Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.02.2019 року у справі №902/1142/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 902/1142/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Стащука В.А.,

відповідача - Дудчика О.М.,

третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

на рішення Господарського суду Вінницької області

(суддя - Нешик О.С.)

від 27.07.2018,

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Крейбух О.Г., судді - Павлюк І.Ю., Тимошенко О.М.)

від 06.12.2018,

у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

до фізичної особи-підприємця Чаплінської Наталії Борисівни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4,

про стягнення 2 275 951,46 грн,

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2017 року ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ФОП Чаплінської Наталії Борисівни про стягнення 2275951,46 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належному позивачу пасажирському дизель-потягу ДР1А №156 завдана шкода джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини працівника відповідача ОСОБА_5 При цьому, позивач посилався на ст. 1172 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.07.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що з матеріалів кримінального провадження № 1201602000000342 та з акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 20.10.2016 не виявлено, що дорожньо-транспортна пригода сталося під час виконання водієм ОСОБА_5 трудових (посадових) обов'язків.

У грудні 2018 року ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові акти і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. На думку скаржника господарські суди дійшли помилкових висновків про недоведеність факту виконання водієм ОСОБА_5 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди службових обов'язків та розпоряджень ФОП Чаплінської Н.Б. Посилається на укладений 03.06.2014 між ФОП Чаплінською Н.Б. як роботодавцем та ОСОБА_5 як працівником трудовий договір, а також на усні та письмові пояснення ФОП Чаплінської Н.Б. про її розпорядження ОСОБА_5 щодо виконання певної роботи надані в день дорожньо-транспортної пригоди.

26.02.2019 до Верховного Суду надійшов відзив Чаплінської Н.Б. на касаційну скаргу. Оскільки такий відзив був поданий (надісланий поштою 22.02.2019) після закінчення строку встановленого судом (до 21.02.2019), як того вимагають частини 1 ст. 295 ГПК України, суд залишає його без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 03.06.2014 між ФОП Чаплінською Н.Б. (фізична особа) та ОСОБА_5 (працівник) було укладено трудовий договір, зареєстрований Лівобережним міжрайонним центром зайнятості за № 02511400.

Згідно з п. 1 трудового договору він є безстроковим.

Відповідно до п. 2 трудового договору, працівник зобов'язується виконувати обов'язки водія.

Пунктом 4 трудового договору встановлено час виконання робіт, а саме: 20 годин в тиждень, згідно графіку роботи. При розподілі робочого дня на частини зазначається тривалість кожної частини між ними. Наприклад, з 8:00 год до 12:00 год та 17:00 год до 20:00 год.

За наслідками дослідження матеріалів кримінального провадження №1201602000000342 та постанови прокурора відділу прокуратури Вінницької області молодшого радника юстиції Совгири І.Д. від 17.02.2017 про закриття кримінального провадження №1201602000000342 господарськими судами встановлено, що 20.10.2016 близько 09 год 50 хв на залізничному переїзді 81 км, ПК1 перегону "Уладівка - Хмільник" відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю регіонального потяга № 805, що належить ПАТ "Укрзалізниця" сполученням "Вінниця - Хмільник" з технічно справним автомобілем ЗиЛ-131.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті того, що водій ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись в с. Журавне Літинського району Вінницької області, наближаючись до залізничного переїзду, ігноруючи вимоги дорожніх знаків 1.29 (одноколійна залізниця) та 2.2 (проїзд без зупинки заборонено) Правил дорожнього руху України, маючи реальну можливість об'єктивно виявити дизельний потяг ДР1А № 156, який рухався за маршрутом № 805 "Вінниця - Хмельницький", на 81 км ПК1 перегону "Уладівка - Хмільник" та подавав звукові сигнали наближення до вказаного переїзду, не зупиняючись перед переїздом, продовжив рух та, виїхавши на зустрічну залізничну колію, допустив зіткнення із вказаним дизельним потягом.

Внаслідок зіткнення водій ОСОБА_5 та пасажири його автомобіля ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події. Також, внаслідок зіткнення та подальшого загоряння дизельного потягу машиніст ОСОБА_9 та помічник машиніста ОСОБА_10 отримали термічні опіки.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 66 від 27.10.2016 смерть ОСОБА_5 настала внаслідок сполучної травми тіла, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних в момент отримання та яка перебуває у причинно-наслідковому зв'язку зі смертю. При судово-хімічній експертизі в крові та сечі ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,5 проміле у крові та 0,6 проміле у сечі.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 953а від 16.12.2016, в діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_5 виявлено невідповідність вимогам п. п. 20.2, 20.3 Правил дорожнього руху України.

Водій ОСОБА_5 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. п. 20.2, 20.3, підпункт "г" п. 20.5 та вимоги дорожніх знаків 1.29 - одноколійна залізниця, 2.2 - проїзд без зупинки заборонено, Правил дорожнього руху України, де вказано:

- п. 20.2, під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов'язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина);

- п. 20.3, для пропуску поїзда, що наближається, і в інших випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, водій повинен зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), дорожнім знаком 2.2, шлагбаумом чи світлофором так, щоб бачити сигнали, а якщо засоби організації дорожнього руху відсутні - не ближче 10 м до найближчої рейки;

- п. 20.5, рух через переїзд забороняється, якщо: г) до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина).

Відтак, порушення водієм ОСОБА_5 вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з наслідками ДТП, а саме зі спричиненням смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (постанова про закриття кримінального провадження від 17.02.2017, а.с. 32-34, т. 1).

Зазначені вище обставини ДТП в послідовності та хронології також встановлені в акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався, затвердженому комісією, утвореною наказом Головного управління Держпраці у Київській області №170-Р від 21.10.2016 зі змінами внесеними наказом №170-Р/2 від 15.12.2016.

За наслідками дослідження вказаного акту судами встановлено, що відповідачка - ФОП Чаплінська Н.Б. діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В03 №63408, реєстрація якої проведена Вінницькою міською радою 03.08.2009, запис в ЄДРПОУ зроблено за №21740000000036466. Місцем проведення господарської діяльності є: Вінницька область, Літинський район, с. Журавне, Радгоспний виселок. Основним видом діяльності є виробництво деревного вугілля. Загальна численність працюючих ФОП Чаплінської Н.Б. становить 5 осіб. Режим праці та відпочинку встановлено такий: початок робочого дня о 8 год 00 хв, обідня перерва з 12 год 00 хв до 13 год 00 хв, закінчення робочого дня о 17 год 00 хв.

Спільно з ФОП Чаплінська Н.Б. господарську діяльність за адресою: Вінницька область, Літинський район, с. Журавне, Радгоспний виселок, проводить ФОП ОСОБА_11 (чоловік відповідачки).

Вантажний автомобіль НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_5 під час ДТП, є приватною власністю ОСОБА_4 (матір відповідачки).

Згідно з протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу № 00317-00023-16 від 21.01.2016 встановлено, що автомобіль на момент перевірки був у технічно справному стані, обладнаний газовою установкою та краном-маніпулятором. Даних стосовно технічного стану автомобіля ЗиЛ-131 перед переїздом 20.10.2016, підтверджених документально, у спеціальної комісії немає.

З письмових пояснень ФОП Чаплінської Н.Б. від 24.07.2018 (вх. № 02.1-34/5880/18) судами встановлено, що транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1 нею використовувався в підприємницьких цілях. Транспортний засіб після роботи зберігався за місцем проживання водія ОСОБА_5

Вказаним актом трудової комісії зафіксовано, що 20.10.2016 о 09 год 00 хв Чаплінська Н.Б. по телефону надала водію ОСОБА_5 розпорядження займатися ремонтом крана-маніпулятора, що встановлений на автомобілі НОМЕР_1, починаючи з 11 год 00 хв ранку. ОСОБА_5 рухався з дому на підприємство на приватному автомобілі, який не належав Чаплінській Н.Б. та не використовувався в цей день для виробничих потреб.

При цьому, актом трудової комісії встановлено, що ОСОБА_5 перебував в стані легкого алкогольного сп'яніння та не здійснював постійного контролю за рухом (дорожньою обстановкою, що змінюється), внаслідок чого під час проїзду залізничного переїзду допустив зіткнення автомобіля НОМЕР_1 з дизель-потягом.

14.02.2017 старшим слідчим відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції ОСОБА_12 винесено постанову, якою відмовлено в заяві про залучення ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до кримінального провадження №1201602000000342 від 20.10.2016 як потерпілого (а.с. 28-29, т. 1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.03.2017 у справі № 127/4444/17 відмовлено в задоволенні скарги ПАТ "Укрзалізниця" на постанову старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області від 14.02.2017 про відмову у невизнанні потерпілим у кримінальному провадженні №1201602000000342 (а.с. 30-31, т. 1).

Постановою прокуратури Вінницької області від 17.02.2017 кримінальне провадження №1201602000000342 від 20.10.2016 закрито в зв'язку зі смертю водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_5

Причиною спору у справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем сум збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 20.10.2016.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.

За приписами частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина 1 статті 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статті 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу (постанова Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі N 6-1693цс16).

За наслідками дослідження матеріалів кримінальної справи №1201602000000342 та матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку судами встановлено відсутність доказів, які б свідчили про виконання водієм ОСОБА_5 20.10.2016 близько 09 год 50 хв трудових обов'язків за вказівкою ФОП Чаплінської Н.Б.

Суд зазначив, що матеріали кримінальної справи №1201602000000342 та спеціального розслідування нещасного випадку свідчать про те, що водій ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, використовував транспортний засіб з невідомими відповідачці особами (пасажирами) під час вчинення ДТП, самовільно, неправомірно використовуючи його у своїх особистих цілях.

Судом враховано, що автомобіль НОМЕР_2 належить ОСОБА_4, а не відповідачу - ФОП Чаплінській Н.Б., цей автомобіль не використовувався ФОП Чаплінською Н.Б. 20.10.2016 для виробничих потреб. Подорожній лист автомобіля НОМЕР_1, який би міг би бути підтвердженням виконання ОСОБА_5 трудових обов'язків за вказівкою ФОП Чаплінської Н.Б., не виявлено.

Чаплінська Н.Б. надавала водію ОСОБА_5 розпорядження займатися з 11 год 00 хв 20.10.2016 ремонтом крана-маніпулятора, що встановлений на автомобілі НОМЕР_3.

Разом з цим, відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.10.2016, на момент зіткнення зазначений транспортний засіб завантажений не був, кран-маніпулятор на зазначеному транспортному засобі встановлений не був.

В своїх висновках спеціальна комісія з розслідування нещасного випадку зазначила, що нещасний випадок з ОСОБА_5, водієм ФОП Чаплінської Н.Б., визнається непов'язаним з виробництвом.

Суд враховує, що акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався, підписано членами комісії, зокрема у складі голови профспілкового комітету виробничого підрозділу локомотивне депо "Гречани" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", головного інженера служби локомотивного господарства регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", інженера з охорони праці виробничого підрозділу локомотивне депо "Гречани" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та головного інженера виробничого підрозділу Старокостянтинівська дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (а.с. 234-240 т. 2), тобто посадовими особами та працівниками ПАТ "Укрзалізниця", без зауважень.

Факт того, що ОСОБА_5 на момент скоєння ДТП, перебував в стані алкогольного сп'яніння, а в кабіні автомобіля разом із ним перебувало двоє пасажирів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, мешканців с. Порик Літинського району Вінницької області, які були безробітними та не перебували з ФОП Чаплінською Н.Б. в трудових відносинах, підтверджується матеріалами кримінальної справи №1201602000000342, які витребовувались ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.04.2018.

Як вбачається з матеріалів судової справи та змісту оскаржуваних судових рішень, постанова прокурора відділу прокуратури Вінницької області від 17.02.2017 про закриття кримінального провадження №1201602000000342 та акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 09.03.2017 були оцінені господарськими судами в сукупності з іншими доказами у справі.

Наведені вище обставини та висновки господарських судів спростовують аргументи касаційної скарги, що на момент скоєння ДТП, водій ОСОБА_5 здійснював виконання своїх трудових обов'язків на підставі трудового договору від 03.03.2014 за вказівкою чи розпорядженням ФОП Чаплінської Н.Б.

Колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права, зокрема ст. ст. 1187, 1172 Цивільного кодексу України, судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у цій справі.

Одночасно з наведеним, необхідно зазначити, що приписами ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Дотримуючись викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дослідили фактичні обставини, якими позивач обґрунтував підстави задоволення позову.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на це, колегія суддів не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими, зокрема не переоцінює обставини і докази, на які посилався під час розгляду справи та посилається у касаційній скарзі позивач, оскільки останні зводяться до оцінки матеріалів кримінальної справи №1201602000000342 та матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку. Вказане вже було зроблено попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 27.07.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі за № 902/1142/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Г. Вронська

І. Ткач