Історія справи

Постанова КГС ВП від 26.11.2019 року у справі №910/3986/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3986/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Тищенко А. І., Михальської Ю. Б., Скрипки І. М.

від 03.09.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Публічне акціонерне товариство "Шкіряне підприємство "Світанок", 3) Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківський м'ясокомбінат", 4) ОСОБА_1,5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

про визнання правочину недійсним та витребування оригіналів документів

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Зеленовський О. О.

третьої особи-1: ОСОБА_2

третьої особи-2: не з'явився

третьої особи-3: не з'явився

третьої особи-4: не з'явився

третьої особи-5: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 та зобов'язання відповідача повернути позивачу оригінали кредитного договору № 08/20/08-КЛТ від 03.10.2008 і договорів, похідних від нього, переданих відповідачу на виконання договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір про відступлення права вимоги від 25.03.2014 був укладений в порушення норм Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та "Про банки і банківську діяльність" та є нікчемним відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки за спірним договором Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" здійснило відчуження майнових прав за кредитним договором № 08/20/08-КЛТ від 03.10.2008 за ціною, значно нижчою від звичайної, безоплатно відмовився від власних майнових прав та взяв на себе зобов'язання, виконання якого стало неможливим.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.03.2016 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" порушив провадження у справі № 910/3986/16 та призначив позовну заяву до розгляду.

Господарський суд міста Києва рішенням від 27.07.2016 у цій справі № 910/3986/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016, задовольнив позовні вимоги: визнав недійсним договір про відступлення прав вимоги від 25.03.2014, укладений між сторонами у справі; зобов'язав відповідача повернути позивачу оригінали договорів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014.

Вищий господарський суд України постановою від 07.02.2017 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/3986/16, а справу № 910/3986/16 передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановити наявність/відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарських судів і мотиви її прийняття.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.05.2019, постановленою за результатами нового розгляду справи № 910/3986/16, позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не з'являвся в судові підготовчі засідання, не повідомив про наявність поважних причин неявки, не подав документи, з яких би вбачалось, що позивач підтримує свої позовні вимоги і за висновком суду така бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи.

Також місцевий господарський суд в зазначеній ухвалі визнав неприйнятними пояснення, подані 06.05.2019 третьою особою-1 та 29.05.2019 і 28.05.2019 позивачем.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.09.2019 змінив ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 у справі №910/3986/16 шляхом виключення з мотивувальної частини ухвали абзаців наступного змісту:

"Фонд 06.05.2019 та 29.05.2019 і Банк 28.05.2019 подав письмові пояснення з викладеною позицією, яка визнана судом неприйнятною з підстав наведених далі.

До набрання судовим рішенням законної сили у даному господарському спорі дійсним кредитором за кредитним договором №08/20/08-КЛТ від 03.10.2008 та правочинами похідними від нього є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТФІНАНС".

Це означає, що ознаки нікчемності правочину, визначені у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є недоведеними, а сам договір відступлення права вимоги від 25.03.2014 є оспорюваним, і права кредитора за кредитним договором №08/20/08-КЛТ від 03.10.2008 передані новому кредитору - ТОВ "ФК "Інвестфінанс", а відтак відсутні у Банку.

22.02.2019 між Банком та ТОВ "ЕйПіЕс Україна" код ~organization0~ за результатами аукціону (протокол електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b від
24.01.2019) укладений Договір № 1183/К про відступлення (купівлі-продаж) права вимоги серед яких і майнові права вимоги до ПАТ "ШП "Світанок" за кредитним договором № 08/20/08 -КЛТ від 03.10.2008.

Слід зазначити, що аукціон і укладення договору № 1183/К проведені під час вирішення спору про недійсність договору від 25.03.2014 відступлення права вимоги та зобов'язання нового кредитора повернути оригінали кредитного договору № 08/20/08-КЛТ від 03.10.2008 та правочині укладених в ході його виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

При відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має ні з боржником, ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож фактично відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань.

Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про безпідставне включення Банком та Фондом майнових прав вимоги до ПАТ "ШП "Світанок" за кредитним договором № 08/20/08 -КЛТ від 03.10.2008 та похідними правочинами до переліку майнових прав, які належать Банку станом на 24.01.2019 і 22.02.2019 і можуть бути ним відчужені."

Також Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.09.2019 повернув матеріали справи № 910/3986/16 до Господарського суду міста Києва.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд в порушення норм процесуального права до початку розгляду справи по суті, під час підготовчого засідання в ухвалі про залишення позову без розгляду надав оцінку певним аргументам, наведеним учасниками справи, встановив фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, зробив висновки по суті позовних вимог та фактично зазначив про відсутність підставі для задоволення позову, незважаючи на те, що ці обставини можуть бути встановлені лише у рішення суду після розгляду справи по суті.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 залишити в силі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 232, частини 3 статті 271, статей 275, 280 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанцій обмежений нормами Господарського процесуального кодексу України в своїх повноваженнях при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, тобто не мав повноважень на зміну ухвали місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та ухваленою з дотриманням норм Господарського процесуального кодексу України, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.

Позивач, треті особи-2, -3, -4 та -5 відзиви на касаційну скаргу на надали.

Позиція Верховного Суду.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо дотримання апеляційним господарським судом норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є:

1) ухвали;

2) рішення;

3) постанови;

4) судові накази.

Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених частинами 1, 2, 3 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Вимоги до змісту ухвали суду визначені у статті 234 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

вступної частини із зазначенням:

а) дати і місця її постановлення;

б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів);

в) імен (найменувань) учасників справи;

описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;

мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

резолютивної частини із зазначенням:

а) висновків суду;

б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Вимоги до змісту рішення визначені у статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Так, зокрема відповідно до частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент здійснення місцевим господарським судом нового розгляду справи та постановлдення оскаржуваної ухвали) у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Разом з цим відповідно до статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, під час підготовчого засідання суд не встановлює обставини справи та не досліджує докази, на підставі яких можуть бути встановлені фактичні обставини справи та відповідно не можуть бути зроблені висновки щодо наявності або відсутності підстав для відмови або задоволення позову.

Згідно з частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Отже, ухвали про залишення позову без розгляду за своїми правовими наслідками є ухвалами, відповідно до яких закінчується розгляд спору без винесення рішення по суті, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Господарський суд міста Києва за результатами нового розгляду справи № 910/3986/16 постановив ухвалу від 29.05.2019 про залишення позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не з'являвся в судові підготовчі засідання, не повідомив про наявність поважних причин неявки, не подав документи, з яких би вбачалось, що позивач підтримує свої позовні вимоги і за висновком суду така бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи.

Разом з цим, під час нового розгляду справи місцевий господарський суд ухвалами повідомив позивача, третю особу-1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" про необхідність подання письмових заяв з процесуальних питань у цій справі. Водночас Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.05.2019 визнав неприйнятими пояснення, подані 06.05.2019 третьою особою та 29.05.2019 і
28.05.2019 позивачем.

В якості підстав відхилення зазначених пояснень місцевий господарський суд у мотивувальній частині ухвали від 29.05.2019 зазначив таке:

"Фонд 06.05.2019 та 29.05.2019 і Банк 28.05.2019 подав письмові пояснення з викладеною позицією, яка визнана судом неприйнятною з підстав наведених далі.

До набрання судовим рішенням законної сили у даному господарському спорі дійсним кредитором за кредитним договором №08/20/08-КЛТ від 03.10.2008 та правочинами похідними від нього є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТФІНАНС".

Це означає, що ознаки нікчемності правочину, визначені у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є недоведеними, а сам договір відступлення права вимоги від 25.03.2014 є оспорюваним, і права кредитора за кредитним договором № 08/20/08-КЛТ від 03.10.2008 передані новому кредитору - ТОВ "ФК "Інвестфінанс", а відтак відсутні у Банку.

22.02.2019 між Банком та ТОВ "ЕйПіЕс Україна" код ~organization1~ за результатами аукціону (протокол електронного аукціону № UA-EA-2018-12-21-000021-b від
24.01.2019) укладений Договір № 1183/К про відступлення (купівлі-продаж) права вимоги серед яких і майнові права вимоги до ПАТ "ШП "Світанок" за кредитним договором № 08/20/08 -КЛТ від 03.10.2008.

Слід зазначити, що аукціон і укладення договору № 1183/К проведені під час вирішення спору про недійсність договору від 25.03.2014 відступлення права вимоги та зобов'язання нового кредитора повернути оригінали кредитного договору № 08/20/08-КЛТ від 03.10.2008 та правочині укладених в ході його виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

При відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має ні з боржником, ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож фактично відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань.

Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про безпідставне включення Банком та Фондом майнових прав вимоги до ПАТ "ШП "Світанок" за кредитним договором № 08/20/08 -КЛТ від 03.10.2008 та похідними правочинами до переліку майнових прав, які належать Банку станом на 24.01.2019 і 22.02.2019 і можуть бути ним відчужені."

Відповідно до частин 1, 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що місцевий господарський суд в порушення норм процесуального права, зокрема статті 177, частин 2, 3 статті 232 та статей 234, 238 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позову без розгляду, яка була постановлена за результатами підготовчого засідання до початку розгляду справи по суті, при наведенні підстав неприйняття письмових пояснень з правовою позицією третьої особи та позивача надав оцінку певним аргументам, наведеним учасниками справи, встановив фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, зробив висновки по суті позовних вимог та фактично зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, незважаючи на те, що ці обставини можуть бути встановлені лише у рішенні суду після розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені у статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема пункт 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України передбачає право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, якою визначені види судових рішень, ухвали суду є судовим рішенням.

При цьому, відповідно до пункту 4 частини 1 та частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є підставою для зміни судового рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже норми Господарського процесуального кодексу України передбачають право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінити ухвалу місцевого господарського з підстав порушення норм процесуального права, чим спростовуються твердження відповідача в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не дотримався визначених процесуальним законом повноважень.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, встановивши за результатами розгляду апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-1) факт допущення місцевим господарським судом при постановленні ухвали від 29.05.2019 (про залишення позову без розгляду) норм процесуального права правильно та обґрунтовано, в межах визначених Господарським процесуальним кодексом України повноважень змінив мотивувальну частину шляхом виключення з неї абзаців, в яких місцевий господарський суд встановив фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, зробив висновки по суті позовних вимог та висновки в яких фактично зводяться до висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норми, закріпленої в частині 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, оскільки положення зазначеної норми стосуються випадку скасування судом апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема ухвали про залишення позову без розгляду. Проте суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не скасував ухвалу місцевого господарського суду від 29.05.2019, а лише змінив її.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права. Доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що Верховний Суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

8. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 у справі № 910/3986/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець