ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21911/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1"

представник позивача - Прокопенко Т.Ю.

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк"

представник відповідача - Салівон В.І.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонас"

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Христич О.В.

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"

представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Беседін В.І., Мосійчук Я.І.

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк"

представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Яців О.Р.

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України

представник третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Голєв Ю.В.

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

представник третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сидоренко Ю.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко А.М., Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Зеленіна В.О. - головуючого, Мартюк А.І., Ткаченка Б.О. від 17 квітня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Демидова В.О. від 28 листопада 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Синонім", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол" та на Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1", звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" та просило (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 27.11.2015) вважати укладеними та визнати дійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3 (Літера А).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладений Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.05.2014, відповідно до умов якого сторони домовилися укласти основні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими відповідач зобов'язався передати у власність позивача нерухоме майно. Позивач виконав зобов'язання по оплаті завдатку в рахунок оплати нерухомого майна за основними договорами, однак відповідач ухиляється від укладення основних договорів купівлі-продажу.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

3. 28.04.2014 правлінням ПАТ "КБ "Актив-Банк" відповідно до п.п. 6.4 - 6.5 статуту банку прийняте рішення, оформлене протоколом № 57/1, про продаж майна, яке є власністю ПАТ "КБ "Актив-Банк" та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3. Згода на продаж об'єктів нерухомості була надана розпорядженням Голови Спостережної ради від 28.04.2014.

4. Загальними зборами учасників ТОВ "Синонім", згідно з протоколом №01-05/2014 від 01.05.2014, прийнято рішення про придбання об'єктів нерухомого майна та укладення попереднього договору з метою укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна з ПАТ "КБ "Актив-Банк".

5. 07.05.2014 між ТОВ "Синонім" та ПАТ "КБ "Актив-Банк" укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 593, відповідно до якого сторони домовилися укласти основні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими відповідач зобов'язався передати у власність позивача нерухоме майно, а саме:

5.1. Основний договір № 1 - договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 64 по № 68 (групи приміщень № 3), № 3,4,5 (групи приміщень № 4), з № І по № ХVI підвалу, з № 1 по № 48 (групи приміщень № 3), № 1 (групи приміщень № 4), з № І по № ХХ першого поверху, з № 1 по № 32 (групи приміщень № 5), з № І по № ІV другого поверху, з № 1 по № 26 (групи приміщень № 6), з № І по № ІV третього поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 7), з № І по № VІ четвертого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 8), з №№ І, ІІ, ІІІ п'ятого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 9), з №№ І, ІІ, ІІІ шостого поверху - офіси загальною площею 3904,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська № 3 (літера А), а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (надалі - об'єкт №1);

5.2. Основний договір № 2 - договір купівлі-продажу підземного паркінгу загальною площею 409,60 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (надалі - об'єкт №2);

5.3. Основний договір № 3 - договір купівлі-продажу квартири № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат житловою площею 110,70 кв. м., загальною площею 194,20 кв. м, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (об'єкт № 3); та

5.4. Основний договір № 4 - договір купівлі-продажу квартири № 2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат житловою площею 84,80 кв. м., загальною площею 186,50 кв. м, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (об'єкт № 4) (надалі разом - спірне нерухоме майно).

6. У додатках до попереднього договору сторони погодили істотні умови Основних договорів №№1-4 та виклали тексти цих договорів.

7. Умовами п.п. 6.1.- 6.4. попереднього договору сторони зазначили, що на момент підписання попереднього договору об'єкти №№1-4 перебувають у іпотеці Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" згідно з іпотечними договорами №151110Z24 від 27.01.2010, №151110Z25 від 27.01.2010, №2 та №1, які укладені між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ПАТ "КБ "Актив-Банк" то відповідно до яких встановлена заборона відчуження об'єктів №№ 1-4.

8. Пунктом 6.6 попереднього договору сторони погодили, що основні договори №№1-4: (1) мають бути укладені протягом 8 календарних місяців з дня укладання попереднього договору; (2) укладаються між сторонами та нотаріально посвідчуються після отримання та на підставі письмової згоди ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на продаж ПАТ "КБ "Актив-Банк" об'єктів №№1-4.

9. Відповідно до п. 6.8 попереднього договору ТОВ "Синонім" (покупець, позивач) сплачує ПАТ "КБ "Актив-Банк" (продавець, відповідач) за об'єкти №№ 1-4 договірну ціну в національній валюті України, яка складає разом 60 000 000,00 грн. (Об'єкт № 1 - 50 400 000,00 грн., Об'єкт № 2 - 5 000 000,00 грн., Об'єкт № 3 - 2 350 000,00 грн., Об'єкт № 4 - 2 250 000,00 грн.).

10. Пунктом 6.8.2. попереднього договору визначено, що у рахунок оплати продавцю покупцем договірної ціни покупець зобов'язаний в строк до 19.08.2014 сплатити завдаток в сумі 44 500 000,00 грн. шляхом перерахування його на рахунок продавця. Зобов'язання покупця по сплаті завдатку забезпечуються заставою та порукою, наданими третіми особами. Сторони домовились, що у разі невиконання покупцем зобов'язання перед продавцем зі сплати завдатку у встановлений строк та в день виникнення у продавця права на звернення стягнення на предмет застави, наданій майновим поручителем, відповідно до умов договорів застави та/або права на договірне списання коштів з рахунків поручителів відповідно до умов договорів поруки, зобов'язання покупця по сплаті завдатку вважаються виконаними та припиненими за домовленістю сторін відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України в частині, що дорівнює вартості предмету застави та/або сумі коштів, право на договірне списання яких виникло.

11. 21.07.2014 листом № 193-01/4630 ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", повідомило відповідача про прийняття рішення про надання відповідачу згоди на відчуження нерухомого майна на користь позивача за ринковою вартістю, але не нижче заставної вартості зазначеного майна, без припинення обтяження даного майна іпотекою та за умови надання Національним банком України згоди на таке відчуження.

12. На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.09.2014 № 545 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "АКТИВ-БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.09.2014 № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк", яким з 03.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ «Актив-Банк". Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 03.09.2014 р. по 03.12.2014.

13. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23.12.2014 № 838 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "Актив-Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014 № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк".

14. Листом від 24.09.2014 позивач направив відповідачу (ПАТ "КБ "Актив-Банк") повідомлення про згоду укласти Основні договори та про те, що укладення договорів відбудеться у визначеному у листі місці та у зазначений у листі час.

15. Разом із повідомленням від 24.09.2014 позивач направив відповідачу проекти Основних договорів, підписані з боку позивача, за формою, встановленою Додатком № 1 до попереднього договору та зазначив перелік документів, які відповідач повинен надати для нотаріального посвідчення Основних договорів.

16. Відповідно до Свідоцтва приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., виданого 30.09.2014 р., зареєстровано в реєстрі за № 1405, ТОВ "Синонім" в особі директора Крук Н.В. 30.09.2014 о 10 годині знаходилось в приміщенні за адресою м. Київ, вул. Софіївська, 8, офіс 2. Нотаріусом була встановлена особа та перевірені повноваження директора ТОВ «Синонім».

17. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. на підставі статті 49 Закону України "Про нотаріат" була складена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.10.2014, в якій зазначено, що договір купівлі-продажу є двостороннім договором, для укладання якого необхідне волевиявлення щодо його укладання як покупця, так і продавця, представник продавця ПАТ "КБ "Актив-Банк" до нотаріуса не з'явився, правовстановлюючі документи на нерухоме майно не надав.

18. Судами також встановлено, що вартість нерухомого майна за Попереднім договором у розмірі 60 000 000,00 грн. сплачена позивачем у повному обсязі, шляхом:

18.1. виконання та припинення зобов'язань в частині оплати завдатку за Попереднім договором в рахунок оплати договірної ціни за Основними договорами, а саме: (1) 19.08.2014 на підставі Договору поруки від 08.05.2014, укладеного між позивачем та компанією "Істерн Секьюрітіз Інк" (поручитель), шляхом настання права відповідача на договірне списання коштів з рахунку поручителя у сумі 1 970 000,00 Євро за курсом Національного банку України станом на дату виконання зобов'язання; та (2) 20.08.2014 на підставі Договору застави майнових прав на міжбанківський депозит №0805/PL від 08.05.2014, укладеного між відповідачем та MEINL BANK Aktiengesellschaft, шляхом звернення відповідачем стягнення на майнові права у сумі 522 361,29 Євро за курсом Національного банку України станом на дату звернення стягнення; та

18.2. сплатою позивачем решти вартості предмету Попереднього договору (нерухомого майна) платіжними дорученнями: №1001412282 від 16.12.2015 на суму 100 000 грн., №1001592724 від 15.07.2016 на суму 9 882 900,92 грн.; №1001592742 від 15.07.2016 на суму 1 378 721,01 грн.; №1001592735 від 15.07.2016 на суму 4 000 000,00 грн.; №1001592745 від 15.07.2016 на суму 645 868,71 грн.; та №1001592748 від 15.07.2016 на суму 619 772,36 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

19. Справа розглядалась судами неодноразово.

20. Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, позов задоволено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 зазначені рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

21. Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017, позов задоволено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 зазначені рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

22. В обох випадках, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України посилався на необхідність повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи.

23. За результатами повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 28.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018, позовні вимоги задоволено повністю, визнано дійсними та укладеними договори купівлі-продажу нерухомого майна на зазначених в резолютивній частині умовах.

24. Рішення місцевого та апеляційного господарських судів мотивовані тим, що позивачем виконані всі вимоги та умови, необхідні для укладення основних договорів, а відповідач безпідставно ухиляється від їх укладення, що є підставою для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

25. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ПАТ "КБ "Актив-Банк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко А.М., Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подали касаційні скарги, в яких просили оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

26. Крім того, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

27. Скаржники (ПАТ "КБ "Актив-Банк", ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) обґрунтували вимоги касаційних скарг наступними доводами (узагальнено):

27.1. Суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як спеціального, оскільки з огляду на набуття відповідачем спеціального статусу - віднесення його до категорії неплатоспроможних - на момент звернення позивача з вимогою щодо укладення договорів купівлі-продажу майна, що є предметом іпотеки, таке майно не могло бути відчужене в порушення (обхід) процедур, визначених ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Укладення спірних договорів є неможливим в силу обов'язкових положень зазначеного закону.

27.2. Суди попередніх інстанцій дійшли до незаконного та необґрунтованого висновку про наявність згоди іпотекодержателя на відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, оскільки така згода містила вимоги щодо вартості відчуження та необхідності погодження відчуження з Національним Банком України, які не були виконані. Також, суди не врахували, що обтяження, що виникло на підставі іпотечних договорів є приватним обтяженням, а відтак продовжує діяти і після процедури ліквідації банку.

27.3. Суди першої та апеляційної інстанції безпідставно встановили виконання позивачем умов попереднього договору щодо сплати завдатку у повному обсязі, оскільки договором передбачений безготівковий спосіб його сплати. Окрім того, встановлене судами виконання обов'язку щодо сплати завдатку на підставі забезпечувальних договорів поруки та застави, не ґрунтується на положеннях закону та не підтверджується матеріалами справи.

27.4. Судами залишено поза увагою та обставина, що редакції договорів купівлі-продажу, в яких позивач просить визнати їх укладеними, не відповідають дійсним проектам основних договорів, які були погоджені сторонами в попередньому договорі.

Доводи, викладені у відзивах на касаційні скарги

28. ТОВ "БСД-1" та ПАТ КБ "Укргазбанк" подали відзиви на касаційні скарги, в яких просять залишити оскаржувані рішення та постанову господарських судів без змін, а касаційні скарги - без задоволення з підстав та аргументів, на яких такі рішення ґрунтуються.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

29. Верховний Суд, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин та в межах доводів та вимог касаційної скарги, виходить із наступного.

30. Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

31. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

32. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

33. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

34. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

35. У відповідності до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

36. З огляду на вказане визначення, попередній договір не є майновим, тобто не передбачає передачу майна, його оплату тощо, з такого договору виникає єдине спільне для сторін зобов'язання - укласти в майбутньому договір на узгоджених ними умовах.

37. У відповідності до встановленого судами попередніх інстанцій змісту укладеного між сторонами попереднього договору, сторони узгодили істотні умови щодо об'єктів договорів купівлі-продажу, ціну продажу таких об'єктів, необхідність отримання згоди іпотекодержателя на відчуження спірного нерухомого майна. Верховний Суд зазначає, що згаданим попереднім договором у пункті 6.8.2. було встановлено зобов'язання покупця щодо внесення завдатку, який враховується на виконання зобов'язання сплатити загальну ціну купівлі-продажу, тобто сторони узгодили між собою зобов'язання майнового характеру у вигляді сплати завдатку, який в контексті правовідносин, що склалися між сторонами є по своїй правовій природі частковою оплатою.

38. Наявність в договорі таких узгоджених зобов'язань свідчить, що назва договору «попередній договір» в даному випадку не відповідає змісту договору та дійсним правовідносинам, що склались між сторонами, а тому перевага при з'ясуванні сутності зобов'язання, яке виникло з цього договору, має надаватися умовам договору про права та обов'язки сторін у їх сукупності.

39. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

40. З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що в даному випадку сторонами було укладено не попередній договір в межах передбаченої ст. 635 Цивільного кодексу України правової конструкції, а договір купівлі-продажу у відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України.

41. Щодо згоди іпотекодержателя на відчуження об'єктів нерухомості та відповідних аргументів касаційних скарг щодо її відсутності, викладених в пункті 27.2. цієї Постанови, Суд зазначає таке.

42. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.07.2014 листом № 193-01/4630 ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", повідомило відповідача про прийняття рішення про надання відповідачу згоди на відчуження нерухомого майна на користь позивача за ринковою вартістю, але не нижче заставної вартості зазначеного майна, без припинення обтяження даного майна іпотекою та за умови надання Національним банком України згоди на таке відчуження.

43. У відповідності до статті 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: (1) зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; (2) передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; (3) відчужувати предмет іпотеки; (4)передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

44. Тобто, імперативними приписами статті 9 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що відчуження предмету іпотеки може відбуватись виключно за згодою іпотекодержателя.

45. Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає основні умови, за наявності яких правочин є чинним. До них відносяться такі умови: (1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; (2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; (3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; (4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; (5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; (6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згода іпотекодержателя - АТ «Укрексімбанк» на укладення спірного правочину купівлі-продажу була надана 21.07.2014.

47. Згідно зі статтею 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

48. У відповідності до статті 586 Цивільного кодексу України, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

49. Виходячи з вищенаведеного, Верховний Суд надає правову оцінку вказаній згоді як відкладальній обставині, з якою пов'язаний момент набуття чинності укладеного сторонами правочину, оскільки за відсутності такої згоди укладений сторонами договір купівлі-продажу не міг би вважатись чинним.

50. Надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права - визнання договору дійсним та укладеним, Суд виходить із наступного.

51. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

52. Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

53. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

54. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

55. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

56. Згідно ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

57. У відповідності до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

58. У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

59. У відповідності до змін, що були внесені до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.01.2013 року, з 01.01.2013 року державній реєстрації підлягає не правочин, що посвідчує перехід права власності на майно, а безпосереднє речове право, зокрема право власності, що виникає з цього правочину. У відповідності до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності. У відповідності до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

60. У співвідношенні статті 210 Цивільного кодексу України, яка передбачає реєстрацію правочину та норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», останні є спеціальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

61. Згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

62. З огляду на ту обставину, що як державна реєстрація права власності, так і нотаріальне посвідчення договору, є логічно та послідовно пов'язаними за формою та змістом елементами публічно-правової охорони права власності, Суд вважає за можливе застосувати до правовідносин щодо державної реєстрації права власності, а саме випадку ухилення однієї із сторін від такої державної реєстрації, положення ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України за аналогією закону, які надають можливість іншій стороні визнати такий договір дійсним (вчиненим) в судовому порядку.

63. З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що заявлені вимоги щодо визнання дійсними та укладеними спірних правочинів є правомірними та такими, що були законно задоволені судами попередніх інстанцій.

64. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а також висновок Суду щодо правової кваліфікації спірного договору, як договору купівлі-продажу, а не попереднього договору, Суд констатує, що положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки спірний договір було укладено до віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в банку тимчасової адміністрації.

65. З цих підстав, Суд відхиляє доводи касаційних скарг, які викладені у п. 27.1. даної постанови.

66. Інші доводи касаційних скарг, зокрема у п. 27.2. - 27.4. даної постанови, не можуть бути розглянуті по суті Верховним Судом, оскільки є вимогами про переоцінку доказів і встановлення обставин справи, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції у відповідності до положень ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

67. Також, Суд не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки дана справа не містить виключної правової проблеми.

68. Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, як таких, в яких було ухвалено правильне по суті рішення з підстав, які викладені в даній постанові.

69. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко А.М., публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського від 17 квітня 2018 року у справі №910/21911/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.