ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/269/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Груп",

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Галушко Н.А., судді - Данко Л.С., Орищин Г.В.)

від 26.02.2018,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Груп",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Декма ЛТД",

про стягнення 300 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ТОВ "Енерджи Груп" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Декма ЛТД" 300000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 300 000,00 грн за будівельно-монтажні роботи згідно додаткової угоди № 1 від 20.05.2014 до договору №18/05 від 10.05.2011, яка, за твердженням позивача, підписана не була, і як наслідок, позивач вважає, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти в розмірі 300000,00 грн, а тому просив суд стягнути їх з останнього на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2017 позов задоволено. Стягнено з ТОВ "Декма ЛТД" на користь ТОВ "Енерджи Груп" 300000,00 грн боргу та 4 500,00 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки додаткова угода № 1 від 20.05.2014 до договору №18/05 від 10.05.2011 підписана тільки з боку позивача і є неукладеною, грошові кошти в сумі 300 000,00 грн відповідач отримав не в порядку виконання останнім договірного зобов'язання, а внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість узгоджених сторонами підрядних робіт, зазначена сума коштів є безпідставно утримуваною відповідачем.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2017 скасовано. В позові ТОВ "Енерджи Груп" до ТОВ "Декма ЛТД" про стягнення 300 000,00 грн відмовлено.

Під час апеляційного розгляду суд встановив, що додаткова угода № 1 від 20.05.2014 до договору №18/05 від 10.05.2011 про збільшення кошторисної вартості робіт на суму 400 000,00 грн була підписана обома сторонами внаслідок зміни проектних рішень при будівництві об'єкту "Гірський дерев'яний притулок" полонина "Драгобрат", с. Ясіня. Рахівського району Закарпатської області" і є достатньою правовою підставою отримання спірних коштів.

ТОВ "Енерджи Груп" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018, а справу передати до Львівського апеляційного господарського суду для нового розгляду.

Підставами для скасування судового рішення позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Зокрема, ст. ст. 640, 1212 ЦК України, ст. 181 ГК України. Вважає, що позивач має право на повернення грошових коштів, які були безпідставно набуті відповідачем. Скаржник стверджує, що апеляційний суд в порушення ст. 86 ГПК України не взяв до уваги доводи позивача, не надав їм належної оцінки, постанова апеляційного суду не містить мотивів відхилення аргументів позивача. Зазначає, що неузгодження відповідачем з позивачем кошторису на додаткові роботи, невиконання п. 2 додаткової угоди № 1, ненадіслання кошторису та примірника додаткової угоди №1 позивачеві дають підстави вважати, що додаткова угода №1 була підписана відповідачем після подання позову у справі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного законним та обґрунтованим, просить залишити її без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до приписів ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни договору після його виконання заборонена.

За приписами частин 1, 2 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч.1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Як встановлено господарськими судами, між ТОВ "Енерджи Груп" (замовник) та ТОВ "Декма ЛТД" (виконавець) укладено договір №18/05 від 10.05.2011, за яким замовник доручив, зобов'язався прийняти і оплатити, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати і передати замовнику комплекс робіт з виготовлення і монтажу дерев'яного будинку і огорож по периметру ділянки парканом. Поставка і монтаж об'єкту проводиться на земельній ділянці, яка належить позивачу та знаходиться в с. Ясіня полонина "Драгобрат" Закарпатської області (пункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору №18/05 замовник сплачує виконавцю за об'єкт відповідно до договору за ціною, зазначеною у такому договорі у національній валюті України на рахунок виконавця. Ціна одного квадратного метра об'єкта становить 4 566,56 грн.

Загальна сума договору складає 1 081 360,00 грн. Ціна цього договору є твердою і не підлягає зміні, за винятком взаємної письмової згоди сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного договору (пункти 6.7., 6.8 договору).

Відповідно до п. 6.8 договору №18/05 від 10.05.2011 сторони узгодили, що ціна цього договору підлягає зміні на підставі додаткової угоди шляхом письмового викладення та узгодження.

Господарськими судами встановлено, що платіжними дорученнями №142 від 22.05.2014, №143 від 22.05.2014, №204 від 13.08.2014, №234 від 08.09.2014, №235 від 15.09.2014, №266 від 13.10.2014, №300 від 17.11.2014 позивач перерахував на рахунок відповідача, грошові кошти в сумі 300 000,00 грн за будівельно-монтажні роботи, згідно додаткової угоди №1 від 20.05.2014, договір №18/05 від 10.05.2011.

Звертаючись з позовом у цій справі ТОВ "Енерджи Груп" стверджувало, що додаткову угоду №1 від 20.05.2014 до договору №18/05 від 10.05.2011 не підписувало, і відповідно кошти в сумі 300 000,00 грн відповідач має їй повернути на підставі ст. 1212 ЦК України.

Проте, в ході апеляційного провадження до суду надано засвідчену копію додаткової угоди № 1 від 20.05.2014 до договору № 18/05 від 10.05.2011, підписану директорами товариств та скріплену їхніми печатками. В судовому засіданні 23.01.2018 апеляційний суд оглянув її оригінал (протокол судового засідання а.с. 134 - 136, т. 2).

В пункті 1 вказаної додаткової угоди вказано, що у зв'язку з виникненням необхідності збільшення об'єму робіт по виготовленню і монтажу дерев'яного будинку і огорож по периметру ділянки парканом, сторони прийняли рішення про збільшення вартості робіт на суму 400 000,00 грн.

Судом встановлено, що зміну обсягів робіт та вартість будівництва об'єкту "Гірський дерев'яний притулок" полонина "Драгобрат" с. Ясіня Рахівського району Закарпатської області і, відповідно, підписання додаткової угоди №1 від 20.05.2014, спричинила зміна проектних рішень у будівництві.

Прийняття позивачем як замовником будівництва зобов'язань з оплати збільшення об'єму робіт з виготовлення і монтажу дерев'яного будинку та огорожі в розмірі 400 000,00 грн підтверджується перерахуванням коштів платіжними дорученнями з зазначенням "будівельно-монтажні роботи згідно додаткової угоди №1 від 20.05.2014 до договору №18/05 від 10.05.2011" (а.с.19-25, т. 1).

Верховний Суд вважає правильним висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову щодо стягнення 300 000,00 грн платежів як безпідставно набутих коштів з огляду на таке.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником з чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Так, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Отже, враховуючи передумови виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та встановлені апеляційним судом обставин справи, зокрема існування між сторонами у цій справі договірних відносин, проведення позивачем розрахунків саме за додатковою угодою №1 від 20.05.2014 до договору №18/05 від 10.05.2011, а також за відсутності доказів того, що вказана додаткова угода була визнана недійсною або розірваною чи зобов'язання за нею припинились з інших підстав, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, тому не можуть бути повернуті на підставі ст. 1212 ЦК України.

З огляду на викладене, апеляційним судом було надано належну оцінку тому, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд враховує, що виконання комплексу робіт по виготовленню, монтажу деревинного будинку і огорожі обумовлених договором №18/05 від 10.05.2011 та додатковою угодою №1 від 20.05.2014 до нього підтверджується декларацією про готовність об'єкту до експлуатації, серія та номер ЗК 142451690126, зареєстрованої 18.06.2015 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції області у Закарпатській області, технічним паспортом від 17.05.2015 на "Гірськолижний дерев'яний притулок" за адресою: Закарпатська обл., Рахівський район, с. Ясіня, полонина "Драгобрат".

Наведеним спростовуються аргументи касаційної скарги щодо незаконності постанови апеляційного суду і про те, що позивач має право на повернення грошових коштів, які були безпідставно набуті відповідачем.

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом положень статтей 236, 282 ГПК України з огляду на ненадання в оскаржуваній постанові оцінки всім аргументам позивача та ненаведенння мотивів відхилення кожного аргументу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в касаційному порядку. Суд також звертає увагу на те, що у пункті 54 рішення у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

Враховуючи викладене, прийнята у справі постанова апеляційного суду ґрунтується на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна правова оцінка у сукупності, а висновки суду, покладені в основу оскаржуваного судового акту, відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2017 про задоволення позову було прийнято без врахування всіх істотних обставин правовідносин сторін.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Груп" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі за № 909/269/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач