Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.10.2019 року у справі №904/1054/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/1054/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

позивача - Дзюби А. В. (адвокат),

відповідача - Норочевського О. О. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Кондратюк"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 (судді: Вечірко І. О., Кузнецов В. О., Чус О. В. )

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 (суддя - Красота О. І.)

за позовом Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області

до Селянського (фермерського) господарства "Кондратюк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про розірвання договору оренди землі від 24.12.2015 № 32/ДО-15,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Новопавлівська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області (як правонаступник майнових прав Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області за договором оренди земельної ділянки від 24.12.2015 №32/ДО-15) звернулася до господарського суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Кондратюк" (далі - СФГ "Кондратюк") та просила суд розірвати договір оренди землі від 24.12.2015 №32/ДО-15 (далі - договір оренди землі), укладений між СФГ "Кондратюк" та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 61,3999 га, кадастровий номер 1222685500:01:003:0689 та стягнути судовий збір.

Позовні вимоги мотивовано тим, що допущене СФГ "Кондратюк" нецільове використання землі є істотним порушенням законодавства про землю та умов договору оренди землі та має своїм наслідком істотне погіршення якості землі та знищення пасовищ, належних Новопавлівській об'єднаній територіальній громаді.

Зважаючи на це позивач, з посиланням на статті 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі" щодо дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків за договором та його умов, в тому числі в разі випадкового знищення або пошкодження об'єкту оренду, яке істотне перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, просить задовольнити позовні вимоги.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1 Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
09.09.2019, позов задоволено у повному обсязі.

2.2. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано тим, що оскільки спірна земельна ділянка є пасовищем, то її використання з метою засівання сільськогосподарськими культурами суперечить її цільовому призначенню.

Тому позовні вимоги про розірвання договору оренди землі підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не виконуються умови договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями СФГ "Кондратюк" у касаційні скарзі просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від
09.09.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин спеціальну норму - статтю 144 Земельного кодексу України, якою передбачено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

3.3. На думку скаржника, не застосування цієї статті до спірних правовідносин призвело до прийняття судами першої та апеляційної інстанцій неправильного рішення, оскільки стаття 143 Земельного кодексу України (як підстава припинення права на землю) може бути застосована лише за умови дотримання процедури, передбаченої статтею 144 Земельного кодексу України.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Новопавлівська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить ухвалити рішення на розсуд суду.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 24.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (надалі орендодавець) та СФГ "Кондратюк" (надалі орендар) укладено договір оренди землі.

4.3. Відповідно до пункту 1.1. договору оренди орендодавець на підставі протоколу проведення земельних торгів від 24.12.2015 року №1/2412/3999 за лотом №1 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 61,3999 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1222685500:01:003:0689.

4.4. Згідно з пунктом 2.1. договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 61,3999 га, у тому числі: 61,3999 га пасовища.

4.5. Кадастровий номер земельної ділянки: 1222685500:01:003:0689. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А 01.01 - для ведення сільськогосподарського виробництва (пункти 2.2,2.3 та 2.4 договору).

4.6. У пункті 2.5 договору оренди землі зазначено, що на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та об'єкти інфраструктури.

4.7. Договір оренди землі укладено на строк 14 років (пункт 3.1 Договору).

4.8. У пункті 5.1. договору оренди землі передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4.9. Орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (пункт 5.3 договору).

4.10. Відповідно до пункту 5.4. договору оренди земельна ділянка повинна використовуватись способами, що не суперечать екологічним вимогам, не допускати забруднення радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищати її від водної та вітрової ерозії, дотримуватись вимог законодавства про охорону довкілля. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

4.11. Невід'ємною частиною договору оренди землі є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів (пункт 15.4 договору), з якого вбачається, що земельну ділянку загальною площею 61,3999 га кадастровий номер 1222685500:01:003:0689 віднесено до земель пасовища.

4.12. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.06.2018 №4-2209/15-18-СГ передано Новопавлівській сільській об'єднаній територіальній громаді Межівського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6586,1535 га на території Новопавлівської сільської об'єднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі.

4.13.25.07.2018 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області на земельну ділянку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

4.14.05.02.2019 Виконавчим комітетом Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області було виявлено, що земельна ділянка загальною площею 61,3999 га кадастровий номер 1222685500:01:003:0689 засіяна озимою пшеницею, про що складено акт обстеження.

4.15. Виконавчий комітет Новопавлівської сільської ради звернувся до Синельниківської місцевої прокуратури з листом від 11.02.2019 № 80 з проханням вжиття заходів щодо встановлення осіб, які самостійно розробили та засіяли земельну ділянку з кадастровим номером undefined озимою пшеницею.

4.16. Синельниківська місцева прокуратура листом від 04.03.2019 № 01/81-536вих-19 повідомила Новопавлівську сільську раду, що на вказаній ділянці виявлено посіви сільськогосподарської культури, крім того, встановлено ознаки змивання верхнього родючого шару ґрунту та ознаки можливого використання вказаної ділянки понад відведеної площі. По даному факту, 31.01.2019 року внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В рамках даного кримінального провадження проводяться відповідні слідчі дії. Досудове розслідування у зазначеному провадженні триває.

4.17. Таким чином, підставою виникнення спору є порушення СФГ "Кондратюк" умов договору оренди землі, використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням.

4.18. Законом України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

4.19. Відповідно до статті 13 цього ж закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

4.20. При цьому за змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

4.21. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

4.22. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції на підставі поданих сторонами доказів було оцінено обставини укладання та виконання спірного договору та зроблено висновок про порушення СФГ "Кондратюк" умов законодавства про оренду землі та договору, щодо її використання способами, що суперечать вимогам земельного законодавства.

4.23. Колегія суддів враховує, що Земельним кодексом України в статті 19 закріплено, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

4.24. Статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

4.25. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, передана відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та є пасовищем.

4.26. Суди також дійшли висновку про те, що передана в оренду земельна ділянка кадастровий номер 12226855:01:003:0689 не може бути використана відповідачем для посіву пшениці або будь-якої іншої культури, оскільки вказана земельна ділянка повинна використовуватися виключно в межах визначених Договором, законом та кадастрової документації, а саме як пасовища.

4.27. Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

4.28. Таким чином, всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного Договору оренди землі, відповідач використовував орендовану земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, а не як пасовище.

4.29. Законом України "Про охорону земель" в статті 36 закріплено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

4.30. При цьому Законом України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

4.31. За змістом статті 37 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені статті 37 Закону України "Про охорону земель" та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

4.32. При цьому суд враховує, що необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року", Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

4.33. Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією господарських судів першої та апеляційної інстанції, які на підставі дослідження обставин справи та оцінки доказів дійшли правильного висновку про те, що діяльність відповідача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки, а отже, виходячи з предмету та підстав позову, дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

4.34. При цьому Суд враховує, що статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

4.35. В статті 14 Конституції України наголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

4.36. Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншим законодавством України.

4.37. Суд також враховує, що у рішенні Європейського Суду з прав людини від
27.11.2007 у справі "Хаммер проти Бельгії" Суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

4.38. Посилання скаржника на недотримання порядку припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства передбаченого статтею 144 Земельного кодексу України, то колегія суддів зазначає, що зазначений порядок передбачає порядок дій уповноважених осіб (державного інспектора сільського господарства, державного інспектора з охорони довкілля) у разі виявлення ними порушень земельного законодавства.

Разом тим, предметом спору є вимога орендодавця про розірвання умов договору внаслідок порушення орендарем умов договору оренди землі. Право на звернення з такою вимогою до суду передбачено статтею 32 Закону України "Про оренду землі" та не пов'язується з необхідністю вчинення додаткових дій з боку інших уповноважених осіб.

4.39. В такий спосіб, на підставі оцінених господарськими судами доказів та встановлених обставин справи, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.7. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для задоволення позову, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Кондратюк" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 у справі №904/1054/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова