Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.09.2018 року у справі №914/2647/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2647/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

за участю представника Приватного підприємства «Міська оренда» - Брацкової О.С.,

розглянув касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018

у складі колегії суддів: Матущака О.І. (головуючий), Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г.

та на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018

у складі судді Стороженко О.Ф.

у справі за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до Приватного підприємства «Міська оренда»

про внесення змін в договір оренди нежитлових приміщень від 06.06.1994 № 6354.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. 06.06.1994 між Управлінням комунального майна (правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради; далі - Управління) та Відкритим акціонерним товариством «Львівський хлібокомбінат» (правонаступником якого, у частині, що стосується договору, є Приватне підприємство «Міська оренда»; далі - ПП «Міська оренда») укладено договір № 6354 оренди нежитлових приміщень.

2. Судами встановлено, що дата договору суперечить самим умовам договору. Так, згідно з п. 1 договору його укладено на підставі «Рішення МВК № 381 від 20.06.1997»; у преамбулі договору зазначено, що від імені ВАТ «Львівський хлібокомбінат» правочин підписано головою правління, який діє на підставі статуту та свідоцтва від 15.07.1996; згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ «Львівський хлібокомбінат» було зареєстровано 15.07.1996; згідно з формулою розрахунку орендної плати, зазначеною у договорі, розмір місячної орендної плати визначено станом на 01.07.1997.

3. Згідно з п. 1 зазначеного договору Управління (орендодавець) надає орендарю з 20.06.1997 у строкове користування об'єкт нерухомості: нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 89.

Договором також передбачено формулу розрахунку розміру орендної плати за базовий місяць, починаючи з 01.07.1997.

Подання позовної заяви

4. У грудні 2017 року Управлінням подано позовну заяву з вимогою про внесення змін у Договір оренди нежитлових приміщень від 06.06.1994 № 6354 у частині встановлення нового розміру орендної плати, а також строку оплати та умов щодо дострокового розірвання Договору і стягнення пені (у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання).

5. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з даними нової оцінки майна, вартість об'єкту оренди (яка «є базою для розрахунку розміру орендної плати») значно вища попередньої, а також тим, що Методикою розрахунку орендної плати (затвердженою ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 № 897) встановлено нові орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади м. Львова, що зумовило необхідність перегляду розміру орендної плати, встановленої договором від 06.06.1994.

Доводи відзиву на позов

6. У відзиві на позовну заву відповідач зазначив про відсутність будь-яких правових підстав для зміни на вимогу позивача умов Договору щодо розміру орендної плати та порядку його визначення. Також, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.

Розгляд справи судами

7. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

8. Судові рішення мотивовані тим, що єдиною правовою підставою розгляду по суті запропонованих позивачем змін до правочину може бути лише наявність спору між сторонами, а оскільки позивач не надсилав відповідачу пропозиції щодо внесення змін у договір, то спір між сторонами щодо таких змін не виникав. Тому, враховуючи положення частини першої статті 638, частини другої статті 652 ЦК України, статті 181, частин другої та четвертої статті 188 ГК України, правові підстави для розгляду судом запропонованих змін по суті відсутні, а позов заявлений передчасно.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. 24.09.2018 Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить Суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Посилання зроблені на порушення та неправильне застосування судами норм права, оскільки чинний на час укладення договору оренди Закон України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» передбачав, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін, тарифів та в інших випадках. Отже позивач мав «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності, в тому числі на внесення змін до договору щодо розміру орендної плати.

Скаржник також, посилаючись на постанову Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 914/71/18, стверджував, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди не позбавляє його права звернутися до суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору, відсутності згоди на зміну умов договору.

Б. Доводи відзиву на касаційну скаргу

10. 31.10.2018 до Верховного Суду від ПП «Міська оренда» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі рішення та постанову без змін. Відповідач стверджує, що позивачем і відповідачем не було погоджено в умовах договору право позивача в односторонньому порядку змінювати будь-які умови договору; інші визначені чинним законодавством України підстави для зміни розміру орендної плати відсутні. Відповідач посилається на частину першу статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та зазначає, що розмір орендної плати може бути змінено лише за погодженням сторін. Також вважає, що Закон України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» не підлягає застосуванню у даних правовідносинах. Відповідач крім того наполягає, що судами було правильно застосовано положення частини другої статті 188 ГК України.

ПП «Міська оренда» посилається на ухвалу Верховного Суду в аналогічній справі № 914/2649/17, якою передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів необхідності відступити від правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України у справі № 50/101-08 від 01.12.2009, у справі № 8/32пд від 17.06.2008, у справі № 43/308-10 від 28.11.2011 та у справі № 5021/966/2011 від 08.05.2012 щодо застосування частини другої статті 188 ГК України.

Також відповідач посилається на те, що підстави для проведення оцінки майна відсутні, а наданий позивачем висновок про вартість майна є недопустимим доказом. ПП «Міська оренда» стверджує про пропуск позивачем строку позовної давності.

Процесуальні аспекти розгляду касаційної скарги та заяв учасників справи

11. Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 914/2647/17 за касаційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 та на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018 та призначено розгляд касаційної скарги на 04.12.2018.

12. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2018 задоволено клопотання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2018 касаційне провадження у справі № 914/2647/17 за касаційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018 зупинено до винесення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту рішення у справі № 914/2649/17.

14. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 914/2647/17 та повідомлено учасників справи про її розгляд 25.04.2019 у режимі відеоконференції.

15. Згідно з даними Укрпошти (витяг з сайту Укрпошти, який є вільним у доступі в мережі Інтернет) копію ухвали Верховного Суду від 15.04.2019 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради отримало 22.04.2019, однак 25.04.2019 представники Управління не з'явилися до приміщення Господарського суду Львівської області, у зв'язку з чим відеконференція не проводилася.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

16. Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника учасника справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що оскільки позивач не надсилав відповідачу пропозиції щодо внесення змін у договір, то спір між сторонами щодо таких змін не виникав; тому, враховуючи положення частини першої статті 638, частини другої статті 652 ЦК України, статті 181, частин другої та четвертої статті 188 ГК України, правові підстави для розгляду судом запропонованих змін по суті відсутні, а позов заявлений передчасно.

19. Колегія суддів погоджується з рішеннями судів про відмову в задоволенні позову, однак наводить свої мотиви стосовно правильності застосування норм матеріального права, що регулюють правовідносини у цій справі.

20. Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

21. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

22. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

23. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

24. Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

25. Зокрема, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

26. Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

27. При цьому іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

28. Натомість статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).

29. Правила, передбачені частинами другою-четвертою статті 188 ГК України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов'язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів пункту 6 частини п'ятої статті 174 ГПК України.

30. Частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

31. Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

32. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб'єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

33. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення), та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

34. Згідно з положеннями статті 654 ЦК України всі зміни та доповнення до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається. За відсутності узгоджених та підписаних сторонами в письмовій формі ініційованих позивачем змін до договору оренди висновки суду про відсутність між сторонами спору про внесення таких змін є помилковими.

35. Разом з тим, як вже вказано вище, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

36. Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, зокрема, регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

37. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

38. У частині першій статті 10 вказаного Закону передбачено, що одними з істотних умов договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації.

39. Відповідно до статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на час звернення до суду) оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

40. За змістом статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на час укладання Договору) орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності, але не більше п'яти відсотків від вартості орендованого майна. Орендна плата зараховується на спеціальні рахунки і використовується для фінансування капітальних вкладень. Методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України.

41. Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на час звернення до суду) орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

42. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України (стаття 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у чинній редакції).

43. За положеннями, наведеними у частинах першій та другій статті 284 ГК України, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації є істотними умовами договору оренди. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 286 ГК України).

44. У справі, що розглядається, сторони договору, виходячи з формули розрахунку, яка включає в себе вартість орендованого майна, визначену шляхом проведення оцінки станом на час укладання Договору, погодили щомісячну орендну плату.

45. Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 № 897 затверджено Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, якою передбачено нові орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади м. Львова. Положення про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова, на підставі якого визначався розмір орендної плати за спірним договором, визнано нечинним.

46. Також позивач провів оцінку вартості об'єкта оренди, яка станом на 30 червня 2017 року становить 1 978 800 грн без ПДВ (2 374 560 грн з ПДВ), і за доводами позовної заяви в чинний договір має бути внесено зміни відповідно до зміненої вартості об'єкта оренди майна та обчислено орендну плату за новою вартістю та новою Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади.

47. За частинами першою та другою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

48. Водночас за частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

49. Тому судова колегія вважає, що відсутні підстави для внесення змін до договору оренди з мотивів, наведених у позовній заяві, адже сторони договору не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність до умов, які істотно змінилися, і позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов'язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах.

50. За відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони у позові у слід відмовити.

51. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради і про залишення без змін постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018 у справі № 914/2647/17 з мотивів, викладених вище.

В. Висновки про правильне застосування норм права

53. За частинами першою та другою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до положень частини четвертої статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Оскільки сторони договору не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність до умов, які істотно змінилися, і позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов'язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах, то у позові у слід відмовити.

Г. Розподіл судових витрат

54. Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018 у справі № 914/2647/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк