалися акти надання послуг балансування за відповідні періоди.

5.35. За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повторне здійснення балансування газу в червні - серпні 2017 року за минулі місяці 2016 - 2017 років на підставі додаткових або коригуючих актів не передбачено положеннями договору транспортування природного газу та Кодексом ГТС, а тому, за висновком суду, в цьому випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за коригуючими актами.

5.36. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції, визнав помилковим висновок господарського суду першої інстанції про відсутність у позивача права здійснення коригування відповідних актів та зазначив, що в чинному законодавстві відсутні норми, які прямо забороняють позивачу здійснювати коригування небалансу.

5.37. Апеляційний господарський суд зазначив, що встановлений договором транспортування природного газу для позивача строк є виключно строком для вчинення дій щодо пред`явлення кредитором вимог до боржника здійснити оплату наданих послуг балансування, до вчинення яких відповідач не може виконати свого обов`язку, оскільки встановлений для відповідача строк здійснити оплату визначається з моменту отримання пакету документів, тобто моментом пред`явлення вимоги, яку кредитор вправі висувати в будь-який час.

5.38. При цьому апеляційний господарський суд послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 903/394/18. Верховний Суд у зазначеній справі не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо принципової неможливості коригування відповідних актів, розрахунків вартості балансування, рахунків-фактур. Верховний Суд виходив із суті договірних відносин між сторонами спору, в силу яких відповідні рахунки-фактури складаються позивачем на підставі даних, що їх надано йому відповідачем, та з принципів справедливості, добросовісності та розумності, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України. Верховний Суд у справі № 903/394/18 констатував, що подальше коригування виконавчих документів у силу зазначеної норми можливе, якщо відповідачем у звітні дані було внесено помилкові відомості, про що стало відомо сторонам спору після надіслання відповідачем на адресу позивача відповідних рахунків-фактур. Водночас Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій таких фактів не встановили, і щодо повноти розгляду справи у цій частині скарги у позивача відсутні.

5.39. Колегія суддів вважає передчасним посилання апеляційного господарського суду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, оскільки у справі № 903/394/18 Верховний Суд дійшов висновку про можливість коригування відповідних актів, розрахунків вартості балансування, рахунків-фактур, однак за умови, що замовником у звітні дані було внесено помилкові відомості, про що стало відомо сторонам спору після надіслання замовником на адресу оператора відповідних рахунків-фактур. Водночас у цій справі № 915/1786/18 господарські суди попередніх інстанцій таких фактів не встановили.

5.40. Верховний Суд зазначає, що пунктом 1 глави 2 розділу ХІІ Кодексу ГТС в редакції до 28.04.2017 було передбачено, що у точках виходу, в яких природний газ з газотранспортної системи направляється до суміжної газотранспортної системи, газосховища або до прямого споживача, алокація обсягів природного газу здійснюється відповідним оператором суміжної газотранспортної системи, оператором газосховища або прямим споживачем, яка має бути направлена ними до оператора газотранспортної системи в строки, описані в пункті 6 цієї глави. Алокація обсягів природного газу для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи здійснюється відповідним оператором газорозподільної системи з урахуванням глави 3 цього розділу.

5.41. Пунктом 2 того ж розділу встановлено, що у разі якщо природний газ відбирається на підставі підтвердженої номінації у цій точці виходу лише одним замовником послуг транспортування, загальний обсяг природного газу, який визначено на підставі результатів вимірювань, повинен бути призначений такому замовнику послуг транспортування. При цьому пунктом 7 того ж розділу було встановлено, що алокація обсягів природного газу, здійснена відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 6 цієї глави, є підставою для виставлення рахунків замовникам послуг транспортування, у тому числі замовникам послуг транспортування, що використовують потужності на основі підтвердженої номінації як частину послуг для одного газового дня.

5.42. Водночас розділ ХІІ Кодексу ГТС було змінено з 28.04.2017 та викладено у новій редакції, згідно з пунктом 1 глави 1 якого: алокація фактичних обсягів природного газу по кожному замовнику послуг транспортування, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) ним у точці виходу за певний розрахунковий період, здійснюється оператором газотранспортної системи та доводиться ним до замовника послуг транспортування відповідно до вимог розділу XIV цього Кодексу.

5.43. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 17.09.2019 у справі № 906/408/18 про те, що здійснення алокації оператором газотранспортної системи (позивачем) за попередні газові місяці в період, коли він не мав правових підстав для її здійснення в силу закону, є діями, що безпідставно збільшують відповідальність оператора суміжної газотранспортної системи (відповідача), оскільки зі змісту Кодексу ГТС в редакції, чинній з 28.04.2017, вбачається, що у цьому нормативно-правовому акті відсутня вказівка про надання йому зворотної дії в часі, що узгоджується з положеннями частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України.

5.44. При цьому повторне здійснення балансування на підставі додаткових або коригуючих актів не передбачене положеннями договору та Кодексу ГТС, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за коригуючими актами (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №924/447/18 та від 12.06.2019 у справі №920/344/18, постановах від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18).

5.45. Аналіз положень законодавства у сфері газопостачання дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнта компенсації за визначеною в пункті 9.2 договору формулою, що підлягає застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №916/1807/16, від 04.12.2018 у справі №927/276/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 27.03.2019 у справі №906/110/18 та від 09.04.2019 у справі №903/394/18, постановах від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18).

5.46. Крім того, у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18 зазначено, що питання обґрунтованості застосування коефіцієнта 1 або 1,2 цілком залежить від аналізу позивачем наданих йому відповідачем звітів про алокацію, на підставі яких позивачем було виставлено відповідачеві первісні рахунки-фактури вартості послуг балансування. У цьому сенсі Верховний Суд виходить з принципу pacta sunt servanda, в силу якого обов`язку відповідача надати позивачеві звіти по алокації кореспондується право позивача кваліфікувати відповідні обсяги як відібрані санкціоновано/несанкціоновано, застосувавши відповідний коефіцієнт. Ризики невірної кваліфікації спірних обсягів газу несе сам позивач і це витікає з доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

5.47. З урахуванням доводів скаржника та обставин справи, які встановили господарські суди попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць; місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18).

5.48. Отже, відповідно до положень законодавства, пункту 9.4 укладеного між сторонами договору, позивач як оператор газотранспортної системи має обов`язок до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надати відповідачу односторонній акт про надання послуг балансування, а відповідач як замовник, крім вартості послуг, вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів.

5.49. Водночас господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач коригуючі акти за лютий, квітень - червень 2016 року направляв відповідачу в червні 2017 року; коригуючі акти за липень - вересень та листопад 2016 року направляв відповідачу в липні 2017 року; коригуючі акти за грудень 2016 року направляв відповідачу в серпні 2017 року; коригуючі акти за січень - лютий 2017 року направляв відповідачу в серпні 2017 року; коригуючі акти за березень - квітень 2017 року направляв відповідачу в липні 2017 року.

5.50. З огляду на викладене висновки апеляційного господарського суду про наявність права у позивача здійснювати коригування відповідних актів, суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 25.08.2022 у справі № 914/2/19, на які посилається скаржник, зокрема, щодо неправомірності здійснення повторного балансування на підставі додаткових або коригуючих актів.

5.51. Крім того, як зазначив господарський суд першої інстанції, та обставина, що за квітень 2016 року, березень та червень 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (чи будь-який інший ліцензований постачальник) не визнає себе постачальником природного газу для виробників теплової енергії, не є достатньою підставою для віднесення спірних негативних місячних небалансів на оператора ГРМ, оскільки Кодекс газорозподільних систем вимагає насамперед здійснити їх врегулювання між такими суб`єктами ринку природного газу як постачальник природного газу та споживач природного газу в порядку, передбаченому саме Кодексом ГТС.

5.52. Як установлено судом першої інстанції, позивач не спростував тієї обставини, що надав послугу з транспортування природного газу в загальному обсязі 221,229 тис. м3 у квітні 2016 року, березні та червні 2017 року виробникам теплової енергії. У свою чергу, відповідач (оператор ГРМ) не заперечує та визнає, що розподілив весь цей обсяг природного газу у газорозподільній системі виробникам теплової енергії як споживачам, а виробники теплової енергії (підприємства ТКЕ) не заперечують та визнають, що фактично спожили весь обсяг природного газу.

5.53. Господарський суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів, на яких правових підставах він надав послугу транспортування спірних обсягів природного газу виробникам теплової енергії (підприємствам ТКЕ), які не були виділені їм до постачання будь-яким постачальником, в тому числі ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Місцевий господарський суд також зазначив, що природний газ має власника та постачальника, тому, заперечуючи статус постачальника, позивач не довів, природний газ якого власника (постачальника) він фізично протранспортував до газорозподільної системи, експлуатацію якої забезпечує відповідач (оператор ГРМ).

5.54. Таким чином, Кодекс ГТС імперативно визначає обов`язок постачальника природного газу за підсумками місяця врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу споживача шляхом запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, і лише у разі якщо після запроваджених заходів залишиться неврегульований небаланс споживача, оператор ГТС вправі віднести цей небаланс на оператора ГРМ. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18.

5.55. Оператор ГТС не вправі відносити на небаланс оператора ГРМ неврегульовані небаланси споживача без вжиття його постачальником заходів, передбачених Кодексом ГТС, для врегулювання небалансів.

5.56. За таких обставин Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 30.06.2022 у справі № 904/5916/19, та зазначає, що для визначення коефіцієнта компенсації за наведеною в пункті 9.2 договору формулою, що підлягає застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з урахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника.

5.57. Отже, Верховний Суд констатує, що зміст постанови апеляційного господарського суду суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які обґрунтовано посилається скаржник, та які взяті до уваги колегією суддів.

5.58. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.59. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.60. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73 74 76 77 86 236-238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.61. З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови зазначених висновків є обґрунтованими а тому під час нового апеляційного розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно розглянути цю справу з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник, та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваної постанови, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

5.62. Зважаючи на викладене касаційну скаргу АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" належить задовольнити, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у цій справі слід скасувати, справу № 915/1786/18 передати на новий апеляційний розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

Судові витрати

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "МИКОЛАЇВГАЗ" задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 915/1786/18 скасувати, справу № 915/1786/18 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак