ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 920/284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

прокуратури - Кравчук О. А.,

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 (судді: Дикунська С. Я., Мальченко А. О., Жук Г. А.) у справі

за позовом заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шосткинської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

про стягнення заборгованості у сумі 2 116 746,45 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

1.1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.07.2018 (суддя Коваленко О. В.) позов заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шосткинської міської ради залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Місцевий господарський суд виходив із того, що прокурор, звертаючись до суду із позовом в особі Шосткинської міської ради, не обґрунтував наявності підстав для здійснення такого представництва інтересів держави в суді. Суд дійшов висновку, що у цій справі немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а Шосткинська міська рада, в особі якої в інтересах держави звернувся заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури із цим позовом до суду, має підстави і можливість для самостійного захисту прав щодо спірного комунального майна.

1.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 (судді: Дикунська С. Я., Мальченко А. О., Жук Г. А.) скасовано ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.07.2018, а матеріали справи направлено до Господарського суду Сумської області для розгляду по суті.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що прокурор, звертаючись із позовом, обґрунтував наявність порушених інтересів держави, зазначив про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тому залишення позову без розгляду у наведеному випадку апеляційний господарський суд визнав безпідставним.

2. Короткий зміст касаційної скарги

2.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (далі - ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт") у касаційній скарзі просить її скасувати, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.07.2018 залишити в силі, вважаючи постанову у справі такою, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" акцентує, що суд апеляційної інстанції у цьому випадку фактично звузив право органу місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання стягнення заборгованості з орендної плати, у тому числі і право на звернення до суду. Скаржник також зазначає, що Шосткинська міська рада не наділена повноваженнями органу виконавчої влади, тому невчасна сплата орендної плати за користування майном комунальної власності, заборгованість з якої є предметом спору у цій справі, не впливає на забезпечення завдань і функцій держави. Водночас товариство звертає увагу, що участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін може впливати на дотримання принципу рівності сторін, на чому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях. Крім того, скаржник акцентує, що право суду на повернення позовної заяви та залишення позову без розгляду за відсутності підстав для представництва прокурором інтересів в суді або неналежного обґрунтування ним таких підстав передбачено у статтях 174, 226 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Від заступника керівника Шосткінської місцевої прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення у справі. Зокрема, прокурор наголошує на правомірності звернення із цим позовом в інтересах держави в особі міської ради, оскільки безпосередньо порушено інтереси територіальної громади міста Шостки.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення не неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

3.2. За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб'єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

За змістом частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

3.3. У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

3.4. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

3.5. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Як убачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись із позовом про стягнення з ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь Шосткинської міської ради заборгованості з орендної плати з урахуванням пені за договором оренди комунального майна - цілісного майнового комплексу з виробництва, транспортування тепла та електричної енергії від 02.02.2007 № 319 (укладеним між Шосткінською міською радою і ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт") у сумі 2 116 746,45 грн, наголосив, що несплата орендної плати за цим договором є порушенням інтересів держави, оскільки призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету, перешкоджає їх подальшому використанню для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування. При цьому прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, є Шосткинська міська рада, яка не вжила заходів щодо стягнення спірної заборгованості у судовому порядку, що, на думку, прокурора, свідчить про неналежне виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень.

Місцевий господарський суд, залишаючи позов прокурора без розгляду, встановив, і це не спростовано судом апеляційної інстанції, що позов у цій справі прокурором подано в інтересах держави в особі Шосткинської міської ради, яка є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження власника комунального майна - цілісного майнового комплексу з виробництва, транспортування тепла та електричної енергії, переданого відповідачеві у тимчасове користування за договором оренди. Тобто прокурор звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів Шосткинської міської ради, яка представляє територіальну громаду міста Шостки та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, яку (міську раду) наділено повноваженнями щодо розпорядження спірним комунальним майном та яка є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста у судовому порядку.

Господарський суд першої інстанції урахував, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Доказів того, що Шосткинська міська рада не має можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, як і неналежності здійснення нею такого захисту, прокурором не надано та, відповідно, матеріали справи не містять, апеляційним господарським судом зазначеного не спростовано та зворотного не установлено.

Як убачається із матеріалів справи, прокурор 16.04.2018 звернувся до господарського суду з позовною заявою від 16.04.2018 № 104-2386вих18, що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду. Цим же днем датовано і лист прокуратури № 104-2384вих18, долучений прокурором (на обґрунтування підстав представництва) до позовної заяви, про повідомлення голови Шосткинської міської ради стосовно підготовки прокуратурою позовної заяви до ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна і звернення з відповідним позовом. Інших доказів на підтвердження нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування прокурором надано не було. Крім того, із долученої прокурором до позовної заяви довідки-розрахунку убачається, що відповідач сплачував орендну плату за користування комунальним майном за спірним договором; необхідності захисту прав держави не доведено.

З огляду на викладене господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у наведеному випадку немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі міської ради; наявності правових підстав для представництва прокурор не підтвердив і місцевий господарський суд не установив.

3.6. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 226 зазначеного Кодексу передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Ураховуючи наведені положення законодавства та зважаючи на обставини, установлені місцевим господарським судом, які не були аргументовано спростовані судом апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованим.

3.7. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Між тим, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. За змістом пункту 4 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

4.3. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 необхідно скасувати, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.07.2018 залишити в силі як законну та обґрунтовану.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі № 920/284/18 скасувати, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.07.2018 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак