Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.03.2018 року у справі №910/14550/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/14550/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Мачульського Г. М., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства «Укртрансгаз» - Болдіна В. В.,

Акціонерного товариства «Київгаз» - Данилевського О. М., Лебедєва Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020

(у складі колегії суддів: Скрипка І. М. (головуючий), Тищенко А. І.,

Михальська Ю. Б.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 (суддя Балац С. В.)

в частині незадоволених позовних вимог

у справі № 910/14550/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Публічного акціонерного товариства «Київгаз»

про стягнення 6 307 780,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (змінене найменування - Акціонерне товариство «Укртрансгаз») (далі - позивач, АТ «Укртрансгаз») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (змінене найменування - Акціонерне товариство «Київгаз») (далі - відповідач, АТ «Київгаз») про стягнення 6 307 780,45 грн, з яких 5 487 141,64 грн заборгованості по оплаті наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 №1109011147/П19, 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн 3 % річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 № 1109011147/П19, укладеного між сторонами у справі, в частині повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Після порушення провадження у справі № 910/14550/17 відповідач здійснив часткові оплати за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, у зв`язку із чим позивач 23.04.2018 подав до суду першої інстанції відповідь на відзив АТ «Київгаз», у якому просив стягнути з відповідача 1 782 030,11 грн, з яких 961 391,30 грн основного боргу за надані у жовтні 2016 року послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн 3 % річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020, позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4 525 750,34 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 805 194,12 грн основного боргу та 12 017,91 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані недоведеністю позовних вимог у частині, яка незадоволена судами (щодо стягнення 156 197,19 грн основного боргу за надані у жовтні 2016 року послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 261,822 тис. куб. м.), оскільки надані відповідачем акти приймання-передачі природного газу, складені між ДП «КиївГазЕнерджи» та АТ «Київгаз», НАК «Нафтогаз України» та АТ «Київгаз», АТ «Укртрансгаз» та АТ «Київгаз» підтверджують, що у жовтні 2016 року відповідач прийняв від позивача природний газ в обсязі 1 260,795 тис. куб. м. на суму 805 194,12 грн. Також суди вказали, що спірний обсяг природного газу не існував, а хибні дані позивача виникли через некоректну роботу вузла обліку газу, встановленого на ГРС-12 (Хотів).

Узявши до уваги те, що позивач не оплатив судову економічну експертизу, призначену судом першої інстанції з метою визначення, зокрема, сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, попри покладення такого обов`язку судом на позивача, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, ураховуючи невизначеність таких розрахунків.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у частині незадоволених позовних вимог, 20.02.2020 АТ «Укртрансгаз» подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених п. 1, 3 ч.2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 в частині незадоволених позовних вимог про стягнення 156 197,19 грн основного боргу, 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн 3 % річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, АТ «Укртрансгаз» зазначило, що:

при вирішенні спору ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було враховано правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №922/2716/17, у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2017 у справі № 923/1908/15, у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн 3 % річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат;

відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень ст. 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», гл. 2, 5 р. ІІІ Кодексу газотранспортної системи щодо здійснення державного регулювання видів діяльності стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірюваної техніки, відповідності або невідповідності вузлів обліку газу вимогам чинних стандартів, стосовно спірних питань щодо результатів вимірювань обсягу природного газу або технічних, у т. ч. метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, розбіжностей щодо обсягу переданого/прийнятого природного газу при вимірюванні комерційними вузлами обліку газу;

при встановлені обставин прийняття відповідачем у жовтні 2016 року природного газу в обсязі 1 260,795 тис. куб. м., а не 1 522,617 тис. куб. м. (за даними позивача), суди попередніх інстанцій не врахували умови технічної угоди від 04.05.2011 № 10-03-92, укладеної між позивачем та відповідачем, та факт підписання між сторонами у справі двостороннього акта від 03.11.2016 приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року;

судами не враховано, що умовами технічної угоди від 04.05.2011 № 10-03-92 та гл. 5 р. ІІІ Кодексу газотранспортної системи передбачено порядок вирішення спірних питань між сторонами щодо результатів вимірювання обсягу природного газу або технічних, у т. ч. метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки;

висновки судів попередніх інстанцій про те, що встановлений позивачем улітку 2016 року ВОГ на ГРС-12 (Хотів) не відповідає вимогам чинного законодавства з питань метрологічної діяльності зроблено без урахування положень ст. 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та гл. 2 р. ІІІ Кодексу газотранспортної системи та без надання належної оцінки доказам у справі, зокрема, актам від 27.09.2016 введення основного та дублюючого ВОГ на ГРС-12 (Хотів) у комерційну експлуатацію з 01.08.2016, які підписані у т. ч. представником відповідача.

Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі №910/14550/17 з підстав, передбачених п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено касаційну скаргу АТ «Укртрансгаз» до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.05.2020.

19.05.2020 АТ «Київгаз» надало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Оскільки АТ «Укртрансгаз» подало касаційну скаргу після набрання чинності цим Законом зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У справі № 910/14550/17, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що 28.09.2011 між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (правонаступником якої є АТ «Укртрансгаз») (газотранспортне підприємство) та АТ «Київгаз» (замовник) укладено договір № 1109011147/П19 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - договір від 28.09.2011 №1109011147/П19), відповідно до п. 1.1 якого газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

На виконання умов договору від 28.09.2011 № 1109011147/П19 АТ «Укртрансгаз» поставило АТ «Київгаз» у квітні-грудні 2016 року, січні-червні 2017 року природний газ на загальну суму 11 682 483,56 грн, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за вказані періоди.

У порушення умов договору від 28.09.2011 № 1109011147/П19 відповідач частково сплатив позивачу вартість наданих послуг, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 5 487 141,64 грн по оплаті наданих послуг протягом жовтня 2016 року, січня-червня 2017 року, що стало підставою для звернення АТ «Укртрансгаз» до господарського суду із позовом про стягнення з АТ «Київгаз» 5 487 141,64 грн основної заборгованості, 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн 3% річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат.

Після порушення провадження у справі № 910/14550/17 відповідач здійснив часткові оплати за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, у зв`язку із чим позивач 23.04.2018 подав до суду першої інстанції відповідь на відзив АТ «Київгаз», у якому просив стягнути з відповідача 961 391,30 грн основного боргу за надані у жовтні 2016 року послуги, 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн 3 % річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат.

Здійснення відповідачем часткових оплат за надані послуги з транспортування природного газу стало підставою для закриття судом першої інстанції провадження у справі № 910/14550/17, яка розглядається, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4 525 750,34 грн.

При з`ясуванні обставин існування у відповідача заборгованості за надані у жовтні 2016 року послуги у заявленому позивачем розмірі судами попередніх інстанцій установлено, що на підтвердження отриманого відповідачем природного газу в обсязі 1 522,617 тис. куб. м. у жовтні 2016 року на суму 972 404,12 грн позивач подав акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.10.2016 № 10-16-1109011147/П19, який підписано лише АТ «Укртрансгаз».

Не погоджуючись з обсягом отриманого газу у жовтні 2016 року (у розмірі 1 522,617 тис. куб. м.) АТ «Київгаз» склало, підписало та надало позивачеві акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.10.2016, у якому зазначило, що у жовтні 2016 року ним було використано природного газу в обсязі 1 260, 795 тис. куб. м. на суму 805 194,12 грн.

На підтвердження своїх доводів про отримання природного газу у жовтні 2016 року в обсязі меншому, ніж зазначено позивачем у акті наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.10.2016 № 10-16-1109011147/П19, відповідач надав:

акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, складений між ДП «КиїкГазЕнерджи" та АТ «Київгаз», про те, що відповідно до умов договору від 31.10.2016 № КГЕ-18 ДП «КиївГазЕнерджи" передало, а АТ «Київгаз» прийняло природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат у жовтні 2016 року в обсязі 15,659 тис. кв. м.;

акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, складений між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та АТ «Київгаз», про те, що відповідно до умов договору від 30.12.2015 № 16-012-В ПАТ «НАК «Нафтогаз України» передало, а відповідач прийняв імпортований природний газ для забезпечення власних потреб у жовтні 2016 року в обсязі 19,460 тис. кв. м.;

акт приймання-передачі природного газу при відборі шляхом заміщення з ПСГ від 22.11.2016 № 296/09-16, складений між АТ «Укртрансгаз» та АТ «Київгаз», про те, що згідно договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 15.04.2015 № 1504000539 у жовтні 2016 року АТ «Укртрансгаз» здійснило відбір природного газу шляхом заміщення з ПСГ, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1 225,676 тис. кв. м.

Урахувавши ту обставину, що АТ «Укртрансгаз» та АТ «Кивїгаз» не узгодили обсяг природного газу, отриманого відповідачем у жовтні 2016 року шляхом підписання двостороннього акта наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за спірний місяць, суд першої інстанції дійшов висновку, що акти приймання-передачі природного газу (від 31.10.2016 та від 22.11.2016 № 296/09-16), надані відповідачем, підтверджують отримання відповідачем від позивача у жовтні 2016 року природного газу в обсязі 1 260,795 тис. куб. м. на суму 805 194,12 грн, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за жовтень 2016 задоволено частково у розмірі 805 194,12 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Укртрансгаз» про стягнення з відповідача 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн 3 % річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не оплатив судову економічну експертизу, призначену судом першої інстанції з метою визначення, зокрема, сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, попри покладення такого обов`язку судом на позивача, вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, ураховуючи невизначеність таких розрахунків позивача.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції, зазначивши, що спірний обсяг природного газу не існував, а хибні дані позивача виникли через некоректну роботу вузла обліку газу, встановленого на ГРС-12 (Хотів).

У касаційній скарзі АТ «Укртрансгаз» оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 23.01.2020 та рішення суду першої інстанції від 06.08.2018 в частині незадоволених позовних вимог з підстав, передбачених п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у частині незадоволених позовних вимог та в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п. 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3).

Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, АТ «Укртрансгаз» зазначило, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень ст. 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», гл. 2, 5 р. ІІІ Кодексу газотранспортної системи щодо здійснення державного регулювання видів діяльності стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірюваної техніки, відповідності або невідповідності вузлів обліку газу вимогам чинних стандартів, стосовно спірних питань щодо результатів вимірювань обсягу природного газу або технічних, у т. ч. метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, розбіжностей щодо обсягу переданого/прийнятого природного газу при вимірюванні комерційними вузлами обліку газу, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 156 197,19 грн основного боргу за договором від 28.09.2011 № 1109011147/П19 за жовтень 2016 року.

Після відкриття касаційного провадження не встановлено наявності висновку Верховного Суду щодо питання застосування наведених норм права у подібних правовідносинах з урахуванням конкретних обставин справи.

Скаржник зазначив, що висновки судів про те, що встановлений позивачем влітку 2016 року ВОГ на ГРС-12 (Хотів) не відповідає вимогам чинного законодавства з питань метрологічної діяльності зроблено без урахування положень ст. 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», гл. 2, 5 р. ІІІ Кодексу газотранспортної системи та умов технічної угоди від 04.05.2011 № 10-03-92 щодо порядку вирішення спірних питань, які виникають за результатами вимірювання обсягу природного газу або технічних, у т. ч. метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки.

Перевіряючи такі доводи касаційної скарги АТ «Укртрансгаз» Касаційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги АТ «Укртрансгаз», зокрема, про стягнення з відповідача 961 391,30 грн основного боргу за надані у жовтні 2016 року послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 1 522,617 тис. куб. м.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори.

Згідно зі ст. 626, 627, ч. 1 ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 3.1-3.4, 5.4 договору від 28.09.2011 № 1109011147/П19 сторони передбачили, що послуги з транспортування газу оформлюються позивачем і відповідачем актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Позивач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляє відповідачу два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою позивача. Відповідач протягом 2-х днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою відповідач, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків відповідача з позивачем. Вартість фактично наданих позивачем відповідачу послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

На підтвердження отриманого відповідачем природного газу в обсязі 1 522,617 тис. куб. м. у жовтні 2016 року на суму 972 404,12 грн позивач подав акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.10.2016 №10-16-1109011147/П19.

Окрім того, позивач надав акт від 29.07.2016, підписаний у т. ч. представником АТ «Київгаз», про те, що на ГРС-12 (Хотів) Боярського ЛВУМГ встановлено, підключено та введено у комерційну експлуатацію з 01.08.2016 основний вузол обліку газу (пункт виміру газу).

03.11.2016 між УМГ «Київтрансгаз» АТ «Утрансгаз» та відповідачем складено акт передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року, у якому зафіксовано, що УМГ «Київтрансгаз» передало через, зокрема ГРС-12, а відповідач прийняв в свої мережі 26 390 589 куб. м. природного газу.

11.11.2016 АТ «Київгаз» направило на адресу УМГ «Київтрансгаз» АТ «Утрансгаз» лист, у якому вказало на помилковість свого рішення про прийняття вузла обліку газу, встановленого на ГРС-12 (Хотів), у комерційну експлуатацію з 01.08.2016, та зазначив про відкликання свого підпису під актом від 29.07.2016.

Того ж дня АТ «Київгаз» направило УМГ «Київтрансгаз» АТ «Утрансгаз» лист № 3087-09, в якому вказало, що дані у акті від 03.11.2016 щодо обсягу переданого газу не відповідають фактичним обставинам та не можуть застосовуватись для визначення фактично переданих у мережі АТ «Кивїгаз» обсягів природного газу.

До зазначеного листа АТ «Київгаз» додав попередній акт від 11.11.2016 передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року, у якому зазначив, що у спірному місяці УМГ «Київтрансгаз» передало через, зокрема ГРС-12, а відповідач прийняв в свої мережі 26 128 767 куб. м. природного газу.

У поясненнях причин виникнення розбіжностей, які призвели до складання попереднього акта від 11.11.2016 (додаток до акта) відповідач зазначив, що показники приладу обліку, встановленого на ГРС-12 (Хотів) не можуть сприйматись як достовірні та належним чином встановлені, оскільки різниця в обсягах природного газу, переданого в мережі АТ «Київгаз», що виміряні таким приладом, та виміряні вузлом обліку на базі змінного перепаду тиску, постійно збільшується та досягла у жовтні 2016 року 1 %.

Вказане стало підставою для невизнання відповідачем отриманого від позивача обсягу газу у жовтні 2016 року за договором від 28.09.2011 № 1109011147/П19 у розмірі 1 522,617 тис. куб. м. та направлення на підпис нової редакції акта наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.10.2016 в обсязі 1 260,7958 тис. куб. м. (додаток до листа від 15.11.2016 №2741/18).

Таким чином, судам установлено, що неузгоджена розбіжність між даними АТ «Утрансгаз» та АТ «Київгаз» щодо отриманого у жовтні 2016 року за договором від 28.09.2011 № 1109011147/П19 обсягу природного газу становить 261,822 тис. куб. м.

Суди попередніх інстанцій погодились із доводами відповідача та вказали, що спірний обсяг природного газу не існував, а хибні дані позивача виникли через некоректну роботу вузла обліку газу, встановленого на ГРС-12 (Хотів).

При цьому суди попередніх інстанцій не надали правову оцінку наявній в матеріалах справи технічній угоді від 04.05.2011 №10-03-92 про умови приймання-передачі природного газу на пунктах приймання-передачі та режим транспортування його споживача (з урахуванням протоколу розбіжностей до неї), укладеній між позивачем в особі УМГ «Київтрансгаз» та відповідачем.

У вказаній технічній угоді сторони погодили, зокрема, такі умови:

кількість переданого (прийнятого) газу, визначається вимірювальним комплексом (далі - ВК), встановленим на ГРС Трансгазу (п. 4.1);

перевірки метрологічних характеристик вимірювальних комплексів проводяться відповідно до стандартів СОУ № 60.3-30019801-030:2005 і технічною документацією на ВК (п. 4.6);

періодичні перевірки ВК на ГРС Трансгазу, щодо їх роботи в межах метрологічних норм і стандартів, проводяться за участю представників Київгазу в присутності інженерно-технічного персоналу (далі - ІТП) Трансгазу (п. 5.1);

сторони мають право вимагати проведення позачергової перевірки приладів в органах Держспоживстандарту України, у т. ч. на місці експлуатації цих приладів (п.5.8);

для проведення позачергової перевірки газовимірювальної дільниці, незалежно від системи обліку газу, ініціатор перевірки письмово доводить це до відома іншої сторони. Перевірки проводяться ІТП сторін не пізніше ніж у 5-ти денний термін з дня надходження повідомлення до іншої сторони (п. 5.9);

кількість переданого та прийнятого газу за календарний місяць визначається диспетчерськими службами сторін на підставі: інструментальних даних відповідних приладів та розрахованого обсягу газу використаного на ГРС в якості виробничо-технологічних витрат і затверджується двостороннім місячним актом (п. 7.1);

місячний акт приймання-передачі газу складається та підписується представниками Трансгазу та Київгазу до 5-го числа місяця, наступного за звітним (п. 7.7);

при виникненні суперечки між сторонами у визначеній кількості переданого газу на підставі показників приладів Трансгазу, складається попередній акт приймання-передачі. Після вирішення суперечки різниця, яка виникла, обраховується у кінцевому місячному акті приймання-передачі з обов`язковим додатком, де вказано причини, які призвели до необхідності корегування обсягів газу (п. 7.11);

сторона, яка не погоджується з визначенням добової чи місячної кількості поданого газу, заявляє про це іншій стороні протягом 10-ти днів з моменту оформлення акта або іншого офіційного документа, що підтверджує кількість поданого (прийнятого) газу (п. 7.12);

вирішення спірних питань щодо метрологічного стану вимірювальних дільниць може здійснюватися на підставі висновку (відповідного акта) органів Держспоживстандарту України, до якого звертається зацікавлена сторона (п. 8.2).

Постановою від 30.09.2015 № 2493 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджено Кодекс газотранспортної системи.

Відповідно до п. 1, 2 гл. 2 р. ІІІ Кодексу газотранспортної системи (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (ПВВГ). Комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природний газ. Якщо у сторони, що передає газ, відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ.

Згідно із п. 9 гл. 2 р. ІІІ Кодексу газотранспортної системи особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором газотранспортної системи та операторами суміжних систем (окрім оператора газорозподільних систем) або іншими суб`єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, регулюються Кодексом та технічною угодою, що укладається між вказаними суб`єктами. Особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи регулюються положеннями Кодексу та у випадку необхідності Технічною угодою, яка не може суперечити положенням Кодексу.

У п. 19 гл. 2 р. ІІІ Кодексу газотранспортної системи зазначено, що приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (ПВВГ). У разі відповідності комерційного ВОГ (ПВВГ) вимогам технічних регламентів та норм, правил і стандартів, що підтверджується уповноваженими на це організаціями, оператор суміжної системи або інших суб`єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи, не може відмовити власнику комерційного ВОГ (ПВВГ) у підписанні акта введення ВОГ (ПВВГ) у комерційну експлуатацію.

У гл. 5 р. ІІІ Кодексу газотранспортної системи зазначено, що усі спори (розбіжності), які виникають при здійсненні обліку природного газу, у тому числі визначення добового чи місячного обсягу та ФХП поданого газу, повинні вирішуватись шляхом переговорів (п. 1).

Якщо сторона, що приймає/передає природний газ, не погоджується з визначенням добового чи місячного обсягу та ФХП поданого газу, то вона повинна заявити про це іншій стороні, що приймає/передає природний газ, протягом п`яти днів з дати оформлення акта або іншого документа, що підтверджує значення обсягу та ФХП поданого (прийнятого) газу (п. 2).

У разі виникнення між сторонами спірних питань щодо результатів вимірювань обсягу природного газу або технічних, у тому числі метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, сторони, що приймає/передає природний газ, мають право вимагати проведення експертної повірки засобів вимірювальної техніки (п. 3).

У разі неможливості досягнення згоди (у тому числі на підставі результатів проведеної експертної повірки) шляхом переговорів пред`явлені спірні питання передаються на розгляд до суду (п. 4).

До врегулювання розбіжностей та прийняття рішення суду обсяг переданого (прийнятого) газу встановлюється відповідно до результатів вимірювань комерційного ВОГ (ПВВГ) (п. 5).

Під час вирішення спору суди попередніх інстанцій не застосували наведені положення Кодексу газотранспортної системи та умови технічної угоди від 04.05.2011 № 10-03-92, не надали оцінку умовам технічної угоди від 04.05.2011 № 10-03-92 з точки зору відповідності її умов положенням Кодексу газотранспортної системи, та не надали оцінку доказам відповідача щодо некоректної роботи ВОГ ГРС-12 (Хотів) з точки зору дотримання ним встановленого порядку оскарження результатів вимірювань обсягу природного газу або технічних, у тому числі метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, в результаті чого дійшли передчасних висновків, що встановлений позивачем влітку 2016 року ВОГ на ГРС-12 (Хотів) не відповідає вимогам чинного законодавства з питань метрологічної діяльності, а тому спірний об`єм природного газу в обсязі 261,882 тис. куб. м. безпідставно включено позивачем у акт від 31.10.2016 № 10-16-1109011147/П19 за жовтень 2016 року.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, АТ «Укртрансгаз» вказало, що суди попередніх інстанцій застосували ст. 549, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та процесуальні норми про призначення судової експертизи (з метою визначення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат) без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17, у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2017 у справі № 923/1908/15, у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн 3 % річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат.

Скаржник зазначив, що при розрахунках сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат позивач дотримався положень ст. 549, 625 ЦК України, у розрахунках позивача чітко вказані періоди прострочення грошового зобов`язання відповідачем та розміри простроченої заборгованості, а перевірка правильності здійснених позивачем розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснюється безпосередньо судом в процесі розгляду справи і не потребує спеціальних знань.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових:

неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах;

ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду;

спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Постанова Вищого господарського суду України від 25.04.2017 у справі №923/1908/15 та постанова пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», на які посилалося АТ «Укртрансгаз» у касаційній скарзі на обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не є тими судовими рішеннями, невідповідність висновкам яких щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

У постанові від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду залишила без змін постанову суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі. При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

З огляду на зміст зазначеної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, правовідносини у справі №922/2716/17 не є подібними до правовідносин у справі № 910/14550/17, яка розглядається.

Разом з тим у постанові від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залишив без змін постановлені у справі рішення про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. При цьому Верховний Суд вказав, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а при вирішенні спору господарський суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У постанові від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17, на яку скаржник також посилається у касаційній скарзі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду скасував постановлену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції про призначення у справі судової економічної експертизи для визначення, зокрема, заборгованості зі сплати 3 % річних за порушення зобов`язань за договором про надання послуг, а справу направив на розгляд суду апеляційної інстанції. При цьому Верховний Суд зазначив, що розрахунок боргу, інфляційних втрат, процентів річних регулюється умовами договору та положеннями чинного законодавства, а правомірність здійснених позивачем нарахувань суд перевіряє при розгляді справи по суті на підставі зібраних у справі доказів та користуючись передбаченими ГПК України правами та повноваженнями.

Зі змісту постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, вбачається, що суд касаційної інстанції скасував постановлену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції про призначення судово-бухгалтерської експертизи для вирішення питання, зокрема, щодо правильності розрахунку інфляційних втрат та встановлення розміру інфляційних втрат (через розбіжності у розрахунках), а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. При цьому Верховний Суд вказав, що при вирішенні спору господарський суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У справі № 910/14550/17, у якій АТ «Укртрансгаз» подано касаційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд погодився з висновком Господарського суду міста Києва про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на те, що такі розрахунки позивача є невизначеними, а призначена судом з власної ініціативи економічна експертиза щодо визначення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат не була проведена через її неоплату позивачем.

Аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі №910/14550/17, яка розглядається, свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Оскільки висновок судів попередніх інстанцій у справі, у якій подано касаційну скаргу, про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з тим, що позивач не оплатив судову економічну експертизу, призначену судом з метою визначення розміру цих сум, суперечить вимогам ст. 549, 625 ЦК України та висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15 щодо обов`язку суду при вирішенні спору про стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат перевірити правильність розрахунку цих сум відповідно до умов договору, обставин справи та положень чинного законодавства, підтвердилась підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Ураховуючи, що розмір нарахованих позивачем сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, залежить від вирішення позовних вимог про стягнення суми основного боргу, то і в частині вирішення зазначених позовних вимог постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням на новий розгляд.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції від 23.01.2020 та рішення суду першої інстанції від 06.08.2018 у цій справі підлягають скасуванню в частині незадоволених позовних вимог з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи у частині незадоволених позовних вимог судам необхідно врахувати викладене, дослідити зібрані у справі докази, дати їм та аргументам учасників справи належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити справу відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі №910/14550/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 156 197,19 грн основного боргу за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011147/П19 від 28.09.2011 за жовтень 2016 року, 533 091,24 грн пені, 64 327,10 грн 3 % річних та 223 220,47 грн інфляційних втрат, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: Г. М. Мачульський

І. С. Міщенко