Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/273/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області,

на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2017 (головуючий суддя Шарко Л.В.)

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (головуючий Тихий П.В., судді: Гетьман Р.А. і Россолов В.В.)

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - Відділення),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" (далі - Товариство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (далі - Підприємство),

про стягнення 82 389,98 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства про стягнення з Товариства на користь Відділення 82 389,98 грн., з яких 59 356,21 грн. - заборгованість з орендної плати та 23 033,77 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: договір оренди від 28.12.2005 № 2299-Н (далі - Договір оренди) припинив свою дію 30.03.2016 (з моменту передачі орендованого майна балансоутримувачу), а за період з вересня 2015 року по березень 2016 року Товариством не сплачувалась орендна плату, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 59 356,21 грн.; також тим, що відповідно до пунктів 3.5 та 5.2 Договору оренди у разі несвоєчасного перерахування орендної плати Товариство сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення, тому Відділенням нараховано пеню у сумі 23 033,77 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2017 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Підприємство.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2017, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що Відділення не має статусу орендодавця за спірним договором, тому у нього відсутні правові підстави для нарахування Товариству орендної плати за договором оренди від 28.12.2005 № 2299-Н (далі - Договір оренди) за період з вересня 2015 року по березень 2016 року у розмірі 59 356,21 грн. (70% згідно з розрахунком заборгованості) та пені у сумі 23 033,77 грн. за період з 04.11.2015 по 29.03.2016.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Відділення звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди при прийнятті оскаржуваних рішень дійшли помилкового висновку, що Договір оренди припинив свою дію 29.09.2014, оскільки судовими рішеннями у справі № 922/4720/14 визнано недійсним додаткову угоду від 16.10.2014 № 11 (далі - Додаткова угода № 11) до Договору оренди, якою було продовжено строк дії вказаного договору. Враховуючи, що Договір оренди не визнавався судом недійсним, скаржник вважає, що він є дійсним і по теперішній час.

Від Товариства та Підприємства відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 28.12.2005 Відділенням (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір оренди.

Пунктом 1.1 Договору оренди передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на другому поверсі двоповерхової будівлі (інвентарний № 33) (кімнати №№ 31-33, 35) площею 145,10 м2, та в одноповерховій будівлі виробничого приміщення цеху № 2, промивний корпус (інвентарний № 7) площею 372,10 м2 (надалі - Майно), загальною площею 517,2 м2, розташованих за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, м/р "Авіатор", що знаходиться на балансі Підприємства.

Згідно з пунктом 2.3 Договору оренди передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване майно залишається на балансі підприємства із зазначенням, що це майно передано в оренду, та зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що це майно є орендним.

Відповідно до пункту 10.1 Договору оренди договір було укладено строком на 11 місяців, що діє з 28.12.2005 до 27.11.2006 включно.

У пункті 10.8 Договору оренди сторони передбачили, що строк дії договору може подовжуватись за умови погодження його з органом, уповноваженим управляти майном.

28.12.2005 за актом приймання-передачі орендованого майна орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене Майно загальною площею 517,2 м2.

Надалі між сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору оренди.

Так, додатковою угодою від 16.07.2010 № 5 (далі - Додаткова угода № 5) абзац перший пункту 1.1 Договору оренди викладено в такій редакції: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кімнати №№ 44, 45, 46, 49 на 2-му поверсі двоповерхової будівлі штабу (інвентарний № 33) площею 144,80 м2, в одноповерховій будівлі виробничого цеху № 2 (інвентарний № 7), площею 372,10 м2, загальною площею 516,90 м2, за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, м/р "Авіатор", що знаходиться на балансі Підприємства.". Пункт 10.8 Договору оренди викладено в такій редакції: "Після закінчення терміну дії договору подальше використання об'єкта оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства та за зверненням орендаря."

16.10.2014 сторони Додатковою угодою № 11 внесли зміни у Договір оренди, а саме: "Пункт 10.1 Договору оренди викласти в новій редакції: Цей договір продовжено строком на 11 місяців, тобто до 29.08.2015."

Відділення листом від 18.05.2015 № 03-2040 повідомило Товариство, що Відділення ніколи не втрачало статусу орендодавця за Договором оренди та, враховуючи перерахунок орендної плати, надало Товариству розрахунок заборгованості за період з грудня 2005 року по квітень 2015 року.

Листом від 22.06.2015 № UOP-3.01-6387 Державний концерн "Укроборонпром", до складу якого включено Підприємство відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993 "Про деякі питання Державного концерну "Укроборонпром", звернувся до Товариства щодо оренди державного майна, в якому вказував, що Договір оренди продовжуватися не буде, а після закінчення його дії, а саме 29.08.2015, Товариству необхідно повернути Підприємству орендоване майно, яке розташовано за адресою: м/р "Авіатор", місто Чугуїв, Харківська область, оскільки власник має намір використовувати державне нерухоме майно для власних потреб.

30.11.2015 Підприємством (балансоутримавач) та Товариством (орендар) був складений акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, м/р "Авіатор", 154-Б (окреме індивідуально визначене Майно, яке вказане у Додатковій угоді № 5).

01.12.2015 Товариство направило Відділенню три екземпляри акта приймання-передавання від 30.11.2015 орендованого майна за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, м/р "Авіатор", 154-Б.

Відповідно до листів від 25.01.2016 № 34 та від 03.03.2016 № 96 Товариство просило Відділення направити на адресу Товариства екземпляр додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди, а також підписати і повернути підписаний Підприємством і Товариством екземпляр акта приймання-передачі нерухомого майна, яке Товариство вже передало Підприємству, а саме: нежитлові приміщення кімнати №№ 44, 45, 46, 49 на 2-му поверсі двоповерхової будівлі штабу (інвентарний № 33) площею 144,80 м2, розташованої за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, м/р "Авіатор", 154-Б.

30.03.2016 Підприємством (балансоутримавач), Товариством (орендар) та Відділенням (орендодавець) був складений акт приймання-передачі орендованого майна по Договору оренди, відповідно до якого орендарем було передано орендодавцю та балансоутримувачу окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення в 1-поверховій будівлі виробничого цеху № 2 (інвентарний № 7) площею 372,10 м2.

Згідно з листом від 30.03.2016 № 128 Товариство просило Відділення направити на адресу Товариства екземпляр додаткової угоди про внесення змін до договору оренди № 2299-Н від 28.12.2005 р., а також підписати і повернути підписаний Підприємством і Товариством екземпляр акта приймання-передачі нерухомого майна, яке Товариство вже передало Підприємству, а саме: нежитлових приміщень кім. №№ 44, 45, 46, 49 на 2-му поверсі двоповерхової будівлі штабу (інвентарний № 33) площею 144,80 м2, в одноповерховій будівлі виробничого цеху № 2 (інвентарний № 7), площею 372,10 м2, загальною площею 516,90 кв.м., за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, м/р "Авіатор".

Також листом від 27.04.2016 № 174 Товариство повторно просило Відділення направити на адресу Товариства документи вказані у листі від 30.03.2016 № 128.

Відділенням 05.12.2016 прийнято наказ № 2318 про розірвання Договору оренди з Товариством. Згідно з пунктом 1 вказаного наказу Договір оренди з Товариством вважається припиненим з 30.03.2016.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства 59 356,21 грн. заборгованості з орендної плати та 23 033,77 грн. пені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2015 у справі № 922/4720/14 визнана недійсною Додаткова угода № 11 до Договору оренди, укладена Відділенням і Товариством та виселено Товариство з нежитлових приміщень кімнати: №№ 44, 45, 46, 49 на 2-му поверсі двоповерхової будівлі штабу (інвентарний № 33), площею 144,80 м2, в одноповерховій будівлі виробничого цеху № 2 (інвентарний № 7) площею 372,10 м2, загальною площею 516,90 м2, за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, м/р "Авіатор", 162.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2015 у справі № 922/4720/14 залишено без змін.

При цьому постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі № 922/4720/14 було встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.01.2010, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради та реєстраційного посвідчення КП "Чугуївського міжміського бюро технічної інвентаризації" 13.02.2010 за реєстровим № 264, комплекс будівель та споруд авіаційного ремонтного заводу належить Державі в особі Міністерства оборони України (в господарському відданні Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод"). Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області 22.01.2010 видано свідоцтво серії САВ № 032339 на право власності на нерухоме майно, за яким Держава в особі Міністерства оборони України (в господарському відданні Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод") є власником будівлі штабу і клубу авіаційного ремонтного заводу за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, м/р "Авіатор", 154 Б.

Крім того, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі № 922/4720/14 було встановлено, що на момент укладення Додаткової угоди № 11 до Договору оренди Відділення не мало стосовно спірного орендованого майна функцій орендодавця та, відповідно, не мало й повноважень на укладення договору оренди на новий строк. Підприємство неодноразово зверталось до Відділення та Товариства з листами, в яких заперечувало проти продовження строку дії Договору оренди, посилаючись на те, що майно необхідне йому для власних потреб, та просило звільнити орендовані за Договором оренди приміщення та повернути їх за актом приймання-передачі.

Частиною восьмою статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром", регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

Відповідно до Переліку державних підприємств, що включені до складу Державного концерну "Укроборонпром", що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993 "Про деякі питання Державного концерну "Укроборонпром", Підприємство включено до складу Державного концерну "Укроборонпром".

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу. У разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.

Частиною третьою статті 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" (який набрав чинності з 30.10.2012) встановлено, що передача в оренду нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, здійснюється безпосередньо підприємствами оборонно-промислового комплексу за погодженням з Державним концерном "Укроборонпром", крім випадків передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств оборонно-промислового комплексу, щодо яких орендодавцем є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Враховуючи викладені приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", суди дійшли висновку, що починаючи з 30.10.2012, коли зазначений Закон набрав чинності, Відділення втратило статус орендодавця спірного державного майна за Договором оренди.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, орендна плата спрямовується у відповідності - 70 відсотків орендної плати підприємству, організації, 30 відсотків - до державного бюджету.

Таким чином, з дня набрання чинності Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" Підприємство має отримувати 70 відсотків орендної плати як законно визначений орендодавець (замість Відділення) та за умов погодження з Державним концерном "Укроборонпром" передачі в оренду такого майна.

З огляду на визнання судом недійсною Додаткової угоди № 11 до Договору оренди з моменту її укладання судами встановлено, що дійсною залишається попередня додаткова угода від 22.10.2013 № 10 до Договору оренди, якою сторони внесли зміни в Договір оренди такого змісту: "Пункт 10.1 викласти в новій редакції: Цей договір продовжено строком на 11 місяців, тобто з 29.10.2013 до 29.09.2014.".

У матеріалах справи відсутні докази продовження спірного договору оренди шляхом укладання в подальшому інших додаткових угод.

З таких підстав суди дійшли висновку, що строк Договору оренди закінчився 29.09.2014, а тому у Відділення відсутні правові підстави для нарахування Товариству орендної плати за Договором оренди за період з вересня 2015 року по березень 2016 року у сумі 59 356,21 грн. (70% згідно з розрахунком заборгованості) та пені в сумі 23 033,77 грн. за період з 04.11.2015 р. по 29.03.2016 р., у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, судами відмовлено в задоволенні клопотання Товариства про застосування позовної давності, оскільки за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Враховуючи те, що судами відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, клопотання Товариства про застосування позовної давності було правомірно відхилено судами.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди при прийнятті оскаржуваних рішень дійшли помилкового висновку, що Договір оренди припинив свою дію 29.09.2014, оскільки судовими рішеннями у справі № 922/4720/14 визнано недійсним Додаткову угоду № 11 до Договору оренди, якою було продовжено строк дії вказаного договору, а також на те, що Договір оренди не визнавався судом недійсним, а тому скаржник вважає його дійсним і по теперішній час, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі суді рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 922/273/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко