Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.01.2018 року у справі №910/24512/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/24512/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді - Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача -Левадного Р.С.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Шкурдова Л.М.)

від 13.07.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Мартюк А.І., судді - Калатай Н.Ф., Ткаченко Б.О.)

від 05.09.2017,

за позовом Фонду державного майна України

до приватного акціонерного товариства "Ділові партнери"

про стягнення 1 548 658,00 грн

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2016 року Фонд державного майна України звернувся Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення із приватного акціонерного товариства "Ділові партнери" штрафних санкцій в розмірі 1 548 658,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Чисті метали" за конкурсом №КПП-540 від 22.04.2008, у зв'язку з чим договір був розірваний у судовому порядку. Позивач нарахував та заявив до стягнення за несвоєчасне внесення інвестицій згідно пунктів 11.1.4, 11.1.5, 11.2.1, 11.2.3 вказаного договору пеню в розмірі 926 928,00 грн та штраф у розмірі 621 730,00 грн відповідно по п. 23 договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення обгрунтоване тим, що позивач нарахував та заявив до стягнення 926 928,00 грн пені за період коли нарахування пені не мало правових підстав у зв'язку із спливом шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення 621 730,00 грн штрафу нарахованого за умовами пункту 23 договору №КПП-540 від 22.04.2008, суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення до суду з позовом Фонд державного майна України пропустив спеціальну позовну давність для вимог про стягнення неустойки, а підстави для поновлення такого строку відсутні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 5 вересня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 13 липня 2017 року залишено без змін.

Фонд державного майна України подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати постановлені у справі судові акти і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), ч. 5 ст. 267 ЦК України, оскільки суду неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи та необґрунтовано відмовили Фонду державного майна України у задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Щодо аргументу відповідача про неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи Верховний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Для вирішення спору у даній справі суд має дотриматись принципу об'єктивної (судової) істини, який полягає в обов'язку суду з'ясувати усі дійсні обставини, пов'язані із спірними правовідносинами, і на їх основі вирішити питання про права і обов'язки сторін спору.

У справі, яка переглядається, предметом спору є вимога Фонду державного майна України про стягнення із ПрАТ "Ділові партнери" пені в розмірі 926 928,00 грн та штрафу у розмірі 621 730,00 грн у зв'язку із порушенням відповідачем інвестиційних зобов'язань передбачених договором купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Чисті метали" за конкурсом №КПП-540 від 22.04.2008.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частино 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

У справі, що переглядається, за умовами договору №КПП-540 від 22.04.2008 Фонд державного майна України зобов'язався передати відповідачу 281 027 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 295 078, 35 грн, що становить 57,20% статутного фонду ВАТ "Чисті метали" за 8 110 000,00 грн, а ПрАТ "Ділові партнери" взяло на себе зобов'язання щодо оплатити їх вартості.

Окрім зазначеного, за умовами п. 11 договору №КПП-540 від 22.04.2008 ПрАТ "Ділові партнери" зобов'язалось виконати фіксовані умови конкурсу, визначені планом приватизації пакета акцій та концепцією розвитку товариства ВАТ "Чисті метали", зокрема інвестиційні зобов'язання в економічній, інноваційно-інвестиційній, соціальній, природоохоронній діяльності вказаного товариства.

Вказаним договором визначено господарсько-правову відповідальність ПрАТ "Ділові партнери" за порушення умов договору в частині виконання інвестиційних зобов'язань у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Пунктом 22 договору №КПП-540 від 22.04.2008 передбачено, що у разі порушення встановлених умовами договору строків та обсягів внесення інвестиційних зобов'язань, визначених пунктами 11.1.4, 11.1.5, 11.2.1, 11.2.3, 11.3.1, 11.4.2, покупець сплачує пеню на користь продавця у розмірі 0,1 відсотка вартості невнесених інвестицій за кожен день прострочення.

Пунктом 23 зазначеного договору встановлено, що у разі розірвання договору у зв'язку з невиконанням інвестиційних зобов'язань, визначених пунктами 11.1.4, 11.1.5, 11.2.1, 11.2.3, 11.3.1, 11.4.2, частково внесені кошти не повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подання позову про розірвання договору відповідач сплачує до Державного бюджету України штраф у розмірі 10 відсотків загальної суми інвестицій.

Господарськими судами встановлено факт порушення відповідачем інвестиційних зобов'язань, визначених пунктами 11.1.2 - 11.1.6, 11.1.8, 11.2.1 - 11.2.3, 11.3.2 - 11.3.14 та 11.4.2 договору № КПП-540 від 22.04.2008, що підтверджується актом поточної перевірки Фонду державного майна України виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Чисті метали" за конкурсом від 04.12.2014. Відповідач належних доказів на підтвердження виконання умов договору, а саме внесення інвестицій до суду не надав.

Факт неналежного виконання ПрАТ "Ділові партнери" умов договору №КПП-540 від 22.04.2008 встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2017 у справі № 910/32396/15, за наслідками розгляду якої відбулося розірвання договору №КПП-540 від 22.04.2008.

Строки внесення інвестицій прив'язані до моменту переходу права власності на пакет акцій (а саме до 20.06.2008), і, відповідно, позивач мав право на нарахування пені за порушення п. 11.1.4 договору за період з 21.12.2008 по 21.06.2009; за порушення п. 11.1.5 договору за період з 21.06.2009 по 21.12.2009; п. 11.2.1 договору за період з 21.07.2008 по 21.01.2009; за порушення п. 11.3.1 договору за період з 21.07.2008 по 21.01.2009.

Оскільки позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 20.06.2011 по 17.12.2011 з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто за період, коли нарахування пені припинилося, в зв'язку зі спливом шестимісячного строку для нарахування пені, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про те, що вимога позивача про стягнення пені за порушення пунктів 11.1.4, 11.1.5, 11.2.1, 11.3.1 договору №КПП-540 від 22.04.2008 задоволенню не підлягає.

Щодо обґрунтованості заявлених вимог про стягнення штрафу у розмірі 10 відсотків загальної суми інвестицій нарахованого на підставі пункту 23 договору №КПП-540 від 22.04.2008 то господарськими судами встановлено факт порушення інвестиційних зобов'язань і як наслідок позивач мав право на його нарахування.

Проте розірвання договору №КПП-540 від 22.04.2008 купівлі-продажу пакета акцій відбулося в судовому порядку за наслідками розгляду господарськими судами справи № 910/32396/15. Фонд державного майна України звернувся з позовом у вказаній справі 24 грудня 2015 року.

Враховуючи узгоджену сторонами у п. 23 договору залежність моменту виникнення зобов'язання відповідача оплатити штраф від дати подання позову про розірвання договору №КПП-540 від 22.04.2008 спеціальна позовна давність для стягнення штрафу тривалістю в один рік у цій справі закінчилася 24 грудня 2016 року.

Фонд державного майна України звернувся до суду із позовом про стягнення сум неустойки 30.12.2016, що підтверджується відміткою на позовній заяві. Судом враховується, що сторони у договорі №КПП-540 від 22.04.2008 не збільшували тривалість позовної давності.

За таких умов господарські суди прийшли до правомірного висновку, що позивач звернувся до суду із пропуском спеціальної позовної давності щодо стягнення штрафу.

Щодо аргументу позивача про необґрунтовану відмову Фонду державного майна України у задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки, так і спеціальну позовну давність, скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Наявність порушення права особи, що полягає у порушенні інвестиційних зобов'язань, підтверджується актом поточної перевірки Фонду державного майна України виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Чисті метали" за конкурсом від 04.12.2014 та рішеннями господарських судів у справі № 910/32396/15.

Враховуючи те що, ПрАТ "Ділові партнери" подало заяву про застосування позовної давності (а.с. 107-109), Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 621 730,00 грн має бути відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відмовлено в поновленні строку позовної давності для звернення до суду про стягнення штрафних санкцій, оскільки ними не досліджувались причини її пропуску, а також не враховано, що Фонд державного майна України є бюджетною установою та через відсутність передбачених видатків у кошторисі на 2016 рік був позбавлений можливості своєчасно оплатити судовий збір та подати позов, Верховний Суд зазначає таке.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Спеціальний строк позовної давності для вимог про стягнення штрафу в сумі 621730,00 грн нарахованого за умовами пункту 23 договору №КПП-540 від 22.04.2008 має тривалість в один рік і, як встановлено господарськими судами, закінчився 24 грудня 2016 року.

Позивач оплатив судовий збір за подання позову до Господарського суду міста Києва про стягнення штрафних санкцій із відповідача 20 грудня 2016 року (платіжне доручення № 175 від 20.12.2016, а.с. 34), тобто до моменту закінчення річної позовної давності і Фонд державного майна України мав об'єктивну можливість подати позов без порушення позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що подане позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, в зв'язку з відсутністю грошових коштів для сплати судового збору, задоволенню не підлягає, оскільки позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, а відсутність коштів для сплати судового збору не підтверджується встановленими обставинами та не може бути визнана поважною причиною пропущення строку позовної давності.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі за № 910/24512/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач