Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.07.2019 року у справі №910/6573/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6573/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л. Й. - головуючий, Банасько О. О., Пєсков В. Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О. Ю.

учасники справи:

позивач - Міністерство оборони України,

відповідач - Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод",

представник - заступник начальника Ланець А. С. (наказ №208 від 26.07.2018)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національне антикорупційне бюро України,

представник - Семенчук М. А. (довіреність №92 від 15.08.2018)

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 28.03.2019

у складі колегії суддів: Верховець А. А. (головуючий), Чорногуз М. Г., Тищенко А. І.

та рішення Господарського суду міста Києва

від 24.05.2018

у складі судді Ярмак О. М.

у справі № 910/6573/17

за позовом Міністерства оборони України

до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"

про стягнення 5 440 000 грн. штрафу

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1.25.04.2019, поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі №910/6573/17 в порядку статей 286, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/6573/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Губенко Н. М., суддя - Студенець В. І., Кондратова І. Д., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2019.

3.08.07.2019 зазначеною колегією суддів у складі подано заяву про самовідвід у розгляді справи №910/6573/17 Господарського суду міста Києва в порядку пункту 4 частини 1 статті 35 ГПК України, а Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 заяву колегії суддів у складі: Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І. про самовідвід у справі №910/6573/17 Господарського суду міста Києва задоволено.

4. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від
11.07.2019 для розгляду справи №910/6573/17 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Селіваненко В. П. - головуючий, Баранець О. М., Львов Б. Ю., а Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2019 поновлено Державному підприємству "Львівський бронетанковий завод" пропущений строк подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження у справі №910/6573/17 за касаційною скаргою Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"; призначено розгляд касаційної скарги у засіданні Касаційного господарського суду на 13.08.2019 о 12:30.

5. У зв'язку з перебуванням судді Баранця О. М. у відпустці, склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився: згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2019 для розгляду справи №910/6573/17 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі:

Селіваненко В. П. - головуючий, Булгакова І. В., Львов Б. Ю., а 13.08.2019 суддями Касаційного господарського суду у зазначеному складі подано заяву про самовідвід у розгляді справи №910/6573/17, яка мотивована порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи №910/6573/17 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

6. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2019 заяву суддів Селіваненка В. П. (головуючий), Булгакової І. В., Львова Б. Ю. про самовідвід у розгляді справи №910/6573/17 задоволено.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/6573/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л. Й., суддя - Банасько О. О., суддя - Пєсков В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
15.08.2019, а Ухвалою від 20.06.2019 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №910/6573/17 до провадження, призначив розгляд касаційної скарги Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" на 19.09.2019 о 10:15.

8. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

9. Міністерство оборони України звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" про стягнення 5 440 000 грн. штрафу за постачання двигунів неналежної якості за договором №342/3/6/42 від
28.12.2015.

9.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору відповідач зобов'язався поставити у визначене специфікацією місце поставки матеріальні цінності - 40 одиниць двигунів, за умовами договору: продукція повинна бути новою та такою, що не була в експлуатації (використанні), мати відповідні сертифікати якості (етикетки, паспорти) та відповідати конструкторській (технологічній) документації на її виготовлення; за порушення умов договору щодо комплектності, якості продукції постачальник несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості неякісної продукції. Після приймання продукції, проведення перевірки двигунів на відповідність умовам договору, замовником виявлено, що поставлена продукція у кількості 38 одиниць належить до другої категорії, в той час як умовами укладеного договору передбачався продаж відповідачем позивачу продукції першої категорії.

Короткий зміст рішення першої інстанції

10. Рішенням від 24.05.2018 Господарський суд міста Києва позов задовольнив частково, стягнув з Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (код ЄДРПОУ 07985602) на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) 5 168 000 грн. штрафу, 77 520 грн. судового збору, в решті позову відмовив.

10.1. Місцевим судом встановлено, що 28.12.2015 між Міністерством оборони України (далі - Міноборони України, позивач, покупець) та Державним підприємством "Львівський бронетанковий завод" (далі - ДП "Львівський бронетанковий завод", відповідач, продавець) укладено договір про закупівлю за державні кошти №342/3/6/42, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити замовникові для техніки спеціального призначення продукцію за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, зазначеними у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1). Водночас, судом встановлено, що у розділі 2 договору сторони визначили, що якість продукції повинна відповідати робочо-конструкторській документації на її постачання та виготовлення, в асортименті, кількості та строки, зазначені у Специфікації, згідно державних стандартів та іншої нормативно-технічній документації. Крім того, пунктами
2.3.-2.4. договору сторони погодили, що продукція за специфікацією повинна бути новою, що не перебувала у використанні, а контроль якості поставленої продукції здійснює відділ контролю якості постачальника та представник замовника (Вантажоодержувач) за документами, які підтверджують якість продукції з відповідними відмітками постачальника з перевіркою номенклатури продукції згідно із Специфікацією (Додаток №1), при наявності відповідної супровідної документації (сертифікат якості, етикетка, паспорт тощо).

10.2. Місцевий суд встановив, що відповідно до Специфікації до договору сторони узгодили, що постачальник має здійснити поставку продукції, зокрема, двигунів В-46-6 кількістю 40 штук, вартістю одиниці 680 000 грн., загальною вартість 27 200 000 грн., строк поставки до 30.12.2015. Також, у Специфікації визначено, що:

- запасні частини та комплектуючі повинні бути новими та такими, що не були в експлуатації (використанні), мати відповідні сертифікати якості (етикетки, паспорти тощо) та відповідати конструкторській (технологічній) документації на її виготовлення;

- двигун В-46-6 повинен постачатися новим, який не перебував в експлуатації, комплектованим навісним обладнанням та відповідати вимогам нормативно-технічної документації на його виготовлення;

- гарантійне напрацювання двигуна становить 500 м/год (8000 км у складі зразка);

- кожен двигун під контролем військового представництва Міноборони України повинен пройти перевірку в обсязі приймально-здавальних випробувань на сертифікованому стенді за кошти Постачальника. За результатами випробувань, військовим представництвом Міноборони України надається відповідний висновок, який передається разом з двигунами приймальнику.

10.3. Суд встановив, що відповідно до акта прийому №44 від 28.12.2015 постачальником на виконання умов договору здійснено поставку продукції, а замовником прийнято двигуни В-46-6 у кількості 40 шт., ціною за одиницю 680 000
грн. із заводськими номерами відповідно до зазначеного переліку. Продукція прийнята замовником та оплачена за платіжним дорученням №342/8/336 від
29.12.2015 на суму 28 560 000 грн., що підтверджуються копіями договору про закупівлю за державні кошти №342/3/6/42 від 28.12.2015, акта прийому №44 від
28.12.2015, платіжного доручення №342/8/336 від 29.12.2015, які долучені до матеріалів справи.

10.4. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Акта додаткової перевірки двигунів В46-6 щодо відповідності вимогам договору №342/3/6/42 від 28.12.2015, за результатом першого етапу перевірки встановлено, що 34 двигуни є такими, що відповідають умовам договору; двигун №ГОЗАТ1841 не відповідав умовам договору; також виявлені двигуни за заводськими номерами № Я09АТ6983, Ц12АТ3634, Ц02АТ0924, які за зовнішніми ознаками є двигунами іншого типу, не відповідають специфікації умов договору.

10.5. Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими листами-претензіями щодо неналежного виконання умов укладеного договору №342/3/6/42 від 28.12.2015, відповідно до яких, посилаючись на постачання неякісної продукції за договором, нарахував штраф у розмірі 20% вартості неякісно поставленого майна (на суму 5 440 000 грн. ).

11. Приймаючи рішення, з посиланням на статті 673, 675, 712 ЦК України, пункт
3.1 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.03.2011 №137, місцевий суд виходив з того, що Специфікацією до договору чітко визначено вимоги щодо постачання саме нових та таких, що не перебували у використанні двигунів.

Разом з тим, суд встановив, що поставлені відповідачем двигуни В 46-6 у кількості 38 одиниць, які перебували на зберіганні у ДП "Львівський бронетанковий завод" з дублікатами паспортів на них, є двигунами ІІ категорії, які були реалізовані Міноборони України іншим юридичним особам за договорами комісії у 2008-2009 роках, а потім куплені назад та поставлені Міноборони України ДП "Львівським бронетанковим заводом" за договором №342/3/6/42 від
28.12.2015.

Тому такі двигуни не відповідають умовам зазначеного договору та Специфікації, яка є додатком №1 до нього, що свідчить про порушення відповідачем умов договору №342/3/6/42 від 28.12.2015 щодо якості продукції при постачанні 38 двигунів вартістю 680 000 грн. кожний, що підтверджує обґрунтованість вимог про стягнення штрафу на суму 5 168 000 грн. (20% вартості зазначених двигунів).

Місцевий суд дійшов висновку про відмову у стягненні штрафних санкцій в решті позовних вимог, з огляду на те, що два двигуни В-46-6 (заводські номери Х01АТ9435, Х12АТ8815) які були передані замовнику у березні 2016 року за цим договором уже встановлені на бронетехніку, претензії щодо їх якості у позивача відсутні. З огляду на таке, стягнення 20% штрафу за два двигуни вартістю 680 000
грн. кожний є необґрунтованим.

11.1. Заяву відповідача про застосування шестимісячного строку позовної давності, місцевий суд, з посиланням на статті 256, 258, 681 ЦК України, частину 8 статті 269 ГК України, залишив без задоволення, зазначивши, що невідповідність якості товару та встановлення порушення прав встановлена саме шляхом аудиторського аналізу первинних документів, інвентаризації військового майна відповідно до Акта №234/5/46 від 20.07.2016, тому перебіг позовної давності слід обчислювати з 21.07.2016. Прийнявши звернення позивача до суду з позовною заявою
21.04.2017, місцевий суд дійшов висновку про те, що ним не пропущеного річного строку позовної давності, який застосовується до позовних вимог у зв'язку з недоліками проданого товару згідно зі статтями 258, 261 ЦК України, оскільки у даному випадку сторонами укладено саме договір купівлі-продажу. В той час, як шестимісячний строк позовної давності застосовується у зв'язку з порушенням вимог щодо якості за договорами постачання (частина 8 статті 269 ГК України).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою від 28.03.2019 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ДП "Львівський бронетанковий завод" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 - без змін.

12.1. Апеляційний суд погодився з повнотою дослідження та правильністю оцінки доказів у справі місцевим судом та, встановивши правову природу спірного договору, як такого, що є договором купівлі-продажу, що було визначено в назві сторонами та його умовах, погодився з тим, що до спірних правовідносин про невідповідність продукції вимогам щодо якості обґрунтовано застосовано річний строк позовної давності за вимогами про недоліки поставленої продукції відповідно до статті 681 ЦК України. Відповідність двигунів В-46-6 у кількості 38 одиниць вимогам щодо ІІ категорії підтверджується Аудиторським звітом Західного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю №234/5/46 від 20.07.2016 та актами технічного стану (форма №12), підписаними комісією в/ч А0297, які додані до договорів комісії №225/4/157-08ВР від
24.12.2008 та №270/4/157-09ВР від 28.10.2009, укладених при попередньому відчуженні двигунів у приватну власність.

12.2. Апеляційний суд, з посиланням на статтю 193, частину 4 статті 231, частину 1 статті 268, частину 7 статті 269 ГК України, статті 256, 525, 526, 673, 675, 712 ЦК України, дійшов висновку, що за сукупністю поданих доказів позивачем підтверджено постачання йому за спірним контрактом 38 двигунів другої категорії якості, що не відповідає, як вимогам укладеного договору, так вимогам специфікації, яка містила окрему вимогу щодо постачання нових двигунів В-46-6, допускаючи постачання інших вузлів та агрегатів після капітального ремонту (другої категорії якості), внаслідок чого апеляційний суд погодився з обґрунтованістю рішення місцевого суду про стягнення з відповідача 20% штрафу від загальної вартості неякісної продукції згідно з пунктом 7.3.2. договору про закупівлю за державні кошти №342/3/6/42 від 28.12.2015 на загальну суму 5 168
000 грн., а в решті позовних вимог відмовив за недоведенням порушення вимог щодо якості двох двигунів.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач у справі)

13. Скаржник аргументував, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги частини 8 статті 269 ГК України та не застосовано шестимісячного строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення спірного штрафу як таких, що випливають з фактично укладеного договору постачання, оскільки з Аудиторським звітом від 20.07.2016 №234/5/46 відповідач належно ознайомлений 21.07.2016 (зазначений звіт був зареєстрований за вхідним №9544 у цей день). Разом з тим, позивач звернувся з відповідним позовом лише квітні 2017 року.

Скаржник доводив, що судами неправильно застосовано положення статті 681 ЦК України, які визначають спеціальний строк позовної давності щодо претензій по якості за договорами купівлі-продажу, в той час як між сторонами фактично було укладено договір поставки, до якого слід застосовувати спеціальний строк позовної давності (шість місяців), передбачений частиною 8 статті 269 ГК України.

13.1. Скаржник зазначив, що винесенні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про невідповідність якісного стану двигунів умовам Договору №342/3/6/42 від 28.12.015, оскільки не врахували технічних умов щодо якості продукції, викладених сторонами у Специфікації (додаток №1), а також не надали жодної правової оцінки існуванню у матеріалах справи двох різних Актів прийому №44 від 28.12.2015 (як першої категорії продукції, так другої категорії продукції). Водночас, скаржник аргументував, що в межах кримінального провадження №52016000000000439 від 21.11.2016 органом досудового розслідування досліджувались зазначені акти прийому і в одному з них двигуни В-46-6 були зазначені як такі, що відносяться до першої категорії, в іншому - як такі, що відносяться до другої категорії. У зв'язку з наявністю двох належно оформлених та підписаних уповноваженими особами актів прийому, орган досудового розслідування обвинувачує посадових осіб відповідача (директора Тимківа Р. М. та заступника директора з комерційних питань Ткаченка 0.В. ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 КК України (службове підроблення).

За таких обставин, на думку скаржника, тільки в межах кримінальної справи, дослідивши усі наявні докази, суд може встановити дійсні наміри сторін щодо укладення та виконання умов Договору поставки та надати відповідну правову оцінку обставин щодо існування двох різних Актів прийому №44 від 28.12.2015, а суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №910/6573/17 до моменту набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №52016000000000439 від 21.11.2016.

13.2. Скаржник доводив, що судами першої та апеляційної інстанцій не визначено процесуального статусу третьої особи - Національного антикорупційного бюро України, а також безпідставно відмовлено відповідачу у задоволенні його клопотань про витребування оригіналів доказів, копій документів та виклику судових експертів для подачі пояснень у справі, що на думку скаржника, є порушенням судами принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, передбаченого пунктом 2 частини 3 статті 2 ГПК України.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

14. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 655 - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Цивільний кодекс України, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Частина 1 статті 712 - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 статті 712 - до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 3 статті 712 - законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

15. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 265 - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 268 - якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Частина 7 статті 269 - у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому Господарський кодекс України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частина 8 статті 269 - позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

16. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень пункту 4 частини 2 статті 258, статті 681 ЦК України, частини 8 статті 269 ГК України, пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права, мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

18. Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами частини 1 статті 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2015 між Міністерством оборони України та ДП "Львівський бронетанковий завод" укладено договір про закупівлю за державні кошти №342/3/6/42 (далі - Договір №342/3/6/42), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити замовникові до бронетанкової техніки спеціального призначення танки та інші бойові самохідні броньовані транспортні засоби й частини до них (30.40.1) (запасні частини та комплектуючі до бронетанкового озброєння і техніки) (3 найменування), (далі - продукція) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, зазначеними у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1).

19. Судами попередніх інстанцій встановлено та зі змісту укладеного договору про закупівлю за державні кошти вбачається, що відповідно до розділу 2 договору сторони визначили, що якість продукції повинна відповідати робочо-конструкторській документації на її постачання та виготовлення, в асортименті, кількості і строки, зазначені у Специфікації, згідно державних стандартів та іншої нормативно-технічній документації.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник зазначив про те, що поставлена продукція відповідає умовам договору та Специфікації до договору №342/3/6/42.

Верховний Суд вважає такі доводи скаржника необґрунтованими з огляду на такі обставини справи, встановлені судами та яким надана відповідна оцінка:

Відповідно до пункту 2.3. зазначеного договору, продукція за специфікацією повинна бути новою, що не перебувала у використанні. Як вбачається зі Специфікації, яка є Додатком №1 до договору №342/3/6/42 від 28.12.2015, нею передбачено вимоги щодо асортименту продукції (двигуни В-46-6 в кількості 40 штук та по дві коробки передач певної марки), двигуни повинні постачатись новими, які не перебували в експлуатації (абзац 2 Специфікації, том 5, а. с. 11).

Абзацом 7 Специфікації, передбачено можливість поставки капітально відремонтованих вузлів та деталей, які пройшли відповідний контроль якості з боку відділу технічного контролю Виробника та військового представництва Міністерства оборони України.

З огляду на встановлене, суди дійшли висновку, що Специфікацією, як і договором
28.12.2015 було чітко визначено вимоги щодо придбання саме нових двигунів В-46-6, а щодо придбання коробок передач, які є окремим вузлом транспортного засобу, допускалося придбання капітально відремонтованих коробок передач певної марки.

З огляду на встановлене судами та відповідну оцінку доказів у справі, колегія суддів касаційного суду вважає такими, що спрямовані на переоцінку доказів у справі, доводи скаржника про можливість поставки не нових двигунів згідно з абзацом 7 Специфікації 28.12.2015, а отже необґрунтованими, оскільки касаційний суд не вправі здійснювати власну оцінку доказів у справі згідно із статтею 300 ГПК України.

20. Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України, на кожну зі сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються, належними, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, доказами.

Верховний Суд вважає обґрунтованою відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання №1989 від 07.08.2018 про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи, з посиланням на те, що тільки в межах кримінального розслідування у справі №52016000000000439 можна встановити причини складення двох актів приймання-передачі продукції 28.12.2015 з різними висновками про категорію (першу чи другу) поставлених двигунів.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що місцевий та апеляційний суд, виходячи з власних повноважень щодо дослідження та оцінки доказів, надали власну оцінку зазначеним письмовим доказам в сукупності з іншими доказами у справі щодо якості поставлених двигунів, що не вимагало зупинення провадження у справі згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення штрафу за постачання двигунів неналежної якості, що є господарсько-правовим спором та не вимагає дослідження обставин, пов'язаних з дослідженням умислу сторін договору на вчинення кримінально-караних дій.

Відтак, суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень статті 86, пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки наявні в матеріалах справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі, а доводи скаржника у цій частині є необґрунтованими.

21. Аналіз норм частини 8 статті 269 ГК України та статті 681 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що строки позовної давності, передбачені даними статтями, є різні в залежності від правової природи договорів, які укладаються сторонами (купівля-продаж чи постачання).

Визначений частиною 8 статті 269 ГК України шестимісячний строк позовної давності застосовується щодо постачання неякісної продукції за договорами поставки, тоді як обумовлений статтею 681 ЦК України спеціальний строк позовної давності застосовується щодо недоліків проданого товару (за договорами купівлі-продажу).

Крім того, у частині 8 статті 269 ГПК України законодавцем передбачено, що початок перебігу такого строку пов'язаний з датою встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Верховний Суд вважає необґрунтованим доводи скаржника про необхідність застосування щодо відповідача шестимісячного строку позовної давності, передбаченого частиною 8 статті 269 ГПК України, у спірних правовідносинах, з огляду на таке.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України, реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих частини 6 статті 265 ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Частиною 3 статті 3 ГК України передбачено, що діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Частиною 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах; є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба, є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації.

З преамбули договору №342/3/6/42 від 28.12.2015 вбачається, що Міністерство оборони України в особі начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ ОЗСУ Мельника Ю. М. є замовником продукції для потреб ЗСУ, які виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Відносини, пов'язані із здійсненням господарської діяльності у Збройних Силах України, регулюються Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Відтак, укладаючи договір про закупівлю за державні кошти та в подальшому звертаючись з позовом до скаржника про стягнення штрафу за неналежне виконання договору про закупівлю за державні кошти №342/3/6/42 від 28.12.2015, Міністерство оборони України діяло не як суб'єкт господарювання в розумінні положень статті 55 ГК України, а як негосподарюючий суб'єкт в розумінні частини 3 статті 3 та частини 6 статті 265 ГК України.

Отже, сторонами договору №242/3/6/42 від 28.12.2015, який названо "про закупівлю за державні кошти" та судами правильно визначено правову природу такого договору, як договору купівлі-продажу. Відтак, у випадку претензій щодо якості придбаної за договором купівлі-продажу продукції слід застосувати до спірних правовідносин статтю 681 ЦК України про спеціальну позовну давність в один рік за вимогами про недоліки проданого товару, а не частину 8 статті 269 ГК України, яка застосовується до договорів поставки. Разом з тим, виходячи із встановлених фактичних обставин виявлення невідповідної продукції вимогам щодо якості згідно з Аудиторським звітом №234/5/46 від 20.07.2016 та фактичне звернення з позовом
21.04.2017, судами не встановлено пропуску річного строку позовної давності для захисту порушеного права.

22. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, що зазначені в пункті 13.2. описової частини даної постанови про безпідставність залучення до участі в даній справі третьою особою без самостійних вимог Національне антикорупційне бюро України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 13.12.2017 Господарський суд міста Києва залучив Національне антикорупційне бюро України до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідно до поданого ним клопотання 15.11.2017 та у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів у справі, а також зобов'язав Національне антикорупційне бюро України надати суду договір №342/3/6/42 від 28.12.2015 з додатками до нього, оригінал для огляду у судовому засіданні та його належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи та зобов'язав детектива Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Батога Р. В. надати суду відомості щодо стану розгляду кримінального провадження №52016000000000063 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, а також відомості щодо призначення товарознавчої експертизи двигунів В-46-6 у кількості 34 шт. та двигунів В-84 у кількості - 3 шт. (том 3, а. с. 286-288).

Колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами скаржника про те, що відповідно до статті 50 ГПК України не передбачено можливості залучення до участі у справі певних осіб "у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів у справі" незалежно від поданого ними клопотання чи клопотання учасників провадження у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. У даному випадку такі підстави для участі у справі третьої особи без самостійних вимог судами не встановлено.

Відповідно до повноважень згідно з частиною 6 статті 81 ГПК України, суд може витребувати певні докази у будь-якої особи, у якої вони знаходяться. Разом з тим, в процесі дослідження доказів які містяться у матеріалах кримінальної справи, яка розслідувалася з дотриманням режиму секретності, існували певні обмеження щодо отримання доказів, які місцевий суд повважав за можливе усунути шляхом залучення до участі в справі третьою особою без самостійних вимог Національне антикорупційне бюро України, з метою забезпечення сторонам (як позивачу, так відповідачу) можливостей в отриманні копій певних документів (договору 28.12.2015 та специфікації до нього), необхідних для розгляду даної справи від особи, яка ними володіла. Таке процесуальне порушення не потягнуло наслідків прийняття незаконних судових рішень, однак сприяло в отриманні копій документів, які визнано судами належними доказами.

За таких обставин, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій дотримано принцип рівності сторін перед законом і судом, передбачений пунктом 2 частини 3 статті 2 ГПК України, оскільки не встановлено порушення прав сторін договору в отриманні доказів згідно статті 81 ГПК України.

23. Верховний Суд зазначає, що частина 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди дати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, яке випливає за статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Справа "Руїз Торія проти Іспанії", рішення від 09.12.1994, пункт 29).

Суд вважає, що у справі №910/6573/17, з огляду на застосовані судами положення законодавства та надані юридичні висновки, суди належно виконали свій обов'язок щодо мотивування прийнятих ними рішень та правильно застосували норми матеріального права, а незначне порушення норм процесуального права щодо залучення третьої особи без самостійних вимог не мало наслідком прийняття незаконних судових рішень.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. З огляду на зазначене, відсутність порушення норм матеріального права та дотримання в цілому вимог процесуального закону при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

25. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі №910/6573/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Й. Катеринчук

Судді О. О. Банасько

В. Г. Пєсков