Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/3724/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Сузір`я»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021

у справі

за позовом Фермерського господарства "Сузір`я"

до Державного підприємства "Конярство України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

про стягнення заборгованості в розмірі 113 493,51 грн

в межах справи № 910/21682/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015.

2. У березні 2020 року Фермерське господарство "Сузір`я" (далі - ФГ "Сузір`я", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Конярство України" (далі - ДП "Конярство України", відповідач), у якому просило стягнути 113 493,51 грн, з яких 90 000 грн - заборгованість за договором купівлі-продажу від 02.07.2019 № 2-2019, пеня - 21 086,16 грн, 2 403,35 грн. - 3 % річних.

3. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 02.07.2019 № 2-2019 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі № 910/3724/20, залишеним без змін постановою Північого апеляційного господарського суду від 04.11.2021, у задоволенні позову Фермерського господарства «Сузір`я» відмовлено.

4.1. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний господарський суд, вказуючи на перевищення представником Філії «Запорізький кінний завод № 86» ДП "Конярство України" Узуновим Є.І. повноважень при укладенні Договору купівлі-продажу, на певні недоліки видаткової накладної від 03.07.2019 № 43, а також на ту обставину, що видаткова накладна містить відтиск печатки Філії «Запорізький кінний завод № 86» ДП «Конярство України», а з виписок банку вбачається, що оплата здійснена філією як відокремленим підрозділом Державного підприємства «Конярство України», дійшов висновку про недоведеність факту схвалення Договору купівлі-продажу відповідачем та отримання ним товару за цим договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Фермерське господарство «Сузір`я» звернулось до Касаційного господарського суду зі скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021, просить їх скасувати та прийняти рішення нове рішення про задоволення позовних вимог повному обсязі.

5.1. Судами першої та апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15. Скаржник звертає увагу, що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 27.10.2021 винесено постанову у справі № 910/3055/20, яка на думку скаржника є аналогічною та розглядається в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Конярство України".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. Від Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та прокурора Київської міської прокуратури надійшли відзиви на касаційну скаргу у яких наводяться заперечення проти задоволення касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зазначає таке.

8. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

9. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

10. Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

11. За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

12. Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

13. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

14. Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

15. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

16. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

17. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

18. Предметом касаційного перегляду є правомірність висновків попередніх судових інстанцій у цій справі стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 113 493,51 грн внаслідок порушення зобов`язань щодо повної оплати товару, поставленого відповідно до умов договору купівлі-продажу від 02.07.2019 № 2-2019.

19. Під час розгляду судами встановлено:

19.1. 02.07.2017 між ФГ "Сузір`я" (продавець) та ДП «Конярство України» в особі Філії «Запорізький кінний завод № 86» (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 2-2019 (далі - Договір купівлі-продажу).

19.2. З боку покупця договір підписав керівник Узунов Євген Іванович, діючи на підставі Положення про філію.

19.3. Договір містить відтиск печатки з ідентифікаційним кодом Філії «Запорізький кінний завод № 86» ДП «Конярство України».

19.4. Відповідно до умов Договору купівлі-продажу продавець зобов`язався передати належний йому товар у власність покупцеві, а останній - прийняти та оплатити товар - 30 060 кг гороху (пункти 1.1 - 1.4).

19.5. Загальна вартість товару - 147 293,88 грн (пункт 2.2).

19.6. Оплата перераховується протягом п`яти банківських днів з моменту відвантаження товару (пункт 2.3).

19.7. Відповідно до видаткової накладної від 03.07.2019 № 43 на підставі Договору купівлі-продажу позивач поставив ДП «Конярство України» в особі Філії «Запорізький кінний завод № 86» 30,06 тон гороху на загальну суму 147 293,88 грн (з урахуванням ПДВ).

19.8. Видаткова накладна містить відтиск печатки з ідентифікаційним кодом Філії «Запорізький кінний завод № 86» ДП «Конярство України».

19.8. Особа підписанта з боку отримувача у видатковій накладній не зазначена; вказано про те, що він діє за довіреністю.

19.9. Згідно довіреності від 24.01.2019 № 259, виданої ДП «Конярство України», останнім уповноважено Узунова Євгена Івановича на виконання повноважень щодо Філії «Запорізький кінний завод № 86» ДП «Конярство України», для чого йому надається право виконувати всі дії, пов`язані з цією довіреністю, в тому числі за попереднім погодженням з Підприємством укладати цивільно-правові угоди та договори, якщо сума перевищує 100 000 грн, у тому числі ПДВ, для товарів, робіт та послуг; довіреність діє з 28.01.2019 до 31.12.2019 включно.

19.10. Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку від 03.07.2019 № 46, останній виставлений позивачем ДП «Конярство України» в особі Філії «Запорізький кінний завод № 86» на підставі Договору купівлі-продажу за товар - 30,06 тон гороху на загальну суму 147 293,88 грн (з урахуванням ПДВ).

19.11. Згідно з випискою Запорізького РУ АТ КБ «Приватбанк» від 20.02.2020 № 2002-20VU-1356-5581 Філією «Запорізький кінний завод № 86» ДП «Конярство України» оплачено 18.10.2019 на користь позивача 27 293,88 грн за горох згідно з договором купівлі-продажу від 02.07.2019 № 2-2019 на підставі рахунку від 03.07.2019 № 46.

19.12. Згідно з випискою Запорізького РУ АТ КБ «Приватбанк» від 20.02.2020 № 2002-20VU-1345-1328 Філією «Запорізький кінний завод № 86» ДП «Конярство України» оплачено 03.12.2019 на користь позивача 30 000 грн за горох на підставі рахунку від 03.07.2019 № 46.

20. Як встановлено судом першої інстанції, наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної № 43 від 03.07.2019 містить суттєві недоліки, адже не містить посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача.

21. Із встановлених обставин судами зроблено висновок про те, що неможливо достеменно встановити хто саме підписав дану видаткову накладну та підставі якого документа була дана особа уповноважена на її підписання від імені відповідача та відповідно мала право на отримання товару від імені останнього, що позбавляє вказаний документ статусу такого, що може підтвердити факт здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем.

22. Однак ухвалюючи оскаржувані судові рішення судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не враховано те, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).

23. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

24. Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.

25. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи позивача про те, що відповідачем були здійснені дії щодо прийняття товару (горох у кількості 30 тон), що підтверджується видатковою накладною; відповідачем було проведено часткову сплату отриманого товару 18.10.2019 в сумі 27 293, 88 грн, що підтверджується банківською випискою за 18.10.2019 та 03.12.2019 р. в сумі 30 000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою за 03.12.2019 р.

26. Отже, судами, у цьому випадку, мали бути оцінені докази підтвердження поставки товару надані позивачем у їх сукупності, а саме: видаткова накладна від 03.07.2019 № 43, виписки Запорізького РУ АТ КБ «Приватбанк» від 20.02.2020 №2002-20VU-1356-5581, № 2002-20VU-1345-1328, а також оборотно-сальдові відомості позивача за липень 2019 року - квітень 2020 року та подана ним 22.07.2019 згідно квитанції про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна від 03.07.2019 № 12.

27. Крім того, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги таке.

28. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2 80 91 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

29. На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

30. Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

31. З огляду на положення статей 92 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

32. Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це, а також відсутності подальшого схвалення правочину.

33. Крім того, слід зазначити, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

34. Судами встановлено, що відповідач, частково розрахувався за поставку, а із оскаржуваних судових рішень не вбачається встановлення фактичних обставин щодо помилковості перерахування відповідачем позивачеві коштів, як помилково перерахованих на виконання договірних умов.

35. У постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц Велика Палата Верховного Суду також зробила правовий висновок, що "для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання".

36. Статтями 86 236 ГПК передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

38. Однак, оскаржувані судові рішення таким вимогам процесуального закону не відповідають, тому підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

39. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що доводи касаційної скарги знайшли часткове підтвердження, а учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі та доречні питання, порушені у касаційній скарзі та відзивах на неї, які мають значення для вирішення цього спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

41. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

42. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, суд має надати оцінку доказам та ключовим аргументам обох сторін, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Керуючись статтями 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства «Сузір`я» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі № 910/3724/20 скасувати.

3. Справу № 910/3724/20 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков